Облік і аудит нематеріальних активів підприємства

Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться за видами та окремими об’єктами нематеріальних активів (авторські права, права на користування земельними ділянками, програмне забезпечення обчислювальної техніки).

Аналітичний облік нематеріальних активів і їх зносу всі підприємства, крім малих, ведуть в Відомості обліку нематеріальних активів, нарахованої амортизації (зносу) по формі ВНА - 1, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.02.98 р. № 30.

Малі підприємства, які ведуть бухгалтерський облік у відповідності з вказаними про склад і порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.05.96 р. № 112 аналітичний облік нематеріальних активів і їх зносу ведуть у відповідності з п.2 даних Наказів.

 

 

2.4. Інвентаризація нематеріальних  активів

 

Документування господарських операцій, їх подвійний запис на рахунки бухгалтерського обліку не можуть забезпечити відображення і облік всіх процесів і явищ, що мають місце в господарській діяльності. Існують господарські процеси, які не піддаються повсякденній реєстрації і документуванню в момент їх здійснення: випаровування, распилення, всихання, порушення правил експлуатації,, факти розкрадання, бій та лом, тощо, наявність яких викриває дані балансу та звітності.

З метою забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємствах проводиться інвентаризація майна та фінансових зобов'язань.

Слово "інвентаризація" запозичене з німецької мови і представляє собою похідне від інвентарю ( Історія виникнення цього терміну досить цікава. В 1713 р. з’являється термін "інвентаріум", в 1743 р. - "Інтвентарій" і тільки у 1797 р. - інвентаризація).

Під інвентаризацією слід розуміти перевірку та оцінку фактичної наявності об’єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками. Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: здійснення на підставі розпорядчого документу колегіальним органам; виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкту; реєстрація та оцінка фактів; нормативно - правове регулювання; бухгалтерська обробка документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішень.

Порядок проведення інвентаризації підтверджуються Положенням про інвентаризацію, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 2.03.93 р. № 158, пунктами 18-21 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні. від 3 квітня 1993 року № 250 із змінами, а також Інструкції по інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, доходів і витрат, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69.

Для встановлення і приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю нематеріальних активів на підприємствах не рідше 1 разу на рік перед складання річного звіту здійснюється інвентаризація нематеріальних активів.

Інвентаризація також проводиться :

1. у разі зміни матеріально-відповідальної особи (на день приймання-передавання справ);
2. при встановленні фактів крадіжок або зловживань, пошкодженні цінностей;
3. у разі пожежі або стихійного лиха;
4. у разі реорганізації чи ліквідації підприємства.

Для проведення інвентаризації нематеріальних активів на підприємстві створюється інвентаризаційна комісія, персональний склад якої затверджується керівника.

У разі неповного складу інвентаризаційної комісії ьа відсутності матеріально-відповідальних осіб інвентаризація не проводиться до вирішення питання щодо відсутності члена комісії.

Основним завданням інвентаризації нематеріальних активів є не тільки виявлення реальності визначення вартості виявлених матеріальних активів з урахуванням зносу і законності їх оприбуткування, тобто наявності відповідних документів.

Наявність нематеріальних активів реєструється в інвентаризаційних описах. Після звірки даних описів з даними обліку встановлюється розбіжності, причини яких з’ясовуються.

Члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за достовірність даних, внесених до опису про інвентаризованих об’єктів.

До опису забороняється вносити дані про залишки нематеріальних активів із слів матеріально-відповідальних осіб за даними обліку, але без перевірки їх фактичної наявності.

Записи в інвентаризаційному описі можуть проводитись при наявності документів, які є підставою для взяття нематеріальних активів на облік, а саме:

1) свідоцтва України на знак  для товарів та послуг відповідно  Закону України " Про охорону  прав на знаки для товарів  та послуг" від 15.12 1993 р. № 3689 - ХП;

2) патенти на вихід у відповідності  з Законом України " Про охорону  прав на винахід і корисні  моделі від05.12.93 року № 3691 -ХП;

3) патенти України на промисловий  знак відповідно Закону України "Про охорону прав на промислові  зразки" від 05.12.93 р. № 3688-ХП;

4) свідоцтво на право займатися  племінним ділом у відповідності  з Законом України "Про племінне  тваринництво" від 15.12.93 р.3691 -ХП;

5) авторського договору чи договору  з організаційними, які керують  майновими правами авторів на  колективній основі, відповідно  Закону України " Про авторські  і суміжні права" від 23.12.93 р.;

6) патентів на сорт у відповідності  з Законом України " Про охорону  прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 року № 3116-Хп і доповнення  до цього Закону від 25.12.94 р. № 4042 - ХП;

7) дозвіл на виробництво, реалізацію  і використання насіння відповідно  Закону України " Про насіння" від 15.12.93 р. № 3690-ХП;

8) рахунків за працю по створенню  програмного забезпечення;

9) рахунків за ноу-хау у відповідності  з договором власника;

10) рахунків та документів, які  підтверджують придбання місця  на товарних та фондових біржах;

11) договори чи акти про приймання  наукових чи конструкторських  розробках;

12) рахунки на сплату вартості  майнового комплексу, придбаного  на аукціоні і послідуючого  розрахунку суми гудвілу при  наявності різниці між ціною  придбання вартості активів фірми;

13) документів, які підтверджують  організаційні витрати, які представляють  собою сукупність витрат, які  понесені підприємством в зв’язку  з його створенням, а саме, витрат, які зв’язані з розробкою засновницьких  документів, сплатою за консультаційні  послуги в спеціальних організаціях, витрати на рекламу та інше.

При інвентаризації нематеріальних активів як таких, що не мають матеріально-фізичних ознак, їх наявність встановлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, а також за документами якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права. Програмне забезпечення обчислювальної техніки перевіряється за наявністю відповідних носіїв, пояснень та інструкцій щодо їх застосування. За усіма нематеріальними активами інвентаризаційна комісією встановлюється наявність розпорядчого документа керівника установи про затвердження строків використання нематеріальних активів і методу їх амортизації.

Нематеріальні активи, що надходять під час інвентаризації, приймаються матеріально-відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії та відносяться до окремого інвентаризаційного опису.

Результати інвентаризації відображаються у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. Протокол інвентаризаційної комісії має бути у 5-денний строк розглянутий і затверджений керівником підприємства.

Результати інвентаризації мають бути відображені в обліку та звітності того місяця, в якому закінчена інвентаризація.

Нематеріальні активи , що виявлені у надлишку підлягають оприбуткуванню.

У випадку встановлення при інвентаризації помилкового віднесення на витрати підприємства вартість нематеріальних активів суми понесених витрат уточнюються з подальшим регулюванням сум прибутків та збитків.

 

 

2.5. Порядок нарахування зносу  нематеріальних активів

 

В процесі свого використання нематеріальних активи поступово втрачають властивості, які обумовлюють отримання економічних вигод внаслідок фізичного і морального старіння.

В бухгалтерському і податковому обліку зменшення корисних властивостей нематеріальних активів відбувається шляхом нарахування амортизації.

Згідно з П (С) БО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, якій установлюється підприємством при зарахуванні нематеріального активу на баланс, але не більше 20 років. Визначення терміну "термін корисного використання" дається у П(С ) БО 7 " Основні засоби", це період часу протягом якого актив, як передбачається , буде використовуватися підприємством, або обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство планує отримати від використання активу.

П (С)БО 8 установлено, що при визначені терміну корисного використання нематеріального активу слід урахувати термін корисного використання подібних об’єктів, передбачу вальний моральний знос, а також правові та інші аналогічні обмеження щодо терміну його використання.

Амортизація нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на придбання виготовлення або поліпшення нематеріальних активів на зменшення скоригованого доходу платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У зв’язку з набранням чинності національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в порядку амортизації нематеріальних активів відбулися такі зміни :

1) змінився перелік нематеріальних  активів, на які, починаючи з 01.01.2000 р., нараховується знос;

2) змінився максимальний термін  корисного використання нематеріального  активу, виходячи з якого розраховується  сума амортизації в бухгалтерському  обліку;

3) розширився перелік методів  нарахування амортизації нематеріальних  активів у бухгалтерському обліку.

Розглянемо ці зміни докладніше.

Як відомо, раніше, до 01. 01.2000 р., на такі нематеріальні активи, як "ноу-хау", гудвіл , товарні знаки, знос не нараховувався. Тепер же ніяких обмежень з цього приводу в П(С)БО 8 не встановлено.

Згідно з п.25 П(С)БО 8 максимальний термін корисного використання нематеріальних активів становить 20 років. Раніше цей термін для цілей бухгалтерського обліку складав 10 років і збігався з терміном, зазначеним у Законі України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". У сучасних умовах важко собі уявити, що реальний термін корисного використання такого нематеріального активу, як програмне забезпечення, може досягати не тільки 20, але навіть і 10 років. Тому, скориставшись наданим П(С) БО 8 правом, підприємство може самостійно встановити термін корисного використання нематеріальних активів, який менше 10 років. У примітках до фінансових звітів по кожній групі нематеріальних активів обов’язково має бути розкрита інформація про термін їх корисного використання.

Що стосується методів амортизації нематеріальних активів, то відповідно до п.27 П (С)БО 8 метод амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно , виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

При визначні строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів необхідно враховувати :

1. строки корисного використання подібних активів;
2. передбачений моральний знос;
3. правові чи інші подібні обмеження відносно строків використання такого об’єкту нематеріальних активів і ніші фактори.

Методологічні аспекти обліку амортизації нематеріальних активів представлено за допомогою схеми

Схема  Відображення в обліку амортизації нематеріальних  активів

 

 

Амортизації підлягають витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.

При розрахунку амортизованої вартості враховується також ліквідаційна вартість нематеріальних активів, тобто їх залишкова вартість на момент ліквідації.

 Залишкова вартість об’єкта  нематеріальних активів з ціллю  нарахування амортизації розраховується  підприємством в наступних випадках:

1) коли існує невідказний обов’язок  іншої особи відносно придбання  такого об’єкту в кінці строку  його корисного використання;

2) коли ліквідаційна вартість  об’єкта може бути визначена  на основі інформації існуючого  активного ринку і очікується, що такий ринок буде існувати  в кінці строку корисного використання  такого об’єкта.