Курс лекций по финансам

    11. Єдиний підхід - забезпечення єдиного  підходу до розробки податкових  законів з обов'язковим визначенням  платника податку, об'єкта оподаткування,  джерела сплати податку, податкового  періоду, ставок податку.

    12. Доступність - порядок і механізм сплати податків має бути зрозумілий усім платникам.

    13. Стимулювання науково-технічного  прогресу, технологічного оновлення  виробництва, виходу вітчизняного  товаровиробника на світовий  ринок високотехнологічної продукції.

    - 3 -

      Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів децентралізованих фондів грошових ресурсів держави.

    Проявом податкової політики держави на практиці є податкова система. Податкова система - це сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов'язкових платежів, до бюджетів усіх рівнів та встановлених законом податків їх справляння.

    Підхід  до побудови податкової системи має  бути науково-обґрунтованим, що передбачає: системність; встановлення визначальної бази цієї системи ; правову основу; вихідні принципи.

    Податкова система України  регулюється Законом "Про  систему оподаткування" в редакції 1997 р, де визначено що загальнодержавні податки та обов'язкові платежі включають чотири групи: прямі і непрямі, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі, внески у цільові фонди.

    Сьогоднішня податкова система має значні недоліки і виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки: створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення оборотних коштів, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах.

    Життєздатність  податкової системи залежить не лише від правильності її побудови, а також від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи.

    Податкова служба - це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків та інших обов'язкових платежів. її функції в Україні виконує ДПА.

    Податкова робота - це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Вона включає такі елементи: правове регламентування, встановлення і справляння податків, облік платників і надходжень податків, порядок та форми розрахунків з бюджетом.

- 4 -

Загальні  риси податкових систем зарубіжних країн:

• розширення оподаткування особистих доходів;
• модернізація податків на споживання;
• зменшення впливу податків на прибуток корпорації;

    зростання відрахувань на соціальне страхування.

    В умовах розвинутих ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими факторами  і насамперед економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо.

    Загалом, розвиткові податкових систем притаманні такі риси:

    - розширення оподаткування особистих  доходів;

    - модернізація податків на споживання;

    - зменшення впливу податків на  прибуток підприємств;

    - невпинне зростання відрахувань  на соціальне страхування.

    Податкова система в кожній країні має свої особливості, а тому всі зміни, які в ній відбуваються, потребують глибокого  аналізу й можуть слугувати лише додатковим інформативним матеріалом для практичних дій у кожному конкретному випадку.

    У європейських країнах  податкова політика формується як результат складного процесу взаємодії інтересів і пристрастей економічного, соціального та культурного характеру. На сьогодні можна стверджувати, що податкова політика у європейських країнах є складовою загальної соціальної політики суспільного добробуту.

    В більшості країн  влада реально  оцінює свої можливості в галузі оподаткування, усвідомлюючи, що надмірні податки підривають виробництво, не сприяють приватній ініціативі і в кінцевому підсумку зменшують дохідну частину бюджету.

    Привертає увагу посилення  контролю за діяльністю безпосередньо податкових органів. Так, у США в 1998 р. був прийнятий спеціальний "Біль про права платника податків", який спрямований насамперед на захист інтересів тих платників податків, які в зв'язку з непомірними вимогами з боку податкових органів постають перед необхідністю продажу свого житла чи сімейного бізнесу.

    У Франції прийнята Хартія прав та обов'язків  платника податку, яка надається кожному з них, де також суттєво розширений перелік гарантій, що забезпечуються законодавчими та нормативними актами при перевірці платників.

    Наведені  приклади свідчать про  те, яке велике значення мають у зарубіжних країнах проблеми урегульованості взаємовідносин платника податку з податковими органами, що, насамкінець, є головним фактором ефективності всієї системи оподаткування.

    Те, що податкові системи  різних країн склалися під впливом різних економічних, політичних та соціальних умов, пояснює їхню недосконалість. Це, в свою чергу, зумовлює ту обставину, що в різних країнах ведеться постійний пошук оптимальних варіантів у галузі оподаткування. На думку багатьох економістів Західної Європи, податкова система оптимальна, якщо наслідує такі принципи:

    1) витрати держави  на утримання податкової  системи та витрати  платника, пов'язані  з процедурою сплати, повинні бути максимально  низькими;

    2) податковий тягар  не можна доводити  до такого рівня,  коли він починає  зменшувати економічну  активність платника;

    3) оподаткування не  повинно бути перешкодою  ні для внутрішньої  раціональної організації  виробництва, ні  для його зовнішньої  раціональної орієнтації на структуру попиту споживачів;

    4) процес отримання  податків треба  організувати таким  чином, аби він  більшою мірою завдяки накопиченню фінансових ресурсів сприяв  реалізації політки кон’юнктури та зайнятості;

    5) цей процес повинен  впливати на розподіл  доходів у напрямку  забезпечення більшої  справедливості;

    1. Теоретичні основи становлення  та розвитку місцевих фінансів.

    2. Суть місцевих фінансів, їх склад.

    3. Доходи і видатки місцевих  бюджетів.

    - 1 -

    Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці ХІХ ст. Це явище об'єктивне й зумовлене розвитком демократичних засад у суспільстві.

    Слід  зазначити, що саме визначення місцевих фінансів постійно змінювалося. Найпоширенішим є визначення місцевих фінансів як "місцевого фінансового господарства" адміністративних одиниць, або як "сукупності матеріальних засобів", які перебувають у розпорядженні цих одиниць для досягнення їхніх цілей. Є також визначення місцевих фінансів як "господарства місцевих спілок".

    В Україні місцеві фінанси перебувають  нині на стадії нового становлення  й розвитку. На сьогодні вже створено певне правове підгрунтя. У Конституції України 11 розділів присвячені місцевому самоврядуванню, де зазначено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності.

    Конституцією  передбачено, що органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах  кошти бюджетів для виконання спільних проектів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування та фінансово його підтримує.

    - 2 -

    Місцеві фінанси сконцентровані в місцевих бюджетах, до яких відносяться: обласні, міські, районні, сільські і селищні бюджети.

    В Україні нараховується більше 13 тисяч місцевих бюджетів. Найбільш числення група - це міські, сільські і  селищні бюджети. Конституція України  не передбачає існування обласних бюджетів, хоча в ній міститься нагадування  про них. Відповідно до ст. 143 Конституції України обласні бюджети формуються так званим двоканальним чином із:

    - коштів Державного бюджету для  відповідного розподілу між територіальними  общинами або для виконання  спільних проектів;

    - коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних програм.

    Найбільше значення серед місцевих бюджетів приділяється міським бюджетам, тому що Україна - надзвичайно урбанізована держава - займає 3 - е місце в Європі по кількості міст, у містах проживає 3/5 усього населення України.

    За  допомогою міських бюджетів здійснюється розподіл і перерозподіл  коштів між суб'єктами бюджетних відносин. Вони є інструментом управління економічними процесами на місцевому рівні.

    Місцеві бюджети виконують наступні функції:

    - формування грошових фондів;

    - розподіл цих фондів між галузями  економіки, що фінансуються з  місцевих бюджетів і наступне  використання цих коштів;

    - контроль за фінансово-господарською діяльністю суб'єктів економічної діяльності, які фінансуються з місцевих бюджетів.

    - 3 -

    Економічна  сутність місцевих бюджетів виявляється  у формуванні грошових фондів, які  є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад народних депутатів  і місцевих державних адміністрацій, розподілі та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства.

    Доходи  республіканського  бюджету АР Крим, обласного, міського (міст Києва та Севастополя):

1. частина податку на додану вартість та акцизного збору, яка визначається Законом про державний бюджет України на наступний рік, але не менше 20%;
2. податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм підпорядкування й власності (крім комунальної) в розмірі, що становить 70% від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії платників, та 100% податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;
3. частина прибуткового податку з громадян;
4. податок на майно підприємств і організацій усіх форм підпорядкування і власності;
5. плата за землю до обласних бюджетів і 70% - до бюджетів міст Києва й Севастополя;
6. надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, ще провадяться за рішенням відповідних представницьких органів влади згідно із Законами України;
7. частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається Законом про державний бюджет на рік;
8. відрахування, дотації та субвенції з державного бюджету України;
9. надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;
10. дивіденди, одержані на акції та цінні папери, що належать державі в акціонерних підприємницьких структурах, створених за участю підприємств комунальної власності цього рівня.

З місцевих бюджетів здійснюються видатки на такі цілі:

1. фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що перебувають у підпорядкуванні виконавчих органів влади АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;
2. утримання представницьких і виконавчих органів влади АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування;
3. фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;
4. інші заходи, що фінансуються відповідно до чинного законодавства України з бюджетів АР Крим, міст Києва і Севастополя.