Курс лекций по финансам

    Функції Державного бюджету:

    1) Акумулятивна - зв'язана з концентрацією коштів у централізованому фонді держави за допомогою прибутків бюджету;

    2) Розподільча - реалізується через систему витрат, що повинні здійснюватися в інтересах економічного і соціального розвитку держави і задоволення потреб населення.

    3) Контрольна - проявляється у виявленні й аналізі відхилень фактичних прибутків і витрат бюджету від запланованих.

    За  джерелами спрямування  коштів бюджети поділяють на:

    1. Поточний. У ньому зосереджені всі витрати, що обумовлені діючими нормами і сформованим рівнем соціальної забезпеченості. Цей вид бюджету повинен бути цілком збалансований, його витрати спрямовуються на фінансування: науки, соціально-культурних заходів (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, культура, мистецтво), зовнішньоекономічної діяльності держави (зовнішня торгівля, сплата відсотків по зовнішньому боргу), централізованих суспільних потреб (оборона, управління, утримання правоохоронних органів). За рахунок коштів поточного бюджету створюються резервні грошові фонди, а також здійснюються витрати по обслуговуванню державного боргу.

    2. Розвитку. У ньому передбачаються витрати, що спрямовуються на розвиток процесу відтворення і фінансування пріоритетних соціально-економічних заходів. Витрати бюджету розвитку здійснюються в межах отриманих прибутків - власних і позикових коштів.

    За  суб'єктом формування бюджет буває:

    1. Державним. У ньому зосереджені прибутки і витрати, що відносяться до компетенції  держави.

    2. Місцевим. Містить прибутки і витрати, віднесені до компетенції місцевих органів влади.

    Бюджетна  класифікація України наведена в схемі 17 опорного конспекту.

    - 2 -

    Під бюджетною системою слід розуміти сукупність окремих її ланок, юридично пов'язаних між собою, які базуються на загальноприйнятних принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

    У червні 2001 року ВРУ був прийнятий  Бюджетний кодекс, який визначив основні  засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування.

    Бюджетна  система України являє собою сукупність Державного та місцевих бюджетів (їх в Україні більше 10 тисяч), побудовану з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устроїв.

    Бюджетна  система України як унітарної держави складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет використовується для реалізації засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

    Схематично  структуру бюджетної системи  можна зобразити наступним чином - схема 18 опорного конспекту.

    Вертикальна структура бюджету включає два поняття: бюджетний устрій і бюджетна система.

    Бюджетний устрій - організація вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.

    Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згідно з бюджетним устроєм. 

    Основи  бюджетного устрою: принципи побудови бюджетної системи; виділення видів бюджетів; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організація взаємовідносин між бюджетами.

    Встановлено 2 види бюджетів: центральні та місцеві. В Україні центральні бюджети - Державний  і республіканський АР Крим. Місцеві бюджети відображають територіальний поділ - області, райони, міста. Місцеві поділяють на 2 групи: централізовані (обласні, районні, міські) і бюджет базового рівня (сіл, селищ, міст і міських районів).

    Принципи  побудови Бюджетної  системи України:

    1) принцип єдності бюджетної системи України - забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

    2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

    3) принцип самостійності - забезпечується закріпленням за бюджетами відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради АР Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

    4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно - правових актів органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування;

    5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макроекономічних показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

    6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

    7) принцип субсидарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

    8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

    9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

    10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються, відповідно, ВРУ, Верховною Радою АР Крим та місцевими радами;

    11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

    Бюджетний процес - це організація, порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

    Він складається з двох частин:

1. Бюджетне планування
2. Виконання бюджету.

    Бюджетне  планування включає:

• складання проекту
• його розгляд 
• затвердження.

    Виконання бюджету здійснюється КМУ, оперативна робота ведеться Мінфіном, Державним казначейством і Державною податковою адміністрацією. Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів і видатків з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди. 

)

1. Класифікація доходів державного бюджету
2. Класифікація видатків державного бюджету

    -1-

    Державні  прибутки формуються в результаті розподільчих і перерозподільних процесів, що здійснюються за допомогою фінансів. Об'єктом відносин у зв'язку з формуванням державних прибутків є валовий внутрішній продукт. Суб'єктами є: з одного боку — держава, з іншого — підприємства, організації, заклади, населення. Основою формування державних прибутків є створений національний дохід, а в його складі — чистий прибуток, тому обсяг державних прибутків залежить від обсягу і темпів зростання національного доходу.

    Державні  прибутки  в  основному  формуються  за рахунок коштів, що спрямовуються на накопичення. Основним чинником, який впливає на обсяги державних прибутків, є пропорція, що складається у фонді споживання між індивідуальними прибутками громадян і виплатами з державного бюджету в якості матеріальної допомоги.

Ознаки  групування державних  прибутків:

1.  За джерелами утворення:

     • прибутки, отримані від розподілу національного доходу;

     • прибутки, що включаються до складу фонду відшкодування;

     • прибутки від реалізації національного багатства.

     Джерелами державних прибутків у цьому  випадку є:

     •   податок на додану вартість;

     •   прибуток суб'єктів економічної діяльності державної форми власності;

     •   відрахування на соціальне страхування суб'єктів економічної 
діяльності державної форми власності;

• відрахування від прибутків суб'єктів економічної діяльності 
  недержавної форми власності;
• відрахування від заробітної плати й інших прибутків населення.

     2.  За надходженнями від форм власності:

     • власні прибутки держави (або прибутки від державної власності).

     • прибутки, одержані в порядку перерозподілу від суб'єктів 
економічної діяльності недержавної форми власності.

     Джерелами власних прибутків держави можуть бути:

• прибуток і амортизаційні відрахування суб'єктів економічної 
  діяльності державної форми власності. Чистий прибуток, створений 
  у державному секторі, цілком належить державі.
• прибутки від державного майна й угідь (прибуток від лісокористування, рекреаційної діяльності, рибальсько-мисливський прибуток).

     3.  За умовами формування:

• безповоротні (власні прибутки держави і прибутки від інших 
  суб'єктів розподільних відносин);
• поворотні (державні позики).

     4.  За рівнем централізації:

     •    прибутки, використані по місцю їх утворення — на об'єктах економічної діяльності державної форми власності (амортизаційні відрахування, прибуток);

         • ті, що концентруються в державному бюджеті й інших 
цільових централізованих фінансових фондах держави.

5. За методами мобілізації:

• податкові;
• неподаткові.

    Державні  прибутки формуються на основі функціонування фінансових інструментів:

• платежі: обов'язкові і добровільні;
• податки;
• відрахування;