Інтенсифікація виробництва молока та шляхи підвищення її економічної ефективності

     Сільське  господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств. 
 

2. Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства.

     Інтенсифікація  сільського господарства включає всі  напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

     Мета  інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

     Виходячи  з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

     У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації.

     При вивченні інтенсифікації виробництва молока, об'єктом інтенсифікації є середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

     Узагальненим  показником рівня інтенсивності  сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

     Важливим  показником рівня інтенсивності  сільського господарства є річні виробничі витрати. Для визначення рівня інтенсивності в тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

     Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва молока, необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

     Показник  річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

     Рівень  інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для раціонального використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

     Для рівня інтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників, затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

     В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення  технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

     У процесі інтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва - різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.

     До  натуральних показників рівня інтенсивності  окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної  механізації і автоматизації  виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

     Порівнюючи  рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

     Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства - це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

     Підвищення  рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

     Економічну  ефективність результату інтенсифікації виробництва молока характеризують такі показники: продуктивність праці, удій молока, середньодобовий приріст худоби, витрати кормів на 1 ц, затрати праці на 1 ц, повна собівартість 1 ц продукції, ціна реалізації 1 ц, прибуток на 1 ц, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат.

     Економічну  ефективність інтенсифікації виробництва  молока характеризують такі показники, як річні виробничі витрати в  розрахунку на голову худоби, затрати  праці в розрахунку на голову худоби, щільність поголів’я корів на 100 га угідь, витрати кормів на 1 голову у кормових одиницях.

     У сільськогосподарській практиці можливі  три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

     Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

     Підвищення  економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації. 

2.1. Виробничі ресурси  господарства та  їх використання. 

     Приватне   сільськогосподарське   підприємство    «Бігунь» розміщується в с. Бігунь, Овруцького району, Житомирської області. ПСП «Бігунь» знаходиться в північній частині області. Молочну продукцію підприємство реалізує на відгодівлю телят та молокозавод, що знаходиться в м. Овруч. Шляхи сполучення з адміністративними центрами мають тверде асфальтове покриття.

     Господарство  розміщене в Поліській частині  Житомирської області, в зоні помірно-континентального клімату з достатньою кількістю опадів.

     Середня температура повітря за рік дорівнює +5...+7°С. В зимовий період на район  поширюються арктичні повітряні  маси, з якими пов’язані значні похолодання. Найбільше їх вплив проявляється в січні та лютому місяцях. Щорічно мінімальна температура буває нижчою −17^оС. Ймовірність мінімальної температури нижче  −20^оС біля 90%, а нижче  −28^оС біля 22%. Абсолютний мінімум на зиму знаходиться в рамках    −31^оС...−34^оС.

     Найбільш  інтенсивне підвищення температури  проходить в липні-серпні, абсолютний максимум - 37 ^оС.

     Вегетаційний  період триває 200 днів. Останні весняні  приморозки тут закінчуються у середньому 27-28 квітня, а перші осінні починаються 6-7 жовтня. Середня тривалість без морозного періоду становить 170 дні. Висота снігового покриву 3-11 см. Максимальна глибина промерзання ґрунту 116 см, мінімальна - 26 см. Переважаючими є вітри північно-західного напрямку.

     Річна кількість опадів 617 мм. За період з температурою вище 10°С випадає 320-340 мм. Із загальної річної кількості опадів більше 60% на вегетаційний період. Така кількість опадів повністю задовольняє потребу сільськогосподарських культур.

     Землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції називається сільськогосподарськими угіддями, до них відносяться: рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, зариблені ставки. А співвідношення окремих видів угідь у загальній площі називається структурою угідь. її визначають за питомою вагою окремих видів угідь у загальній земельній площі. їх використання супроводжується трансформацією - перетворенням і зміною основних (посівних) первісних природних властивостей, виникнення нових.

       Розглянемо склад і структуру сільськогосподарських угідь на прикладі конкретного досліджуваного підприємства. 

 Таблиця 2.1.

 Склад і структура сільськогосподарських  угідь в ПСП «Бігунь»,  с. Бігунь, Овруцького району, Житомирської області.

    Аналізуючи  першу таблицю, можна зробити  висновок, що площа сільськогосподарських  угідь залишилася незмінною. Так як, рілля займає неабияке місце у структурі сільськогосподарських угідь, це свідчить про значну розораність земель господарства та їх інтенсивне використання. Щодо площі сіножаттів, то ми з таблиці бачимо, що вони займають більшу частину сільськогосподарських угідь.