Облік і аудит нематеріальних активів підприємства

Матеріальні заохочення, соціально-культурні заходи проводяться за спільним рішенням директора та трудового колективу або уповноваженого ним органу.

Середньоспискова чисельність працівників в 2001 р. склала 97 чоловік.

Управлінням Центром здійснює його директор.

Директора наймає Орган управління майном шляхом укладання з ним контракту. Директор самостійно визначає структуру управління та встановлює штати.

Заступник директора Центру, керівники та спеціалісти структурних підрозділів призначаються на посаду і знімаються з посади директором Центру.

В безпосередньому розпорядженні директора знаходиться його штатний апарат в т.ч. секретар-референт та юрисконсульт.

Оскільки середньоспискова чисельність працівників Центру становить 97 чоловік, то достатньо одного заступника директора.

Заступник директора є заступником з економічних, технічних та кадрових питань.

Головному бухгалтеру підпорядковані функції бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу стану підприємства, проведення внутрішнього аудиту.

В загальній чисельності працівників Центру працівники з

• вищою освітою складають - 80 %;
• середньою спеціальною освітою - 17 %;
• середньою освітою - 3 %.

Організацію робіт по підготовці та підвищенню кваліфікації державних повірників та інших спеціалістів, загальне методичне керівництво цими роботами та контроль за їх здійснює Держстандарт.

Підготовка державних повірників і спеціалістів здійснюється учбовими закладами Держстандарту.

Особи, що не підвищували кваліфікацію у вказаний період, до атестації у якості державного повірника не допускаються.

Підготовка та підвищення кваліфікації державних повірників, державних інспекторів та інших спеціалістів здійснюється з метою забезпечення необхідної професійної кваліфікації осіб, яким доручено проведення державного нагляду за засобами вимірювань, проведення робіт в галузі сертифікації продукції та послуг.

Підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів Центру проводяться диференційовано з урахуванням специфіки задач, основних прав та обов’язків.

Особи, яким доручається виконання робіт по метрології, стандартизації та сертифікації підлягають обов’язковій атестації на право проведення робіт, що зазначені у посадових інструкціях.

Атестація проводиться раз в 3 роки, з метою визначення можливості використання посадових осіб Держстандарту та відомств, що мають право державної повірки засобів вимірювань, в якості державних повірників, підвищення ефективності їх діяльності, забезпечення кваліфікаційного контролю за станом засобів вимірювань, посилення відповідальності за доручену справу.

Задачі атестації:

• оцінка професійної підготовки, ділових якостей осіб, що здійснюють державний нагляд;
• підвищення продуктивності праці, професійного рівня працівників.

 

Управління формуванням фінансових результатів

 

Предметом управління формуванням власних фінансових ресурсів є визначення потреби у власних фінансових ресурсах для реалізації економічної стратегії підприємства, підтримання його фінансової стійкості та досягнення цільової фінансової структури капіталу. Головна увага в процесі управління приділяється підвищенню розміру чистого прибутку, який спрямовується на виробничий розвиток, а також формуванню ефективного потоку амортизаційних відрахувань.

 

 

1.3.

 

 

 

 

 

Схема 1.2.1 Групи нематеріальних активів

 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

 

 

2. 1 Витяг із Наказу про облікову політику щодо ведення обліку нематеріальних активів.

 

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв’язків вітчизняних підприємців є основною для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики. В економічній літературі вона трактується таким чином:  облікова політика - це сукупність конкретних методів і форм ведення бухгалтерського обліку, що обирається підприємством виходячи із загальноприйнятих  правил та особливостей своєї діяльності для підготовки та надання фінансової звітності.

 Облікова політика є складовою  частиною фінансової звітності  і повинна розроблятись самостійно  кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому  законодавством порядку. Основна  Ії мета - забезпечити одержання  достовірної інформації про майновий  і фінансовий стан підприємства  його діяльності, необхідні для  всіх користувачів фінансової  звітності з метою прийняття  відповідних рішень.

 Сукупність свободи підприємства  у формуванні облікової політики  обмежений державною регламентацією  бухгалтерського обліку, представленого  відповідними методиками та обліковими  процедурами, серед яких містяться  альтернативні варіанти. Вона визначається  можливістю вибору конкретних  способів оцінки, калькуляції, складу  бухгалтерських рахунків тощо. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів  ведення обліку, обраних відповідно  до умов господарювання, але й  вибір методики обліку, яка надає  можливість використати різні  варіанти відображення фактів  господарського життя в обліку ( залежно від поставлених цілій). Іншими словами, облікову політику  в широкому розумінні можна  визначити як управління обліковим, а у вузькому як сукупність  способів ведення обліку (вибір ) підприємством методик ведення  обліку).

 Складовою частиною організації  обліку на підприємстві є перелік  документів, що використовуються  для первинного відображення  господарських операцій, а також  перелік облікових регістрів, необхідних  для накопичення (систематизації  інформації).

 Перелік первинних документів  повинен бути затверджений в  наказі або розпорядженні керівника  підприємства про облікову політику. До них відноситься :

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;
• форми повинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
• порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;
• методи оцінки активів та зобов’язань;
• правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;
• порядок контролю за господарськими операціями;
• інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

 Підготовка наказу про облікову  політику підприємства на практиці  досить трудомісткою справою  і вимагає від учасників цього  процесу неабияких здібностей, комплексних  знань всіх процесів, які відбувались  на підприємстві, за його межами  в минулому, здійснюються зараз  і проводитимуться в майбутньому. Все це потребує ґрунтовного  аналізу подій і фактів, вміння  бачити перспективу, неординарна  мислити тощо. (Наказ про облікову  політику КДЦСМС див. в додатку  № ).

 Наказ про облікову політику  повинен складатися з таких  розділів (рис2.5.1).

 Наказ про облікову політику

 

 Преамбула

 Розділ І . Мета обліку.

 Розділ П. Техніка обліку .

 Розділ Ш. Організаційно-технічні аспекти.

 

Рис. 2.5.1. Зміст наказу про облікову політику.

В преамбулі до наказу про облікову політику вказуються основні нормативні документи, якими керуються при веденні бухгалтерського обліку на підприємстві. також в цій частині вказуються відповідальні за організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а також форми організації бухгалтерського обліку (бухгалтерська служба на чалі з головним бухгалтером, користування послугами аудиторської фірми, ведення обліку самим керівником тощо).

При формуванні облікової політики підприємства слід орієнтуватись на діючі стандарти та інші нормативні акти:

Підприємство повинно забезпечити незмінність облікової політики  всієї господарської діяльності. Зміна облікової політики підприємства може відбуватись у  передбачених законодавством випадках (рис.2.5.2).

Рис.2.5.2.  Зміна облікової політики на підприємстві.

 

Недотримання встановлених правил ведення бухгалтерського обліку, які покладені в основу облікової політики, трактується як неправильне ведення бухгалтерського обліку, оскільки викривляє та фінансовий стан підприємства.

Облікова політика підприємства приймається на кілька років і не повинна змінюватись щорічно. При розробці облікової політики головному бухгалтеру необхідно пам’ятати, що вона повинна мати достовірність для управління, контролю, аналізу та планування в майбутній господарській діяльності підприємства та знаходити застосування при складанні фінансової та статистичної звітності, одночасно виступаючи основною для всіх вказаних видів обліку.

Крім наказу про облікову політику, керівник підприємства затверджує, згідно штатного розкладу посадові інструкції. Посадова інструкція - це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, обов’язки, права і відповідальність посадової особи. Вона розробляється для кожної конкретної штатної посади.

Посадова інструкція сприяє правильному вирішенню питань розподілу обов’язків між категоріями працівників, забезпечує єдність при розподілі їх посадових обов’язків і кваліфікаційних вимог, які до них пред'являються.

Посадові інструкції працівників дають змогу:

1. встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій;
2. визначити та закріпити обов’язки кожної особи, а також його права та персональну відповідальність;
3. контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її  результати.

 Крім того, посадові інструкції  розмежовуються завдання кожної  служби, вносять узгодження дій  різних служб управління даного  підприємства (установи), враховують  раціональне використання фонду  робочого часу.

"Посадові інструкції" розробляються  за дорученням керівника підприємства (про що видається відповідний  наказ) відділом кадрів (службою  управління персоналом) або керівниками  структурних підрозділів (начальниками  відділів). Текст посадових інструкцій  узгоджується з юридичною службою  і затверджується керівником  підприємства. Кожний працівник  повинен бути ознайомлений з  посадовою інструкцією під розписку  із зазначенням для ознайомлення. Для облікових працівників підприємства  посадові інструкції розробляються  головним бухгалтером підприємства.

 У посадовій інструкції розкриваються  функціональна структура діяльності  посадової особи як комплексу  елементів : цілей, програм і завдань; функцій, форм і методів керівництва; інформації, технічних засобів управління.

 На підставі цих даних  визначаються структура посадової  інструкції та зміст її складових  частин.

 Структура типової посадової  інструкції облікового працівника  може бути наступною:

• найменування посади;
• загальні положення;
• цілі і завдання;
• обов’язки і права;
• відповідальність;
• взаємозв’язок з іншими посадовими особами;
• критерії оцінки виконання обов’язків;
• оклад і премія;
• порядок призначення, звільнення і заміщення посади;
• висновок.

 В посадовий інструкції детально  викладаються обов’язки, права і  відповідальність посадової особи. Підставою для визначення завдань  і обов’язків служить кваліфікаційний  довідник посад службовців. Положення  про головних бухгалтерів взагалі  є посадовою інструкцією головного  бухгалтера.

Характеристика кожної посади має три розділи :

I - й розділ - посадові обов'язки;

II - й розділ - обсяг знань, якими повинен володіти працівник;

III - й розділ - кваліфікаційні вимоги.

В першому розділі перераховуються функції, які повинен повністю або частково виконувати працівник, що займає дану посаду.

В другому розділі розглядаються основні вимоги, висуваються до працівника по оволодінню спеціальними знаннями , а також знаннями законодавчих актів, положень, інструкцій та інших документів, методів, засобів, які працівник повинен вміти застосовувати при виконанні посадових обов’язків.

В третьому розділі визначається рівень і профіль спеціальної підготовки працівника , необхідний для виконання покладених на нього обов’язків ; вимоги до стану роботи.

В таблиці 2.5.3. наведено структура і зміст посадової інструкції облікового працівника.

 

Таблиця 2.5.3.

 

Структура і зміст посадової інструкції облікового працівника або працівника відділу контролю