Облік і аудит нематеріальних активів підприємства

Не можуть одержувати правову охорону як промислової зразки:

- об’єкти архітектури (крім малих  архітектурних форм);

- промислові, гідротехнічні та  інші стаціонарні споруди;

- друкована продукція як така;

- об’єкти нестійкої форми з  рідких, газоподібних, сипучих або  подібних їм речовин.

Право на сорт рослин. Сорт рослини – це штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того ж ботанічного таксону з притаманними біологічними ознаками і властивостями, які характеризуються їх спадковість, що має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксону і може вважатися єдиною з точки зору придатності для відтворення сорту.

Патентоспроможним є сорт, що є новим : відповідає умовам відмінності, однорідності й стабільності.

Сорт вважається новим, якщо на дату надходження заявки про видачу патенту насіння цього сорту не продавалася чи не відчужувалося іншим шляхом автором сорту або його роботодавцем іншим особам для його використання:

- на території України понад  один рік;

- на території будь-якої країни: для винограду, деревних, декоративних, плодових культур та лісових  порід – понад 6 років; для будь  – яких інших культур –  понад 4 роки.

Сорт відповідає умовам відмінності, якщо він явно відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки про видачу патенту. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей розмноження рослин цього сорту за своїми ознаками є досить однаковими.

Сорт відповідає умовам стабільності, якщо його основні ознаки залишаються незмінними після кожного розмноження, а в разі особливого циклу розмноження – в кінці кожного циклу розмноження.

Право на сорт охороняється державою і засвідчується патентом. Жодна особа не може використовувати за патентований сорт без згоди власника патенту.

Право на породу тварин. Об’єктом самостійних майнових прав є результат селекційного досягнення – створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високо генетичні ознаки та стійко передає їх нащадкам. Племінна тварина – чистопородна або отримана за затвердженою програмою порідного вдосконалення, - це тварина, племінну (генетичну) цінність: можна використовувати у селекційному процесі відповідно до чинних загальнодержавних програм селекції.

Патентоспроможний результат селекційних досягнень визначається винаходам на підставі критеріїв і в порядку, викладених вище.

Право на об’єкт «ноу – хау». Законодавство України не регламентує відносини, пов’язаних з кваліфікацією та охороною «ноу-хау» так, як наприклад, щодо винаходів та корисних моделей. Підзаконні нормативні акти колишнього Союзу РСР визначали «ноу-хау» як знання та досвід, що не мають правової охорони, не є загальновідомими та можуть бути застосованими на практиці у виробничій та господарській діяльності.

«Ноу-хау» – це сукупність професійних, технічних, комерційних знань та досвіду в процесі виготовлення товарів, продукції та надання послуг. Це нові технології, технічні та інші рішення, що приносять прибуток в процесі виробниче - господарської діяльності.

Наведене визначення «ноу – хау» виділяє № важливі сфери визначення цього явища як самостійного предмета цивільного обігу, а саме:

- «ноу-хау» не є об’єктом  інтелектуальної власності, тому  безпосередньо не охороняється  законами про захист об’єктів  промислової власності та авторського  і суміжних прав. На «ноу-хау»  не може бути отриманий охоронний  документ (свідоцтво чи патент);

- ключова характеристика об’єкта  «ноу-хау» – це завжди конфіденційна  інформація, тобто інформація, що  не є загальновідомою та легкодоступною  звичайними, легальними каналами  отримання інформації;

- ця інформація (знання та досвід) може бути застосована у господарській  діяльності тобто може спричинити  певний економічний ефект.

«Ноу-хау» багато в чому схожі з патентами, але на відміну від них «ноу-

хау» вноситься учасником (засновником) підприємства в рахунок його матеріального внеску до доходів (капіталу) підприємства. Вартість «ноу-хау», за якою воно приймається на баланс підприємства , визначається за згодою засновників або учасників.

Ціна «ноу-хау» - узагальнюючий показник корисності «ноу-хау» – сукупності науково-технічних знань, технічного та виробничого досвіду, секретів виробництва, винаходів, не запатентованих з якихось причин, дорівнює винагороді за використання «ноу-хау», що виплачується як роялті. Джерелам сплати «ноу-хау» є додатковий прибуток, отриманий від його використання.

Основою «ноу-хау» становить комерційна таємниця або «діловий секрет», яким володіє суб’єкт підприємництва. Тому опосередковано об’єкт «ноу-хау» охороняється ЗУ «Про інформацію». Однак, для того способу охорони «ноу-хау» потрібно, щоб інформація була документально зафіксована, визнана суб’єктом підприємництва такою , що є комерційною таємницею. Крім того, для неї повинен бути встановлений розумний режим забезпечення конфіденційності (обмежений доступ осіб, визначені умови зберігання та використання тощо).

«Ноу-хау» може бути виражене як в матеріальній формі у вигляді документів, фотографій, мікрофільмів тощо (наприклад, схеми розміщення обладнання, інструкції зі складання комплектуючих, інструкції щодо технічного персоналу та спеціалістів), так і в нематеріальній формі. Проте в умовах чинного законодавства, в тому числі для забезпечення ефективного захисту від порушення права на володіння конфіденційною інформацією, варто виражати її в певній матеріальній формі.

Право на раціоналізаторську пропозицію. Світова практика не знає раціоналізаторської пропозиції як об’єкта промислової власності. Вітчизняне законодавство успадкувало раціоналізаторську пропозицію з часів СРСР.

Відповідно до Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій. Раціоналізаторська пропозиція – це пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана і передбачає створення або заміну конструкції виробів, технології виробництва, техніки або складу матеріалів.

Сукупність прав на захист від недобросовісної конкуренції. Право на припинення недобросовісної конкуренції згідно зі світовою практикою є одним з елементів промислової власності. Відповідно до ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції». Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницький діяльності. Закон не наводить вичерпною переліку дій, які є недобросовісною конкуренцією. Коментар до розробленою, Всесвітньою організацією інтелектуальної власності Типового закону з товарних знаків, фірмових найменувань та актів недобросовісної конкуренції для країн, що розвиваються, подає докладний перелік видів діяльності, що визначаються як недобросовісна конкуренція. Відповідно до цього переліку можна передбачити право кожного суб’єкта підприємництва на захист від:

- підкупу покупців конкурентів, що є спрямований на їх залучення  як клієнтів і збереження в  подальшому їх вдячності;

- з’ясування виробничих або  комерційних таємниць конкурента  шляхом шпигунства або підкупу  його службовців;

- неправомірною використання або  розкриття ноу-хау конкурента;

- спонукання службовців конкурента  до порушення або розірвання  їх контактів з наймачем;

- загрози конкурентам позовами  про порушення патентів або  товарних знаків, якщо це робиться  недобросовісно або з метою  протидії конкуренції в сфері  торгівлі;

- бойкотування торгівлі одної  фірми для протидії або недопущення  конкуренції;

- демпінгу, тобто продажу своїх  товарів за нижчою ціною з  наміром протидіяти конкуренції  або придушити її;

- створення враження, що споживачу  надається можливість купівлі  на 

незвичайно вигідних умовах, коли насправді цього немає;

- навмисною копіювання товарів, послуг, реклами або інших аспектів  комерційної діяльності конкурента;

- заохочень до порушень контрактів, укладених конкурентами;

- випуску реклами, де робиться  порівняння з товарами або  послугами конкурентів;

- порушення правових положень, що не мають прямого відношення  до конкуренції, коли таке порушення  дозволяє досягти невиправданої  переваги над конкурентами.

Однак, слід враховувати, що в нашій країні, за відсутності цивілізованої ділової етики торгових звичаїв, а також через те, що звичаї в Україні не є джерелом права, практика правозастосування визнає актами недобросовісної конкуренції тільки ті дії, що прямо визначені в законі як правопорушення. Слід зазначити, що ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» стосується класичних випадків незаконного використання товарних знаків або фірмових найменувань, порушення комерційної таємниці тощо. Таким чином, він є лише доповненням до інших спеціальних законів, що захищають об’єкти промислової власності, коли забезпечує засоби захисту у випадках, не передбачених спеціальними законами. Тому, застосовуючи норми Стандарту бухгалтерського обліку, де право захисту від недобросовісної конкуренції визначене як самостійний вид нематеріального активу, на мою думку, слід передбачити, що можливості використанню цього виду об’єктів промислової власності в цивільному обігу обмежені.

Вищеназвані права власності, що відносяться до нематеріальних активів узагальненні в табл. 1 Додатку Б.

ІІ. Авторське і суміжної з ними права.

Об’єктом авторського права є твір науки, літератури, мистецтва, що виражений у будь-який об’єктивній формі. Загального законодавчого визначення твору як джерела прав не існує. ЗУ «Про авторське право і суміжне права» визначає перелік об’єктів авторського права та їх загальної ознаки. Однак зазначений перелік не є вичерпним. Твір охороняється авторським правом, якщо він:

- є результатом творчої праці  автора. Не вважається об’єкти  авторського права результат  суто технічної роботи;

- виражений в об’єктивній формі. Об’єктивна форма передбачає  можливість сприяння, відтворення  твору.

Не охороняється авторським правом будь-які: ідея, процедура, метод, процес, концепція, відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та  послуг, раціоналізаторська пропозиція, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані пояснені, проілюстровані у творі, тощо.

Не є об’єктами авторського права також  повідомлення про новини дня або  повідомлення про поточні події «у вигляді звичайної» прес-інформації, твори народної творчості, офіційні документи (укази, закони, постанови, судові рішення тощо, затверджені державними органами, державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки).

Перша умовна підгрупа нематеріальних активів цієї групи – права на первісні твори.

Первісні твори – протилежність похідними. 

Похідний твір – це продукт інтелектуальної творчості, заснований на іншому існуючому творі (переклад, адаптація, тощо). Оригінальність його полягає або у творчій переробці твору, що існував раніше, або у творчому перекладі його іншою мовою. Первісний твір не має, так би мовити попередника. У зв’язку з цим права на похідний твір можуть бути дійсними у випадку, якщо автор похідного твору завчасно отримав дозвіл від автора первісного твору про його творчу переробку.

Суміжні права – це права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов’язані з використанням творів літератури і мистецтва, авторські права на які належать іншим особам.

Об’єктом прав виконавця є публічне повідомлення або будь-яке відтворення твору виконавцем. Об’єктом прав виробника фонограми є відтворення, розповсюдження вироблених ними фонограм. Слід брати до уваги, що фонограма – це виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Матеріальні об’єкти, грамофоні платівки, диски, магнітофонні касети та інші  носії записів – є примирниками фонограми, тобто їх не слід ототожнювати з об’єктом суміжних прав.

Об’єктом прав організацій мовлення є публічне сповіщення про зроблені ними програми.

Не є об’єктом майнових прав (тобто не мають і не  можуть мати вартісної оцінки), а відповідно не можуть бути предметом внеску на формування відокремленого майна суб’єкта підприємництва права вільного використання, відтворення твору, що передбачені ст. 15-19 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».

Строк дії авторський прав – протягом життя автора та 50 років після його смерті.

Об’єктивні авторські права, як і у випадку з об’єктами винахідництва, поділяються на майнові та особисті (немайнові). Особисті права не можуть передаватись іншими особами, тобто не є предметом угод, а відповідно,  не можуть бути внесками на формування відокремленого майна суб’єкта підприємництва. До особистих (немайнових) належать права:

- вимагати визначення авторства, згадувати ім’я автора у зв’язку  з використанням твору;