Курс лекций по финансам

    Балансовий  метод - передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття та ув'язку всіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану.

    Сфери фінансового планування:

    1) Сфера зведеного планування - зведене планування в масштабах держави;  зведене територіальне планування; зведене планування на рівні господарських об'єднань.

    2) Сфера планування на рівні господарського суб'єкта.

    Обидві  сфери фінансового планування виражають  внутрішню єдність економіки, що проявляється у стійкому характері  погоджених багатосторонніх зв'язків  в економіці, у збалансованості стадій розширеного відтворення, у встановленні таких темпів і пропозицій, які повністю відповідали б інтересам суспільного споживання.

    Фінансовий  план - особлива форма документа, показники якого завжди виступають у грошовій формі й відображають результати господарської діяльності та рух фінансових ресурсів протягом відповідного періоду.

    Фінансові плани поділено на:

    1. Зведені: загальнодержавні, плани окремих господарських об'єднань, територіальні. Ці плани відображають рух фінансових ресурсів на макрорівні, тобто масштаби перерозподілу фінансових ресурсів, що здійснюються за допомогою фінансової системи держави.

    2. Індивідуальні фінансові плани (плани окремих підприємницьких структур) різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління.

    В ринкових умовах відбувається перехід до міжнародних  стандартів в галузі фінансового планування. Мається на увазі розробка бізнес-планів, в яких значне місце відведено розрахункам фінансових показників. Бізнес-плани включають низку таблиць і балансових розрахунків, за якими прогнозуються обсяги доходів, витрат, взаємовідносини з державними фінансовими інститутами.

    В залежності від періоду  дії фінансові  плани поділяють  на :

    - оперативні (складаються  терміном до 1-го  року - на місяць, на квартал);

    - поточні (діють  протягом одного  року);

    - перспективні (складаються  більш як на  один рік).

    Усі фінансові плани  мають форму балансу, тобто прибуткові й видаткові розділи. Деякі з них  називаються фінансовим балансом. Кожний фінансовий план тільки тоді має практичне значення, коли існує збалансованість прибуткової й видаткової частини.

    Фінансові показники - це абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл ВВП за допомогою фінансів. Фінансові показники поділяються на зведені та індивідуальні.

    Управління  фінансовим механізмом засноване на використанні відповідних важелів. Вплив на дію фінансового механізму, а через нього на різні сторони соціально-економічного розвитку, досягається встановленням, зміною положення того чи іншого важеля. Якщо необхідно пожвавити економічне життя, застосовують заходи — зниження процентних ставок по кредитах та ставок оподаткуванні доходів, в першу чергу, що направляються на нагромадження. Важелі не діють самі по собі, вони приводять у рух відповідні інструменти.

    Сукупність  важелів  становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямом дії вони поділяються на дві групи: стимули і санкції, хоча стимули в широкому розумінні включають санкції.

    Важелі  керування фінансовим механізмом підрозділяються на окремі види - це принципи, умові і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів.

    Важливе місце в системі управління фінансовим механізмом займають норми і нормативи, особливо в умовах застосування нормативного методу розподільчих відносин. Головна вимога - щоб вони базувались на науково   обґрунтованій методиці.

    Функціонування  фінансового механізму забезпечується через організаційні структури. Це правове регламентування - розробка й прийняття законодавчих актів. Ця функція покладається на органи державної влади. Фінансове планування - розробка планів на основі яких ведеться оперативне управління. Фінансовий план держави бюджет — затверджується законодавчо. Функції організації фінансової діяльності виконують органи державного управління і безпосередньо покладаються на Мінфін і НБУ, від яких залежить ефективність управління фінансовим механізмом.

    - 3 -

    Ефективність  функціонування економіки завжди залежала від рівня її збалансованості.

    Збалансованість економіки - це відповідність між різними її частинами й підрозділами та певні їх співвідношення (пропорції).

    Фінансовий  баланс - це система показників, що характеризують яке-небудь явище шляхом зіставлення чи протиставлення окремих його сторін. Це сукупність показників, що відображають створення й використання фінансових ресурсів у межах держави, на галузевому чи територіальному рівнях, на окремому підприємстві, в організації, установі.

    Система фінансових балансів - це  певна сукупність фінансових балансів, важливий інструмент впливу на формування показників прогнозу економічного й соціального розвитку держави, окремих територій, галузей господарства, а також підприємств, інструмент контролю економічної і соціальної ефективності передбачуваних витрат. Фінансові баланси сигналізують про виникнення диспропорцій як в економіці в цілому, так і на рівні окремих регіонів, галузей чи підприємств.

    Кожний  фінансовий баланс має на меті організацію  фінансів у певній сфері фінансових відносин для розв'язання певних завдань. У кожному фінансовому балансі фіксується рух певної частки фінансових ресурсів у відповідному розрізі. Тому вся сукупність фінансових балансів може бути поділена на 2 групи - індивідуальні й зведені (Схема 14). У свою чергу зведені баланси поділяються на загальнодержавні, територіальні й галузеві.

    За  періодом функціонування фінансові  баланси поділяються на поточні  і перспективні.

    Одним із важливих напрямів розв'язання завдання посилення збалансованості в  економіці держави є розробка, крім вищесказаних, ще низки фінансових балансів, таких як:

    - фінансові баланси галузей народного  господарства;

    - баланси за групами однорідних  галузей.

    Складання таких балансів сприяло б раціональнішому  й ефективнішому використанню галузевих  ресурсів і однорідних груп галузей, встановленню оптимальних пропозицій їхнього розвитку. 

    1. Управління фінансами.

    2. Органи управління та їх функції.

    3. Необхідність, суть і значення фінансового контролю.

    4. Види, форми, методи і органи  фінансового контролю в Україні.

    - 1 -

    Управління  - це цілеспрямована діяльність, пов'язана з впливом керуючого суб’єкта на керований об'єкт з метою досягнення певних цілей та результатів.

    Управління  фінансами - це складова частина управління економікою. Його здійснює спеціальний фінансовий апарат за допомогою специфічних прийомів і методів.

    Об'єкт  управління - фінансові відносини, в тому числі і ті, що пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші суб'єкти управління - фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, загальнодержавні фінанси.

    Суб'єкти управління - держава, в особі законодавчих і виконавчих органів, у т.ч. фінансових, а також фінансові служби підприємств, організацій, установ.

    - 2 -

    Розрізняють стратегічне і  оперативне управління фінансами.

    Стратегічне управління -  це управління фінансами на перспективу, і виражається воно у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення агропромислового комплексу, вирішення соціальних проблем тощо. Здійснюють ВРУ, КМУ, Президент.

    Оперативне  управління - здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств чи організацій. В сучасних умовах гостро стоїть проблема пошуку альтернативних методів управління і впливу на суб'єкти господарювання, які відповідали б ринковій економіці. Розподіл функцій в управлінні фінансами між державними органами є наступним (Схема 15).

    - 3 -

    Фінансовий  контроль - це цілеспрямована діяльність уповноважених органів на забезпечення виконання господарськими суб'єктами встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, аналіз їх ефективності і розробка пропозицій щодо їх вдосконалення. Фінансовий контроль є контролем з боку держави за процесом створення і руху фінансових ресурсів усіх ланок фінансової системи.

    Сфера діяльності фінансового  контролю - процес формування, розподілу і використання грошових фондів грошових коштів.

    Принципи  фінансового контролю:

    - незалежність (виключення  матеріальної чи  моральної зацікавленості перевіряючого);

    - гласність (результати  перевірок публікуються  для широкого загалу);

    - превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

    - дієвість (за результатами  контрольної  перевірки завжди приймаються певні міри);

    - регулярність (контроль  проводиться з  певною періодичністю);

    - об'єктивність (контроль  проводиться згідно  з вимогами діючого законодавства);

    - всеохоплюючий характер (по  можливості фінансовий  контроль повинен  охоплювати всі  сторони фінансово-господарської  діяльності).

    Об'єкт  фінансового контролю на макрорівні - державні фінанси. Суб'єкти - державні органи влади і  управління.

    Предмет контролю - фінансові  показники (прибуток, собівартість, податки, відрахування).

    - 4 -

    Схематично  класифікацію фінансового  контролю зображено  в схемі 16 та 32 опорного конспекту.

    Державний фінансовий контроль проводять органи державної влади і управління. Державний фінансовий контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий.

    Загальнодержавний контроль здійснюють КМУ, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві державні адміністрації та інші структури.

    Відомчий  фінансовий контроль - застосовується застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств  і організацій  та проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств.

    Громадський фінансовий контроль в Україні здійснюють:

    - громадські організації  (партії, рухи, профспілки, що стежать за  виконанням умов  трудового договору);