Шляхи оптимізації конкурентної позиції підприємств гірничо-металургійного комплексу України

       Але навіть якщо потенційний кандидат зможе подолати бар'єри входу на ринок, все ще залишиться проблема реакції на його появу з боку всіх існуючих на ринку фірм. Якщо бар'єри досить високі, і/або новачок може очікувати рішучої відсічі від вкорінених конкурентів, то ймовірність входу є невеликою.

       Визначити реакцію конкуруючих фірм допоможе облік індивідуальних особливостей конкуруючих фірм, індикаторами яких є: прояв фірмою схильності до агресивності чи консерватизму, лідерства чи ролі підлеглого; біографія і досвід керівників фірми; історично сформовані пріоритети стосовно НДДКР, реклами, технологій та інших ключових змінних конкуренції; оцінка керівниками фірм-конкурентів у своєму бізнесу, яку вони дають в виступах і інтерв'ю; типи найманих ними людей і наявні способи заохочення виконавців.

       Умови, що сигналізують про велику ймовірність сильного опору входженню до галузі, а звідси про блокування входу: енергійний опір входу в минулому; вкорінені фірми, що мають ресурси, достатні для відсічі, включаючи надлишкову готівку та невикористану позичкову спроможність, відповідну надлишкову виробничу потужність або розгалужену структуру з каналами розподілу чи покупцями; вкорінені фірми, що тісно зрослися з даною галуззю та значними неліквідними активами в ній; повільне зростання галузі, що обмежує її здатність прийняти нову фірму без негативного впливу на обсяг збуту і фінансову діяльність вкорінених фірм.

       Економічні можливості та торгові здібності постачальників.

       Постачальники впливають на конкурентну боротьбу за допомогою двох засобів: ціни і якості товарів, що постачаються. Умови, за яких цей вплив відчутно збільшує інтенсивність конкуренції зводиться до наступних обставин:

• невелика кількість постачальників, яка має можливість визначати політику поставок, вибирати найбільш вигідні позиції постачання, відмовити небажаним клієнтам;
• галузь споживає незначну частину продукції, яку виробляють постачальники і тому зміна цін на дану продукцію не суттєво впливає на собівартість і ціну кінцевих виробів, які виробляються в галузі;
• продукція, яку постачають, відіграє важливу роль в кінцевому виробі, який випускається споживачем; ця обставина закріплює залежність споживача від постачальника;
• відсутність ефективних замінників продукції, що постачається, зменшує можливість вибору і зменшує рівень вимог за характерами виробів, що постачаються;
• висока ступінь диференціації продукції є наслідком високого рівня спеціалізації, що ускладнює для споживача пошук інших постачальників аналогічної продукції;
• низький рівень вертикальної інтеграції у споживача, при якому він не в змозі виробляти на своїх потужностях продукцію, яку закупає і внаслідок цього, висока залежність від зовнішніх поставок.

     Економічні можливості та торгові здібності покупців.

       Покупці у свою чергу впливають на силу конкуренції галузі. Конкуренція з боку покупців виражається у: тиску на ціни з метою їх зниження; вимогах більш високої якості продукції; вимогах кращого обслуговування. Споживачі зіштовхують інтереси підприємств, що конкурують між собою, за допомогою спеціальних засобів впливу на ринок. Вплив кожної важливої групи покупців залежить від певних характеристик ринкового становища цієї групи та відносної важливості обсягу закупок на ринку порівняно із загальним бізнесом.

• Сила впливу різноманітних груп споживачів на інтенсивність конкуренції є значною за наявності таких умов:
• споживачі купують більшу частину продукції, яку виготовляє підприємство, і за рахунок цього спричиняють тиск на нього під загрозою зменшення обсягу закупок;
• придбана продукція складає значну частину бюджету споживача, що робить його більш чутливим до змін цін, якості та інших комерційних характеристик виробу;
• висока ступінь стандартизації продукції обумовлює ситуацію, в якій є великій вибір виробників аналогічного товару, а тому відсутні перешкоди для перекладання споживача на іншого виробника даного товару;
• продукція, яку купують, не має суттєвого впливу на якість кінцевої продукції, яку виробляє споживач. В цьому випадку споживач більш чутливий до цін і прагне не  допустити її підвищення;
• споживач має різноманітну інформацію про продукцію, тому повна інформація про обсяги, ціни, типи, собівартість продукції, що виробляються, збільшує можливий вибір і за рахунок цього сприяє загостренню конкуренції в галузі;
• високий ступінь організації споживачів, наявність союзів споживачів, спеціальної преси, законів про права споживачів загострює рівень інтенсивності конкуренції в галузі.

     Більшість цих джерел купівельної влади стосується і споживачів, як і покупців товарів промислового призначення чи комерсантів; необхідно лише враховувати відносини покупця з продавцем. Наприклад, споживачі можуть чутливіше реагувати на ціну, якщо вони купують недиференційовані товари, дорогі порівняно з їхніми доходами, або ж тоді, коли якість товару не має для них особливого значення.

     Купівельна влада оптових і роздрібних продавців визначається однаковими правилами, з одним істотним зауваженням. Роздрібні торговельники при укладанні угоди можуть одержати значну перевагу над виробниками, якщо вони здатні впливати на купівельні рішення споживачів. Так само оптовики можуть користуватися перевагою, якщо вони спроможні впливати на купівельні рішення роздрібних торговельників чи інших фірм, яким вони збувають товар. Вибір компанією групи своїх покупців слід розглядати як визначальне стратегічне рішення. Фірма може збільшити свою прибутковість і ринкову стійкість через пошук таких постачальників і споживачів, які «відносно слабкі в прояві своєї сили».

     Таким чином, конкуренція підприємств галузі по суті зводиться до створення сприятливих умов відносно п'яти елементів конкурентного середовища, які визначають рівень конкуренції, формують систему конкурентного середовища підприємства.

1.3. Формування конкурентних переваг потенціалу підприємства.  

    Будь-яка конкурентна перевага, яка формується під впливом низки чинників, відображає ефективність використання як окремих складових, так і усієї сукупності потенціалу суб'єктів господарювання. Важливим завданням системи управління конкурентоспроможністю потенціалу будь-якого підприємства слід вважати здатність економічної системи утримувати досягнуті конкурентні переваги, використовувати їх для забезпечення виживання підприємства у тривалій перспективі. Але практика свідчить, що утримати переваги вдається не завжди. Що ж є причинами втрати конкурентних переваг? Насамперед слід назвати:

• погіршення виробничих параметрів підприємства (зростання витрат, уповільнення темпів впровадження досягнень науково-технічного прогресу, відставання кваліфікації персоналу від змінюваних умов ринку тощо);
• технологічну невідповідність між основною та допоміжними, обслуговуючими та підтримуючими сферами діяльності підприємства;
• зменшення інвестиційної привабливості підприємства та послаблення його інвестиційної політики;
• послаблення адаптивних можливостей підприємства до швидкозмінюваних умов ринку;
• недосконалість системи менеджменту;
• посилення монополізму в межах національної економіки;
• неефективність державної економічної політики тощо. Створення базису (зародження) конкурентної переваги починається з припливу інвестиційних ресурсів та їх використання для формування вагомих елементів потенціалу підприємства.

 Поступово окремі елементи потенціалу формують систему, а це дає  змогу досягти ефекту синергії, що істотно посилює конкурентні  переваги. 

       З цих позицій кожен суб'єкт господарювання має підтримувати власний потенціал на належному рівні. Коли мова йде про необхідність виживання підприємства у майбутньому, тобто у певній стратегічній перспективі, то і потенціал підприємства характеризують як стратегічний.        Конкурентний статус підприємства підтримується через здійснення систематичного аналізу та моніторингу стану як внутрішнього, так і зовнішнього оточення. Серед іншого вагомий вплив на процес забезпечення високого рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства має державне втручання в економічні процеси і явища.  

       Філософія господарювання охоплює основоутворювальні принципи діяльності, дає уявлення про її зміст. До таких принципів належать:  

—   ставлення менеджерів до учасників господарського процесу; 

—   ставлення менеджерів до соціально-технологічних та економічних змін; 

—   ставлення до ризику тощо. 

Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства не можливе  без його оцінки. Існують різні  концепції оцінки потенціалу, але  найбільш обґрунтованими є три таких  підходи: 

1)   ресурсний (обліково-звітний) — орієнтований на оцінку потенціалу як сукупності ресурсів, визначає його величину як суму фізичних чи вартісних оцінок окремих структурних складових;  

2)   структурний — орієнтований на визначення раціональної структури потенціалу підприємства з огляду на чинні норми і співвідношення;