Курс лекций по финансам

    І. МВФ є провідним світовим фінансовим інститутом, який має статус спеціальної установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., почав функціонувати у 1947 р. Основна мета діяльності МВФ - сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн-членів Фонду. Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн-членів Фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Внесок України становить 997,3 млн. 5БК (спеціальні права запозичення) - це міжнародний платіжний засіб (у встановлених пропорціях до світових валют). Внесок кожної країни є її квотою. Чверть внеску проводиться у вільно конвертованій валюті, решта - в національній. Кількість голосів у Фонді визначається так: 250 голосів незалежно від розмірів квоти + 1 голос на кожні 100 тис. 5ЮК квоти. Не менше одного разу на 5 років здійснюється загальний перегляд квот. Крім власного капіталу МВФ може використовувати позикові кошти, які може отримувати в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів.

    Діяльність  МВФ охоплює три основні напрями: кредитування. регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.

    Кредитування  здійснюється для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції є  повним напрямом діяльності, які МВФ здійснює тільки з  офіційними органами країн-членів Фонду. Виділення кредиту залежать від трьох основних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квот  країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становіть 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредиті видаються на першу вимогу країни без сплати відсотків і комісійних. Кредитна частина становить повну величину квоти даної країни. У тих випадках, коли потреби в іноземній валюті перевищують резервну і кредитну частки даної країни (тобто 125% її квоти) можуть використовуватись системи розширеного фінансування. Система розширеного фінансування, що почала діяти з 1974 р., передбачає надання кредитів з метою покриття дефіцитів платіжних балансів на більш тривалі терміни  і більших розмірах. Існує система компенсацій того кредитування, яка призначена вирівнювати відхилення в платіжному балансі, що виникають з незалежних від даної країни причин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від вкорочення виручки від експорту внаслідок падіння цін на світовому ринку, від збільшення вартості імпорту зерна, від непередбачених втрат фінансування створення резервних запасів. Важливу роль відіграє фінансова допомога найбіднішим країнам, що здійснюється на пільгових умовах, насамперед на структурну перебудову.

    Другий  напрям діяльності - регулювання валютних взаємовідносин, узгодження валютної політики країн-членів Фонду. МВФ установлює певні валютні обмеження. Як провідний Міжнародний фінансовий інститут, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. МВФ видає щомісячний збірник фінансової статистики, що включає дані про динаміку економічного зростання і цін, грошовий обіг, експорт та імпорт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зарубіжних інвестицій, динаміку валютних курсів.

    Нагляд  за макроекономікою  та валютною політикою країн здійснюється за допомогою консультування.

    ІІ. Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає 4 міжнародні фінансові інститути:

1. МБРіР,
2. Міжнародна асоціація розвитку.
3. Міжнародна фінансова корпорація
4. Агентство гарантування багате сторонніх інвестицій.

    Серцевиною  групи виступає МБРіР, який був заснований разом з МВФ в 1945 р. і почав функціонувати в 1946 р. Основна мета діяльності Банку - сприяння розвитку економіки країн-членів МБРР. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що потерпіли внаслідок другої світової війни, нині - це країни, що розвиваються. Джерелами ресурсів банку виступають: статутний капітал, залучення коштів шляхом випуску с облігацій, резервний фонд. Внески країн-членів здійснюється шляхом підписки на акції в межах встановлених квот. Квоти жодної країни визначаються її економічним потенціалом. Резервний фонд утворюється за рахунок банку. Основні напрями кредитування - енергетика, транспорт, зв'язок, сільське господарство, охорона здоров'я та о:віта. Кредити видаються на термін до 20 років під гарантії урядів га основі дольової участі банку з фінансування певних об'єктів - до З0% їх вартості.

    Міжнародна  асоціація розвитку надає кредити терміном до 50 років на пільгових умовах - 0,75%.

    Міжнародна  фінансова корпорація надає кредити високорентабельним приватним підприємствам країн, що розвиваються, без гарантії уряду.

    Агентство з гарантування багатосторонніх  інвестицій проводить страхування капітальних вкладень у країнах, що розвиваються, на випадок політичних ризиків: від експропріації, воєн, заворушень, зривів контрактів, чим сприяє роз витку діяльності інститутів групи світового банку.

   ІІІ. Банк міжнародних розрахунків створений в 1930 р. - перший в історії міжнародний фінансовий інститут. Функції банку полягають у залагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійсненні розрахунків між ними. Банк забезпечує здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.

    РЕГІОНАЛЬНІ:

    І. ЄБРР (1990 р.) - діяльність його спрямована на країни, що розвиваються, сприяє здійсненню ринкових реформ. Україна — член банку з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовувати у приватний сектор економіки, і не менше 40% — у державну інфраструктуру.

    ІІ. Європейський інвестиційний банк (1958 р.) створений з метою фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загальноєвропейське значення. Кредити надаються терміном на 20-25 років. Пріоритет — енергетика, транспорт, телекомунікації, охорона навколишнього середовища.

    ІІІ. Європейський банк валютного співробітництва (1973 р.) в рамках Європейської валютної системи, виконує функції, аналогічні МВФ - кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.

     

    .)

    1. Система державних фінансів.

    2. Призначення і роль державних фінансів.

    - 1 -

    За  своєю економічною суттю державні фінанси - це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

    Суб'єктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого - населення і підприємниць! і структури.

    Ланки державних фінансів:

• сукупність усіх бюджетів держави;
• фонди цільового призначення;
• державний кредит;
• фінанси підприємств і організацій державної та комунальної 
  форм власності.

    За  регіональною ознакою державні фінанси поділяються на загальнодержавні й місцеві, зокрема бюджет держави - державний і місцевий; цільові фонди - загальнодержавні і регіональні; державний кредит - державні позики і місцеві позики; фінанси державних підприємств — фінанси державного сектору і фінанси муніципального господарства.

    Функціонування  сфери державних фінансів характеризують такі категорії як державні доходи, державні видатки і державний кредит.

    Державні  доходи - сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. За рівнем розміщення вони поділяються на централізовані, які розміщені в фондах, й децентралізовані, які розміщені на державних підприємствах. За методами мобілізації зони поділяються на податнові, позикові, надходження від державною майна та угідь.

    Державні  видатки — сума коштів, що витрачається державою в процесі здійснення її фінансової діяльності.

    За  рівнем розміщення вони поділяються на централізовані і децентралізовані.

    За  роллю у суспільному виробництві розрізняють поточні витрати та витрати на розвиток.

    За  формами фінансування розрізняють такі державні видатки: інвестиції, бюджетні кредити, державні дотації, субсидії і виплати, кошторисне фінансування.

    За  цільовим призначенням видатки класифікуються за статтями витрат: капітальні вкладення, капітальний ремонт, заробітна плата, господарські витрати.

    Державний кредит - передбачає залучення коштів державою на позиковій основі. Позичені кошти можуть використовуватись як через бюджетні видатки, так і на конкретні проекти - при випуску цільових позик.

    Державні  фінанси - головна ланка фінансової системи держави. Вона опосередковує майже 80% усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: сукупність усіх бюджетів держави; централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте і майнове страхування.

    -2-

    Головне призначення державних  фінансів - за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпечення прав і свобод людини. Це досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армій, органів усіх ланок влади.

    Необхідність  державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об'єктивні причини.

      До них зокрема, належить:

    - структурна перебудова економіки;

    - боротьба з монополізмом;

    - захист навколишнього середовища;

    - оборона, правопорядок;

    - захист тих громадян, які на  ринку входять до числа споживачів - інваліди, діти, престарілі;

    - проведення фундаментальних наукових  досліджень;

    - загальна освіта, підготовка кадрів;

    - соціальне забезпечення й страхування,  охорона здоров'я.

    тощо.

    1. Бюджет, його функції і види, бюджетна  класифікація.

    2. Принципи побудови бюджетної системи України, бюджетний устрій та бюджетний процес.

    - 1 -

    Державний бюджет, як економічна категорія, виражає фінансові відносини, зв'язані з утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів держави. Ці відносини складаються, з одного боку, між державою і суб'єктами економічної діяльності, і населенням - з іншого.

    Державний бюджет є централізованим грошовим фондом, являє собою загальнодержавні фінансові ресурси.

    Бюджет - це основний фінансовий план держави, документ, що затверджується у формі закону. Його можна розглядати з 3-х сторін: як економічну, правову категорію та за матеріальним змістом.

    Як   економічна  -  це   сукупність  економічних   відносин  між державою, юридичними і фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу     ВВП     з     метою     формування     і     використання централізованого     фонду     грошових     коштів,     призначених     для забезпечення виконання державою її функцій.

    За  матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд.