Курс лекций по финансам

   Варант - специфічний вид цінних паперів. Випускається разом з привілейованими акціями та облігації ми й дають право власникові купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого періоду.

   Опціон - це угода між партнерами, один з яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон, або ж продати їх. Є два види опціонів: американський і європейський.

   Ф'ючерс є контрактом, особі, яка його уклала бере на себе зобов'язання після закінчення певного строк) продати певну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною. На відміну від опціону розрахунок є обов'язковим.

    Форвардний  контракт - це спеціальна складений ф'ючерсний контракт, що відповідає потребам конкретного клієнта, не є стандартним, не укладається на організованому фінансовому ринку.

    Своп (обмін) - двостороння угода про обмін у майбутньому серіями платежів у різних валютах.

   Інвестиційні  сертифікати – цінні папери, що випускаються інвестиційною компанією і дають власнику на отримання доходу. Власник інвестиційних сертифікатів не має корпоративних прав.

   На  ринку цінних паперів можуть здійснюватись  такі види професійної діяльності: торгівля цінними паперами; депозитарна діяльність; розрахунково-клірингові; діяльність з управління цінними паперами; діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів; діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

   Професійна  діяльність на ринку цінних паперів  здійснюється юридичними і фізичними  особам на підставі спеціальних ліцензій.

   Основні учасники ринку цінних паперів: емітенти цінних паперів; інвестори; посередники; держава.

   Ринок фінансових послуг є сукупністю різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва, виконання робіт і надання послуг, які здійснюються на платній основі і мають відмінні риси свого функціонування. Перелік послуг визначається законодавчо. За структурою фінансові послуги дуже різні, можуть мати риси кредитних операцій, операцій оре іди, страхування, проте всім їм притаманні  риси  створення  й  використання  фондів  ресурсів  для здійснення економічної діяльності. До фінансових послуг відноситься лізинг - вид діяльності, яка спрямована на залучення й розміщення фінансових ресурсів на основі передачі у користування майна за плату. Об'єкт - рухоме і нерухоме майно. Суб'єкти: виробник лізингового майна, лізингодавач, лізингоодержувач. Є два види лізингу: фінансовий і оперативний лізинг. Лізинг є внутрішній і міжнародний.

   До  фінансових посередницьких послуг належить також факторинг - передача права банку на отримання платежів від платників за поставлені товари. Банк у день подання на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і сам завершує розрахунки з покупцями.

   Клієнт, продавши дебіторський борг, отримує від  банку кошти в  розмірі 80-90% від суми боргу. Решту - 10-20% - банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення ця сума повертається. Така послуга дає змогу через посередництво перетворити продаж із відстрочкою платежу на продаж із негайною оплатою і прискорити рух капіталу. Факторинг є ризиковим, але високоприбутковим банківським бізнесом, ефективним засобом фінансового маркетингу. 

    - 2 -

    Виконуючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові інструменти - фінансові документи, що обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегментах фінансового ринку, на сучасному етапі дуже різноманітні.

    За  окремими видами фінансових ринків розрізняють певні інструменти, що їх обслуговують:

    Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

    Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку.

    Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

    Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи на окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

    Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінних каменів: зазначені цінні метали і камені купують з метою формування фінансових резервів і тезаврацій; це також розрахункові документи і цінні папери, які обслуговують цей ринок.

    Інструменти ринку нерухомості: цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

    За  терміном обігу розрізняють  такі фінанансові  інструменти:

    - короткострокові (до 1 року);

    - довгострокові (понад 1 року);

    За  характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти:

    -    без подальших  фінансових зобов'язань - валютні цінності, золото;

    - боргові (характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем й зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у вигляді відсотка) - облігації, векселі, чеки.

    За  черговістю такі фінансові  інструменти:

    - первинні - підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо).

    - вторинні, або деривативи (похідні цінні папери) - використовуються для здійснення спекулятивних фінансових операцій і страхування цінового ризику (хеджування). Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.

    За  гарантованістю рівня  доходності фінансові  інструменти поділяються:

    - з фіксованим доходом;

    - з невизначеним доходом - рівень доходності змінюється залежно від фінансового стану емітента або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку.

    За  рівнем ризику розрізняють:

    - безризикові (короткострокові цінні папери. "тверда іноземна валюта, золото та інші дорогоцінні метали камені, придбані на короткий термін");

    - з низьким рівнем ризику (виконання зобов'язань гарантоване стійким фінансовим становищем і надійною репутацією позичальника);

    - з помірним рівнем ризику (рівень ризику зобов'язань приблизно дорівнює середньоринковому);

    - з високим рівнем ризику (рівень ризику перевищує середньоринковий);

    - з дуже високим рівнем ризику. 
 
 
 

    1. Економічна природа і призначення  міжнародних фінансів.

    2. Міжнародні фінансові інститути.

    - 1 -

    Міжнародні  фінанси – це економічні відносини з приводу створення і використання фондів фінансових ресурсів, які здійснюються на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення.

    Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв'язків, посилення інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах. Необхідність координації економічних, політичних і гуманітарних питань сприяла створенню багатьох міжнародних організацій. Це насамперед Організація Об'єднаних Націй, Європейський союз, Північно- Атлантичний договір тощо, для функціонування яких потрібні фінансові ресурси.

    Міжнародні  організації вступають  у взаємовідносини  з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам.

    - 2 -

    Міжнародні  фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн - засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів.

    Міжнародні  фінансові інститути  мають взаємовідносини  як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідносини. Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Кредити, як правило, надаються на конкурсній основі.

    Міжнародні  фінансові інститути  створюються як надбудова  над національними фінансовими системами. Вони ефективніше виконують ті функції, які на міжнародному рівні одна держава не може виконати. Ці інститути виконують в основному функції надання фінансової допомоги у формі кредитів країнам - членам міжнародних інститутів, які мають у цьому потребу. До їх складу входить: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку.

    Майже всі міжнародні фінансові інститути  були створені в 1944 році з метою об'єднання  зусиль для післявоєнної відбудови  економіки багатьох країн. В цілому це мало досить позитивне значення для тодішнього періоду світового економічного розвитку. МВФ, зокрема, одержав статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ у своїй діяльності сприяє стабілізації національних валют країн - членів фонду, підтриманню рівноваги платіжних балансів та покриття їхнього дефіциту, надання консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

    Фінансова діяльність міжнародних організацій  пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Доходи формуються за рахунок внесків країн, що входять до складу. Кошти використовуються згідно з бюджетом. Провідними з них є ООН і ЄС.

    ООН заснована в 1943 р. з метою підтримання миру, вирішення економічних, соціальних та гуманітарних проблем, захисту прав людини, охорони навколишнього природного середовища. Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. Видатки ООН можна поділити на 2 частини: адміністративні та накладні витрати (38%) і програмні видатки (62%).

    Європейський  Союз створений в 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співробітництва. Було сформовано спільний ринок капіталів, товарів і послуг, скасовано митні   бар'єри,   здійснено   уніфікацію   податкового   законодавства, створено європейську валютну систему. Бюджет формується за рахунок внесків країн Союзу. Всі доходи поділяються на 2 групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. До доходів бюджету ЄС належать мита і податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу, ПДВ, що встановлюється за єдиною ставкою щодо уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування (ставка не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС - він не може перевищувати 1,2 загального обсягу ВНП Союзу. Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності. Бюджет ЄС розробляється Єврокомісією і затверджується Євро-парламентом. Виконує бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем — з боку Палати аудиторів і Європарламенту.

    Міжнародні  фінансові інститути поділяються на: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться:

1. Міжнародний валютний фонд (МВФ),
2. група Світового банку
3. Банк міжнародних розрахунків.

Регіональні створюється за континентальною ознакою:

1. Європейський банк реконструкції та розвитку;
2. Азіатський банк розвитку;
3. Африканський банк розвитку;
4. Міжамериканський банк розвитку.