Аудит необоротних активів (за їх складом)

8. Закон України "Про  оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

9. Закон України "Про  внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку  підприємств", затверджений Постановою  Верховної Ради України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

10. "Інструкція з бухгалтерського  обліку балансової вартості груп  основних фондів", затверджена  наказом Мінфіну України від 24.07.97 р. № 159, втратила чинність з 1 липня 2000 р.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 7 "Основні засоби", затверджене  наказом Міністерства фінансів  України від 27.04.2000 р. № 92.

2.3. Задачі і  джерела інформації аудиту необоротних  активів

Джерелами інформації для аудиту операцій з необоротними активамиє:

1. Наказ про облікову  політику підприємства з відповідними  додатками.

2. Первинні документи  з обліку необоротних активів (табл. 1,2)

3. Облікові регістри, що  використовуються для відображення  господарських операцій з обліку  необоротних активів .

4. Акти та довідки попередніх  ревізій, аудиторські висновки та  інша документація, що узагальнює  результати контролю.

5. Звітність (табл. 3)

 

Облік операцій з необоротними активами здійснюється на підставі наступних первинних документів (табл. 1).

Табл. 1 Документування оперцаій з необоротними активами.

Шифр та назва рахунку	Документи
10 „Основні засоби”	Накладні; акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення); акти списання (ліквідації); довідки; акти переоцінки; рахунки-фактури; контракти; орендні угоди; страхові поліси.
11 „Інші необоротні матеріальні  активи”	Інвентарні картки обліку; описи інвентарних карток; інвентарні списки; паспорти з технічними характеристиками інвентарних об"єктів; акти інвентаризації та порівняльні відомості за результатами інвентаризації.
12 „Нематеріальні активи”	Підставою для обліку нематеріальних активів, крім зазначених документів, е патенти і свідоцтва.
13 „Знос необоротних активів”	Розрахунок амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.
14 „Довгострокові фінансові  інвестиції”	Документи приймання-передачі цінних паперів; документи приймання-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; платіжні доручення; засновницькі договори; договори купівлі-продажу цінних паперів.
15 „Капітальні інвестиції”	Акти введення в експлуатацію; акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об"єктів; дефектні акти; акти виконаних робіт по ремонту основних засобів; кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування основних засобів підрядними організаціями.
16 „Довгострокова дебіторська  заборгованість”	Договори позики; векселі; договори фінансової оренди.
17 „Відстрочені податкові  активи”	Довідки (розрахунки) бухгалтерії.
18 „Інші необоротні активи”	Довідки (розрахунки) бухгалтерії.
19 „Негативний гудвіл”	Довідки (розрахунки) бухгалтерії.

 

Перелік типових форм первинної документації, якими оформ;

операції з руху основних засобів, інших необоротних, матеріальн нематеріальних активів, наведено в табл. 2.

 

Таблиця 2. Первинні документи з обліку основних засобів, необоротних

матеріальних та нематеріальних активів

№ з/п	Форма документа	Назва документа	Примітки
1	ОЗ-1	Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів	Складається на кожний об"єкт окремо, декілька- лише в тому випадку, коли об`єкти однотипні, мають однакову вартість і прі одночасно на відповідальне зберігання однією ж особою
2	ОЗ-2	Акт приймання-здачі відремон-тованих, рекон-струйованих та модернізованих об"єктів	Зазначаються технічна характеристика первісна вар-іість об"єкту. Актом такої форми оформлюється приймання завершених робіт добудови, реконструкції або модернізації основних засобів
3	ОЗ-3	Акт списання основних засобів	Після ліквідації основних засобів і скла. актів на списання основних засобів пе примірник передається до бухгалтерії, де на підставі робиться запис до інвентарного сі основних засобів
4	ОЗ-4	Акт на списання автотранспортних засобів	Складається в двох примірниках, підписується членами комісії, затверджується керіві підприємства або уповноваженою на це особою
5	ОЗ-5	Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини	Складається при встановленні, запуску і д тажу будівельної машини, взятої наш Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці
6	ОЗ-6	Інвентарна картка обліку основних засобів	Здійснюються записи на підставі актів прийм передачі основних засобів та акту спи основних засобів: для обліку окремих об основних засобів; для групового обліку одноп об"єктів основних засобів, які надійіш експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господа призначення, технічну характеристику і вартість правило, заповнюється в одному примірниі знаходиться в бухгалтерії
7	ОЗ-7	Опис інвентарних карток з обліку основних засобів	Застосовується для реєстрації інвентарних ка Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії
8	ОЗ-8	Картка обліку руху основних засобів	Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику
9	ОЗ-9	Інвентарний список основних	Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об"єкта за мате-ріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними записам в інвентарних картках обліку основних засобів
10	ОЗ-25, ОЗ-15, ОЗ-16	Розрахунок амортизації основних засобів	Використовується при нарахуванні зносу основних засобів

 

Аудитору необхідно знати порядок відображення необоротних активів в облікових регістрах та фінансовій звітності (табл. 3).

 

Таблиця3. Відображення необоротних активів в облікових регістрахта

фінансовій звітності

Шифр	Регістри обліку	Номер рядка в Балансі (ф. № 1)	Номер рядка в Примітках до річної фінансової звітності (ф.№5)
10 "Основні засоби"	Журнал 4	031	100-180
11 "Інші необоротні  матеріальні активи"			190-260
12 "Нематеріальні активи"	Журнал 4 відомість 4.3	015	010-080
13"Знос необоротних  активів"	Журнал 4	012,032	010-260
14 "Довгострокові фінансові  інвестиції"	Журнал 4 відомість 4.2	040,045	350-420
15 "Капітальні інвестиції""	Журнал 4 відомість 4.1	020	280-340
16 "Довгострокова дебіторська заборгованість"	Журнал 3 відомість 3.2	050	940-950
17 "Відстрочені податкові  активи"	Журнал 3	060
18 "Інші необоротні  активи"	Журнал 4	070	170
1 9 "Негативний гудвіл"		070	070

 

 

2.4. Методи аудиту  необоротних активів

До методів аудиту відносять: фактичну перевірку, документальну перевірку, підтвердження, спостереження, обстеження, опитування, перевірку механічної точності, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальну перевірку, зустрічну перевірку.

Під фактичною перевіркою розуміють перевірку кількісного і якісного стану об"єктів, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обчислення, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів.

 

Документальна перевірка - це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті.

 

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті і цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

 

Арифметична перевірка документів полягає в перевірці правильності розрахунків у документах, облікових регістрах і звітних формах.

 

Перевірка документів по суті дозволяє встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку та включення до статей затрат та доходів .

 

Підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

 

Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.

 

Обстеження — ие особисте ознайомлення з предметом дослідження. Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів тощо.

 

Опитування — це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

 

Перевірка механічної точності передбачає перевірку підрахунків і передачі інформації.

 

Аналітичні тести методи порівняння як в абсолютних одиницях, так і відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

 

Сканування — безперервний, поелементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів по руху грошей у касі з метою встановлення незвичного факту).

 

Спеціальна перевірка здійснюється із залученням спеціалістів з вузькою спеціалізацією (спеціаліст з шляхового будівництва, технологи тощо). Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доказів фактів порушень та відхилень.

 

При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта. Аудитору слід пам"ятати, що проведення зустрічної перевірки у третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом.

 

Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта, наприклад, обсяг виконаної роботи може бути зафіксований у первинних документах по нарахуванню заробітної плати і в документах по прийому продукції, робіт та послуг.

 

Перевірка може бути організована по-різному Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

 

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без виключення стосовно господарських процесів, що відбулись у клієнта за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб"єктом за весь період, що перевіряється. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних затрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов"язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

 

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100 % масивів інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб"єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні прибуткового податку з робітників і службовців. У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

 

Аналітична перевірка - це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

 

Комбінована перевірка - це поєднання суцільної, вибіркової і аналітичної перевірки.

 

Аудиторська перевірка - це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик.

 

Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об"єктивної істини щодо аудованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту.

 

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторські процедури - це відповідний-порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

2.5. Аудиторський  висновок про перевірку необоротних  активів

По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

 

Аудиторський звіт - результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути представлені в аудиторському звіті. Інформація, подана у звіті, повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною, об"єктивною та правдивою.