Курс лекций по финансам

    Функція фондів фінансових резервів - забезпечення стабільності в економічній і соціальній сферах.

    Класифікація  фондів:

• загальнодержавні,
• підприємницьких структур,
• фінансові резерви місцевого самоврядування.

    До  фінансових резервів належать валютні резерви, запаси золота, інших дорогоцінних металів Національного банку, резервні фонди комерційних банків, страхових компаній.

    Бюджетним кодексом України передбачено створення резервного фонду КМУ - не більше 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюджету. Ним же передбачено створення резервів на рівнях місцевого самоврядування у розмірі 1 % від обсягу видатків для фінансування невідкладних потреб. 

    1. Необхідність, призначення і структура  фінансового ринку.

     2. Інструменти фінансового ринку.

    - 1 -

      Фінансовий ринок - це механізм торгівлі фінансовими активами, обов'язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку та розвинута ринкова інфраструктура, яка забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність укладення угод. Роль фінансового ринку у сучасній економіці полягає в акумуляції заощаджень і використанні їх для створення нового капіталу.

    Наявність фінансового ринку - об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додаткові формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

    Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги, суб'єктами відносин - держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни.

    В організаційному  плані фінансовий ринок - це сукупність ринкових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

    Функції фінансового ринку:

• активна мобілізація тимчасово вільного капіталу із різноманітних джерел;
• ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу між багаточисельними кінцевими споживачами;
• визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері з позицій забезпечення високого рівня його доходності;
• формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб'єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;
• здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;
• створення умов для мінімізації фінансових ризиків;
• прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі;

    Досконалий  фінансовий ринок - це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.

    Структуризація  фінансового ринку  проводиться за двома  ознаками: формою ресурсів і організацією торгівлі ними.

    За  формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів (фондовий).

    За  організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредитний та ринок цінних паперів.

    Особливе  місце у структурі фінансового  ринку посідає ринок фінансових послуг, які надаються юридичним і фізичним особам відповідно до чинного законодавства під контролем держави або інших визначених законом органів.

    Ефективний  фінансовий ринок має базуватися на певних принципах:  

    1) вільний   доступ   до   ринкової   інформації   і   ринкових інструментів для всіх учасників ринку,

    2) прозорість ринку, 

    3) реальний захист інвесторів,

    4) ліквідність фінансових інструментів ринку,

    5) конкурентоспроможність і ефективність,

    6) відповідність міжнародним стандартам.

    Усі складові фінансового ринку мають  свою внутрішню структуру й можуть поділятися на відповідні підрозділи, тобто сегменти ринку.

    Учасників фінансового ринку залежно від функцій, які ними виконуються можна класифікувати так (Схема 29).

    Продавці  і покупці фінансових інструментів складають групу учасників фінансового ринку, які здійснюють основні функції щодо проведення фінансових операцій. Виділяють наступні види прямих учасників на окремих сегментах фінансового ринку (Схема 30).

    Фінансові посередники складають доволі багаточисельну групу основних учасників фінансового ринку, які забезпечують посередницький зв’язок між продавцем і покупцем фінансових інструментів.

    Фінансові посередники, які займаються брокерською діяльністю виконують функцію допомоги як продавцям, так і покупцям фінансових інструментів у здійсненні угод на фінансовому ринку.

    Брокерська  діяльність – це виконання операцій з цінними паперами на підставі угоди брокера з його клієнтом і за рахунок клієнта. Угода має характер доручення або комісії, тому брокерська діяльність належить до комісійної діяльності.

    Основною  функцією фінансових посередників, які  займаються дилерською діяльністю, є купівля – продаж фінансових інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці в цінах.

    До  фінансових посередників належать також: комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, трастові компанії, фінансово – промислові групи фінансові холдингові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди тощо.

    Фінансовий  ринок - це фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів в суспільстві.

    Фінансовий  ринок має досить складну внутрішню  структуру, певні складові якої можуть функціонувати самостійно, проте ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові. 

    Фінансовий  ринок включає (схема 24):

    - валютний ринок (це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту й пропозиції на ці валюти.);

    - ринок кредитних ресурсів (це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності й строковості);

    - ринок цінних паперів (фондовий ринок) (це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності);

    - ринок фінансових послуг (це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва, виконання робіт і надання послуг, які здійснюються, як правило, на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування).

    Валютний  ринок - це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається під впливом попиту і пропозиції на ці валюти. Валютний ринок — це складна форма перерозподілу фінансових ресурсів як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці країни визначається рівнем її економічного розвитку, становищем державних фінансів, виваженою та ефективною інвестиційною політикою.

    Валютна система ґрунтується  на світових грошах, їх роль виконують валюти економічно найбільш розвинутих країн. До них відносять: долар, євро,  фунт стерлінгів, французький франк. Вони вільно конвертуються і не мають обмежень за операціями платіжного балансу, без обмежень обмінюються на валюти інших країн.

    До  функцій валютного  ринку належать: своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків; регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних ризиків; регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

  Об'єкт  валютного ринку - валютні операції з продажу й обміну національної й іноземної валют. Суб'єктами ринку є продавці й покупці валюти, посередники, а також держава, яка регламентує діяльність валютного ринку.

    Державне  регулювання та контроль, функції яких покладаються на НБУ, полягає у встановленні й зміні облікової ставки, валютних інвестиціях, у диверсифікації валютних резервів шляхом зміни їхньої структури.

    Ринок кредитних ресурсів - це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності, строковості. Джерелом коштів, що циркулюють на кредитному ринку є кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків, залишки коштів на розрахункових та інших рахунках. Розміщення акумульованих коштів здійснюється на основі кредитних угод між банками, юридичними та фізичними особами. При цьому відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб’єктами підприємництва з метою їхнього ефективного використання й одержання прибутку в розмірах сплати відсотків за кредит. Мобілізовані фінансові ресурси використовуються для надання короткострокових, середньострокових та довгострокових позичок. Короткострокові є ринком грошей; середньо- та довгострокові - ринком капіталів.

    Суб'єктами ринку кредитів є кредитори, позичальники, посередники й держава в особі Національного банку, який регулює ринок за допомогою економічних методів і контролює виконання чинного законодавства.

    Ринок цінних паперів - сфері ринкових відносин, де здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Основний об'єкт фондового ринку - цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та всім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання прав, ще зазначені в цих документах.

    Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий.

    Цінні папери на фондовому ринку називаються його фінансовими інструментами. Вони поділяються на 3 групи: пайові цінні папери; боргові цінні папери; похідні цінні папери.

   Національний  ринок цінних паперів охоплює  випуск та обіг акцій, облігацій державних позик, державних казначейських зобов'язано, ощадних сертифікатів і векселі, а також приватизаційних цінних паперів. На фондовій біржі застосовують депозитні свідоцтва, варіанти, сертифікати інвестиційні  фондів та компаній, опціони і ф'ючерси.

   Акція - цінний тапір без встановленого строку обігу, що є свідченням участі в статутному фонді. Види: іменні, на пред'явника, безоплатні, привілейовані й прості. Види привілейованих акцій кумулятивні; не кумулятивні; з пайовою участю; конвертовані; акції з коригованою ставкою дивіденду; відзивні.

   Облігація - цінний папір, який засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу у визначений строк із виптатою відсотків.

   Казначейські  зобов'язання - це вид цінних паперів на пред'явника, які розмішуються на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу.

   Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів (для юридичних і фізичних осіб). Дає право на отримання доходу (є строкові, до запитання, іменні, на пред'явника).

   Вексель - це письмове абстрактне й безспірне зобов'язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя.

   Приватизаційні  цінні папери є різновидом державних цінних паперів, які видаються громадянам В Україні виключно іменні, які підтверджують право в процесі приватизації на безоплатну частку майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

   Депозитне свідоцтво - цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються її одному з банків, дає право на отримання доходу, а також частку активів корпорації у разі її ліквідації. Вони забезпечують доступ на іноземні фондові ринки.