Олік готівкових і безготівкових розрахунків

    - спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади з нагляду  за охороною праці;

    - спеціально уповноважений державний  орган з питань радіаційної  безпеки;

    - спеціально уповноважений державний  орган з питань пожежної безпеки;

    - спеціально уповноважений державний  орган з питань гігієни праці.

    Органи  державного нагляду за охороною праці  не залежать від будь-яких господарських  органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій  і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

    Діяльність  органів державного нагляду за охороною праці регулюється законами України  «Про охорону праці», "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

    Відомчий  контроль покладається на адміністрацію  підприємства та на господарські організації  вищого рівня. Цей контроль здійснюється відповідними службами охорони праці, що детально розглянуто в підручнику окремо.

    Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

    Професійні  спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про  охорону праці, створенням безпечних  і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових  умов, забезпеченням працівників  спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю  працівників професійні спілки мають  право вимагати від роботодавця  негайного припинення робіт на робочих  місцях, виробничих дільницях, у цехах  та інших структурних підрозділах  або на підприємствах чи виробництвах в цілому на період, необхідний для  усунення загрози життю або здоров'ю  працівників.

    Професійні  спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а  також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати  участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань  на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним  органам управління і нагляду  подання з питань охорони праці  та одержувати від них аргументовану  відповідь.

    Навчання  та перевірка знань  з питань охорони  праці на виробництві

    Працівники  під час прийняття на роботу і  в процесі роботи повинні проходити  за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

    Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба  у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця  спеціальне навчання і перевірку  знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Підготовка працівників для виконання робіт  з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, в тому числі  створені на підприємствах, тощо), які  одержали ліцензію Міносвіти та дозвіл Держнаглядохоронпраці на провадження  такого навчання. Для решти робіт  підготовка, перепідготовка працівників  за професіями можуть здійснюватися  як в закладах освіти, так і на підприємстві.

    Організація навчання та перевірки знань з  питань охорони праці працівників  при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюється працівниками служби кадрів або іншими спеціалістами, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи.

    Посадові  особи і спеціалісти, в службові обов'язки яких входить безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки (ДНАОП 0.00-8.02-93) та робіт, що потребують професійного добору (ДНАОП 0.03-8.06-94), при  прийнятті на роботу проходять на підприємстві попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з  питань охорони праці стосовно конкретних виробничих умов, а надалі - періодичні перевірки знань у строки, встановлені  відповідними нормативними актами про  охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

    Програми  попереднього спеціального навчання розроблюються  відповідними службами підприємства з  урахуванням конкретних виробничих умов і відповідних їм чинних нормативних  актів про охорону праці та затверджуються його керівником.

    Інструктажі з охорони праці

    Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, і при подальшій  роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з  питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки  та дій при виникненні аварійних  ситуацій, пожеж і стихійних лих.

    За  характером і часом проведення інструктажі  з питань охорони праці поділяються  на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

    Вступний  інструктаж проводиться:

    - з усіма працівниками, які приймаються  на постійну або тимчасову  роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

    - з працівниками інших організацій,  які прибули на підприємство  і беруть безпосередню участь  у виробничому процесі або  виконують інші роботи для  підприємства;

    - з учнями та студентами, які  прибули на підприємство для  проходження виробничої практики;

    - у разі екскурсії на підприємство;

    Первинний інструктаж проводиться до початку  роботи безпосередньо на робочому місці  з працівником:

    - новоприйнятим (постійно чи тимчасово)  на підприємство;

    - який переводиться з одного  цеху виробництва до іншого;

    - який буде виконувати нову  для нього роботу;

    - відрядженим працівником, який  бере безпосередню участь у  виробничому процесі на підприємстві.

    Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені  відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

    - на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

    - для решти робіт - 1 раз на 6 місяців. 

    Позаплановий  інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

    - при введенні в дію нових  або переглянутих нормативних  актів про охорону праці, а  також при внесенні змін та  доповнень до них; 

    - при зміні технологічного процесу,  заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної  сировини, матеріалів та інших  факторів, що впливають на стан  охорони праці; 

    - при порушеннях працівниками  вимог нормативних актів про  охорону праці, що можуть призвести  або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

    - при виявленні особами, які  здійснюють державний нагляд  і контроль за охороною праці,  незнання вимог безпеки стосовно  робіт, що виконуються працівником; 

    - при перерві в роботі виконавця  робіт більш ніж на 30 календарних  днів - для робіт з підвищеною  небезпекою, а для решти робіт  - понад 60 днів.

    Цільовий  інструктаж проводиться з працівниками:

    - при виконанні разових робіт,  не передбачених трудовою угодою;

    - при ліквідації аварії, стихійного  лиха;

    - при проведенні робіт, на які  оформлюються наряд-допуск, розпорядження  або інші документи. 

    Стажування (дублювання) та допуск працівників  до роботи

    Новоприйняті  на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні  під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2 - 15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.

    Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані  із забезпеченням безаварійної роботи важливих і складних господарчих  потенційно небезпечних об'єктів  або з виконанням окремих потенційно небезпечних робіт (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення  технологічних режимів яких являє  загрозу для працівників та навколишнього  середовища), до початку самостійної  роботи повинні проходити дублювання з обов'язковим суміщенням з протиаварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до плану ліквідації аварій.

    Допуск  до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), в якому  визначаються тривалість стажування (дублювання) та прізвище відповідального працівника. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування (дублювання) залежить від  стажу і характеру роботи, а  також від кваліфікації працівника. Керівнику підприємства надається  право своїм наказом (розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією  не менше 3 років або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому  він працюватиме, не змінюються.

    Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, посади, робочого місця, які розробляються на підприємстві і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу) на робочих  місцях свого або іншого подібного  за технологією підприємства. У процесі  стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними  обов'язками цих працівників.  

    4.2. Організація робочого місця бухгалтера

    Важливим  елементом організації праці  на підприємстві є організація робочих  місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної  праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому  напруженні працівника. 
Робоче місце — це первинна лапка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.). Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за різними ознаками:

• за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора);
• за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);
• за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);
• за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);
• за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);
• за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.)

    Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва система заходів  по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у  певному порядку, обслуговуванню і  атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі. 
Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функцій. Сюди відносяться: