Облік і аудит нематеріальних активів підприємства

- забороняти згадування імені  автора твору, якщо автор бажає  залишитись анонімним;

- вибирати псевдонім у зв’язку  з використанням твору;

- протидіяти будь-якому переключенню, спотворенню чи інші зміни  твору  або будь-якому посяганню  на  твір;

- на обнародування твору.

Майнові права стосуються прав на використання твору у певній форми та певним способом. Можливими варіантами використання твору (їх перелік не є вичерпним) можуть бути: відтворення, публічне виконання, публічне сповіщення, переклад переробка, адаптація, аранжування та інші  подібні зміни творів , розповсюдження примірників твору, імпорт примірників твору.

Відтворення – це виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми у будь-якій матеріальній формі; в тому числі у звуку – і відеозапису, а також запис твору або фонограми, для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина.

Публічне виконання – це подання творів, виконань, фонограм, передачі мовлення шляхом декламації, гри, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконання), так і за допомогою будь - яких пристроїв у місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих сім’ї, у місцях, віддаленість яких від місця передачі є також, що без зазначеної передачі зображення чи звідки не можуть бути сприйняті у вказаному місці або місцях, незалежно від того, чи можуть зазначені особи приймати зображення чи звуки в одному місці в один і той же час  або в різних місцях і в різний час.

Уся сукупність наведених майнових прав на твір або деякі з них (право на певні види використання твору) можуть безпосередньо бути предметом внеску та формування відокремленого майна суб’єкта підприємницької діяльності. Передача майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, органу мовлення здійснюється на підставі авторського або ліцензійного договору.

Стороною, що передає право в авторському договорі, є право (автори). Стороною, що передає права в ліцензійному договорі може бути будь-яка особа, що отримала відповідні права від автора (авторів).

До переліку основних умов договорів про передачу прав на об’єкти авторського та суміжних прав варто включити такі:

- назву об’єкта, права використання якого надаються  ліцензіату;

- перелік  прав, що надаються ліцензіату;

- строк дії  ліцензії;

- розмір винагороди  автора (ліцензіара).

Покажемо перелік суб’єктивних авторських прав за  допомогою схеми (рис. В1 Додаток В).

Вартість використання творів літератури та  мистецтва слід визначити на підставі даних про середні ставки авторської винагороди в певній галузі мистецтва.

Вартість використання прав на комп’ютерну програму, базу даних, об’єкти суміжних прав, як і у випадку з об’єктами промислової власності, залежить від:

- потенційної економічної вигоди  від використання об’єкта;

- обсягу ліцензії;

- строку дії ліцензії.

На рис. 1.2. представлені права, які відносяться до нематеріальних активів – об’єктів права на знаки для товарів і послуг

 

Рис. 1.2 Права, які відносяться до нематеріальних активів – об’єктів права на знаки для товарів і послуг

 

Сукупність прав на об’єкти цієї групи визначена в ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»  та Положення «Про фірму».

Ш. Право на знаки для товарів та послуг.

Знак (для товарів і послуг) – це позначення, за якими товари; послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Знак може бути виражений словесними, зображувальними, об’ємними та іншими позначеннями або їхніми комбінаціями, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів. Не можуть бути об’єктами прав на знаки для товарів та послуг:

- державні  герби, прапори та емблеми;

- офіційні  назви держав;

- емблеми, скорочені або повні найменування  міжнародних міжурядових організацій;

- офіційні  контрольні гарантії та пробірні  клейма, печатки;

- нагороди  та інші відзнаки.

Елементи перелічених позначень можна включити до товарного знака тільки за згодою компетентного органу.

Для отримання правової відповідності таким критеріям:

- воно  повинно мати пізнавальну спроможність;

- воно  не повинно бути загальновживаним  як я позначення товарів і  послуг певного виду;

- воно  не повинно вказувати на вид, якість, кількість, власності, призначення, цінність товарів та послуг, а  також на місце і час виготовлення  чи збуту товарів або надання  послуг.

- воно  не є загальновживаним символом  або терміном.

Право на фірмове найменування. Фірмове найменування (фірма) – це найменування суб’єкта підприємницької діяльності, яке використовується останнім в угодах, вивісках, оголошеннях, рекламах, бланках, на рахунках тощо.

Якщо товарний знак дає змогу відрізняти один від одного товару або послуги, та фірмове найменування дозволяє відрізняти підприємства. Фірмове найменування вказує на підприємство без посилань на товари або послуги, які воно надає. Структуру фірмового найменування умовно можна поділити на дві частини: стандартну та оригінальну.

Стандартна частина є обов’язковою і використовується всіма підприємствами, бо вона як обов’язкова передбачена законодавством, оскільки визначає вид підприємства (господарського товариства).

Оригінальну частину власники підприємства обирають самостійно. Винятки – повні та командитні товариства, в найменуванні яких за законом слід вказувати найменування (прізвища) учасників товариства. Ця оригінальна частина і має власне велике значення. Право на знак для товарів та послуг повинно підтверджуватись Свідоцтвом. Свідоцтво надається за заявою власника патентним відомством. Строк дії Свідоцтва – 10 років.. На клопотання власника строк дії Свідоцтва може бути продовжений, за умови внесення плати, кожний раз на 10 років.

Право на фірмове найменування не потребує документального підтвердження. Воно виникає в момент реєстрації підприємства (внесення його до державного реєстру) і припиняється в момент припинення його діяльності.

Оцінка внеску у вигляді права за знак для товарів і послуг, а також права на фірмове найменування залежить від витрат на закріплення позитивного іміджу або найменування на певному ринку, репутації підприємства – власника знака або найменування.

Для оцінки вартості внеску у вигляді і права користування знаком для товарів і послуг, а також фірмою можна використовувати методи, аналогічні тим, що використовуються для оцінки гудвілу.

ІV. Права на використання природних ресурсів.

Згідно із ст.13 Конституції України земля, Ії надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України , природні ресурси Ії континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією. Право загального користування природними ресурсами не є предметом цивільного права.

Права спеціального користування природними ресурсами ( в промислових, наукових або культурних цілях) здійснюються на підставі спеціальних дозволів, що надаються органами державної влади або місцевого самоврядування. Дозволи мають особливий характер, тому користувач третім особам не може їх

передавати.

Сукупність прав на пошук та видобування корисних копалин (користування надрами) охоплює об’єкти, передбачені у Кодексі України про надра.

Корисні копалини – це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймі, а також техногенні, мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання. Під надрами мається на увазі частина земної кори, яка розташована під поверхнею суші та дном водойм і простирається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Сукупність прав на використання об’єктів тваринного світу передбачена ЗУ «Про тваринний світ».

Об’єктами тваринного світу є:

- хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби тощо) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі тощо) тварини в усьому  Ії видовищу і популяційному  різноманітті та на всіх стадіях  розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної  волі;

- частини  диких тварин (роги, шкура, тощо);

- продукти  життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);

- залишки  викопних тварин;

- нори, хатки, лігві, мурашники та інше  житло і споруди тварин.

Сукупність прав на використання об’єктів рослинного світу передбачена ЗУ «Про рослинний світ».

Рослинний світ – це сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угрупувань на певних території.

Об’єктами рослинного світу є дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угрупування.

Сукупність прав користування водою охоплює випадки спеціального

використання водних ресурсів, передбачені Водним кодексом України.

Водні ресурси – це обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, тобто:

- внутрішніх  морські вод та територіальне  море;

- підземні  води;

- поверхневі  води (озера, водосховища, річки, канали) а також їх притоки всіх  порядків.

Сукупність прав користування землею як природним ресурсом тотожна правам користування земельною ділянкою, які згідно з НП(С)БО 8, належить до групи користування майном.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків передбачених ст. 23 Земельного кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами чи гірничими відводами.

Будь-яке право спеціального користування природними ресурсами повинно засвідчуватись відповідним документом (дозволом, ліцензією, державним актом). Залежно від статусу конкретного об’єкта (місцевого чи загальнодержавного значення), дозвіл надають або органи місцевого самоврядування, або органи центральної влади.

Строки дозволів на спеціальне використання об’єктів тваринного світу визначається у відповідному дозволі залежно від виду, мети та обсягів використання.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається органами Міністерства природи.

Спеціальне користування природними ресурсами є платня. Оцінка внеску у вигляді права на користування природними ресурсами може здійснюватись на підставі встановленого розміру плати за користування певними природними ресурсами та строку наданого права користування. Порядок визначення розміру плати за користування природними ресурсами визначається законодавством.

Другий можливий спосіб оцінки внеску у вигляді прав на користування природними ресурсами - визначення вартості внеску за результатами тендера та отримання права користування іншим аналогічним об’єктом природних ресурсів та аналогічних умовах.

V Гудвіл.

Відповідно до Податкового кодексу, гудвіл - це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісною майнового комплексу, що виникає внаслідок використання найкращих управлінських властивостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

З економічної точки зору - це актив підприємства, який охоплює престиж, ділову репутацію підприємства, контакти, клієнтів, персонал, компанії тощо. Цей актив не має самостійної ринкової вартості і має значення, головним чином, під час злиття або приєднання підприємств. Тому, за визначенням стандартів, гудвіл - це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбання ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Отже гудвіл не є самостійним об’єктом майнових прав тощо він не може бути безпосередньо предметом будь-якої цивільної угоди між сторонами, самостійним предметом внеску на формування відокремленого майна суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо мається на увазі внесок на формування відокремленого майна суб’єкта підприємницької діяльності, то гудвіл у цьому разі виникає, коли предметом внеску є цілісний майновий комплекс підприємства. Це відбувається у двох випадках:

- коли до  існуючого підприємства приєднується  інші підприємства. В цьому випадку  відбувається реорганізація другого  підприємства шляхом приєднання  до першого, яке отримує на  свій баланс всі активи та  пасиви приєднаного підприємства. Це узгоджена вартість складається  з вартості чистих активів  приєднаного підприємства ( активи  підприємства за вирахуванням  його завдань) та якщо вартість  придбання цілісного майнового  комплексу більше вартості чистих  активів приєднаного підприємства, різниця становить вартість негативного  гудвілу (від’ємне значення).