Курс лекций по финансам

    Фінансова діяльність підприємства може бути організована такими методами: комерційний розрахунок, неприбуткова діяльність, кошторисне фінансування.

    Основний  метод фінансової діяльності - комерційний розрахунок. Принципи комерційного розрахунку: повна господарська і юридична самостійність; самоокупність; самофінансування; фінансова відповідальність.

    Принципи  неприбуткової діяльності: господарська та юридична самостійність; самоокупність; фінансова відповідальність.

    Кошторисне  фінансування — витрати покриваються за рахунок бюджетних коштів і з центральних фондів корпоративних об'єднань чи фондів підприємств. Коштів фінансування здійснюється за принципами: плановість; цільовий характер використання виділених коштів; виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи; підзвітність. Кошти можуть спрямовуватись тільки на цілі, передбачені кошторисом.

    Амортизаційні відрахування відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх зносу процесі експлуатації. Ці витрати окремо не формуються, а знаходяться на поточному рахунку, куди надходять у складі виручки. їх виділення проводиться на підставі обліку на окремому бухгалтерському рахунку. Нараховується амортизація щомісячно.

    Оборотні кошти призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних коштів, так і залучених джерел - короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості. Осідання коштів у незавершеному виробництві та нереалізованій готовій продукції є основним чинником неефективного використання оборотних коштів.

    Бюджетні  асигнування - можуть надаватися у формі: бюджетних інвестицій, бюджетних кредитів, дотацій, субсидій.

     Кредити - фінансові ресурси, що тимчасово знаходяться у розпорядженні підприємств. Розрізняють банківське і комерційне кредитування. 
 

    - 3 -

    Залежно від форм власності підприємства поділяються на:

     - державні;

     - приватні (підприємства недержавної  форми власності), які поділяються:

      -    орендні;

      -    акціонерні;

      -    кооперативні;

      -    колективні;

      -    спільні;

• індивідуальні;
• тощо.

    Особливості функціонування фінансів тут пов’язані насамперед із джерелами формування і використання фінансових ресурсів.

    На  підприємствах державної форми власності при їх створенні використовуються бюджетні кошти.

    Організація фінансів підприємств  недержавної форми  власності характеризується більшою можливістю щодо формування та використання фінансових ресурсів. Вони можуть залучати кошти засновників підприємства за допомогою випуску акцій, як пайові внески, спонсорські кошти, фінансові допомоги як держави, так і недержавних фінансових інститутів. Результати господарської діяльності, тобто сума одержаного прибутку, є власністю акціонерів або засновників підприємства. Особливості організації фінансів визначаються також характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, тривалістю виробничого циклу, залежністю виробництва від природних чи кліматичних умов.

    Особливості виробничого процесу в деяких видах підприємницьких структур впливають  на швидкість обігу фінансових ресурсів, структуру грошових фондів, що обслуговують цей процес, взаємовідносини підприємницьких структур із бюджетом і позабюджетними централізованими фондами.

    Згідно  із Законом України  «Про підприємства в Україні», підприємства можуть об’єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми та концерни.

    Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого із учасників.

    Корпорація  – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

    Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

    Концерн – статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі фінансової залежності від одного або групи підприємств.

    Товариства  з обмеженою відповідальністю  - мають статутний капітал, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Характерним є те, що учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх вкладів.

    Командитне  товариство – товариство в якому разом з одним або кількома учасниками, котрі здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність щодо зобов’язань товариства всім своїм майном, належать також дин або декілька учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується вкладом  у майно товариства.

    - 4 -

      Матеріально – технічною основою  процесу виробництва на будь-якому  підприємстві є основні виробничі  фонди. Первісне формування основних  фондів на підприємствах, що  створюються, провадиться за рахунок  фінансових ресурсів статутного  капіталу. На час набуття основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства обсяг основних фондів кількісно збігається з їхньою вартістю. Надалі, в міру участі основних фондів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: одна її частка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша – виражає залишкову вартість наявних основних фондів. Зношена частка вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується в грошовій формі в спеціалізованому амортизаційному фонді. Цей фонд створюється за допомогою щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого та частково для розширеного відтворення основних фондів.

    У господарюванні застосовуються різні  засоби обчислення амортизаційного фонду – лінійний, регресивний, прискореної амортизації.

    Нараховані  амортизаційні відрахування використовуються на повне відновлення основних фондів.

    Для виробництва продукції підприємству, поряд із основними фондами, необхідні  оборотні виробничі фонди, що включають  до свого складу виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, тари тощо, залишки незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів. Спожиті в процесі виробництва оборотні фонди залучаються до сфери обігу вже в товарній формі у вигляді готової продукції на складі та відвантажених товарів, які після цього у міру реалізації переходять у грошову форму – грошові засоби в розрахунках, грошові засоби в касі підприємства та на його рахунку в банку.

    Обігові кошти забезпечують поточні потреби  підприємства. Характерна особливість обігових коштів полягає в тому, що при нормальному здійсненні господарської діяльності вони не залишають виробничу сферу - обігові кошти не витрачаються, а авансуються в різноманітні види поточних затрат підприємства. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства залежать від його забезпеченості обіговими коштами.

    Функціонування  обігових коштів у процесі виробництва можна проаналізувати за допомогою схеми 21 опорного конспекту.

    Проте безпосередньо в сфері функціонування обігові кошти виникають у трьох випадках:

• у ході утворення статутного фонду підприємства;
• у процесі використання фінансових ресурсів на збільшення власних обігових коштів;
• при інвестуванні залишку обігових коштів у цінні папери.

 

1. Теоретичні  основи фінансового менеджменту.
2. Менеджмент державних фінансів.
3. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур.
4. Податковий менеджмент.

- 1 -

    Менеджмент  з англ. “manage” – управляти.

    Відповідно  фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об’єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові операції.

    Ф.м. включає об’єкт і суб’єкт. Об’єкт – централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

    Суб’єкт – фінансовий апарат, що зосереджений у фінансових службах міністерств, відомств, об’єднань, підприємств і організацій, апараті міністерства фінансів і місцевих фінансових органах, податковій службі, контрольно- ревізійному апараті, інших фінансових інститутах.

    Суб’єкт ф.м. впливає на об’єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього  впливу є фінансове планування і  прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. (Схема 25).

    Фінансовий  менеджмент ґрунтується на неокласичній економічній теорії та її сучасних модифікаціях (інституціоналізм, не інституціоналізм, лібералізм тощо), а також теорії управління. В неокласичній економічній теорії особлива увага приділяється отриманню фірмою додаткової вигоди від функціонування інституціональної структури суспільства, яка покликана сприяти роботі ринку, оптимальному використанню ресурсів суспільства. У фінансовому менеджменті - це податкове планування, розробка облікової та фінансової політики, система розрахунків тощо.

    Поняття "управління фінансами" пов'язують з управлінням держави або галузі, а якщо йде мова про підприємство, то здебільшого використовують поняття "фінансовий менеджмент".

    У теоретичному плані фінансовий менеджмент є системою розробки і реалізації управлінських рішень з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємницьких структур і організацій, обігу їх грошових коштів, тобто це система управління фінансами, спрямована на підвищення ефективності його господарювання.

    Фінансовий  менеджмент як наука сформувався в середині XX століття в країнах з ринковою економікою за таких передумов: були створені основи загальної економічної теорії ринкового господарства; рівень організації виробництва досяг високого розвитку; сформувалася ефективна система національних і міжнародних фондових і фінансових посередників.

    Таким чином, наукова школа фінансового  менеджменту почала формуватись під впливом посилення ролі фінансового капіталу, формування фондового ринку.

    Проте, незважаючи майже на столітню історію  існування фінансового менеджменту як науки, відсутнє чітке визначення поняття "Фінансовий менеджмент", яке поєднує в собі дві категорії "фінанси" і "менеджмент" і безпосередньо має відношення до суб'єкта господарювання.

    Зарубіжні вчені в науковій літературі з  фінансів та фінансового менеджменту  не приділяють уваги такому теоретичному питанню як зміст фінансів підприємств. Вони, як правило, зводять це питання  до практичної управлінської функції. Російські вчені висловлюють думку, що фінансовий менеджмент є наукою управління фінансами підприємства, що спрямована на досягнення його стратегічних і тактичних цілей.

    Поняття менеджменту і фінансів, незважаючи на чималу історію науки, сьогодні залишаються дискусійними. Що стосується досліджень вітчизняних вчених, то Г.Г. Кірейцев у навчальному посібнику "Фінансовий менеджмент" визначає цю фінансову категорію як процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів з метою найбільш повної реалізації цілей підприємства.

    - 2 -

    Менеджмент  державних фінансів – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління. Понад 70% цих фондів фінансових ресурсів становлять кошти бюджетів, тому бюджетний менеджмент – центральна ланка управління державними фінансами.