Економични игри та методика их використання в навчальному процеси

СУМСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМ. А.С. МАКАРЕНКА 

Фізико  – математичний факультет

Кафедра спортивно - гуманітарних дисциплін, економіки та туризму 
 
 

Бондар  Алла Олексіївна

5 курс 

453 група 
 
 
 

ЕКОНОМІЧНІ  ІГРИ ТА МЕТОДИКА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В  НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 

Курсова робота 
 
 
 
 

Спеціальність 6.010103Педагогіка і методика середньої  освіти.

Математика  та основи економіки 
 

Науковий  керівник:

Ковтун  Г. І. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СУМИ  – 2010 

Зміст 

Вступ……………………………………………………...........3 

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНІ ІГРИ: СУТЬ І ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ…………………………………………….5

1. Ефективність ігрових форм навчання економічним дисциплінам…………………..5
2. Навчальні економічні ігри та їх класифікація………………………………….9

 

РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ СТВОРЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ГРИ………………………………………...14

2.1 Вимоги до створення та проведення гри……………………………...…………………...14

2.2      Роль учителя у грі………………………….20 

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІГОР …………………………………………………………23

3.1  Управлінська гра «Банківські кредитні картки» з теми «Банківські операції»……………………...23

3.2   Сюжетно-рольова гра «Кредитування: пан або пропав» з теми  «Оцінка кредитоспроможності позичальників»……………………………………25

3.3     Сюжетно-рольова гра «Рекламний проект» з теми «Маркетинг»…………………………………29 

     

Висновки……………………………………………………...31

Список літератури…………………………………………...32

 

Вступ 

  Дидактична  гра — метод імітації (наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, які дані або розробляються самими учасниками.

   Дидактичні  ігри пов’язані насамперед з двома особливостями навчання: проблемністю та засвоєнням навчальної інформації через дію. Проблемність реалізується через самостійне розв’язання учнем поставленої проблеми (завдання) за недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опановувати новий зміст або знаходити нові зв’язки між уже засвоєними знаннями. У процесі такої діяльності формуються нові вміння й у такий спосіб відбувається навчання через дію.

   Р. Мейдмент і Р. Г. Бронштейн стверджують: «Гра — це діяльність, яка полягає в інтеракції між окремими учнями або групами учасників, об’єднаними для реалізації певних цілей. Групи слухачів визначаються за правилами гри»[3]. Джеймс С. Колман вважає, що під час дидактичної гри учень привласнює собі обсяг інформації або певні вміння, необхідні для реалізації цілей гри[2].

   Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових  форм засвоєння матеріалу, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії учнів, продуктивної форми спілкування з елементами змагання, невимушеності, щирої зацікавленості. Гравці пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в нових ситуаціях, розвивають свою уяву, фантазію. Навіть найпасивніші докладають зусиль, щоб не підвести товаришів по грі. При цьому спілкування є головним енергетичним джерелом гри, яке підсилює її емоційне забарвлення.

  Актуальність  теми. У пропонованій роботі основну увагу зосереджено на основні поняття, що характеризують ігрові форми:

  1) об’єкт, що моделюється, — установа, підприємство, цех, дільниця, відділ та ін.;

  2) процес, що моделюється, — проектування, управління, підготовка виробництва тощо;

   3) проспект економічної гри, у якому розкривається концепція гри, її загальний зміст і умови застосування; вказується, для чого необхідне її проведення, діяльність яких посадових осіб моделюється, для якої аудиторії призначено ігрову форму;

   4) сценарій, у якому характеризується об’єкт діяльності, визначаються ролі, описуються правила економічної гри.

   В даній курсовій роботі досліджуються методичні та практичні проблеми дидактичних ігор, а зокрема економічних; визначаються основні етапи проведення та створення гри.

   Мета: аналіз матеріалу, що використовується при застосуванні ігор.

   Відповідно  до цієї мети було поставлено наступні  завдання:

1. узагальнити та розвинути теоретичні відомості про ігрові форми взаємодії учнів та вчителя, удосконалити знання про процес економічної гри;
2. узагальнити порядок розігрування частин гри;
3. визначити характеристики часу проведення ігрової форми;
4. визначити умови, при яких доцільніше застосувати саме економічні ігри;
5. вивчити діяльність, пов’язану з іграми.           

   Об’єктом дослідження є ділова гра та проблеми, які виникають при ігрових формах навчання, а його предметом – методичні та практичні питання принципів побудови економічної гри.

   Курсова робота спрямована на вирішення важливих питань з використання ігор і прийомів, що пов’язаних з ними, навчання правильного відображення в ігрових формах функцій та процедур управління реальною господарською діяльністю («зневажити зневажуване»).

   Написання курсової здійснюємо так, щоб окремі її частини могли легко засвоюватися всіма, хто займається економічною педагогікою, і вчителями – початківцями.

   Дана  курсова робота дає змогу практикувати використання економічних ігор у навчальному процесі.

   Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

   В першому  розділі «Економічні ігри: суть та переваги використання»1)введено поняття  економічної гри, 2)розкрита суть застосування ігор на уроках економіки, 3)наведений перелік переваг і недоліків економічних ігор.

   Другий  розділ «Етапи проведення та створення економічної гри» присвячений процесу застосування економічних ігор: принципові підходи, етапи розробки та проведення економічної гри.

   В третьому розділі роботи «Методика проведення економічних ігор» розглянуте питання використання конкретних ігор, з цією метою наведені приклади, які можна використати при поглибленому вивченні економіки. 

 

   РОЗДІЛ 1. Економічні ігри: суть і переваги використання 

1. Ефективність  ігрових форм навчання економічним  дисциплінам

 

  У науковій дидактичній літературі (як вітчизняній, так і зарубіжній) вичерпної відповіді на питання «Чи є ефективне навчання у процесі гри?» немає.

  Учитель повинен знати сильні та слабкі сторони ігрового методу. І передусім, наскільки ефективне навчання у процесі гри? Чи доцільні великі витрати творчої праці учителя? Чи можна передати будь-яке знання у процесі ігрового заняття? Чи будуть діти і дорослі грати у штучні ігри так само охоче, як і в традиційні «дочки-матері» тощо.

  Проблема  оцінки ефективності активних методів  навчання дуже складна і потребує глибокого експериментального дослідження. Ми опишемо лише деякі висновки.

  Труднощі  процесу впровадження ділових ігор зв’язані з тим, що педагоги мало знають про корисність ігор (крім того, серйозних учителів лякає і «грайливість» теми, і складність в присутності на грі протягом тривалого часу сторонніх людей, хоч тільки це може дати розуміння суті й корисності гри). До того ж не всі учителі дозволяють присутність, бо це дуже ускладнює проведення самої гри; існує звичайний природний опір усякому новому процесові; достатньо багато організаційних та методичних труднощів тощо.

  Вивчення  досвіду використання навчальних ігор (як і будь-якої іншої проблеми) потребує відповіді на такі традиційні запитання:

  1) що в цьому досвіді є позитивним;

  2) що в ньому є негативним;

  3) що потрібно врахувати в майбутньому.

  Для того, щоб дати такі відповіді, щоб  зрозуміти гру та її ефективність, потрібно обов’язково взяти участь у ній, отримавши і виконавши конкретну роль. Саме тому автори ігор не часто запрошують на них колег-викладачів. Проте створити певне уявлення про ефективність гри можна, так би мовити, опосередковано — через анкетування її учасників. Подамо приклад такої анкети.

  Анкета  оцінювання гри

1. Чого Ви навчились під час гри?
2. Що виховує гра?
3. Що позитивного в грі?
4. Що негативного в грі?
5. Як би Ви організували гру?
6. Чи вважаєте Ви, що чотири семінари корисніші, ніж наукова гра?
7. Що Ви думаєте (до і після гри) про Вашу майбутню працю?
8. Чи зіграли б Ви в цю гру ще раз?
9. Ваші зауваження і пропозиції щодо використання конспектів-схем у навчальному курсі.
10. Ваші зауваження та пропозиції щодо методики читання лекцій і ведення практичних занять з курсу.
11. Ваші пропозиції щодо роботи центру ділових ігор.
12. Ваш середній бал в останню сесію.

  Аналіз  анкет показує, що гра вчить застосовувати  знання на практиці, розвиває творчі здібності, виховує почуття колективізму, посилює інтерес до майбутньої праці та впевненість у правильному виборі спеціальності. Учні відзначають день гри як один з найкращих у шкільному житті. Анкетування (особливо анонімне) дає дуже багатий матеріал для подальшого вдосконалення методики гри і розуміння психології учнів.

  Нам здається, що кращим ефектом, правильним результатом гри є обмірковування учасником гри своєї «діяльності» та розуміння того, що «іншим разом я б діяв (грав) краще». Саме це наближає учасника гри до підтвердження тези «Гра — це репетиція життя!»

  Проте, східна мудрість застерігає, що «коли малюєш верблюда, не забудь намалювати і його горб». Поряд з позитивними якостями ділові ігри мають ряд недоліків і обмежень, які необхідно враховувати при проведенні гри та оцінюванні її результатів.

1. Учень не завжди встигає за ходом гри, він змушений пристосовуватись до ритму гри.
2. Учень надто збуджується, часто виходить на межу емоційної витривалості.
3. Коли учень не повірить у реальність «запропонованих обставин» (термін К.С. Станіславського), всі зусилля викладача будуть змарновані, а гра перетвориться на звичайнісінький семінар.
4. Надзвичайна трудомісткість гри: її підготовка потребує від учителя трудомісткої роботи.

  Причини таких невдач частіше за все пояснюються  поганою підготовкою учасників, слабким розумінням суті проблеми, яка лежить в основі гри. Часто учні, що добре вивчили теорію нездатні співвіднести завдання гри з конкретними даними гри та своїми можливостями. Хоча слід відзначити, що краще за все грають групи, які краще підготовлені.

  Ми  цілком поділяємо погляди, що не можна погодитись з визначенням навчальної ділової гри як гілки імітаційного моделювання, вона є «гілкою педагогіки», тому педагог має створити дидактичні умови для включення особистості учня в ігрову форму навчальної діяльності. Можна впевнено сказати, що «не йдуть» або «погано йдуть» саме ті ігри, що в них недостатньо відпрацьовані психолого-педагогічні й методичні сторони.

  Необхідно також усвідомлювати труднощі практичного  проведення ігор. Ми вже говорили про великі витрати часу викладача, високу інтенсивність його праці. До цього треба додати складність знаходження у жорстко регламентованому розкладі часу для гри, постійна недостача вільних класних кімнат тощо. Діапазон застосування ділових ігор обмежується і тим, що ділова гра завжди відображує конкретну, реальну ситуацію, що звужує сферу навчання.