Аудит необоротних активів (за їх складом)

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Кафедра «Фінанси»

 

 

 

Реферат

з дисціпліни «Аудит підприємницькой діяльності»

на тему:

«Аудит необоротних активів (за їх складом)»

 

 

 

Виконала:

студентка гр. Ф-119К   _______________   А.О.Свириденко

 

Перевірив:                      ______________   О.Є.Оплачко

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2012

ЗМІСТ:

1.Вступ.

2. Основна частина 

2.1. Економічна сутність необоротних активів . 4

2.2. Огляд законодавчої  і нормативної бази з аудиту необоротних активів . 6

2.3. Задачі і джерела  інформації аудиту необоротних активів . 8

2.4. Методи аудиту необоротних активів 12

2.5. Аудиторський висновок  про перевірку необоротних активів 14

3. Висновок 17

4. Список використаної  літератури 19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

 

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб"єктів господарювання. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

 

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

 

Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, - суперечливі , і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах.

 

Кваліфікований аудитор повинен пам"ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об"єктивну істину. Щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

 

Одним з найскладніших видів аудиторських перевірок є аудит необоротних активів.

 

Метою контрольної роботи стало – систематизувати, поглиби і закріпити теоретичні і практичні знання з аудиту необоротних активів і автоматизації його аналітичних процедур та написання висновку, а також добирати, вивчати, узагальнювати матеріали літературних джерел.

Завдання контрольної роботи полягає у пошуку та обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту з питань ефективності господарювання, об’єктивності та достовірності її відображення у бухгалтерському обліку та звітності.

2.1. Економічна  сутність необоротних активів

Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність", поняття "аудиторська діяльність" містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

 

Разом з цими видами послуг аудиторські підприємства в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнтів в арбітражних судах. Завдяки аудитові здійснюються посередницькі контакти.

 

У кінцевому підсумку аудит являє собою досить високу форму організації і реалізації економічних ідей.

 

Аудит — це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб"єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Таким чином, метою аудиту фінансової звітності є висвітлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб"єкта господарювання. Отже, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб"єкта, що перевіряється. Основні завдання аудиту необоротних активів — збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб"єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків.

 

Крім того, аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб"єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься у бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна. Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб"єкта господарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:

— уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;

— власники, засновники господарюючого суб"єкта;

— інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності суб"єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).

 

Об"єктивність аудиторського висновку є обов"язковою умовою і однією з основних специфічних рис. Ця умова передбачається незалежністю аудиту і диктується потребами користувачів.

 

Впевненість у достовірності і повноті інформації, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоч достатньо високий, ступінь цієї впевненості.

 

Аудиторський висновок не може бути свідченням абсолютної точності іншої інформації і гарантією її правильності, він може лише підтверджувати достовірність інформації. Аудит — це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.

 

Аудитор не затверджує звітів суб"єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінансової звітності.

 

Відповідальність за фінансову звітність лежить на керівниках господарюючого суб"єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб"єкта від відповідальності.

 

Предмет аудиту — стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходиться в сфері аудиторської оцінки.

 

Як видно з цього формулювання, предмет аудиту (аудиторських послуг) має багато спільного з предметом ревізії та економічного аналізу. Предметом економічного аналізу також є господарські процеси і явища, їх кількісна характеристика і оцінка економічних об"єктів — ресурсів, продукції, прибутку.

 

Об"єкт аудиторської діяльності — це взаємопов"язані економічні, організаційні, інформаційні, технологічні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно і якісно. У даному випадку об’єктом дослідження є необоротні активи.

 

Основні засоби є сукупністю засобів праці, які функціонують у натуральній формі протягом кількох років у сфері матеріального виробництва або нематеріальної сфери, які відповідно до бухгалтерських звітів включені до складу основних засобів. У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахуванням амортизації).

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їхню первісну вартість.

 

До основних засобів відносяться предмети вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з терміном експлуатації більше одного року. З 1 липня 2000 р. до основних засобів відносяться матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання та експлуатації яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

 

Основними завданнями і метою аудиту необоротних активів є встановлення:

1. Правильності документального  оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього переміщення і вибуття.

2. Перевірка правильності  розрахунку, своєчасного відображення  зносу (нарахування амортизації) основних  засобів.

3. Контроль за витратами  на капітальний ремонт.

4. Перевірка правильності  відображення в обліку фінансових  результатів від вибуття (в тому числі ліквідації) основних засобів.

5. Контроль за збереженням  основних засобів.

6. Перевірка правильності  проведення індексації основних  засобів.

2.2. Огляд законодавчої  і нормативної бази з аудиту  необоротних активів

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або відміняють норми права.

 

З метою правильного використання нормативних актів при проведенні аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативний акт в системі правотворчих органів держави, а також розуміти характер самих актів та їх дію в залежності від територіального розміщення клієнта та часу здійснення дії чи події, що відбулась.

 

Аудитору важливо знати, що нормативні акти знаходяться між собою в суворій ієрархічній підпорядкованості, від якої залежить юридична сила того чи іншого нормативного акта. Видавати їх мають право суворо встановлені законом органи.

 

В залежності від спрямованої дії нормативні акти можуть бути індивідуального впливу (вирок суду, наказ керівника клієнта щодо відповідного працівника і т.д.) та загального характеру. Аудитор повинен більше уваги приділяти нормативним актам, які носять загальний характер, направлені на регулювання відповідних суспільних відносин і неодноразово застосовуються.

 

Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту. Нормативна база, що використовується для організації перевірок, поділяється на зовнішню і внутрішню.

 

Зовнішня нормативна база - відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту.

 

Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірність відображення господарської операції, відповідність ведення обліку та фінансової звітності, проведення аналізу, складання висновку. Внутрішня нормативна база - це облікова політика суб"єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному

 

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

1. Баланс (форма № 1).

2. Звіт про фінансові  результати та їх використання (форма № 2).

3. Звіт про фінансово-майновий  стан підприємства (форма № 3).

4. Синтетичні регістри  обліку основних засобів (Головна  книга, журнал-ордер № 13).

5. Первинні документи  з обліку основних засобів: інвентарні  картки, акти приймання-передачі, введення  в експлуатацію, ліквідації, відомості  індексації балансової вартості  основних засобів.

 

Нормативна база, яка регулює функціонування основних засобів, складається з таких законодавчих та нормативних документів.

1. Положення "Про організацію  бухгалтерського обліку і звітності", затверджене Постановою КМУ № 250 від 3 квітня 1993 р., втратили чинність  з 1 січня 2000 р.

2. Вказівки "Щодо організації  бухгалтерського обліку в Україні", затверджені наказом Мінфіну  України № 25 від 07.05.93 р., втратили чинність з 1 січня 2000 р.

3. Положення "Про порядок  визначення зносу та віднесення  амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)", затверджене Постановою КМУ № 1075 від 06.09.96 р. Чинність його припинена згідно з Постановою КМУ № 1568 від 28.12.96 р. до прийняття законодавчих актів з оподаткування.

4. "Норми амортизації  на повне відновлення основних  засобів", затверджені Постановою  Ради Міністрів СРСР від 22.10.90 р. № 1072.

5. "Порядок проведення  індексації балансової вартості  основних засобів підприємств, організацій  і установ станом на 1 квітня 1996 року", затверджений наказом Мінстату, Мінекономіки, Мінфіну № 148/64/103/563 від 23.05.96 р.

6. "Порядок відображення  в бухгалтерському обліку і  звітності збільшення балансової  вартості основних фондів на  суму витрат, пов"язаних із  закінченим капітальним ремонтом", затверджений наказом Мінфіну  від 14.06.96 р. № 120. 7. Постанова КМУ "Про  проведення індексації балансової  вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996—1997 роках" від 16.05.96 р. № 523.