Облік і аудит нематеріальних активів підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: Облік і аудит нематеріальних активів підприємства

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

 

	Вступ.	с.
	РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти обліку нематеріальних активів.
1.1.	Визначення нематеріальних активів в літературних джерелах та їх критична оцінка.	с.
1.2.	Поняття та сутність нематеріальних активів.	с.
1.3.	Інвентаризація нематеріальних активів.	с.
1.4.	Порядок нарахування зносу нематеріальних активів.	с.
	РОЗДІЛ 2. Організація бухгалтерського обліку нематеріальних активів.	с.
2.1.	Організаційно-економічна характеристика підприємства.	с.
2.2.	Документування операцій з руху нематеріальних активів.	с.
2.3.	Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів.	с.
2.4.	Відображення інформації в облікових реєстрах та звітності про рух нематеріальних активів.	с.
2.5.	Витяг (з наказу про облікову щодо ведення обліку нематеріальних активів). Посадова інструкція бухгалтера з обліку нематеріальних)	с.
2.6.	Аналіз наявності та ефективності використання нематеріальних активів.	с.
	РОЗДІЛ 3. Методика організації аудиту нематеріальних активів підприємства.	с.
3.1.	Мета і завдання аудиту нематеріальних активів.	с.
3.2.	Предметна галузь досліджень.	с.
3.3.	Етапи перевірки та списання контрольних процедур.	с.
3.4.	Документальне оформлення аудиту нематеріальних активів.	с.
	РОЗДІЛ 4. Фінансова звітність підприємства: склад, призначення, порядок надання.	с.
4.1.	Журнал реєстрації господарських операцій.	с.
4.2.	Баланс підприємства: мета надання, користувачі, порядок заповнення.	с.
4.3.	Звіт про фінансові результати підприємства: мета надання, користувачі, склад, порядок заповнення.	с.
4.4.	Звіт про рух грошових коштів підприємства, мета надання, користувачі, склад, порядок заповнення.	с.
4.5.	Звіт про власний капітал підприємства і мета надання, користувачі, склад, порядок заповнення.	с.
	РОЗДІЛ 5. Охорона праці на підприємстві.	с.
	Висновки.
	Список використаної літератури.
	Додатки.
	Анотація.

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасні процеси економічної інтеграції, перехід народного господарства до використання ринкових механізмів вимагають погодження всієї сукупності елементів вітчизняної і світової господарських систем, породжують нові проблеми в організації і методології бухгалтерського обліку.

Розвинутий ринок не терпить замкнутості господарства в межах держави , навпаки, він передбачає вільний міжнародний рух не тільки товарів, капіталів, робочої сили, а також об’єктів інтелектуальної та промислової власності. Сучасні економічні реалії гостро вимагають переходу на прийняті у міжнародній практиці економічні показники та стандарти бухгалтерського обліку, співставні з міжнародними. У зв’язку з цим важливого значення набуває аналіз відносно нових для практики господарювання в Україні об’єктів права власності підприємств – нематеріальних активів.

Згідно новим правилам та стандартами ведення бухгалтерського обліку, що діють в Україні, вкладення капіталу в нематеріальні активи з новим об’єктом обліку, аналізу та управління.

Питома вага нематеріальних активів в вартості майна більшості підприємств в теперішній час поки ще мала. В майбутньому їх роль в економіці підприємств, які працюють в ринкових умовах господарювання, буде збільшуватися. В країнах з ринковою економікою підприємства та фірми витрачають на придбання нематеріальних активів значні кошти і намагаються окупити їх в найкоротші строки.

Завдання бухгалтерії в цьому випадку полягають не тільки в узагальненні в наданні облікової інформації про надходження, наявність і використання патентів, ліценцій, програмних продуктів, про власності і інших об’єктів , але й в спостереженні за їх ефективним використанням. Організація такого обліку потребує розробки відповідних реєстрів, методики їх заповнення, техніки обліку. З часом треба буде освоювати нові види нематеріальних активів, таких як ціна фірми, монопольні права і привілеї, і навчитися використовувати їх для підвищення доходності підприємства.

Нематеріальні активи повинні використовуватись для підвищення доходності підприємства, що володіє цими активами ( як зазналося вище). Тому виникає потреба швидкого розвитку облікового аналітичного забезпечення управління нематеріальними активами.

Метою даної дипломної роботи є розгляд теоретичних основ об’єкта дослідження та практичного відображення даного об’єкта в обліку та звітності, визначення його економічного змісту.

В роботі проводиться економічний аналіз нематеріальних активів, який включає в себе такі завдання як і аналіз структури і динаміки нематеріальних активів; аналіз ефективності використання нематеріальних активів.

Дана дипломна робота основується на використанні нормативних документів і спеціальних теоретичних і практичних літературних джерел з даної теми дослідження.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ Й ХАРАКТЕРИСТИКА ДП КДЦСМС

 

 

1.2. Економічна сутність і поняття нематеріальних активів та нормативно-правова база регулювання їх обліку і аудиту

 

Питання економічної визначеності категорій, зокрема категорії нематеріальних активів та їх складових є досить актуальними для конкретних економічних наук, зокрема для бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту. Вирішення цих питань дасть змогу ефективніше розв’язувати завдання управління процесами руху, а також наявності та використання нематеріальних активів підприємства.

Радянська наука взагалі не передбачала вживання в законодавстві термінів ні «нематеріальні активи», ні «інтелектуальна власність», оскільки вони суперечили радянській моделі використання результатів інтелектуальної діяльності. Слово «власність» вилучали навіть з поняття «промислова власність»: уся сфера інтелектуальних прав поділялася на окремі інститути авторського та «винахідницького» права. За первинними творцями – авторами – визнавалися лише певні права на використання творів.

Разом із тим нематеріальні активи як реальні об'єкти існували завжди, не знаходячи відображення в балансах підприємств. Причиною цього була відсутність нормативно-законодавчої бази, яка б регламентувала існування такої обліково-правової категорії, як право власності.

І сьогодні серйозну практичну і теоретичну проблему становить класифікація об’єктів обліку за групами нематеріальних активів, а також початкове визнання об’єкта нематеріальним активом. Труднощі ідентифікації супроводжуються і додатковими проблемами обліку операцій з об’єктами, які мають бути визнані нематеріальними активами, зокрема, з урахуванням витрат на утримання об’єктів в робочому стані, обчисленням та обліком амортизації тощо.

До затвердження стандартів бухгалтерського обліку нормативні акти з бухгалтерського обліку обмежувались невичерпними переліками видів матеріальних активів без визначення їх загальної поняття. За визначенням, що наведене у п.4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 8 (НП(С)БО 8), нематеріальний актив – це нематеріальний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі , з адміністративною метою чи надання в оренду іншим особами. Інакше кажучи, термін «нематеріальні активи» охоплює будь які (їх коло залишається невичерпним) безтілесні об’єкти цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані підприємством, організацією, установою. У вітчизняному законодавстві було наведено кілька переліків та класифікацій нематеріальних активів. Всі вони мали методологічний характер.

Види нематеріальних активів згідно з п.5 НП(С)БО 8 можна поділити на такі групи (рис. 1.1) .

Але в різних країнах застосовується різна класифікація нематеріальних активів. Так, сучасні правила обліку та звітності в Росії виділяють наступні групи:

- права на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності;

- права на користування окремими  природними об’єктами;

- організаційні витрати;

- ділова репутація організації  тощо.

В США наприклад, нематеріальні активи поділяються на специфічні активи, що ідентифікуються, такі як патенти, авторські права, ліцензії, для яких можуть бути визначені витрати на придбання та строк корисного використання, а також нематеріальні активи типу гудвіл, які дають фірмі певні права та привілеї, але для яких практично неможливо однозначно визначити витрати на придбання та строк корисного використання.

 

Нематеріальні активи

 

Рис. 1.1 Групи нематеріальних активів

 

Розшифруємо нематеріальні активи за їх укрупненими групами.

І. Права на об’єкти промислової власності.

Почнемо з загального поняття прав промислової власності, які є складовою частиною нематеріальних активів (Додаток А). Тепер докладніше розглянемо кожну підгрупу даної групи нематеріальних активів.

Сукупність прав на об’єкти винахідництва та ноу-хау охоплює собою об’єкти, що передбачені, відповідно, ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки»,  ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин», ЗУ «Про племінну справу у тваринництві».

Право на винахід і корисну модель. Винахід (корисна модель) – це результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології.

Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штамп

мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини) або спосіб.

Об’єктом корисної моделі – конструктивне виконання пристрою. проте далеко не кожен продукт, спосіб або пристрій може бути в господарчому обігу об’єктом права на винахід (корисну модель). Для цього вони повинні відповідати умовам патентоспроможності.

Для того, щоб продукт або спосіб були патентоспроможними, вони повинні: бути новими; мати винахідницький рівень; бути промислово придатними.

Патент представляє собою юридично закріплені виняткові права користування, виробництва і продажу продуктів або процесів на період, передбачений законодавством. Патентні права купуються у відповідного органу за плату, що включає і побічні витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, друкування і розмноження документів тощо.

Первісна вартість патенту, що придбається у винахідника або власника, включає в себе його купівельну ціну. Крім того, до первісної вартості включаються всі витрати, пов’язані з юридичним оформленням патенту, гонорари юристам, витрати на успішний захист патенту тощо. Витрати, понесені підприємством у зв’язку з розробкою ідеї, продукту чи процесу, які потім патентуються, відносяться на витрати того періоду, коли вони виникли, тобто є поточними витратами, а не капіталізованими. На рахунку нематеріальних активів знаходить відображення тільки купівельна ціна патенту або юридичні витрати, пов’язані з реєстрацією самостійно розробленого патенту, в той час, коли цінність патенту не дуже успішний продукт перевищує ці витрати.

В комерційній практиці поширені випадки, коли власник патенту надає право користування ним іншій особі на визначений у контракті період в обмін на виплату періодичних платежів, які називаються роялті. У відповідності до принципу порівняння доходів та витрат роялті відображаються в обліку як доходи тих періодів, в які вони надходять.

Новизна продукту (способу, пристрою) існує тоді, коли він є частиною

існуючого рівня техніки. Під рівнем техніки мають на увазі всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки про отримання патенту або замовлено про пріоритет.

Продукт (спосіб) має винахідницький рівень, якщо в умовах існуючого рівня техніки він не є очевидним для фахівця.

Продукт (спосіб, пристрій) визначається промислово придатним, якщо він може бути використаний у промисловості або іншій сфері діяльності.

Для визнання патентоспроможності корисної моделі треба, щоб вона, відповідала критеріям новизни та промислової придатності.

Не можуть одержати правову охорону як винаходи; відкриття; наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани; умови позначення, розклади, правила, методи виконання розумових операцій; програми для ЕОМ; результати художнього конструювання; технології інтегральних мікросхем.

Право на промисловий зразок. Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Об’єктом промислового зразка можуть бути: форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. У цивільному обігу промисловим зразком може бути певний об’єкт (форма, малюнок, розфарбування), якій відповідає умовам патентоспроможності, тобто характеризується новизною і промисловою придатністю. Об’єкт вважається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати за явлення про пріоритет. Об’єкт вважається промислово придатним, якщо його можна використати у промисловій або в іншій сфері діяльності.