Олік готівкових і безготівкових розрахунків

      Принципи  безготівкових розрахунків - це вихідні  положення які визначають конкретний економічний зміст способів і  форм розрахунків.

     Більшість розрахунків грошовими коштами  здійснюються в безготівковій формі  за допомогою платіжних доручень, чеків, акредитивів, векселів тощо. При  цій формі розрахунків кошти  підприємства зберігаються на розрахунковому і поточному рахунках в банку, який здійснює касове обслуговування підприємства і стежить за рухом  коштів і та дотриманням законодавства. Така форма розрахунків проводиться згідно з Положенням про безготівкові розрахунки в господарському обороті в України.

    Безготівкові  розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юридичних чи фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку їх відкриття.[50]

    Підприємство  має право відкривати поточні  та депозитні рахунки як у національній, так і в іноземній валюті.

    Поточний  рахунок відкривають в установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій за розрахунками. Підприємство має право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором і згодою банків. Проте у випадку відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку повинен визначити, який із них основний.

    Так підприємство в установі банку відкриває свій розрахунковий рахунок. Для відкриття цього рахунку підприємство подає у банк заяву на відкриття рахунку, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію рішення про створення, статут, картку із взірцями підписів та відбитком печатки встановленого взірця (зразка). При відкриття рахунку банк повідомляє про це державну податкову інспекцію за місцем реєстрації в триденний строк. Банк на договірній основі після відкриття рахунку проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування з їх рахунків наявних коштів та здійснює інші банківські операції.[32]

    В Україні використовують такі форми  безготівкових розрахунків (рис 2.1.) 

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 2.1. Форми здійснення безготівкових розрахунків в Україні 

    Під формою розрахунків треба розуміти зумовлені характером економічних  зв'язків, способи здійснення платежів, порядок документообігу і обігу  коштів, як між учасниками розрахунків, так і між ними і банком. При  цьому об'єднання і підприємства можуть застосовувати лише ті форми  розрахунків, які встановлені законами і постановами Уряду і є  обов'язковими для всіх учасників  платіжного обігу. Залежно від умов господарської діяльності підприємств, місця знаходження платників, джерел коштів, за рахунок яких виконуються  платежі застосовуються ті чи інші форми розрахунків.

  Розглянемо  послідовність операцій при кожній формі безготівкового розрахунку.

1. з використанням платіжних доручень. Платіжне доручення – це доручення підприємства обслуговуючому його банку на  перерахування визначеної суми із свого рахунку. Платіжні доручення застосовуються для здійснення попередньої оплати за отримані товари, надані послуги, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб’єктів господарської діяльності.

Рис. 2.2. Схема послідовності операцій при використанні платіжних доручень. 
 

  Пояснення схеми:

1 –  постачальник відвантажує продукцію  (виконує роботи, послуги); 2 - постачальник  виставляє рахунок-фактуру  за  продукцію; 3 - покупець, подає до  банку, що його обслуговує, платіжне  доручення; 4 - банк покупця списує  з його рахунку кошти; 5 - банк  покупця сповіщає його про  списання коштів з рахунку: 6 - банк покупця передає електронним зв’язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника; 7 - банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунку) про надходження коштів на рахунок випискою з розрахункового рахунку.

     2) з використанням платіжних вимог-доручень. Платіжна вимога-доручення є комбінованим документом, який складається з двох частин.  Верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; нижня – доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку певної суми. Вимоги-доручення можуть застосовуватися для здійснення попередньої оплати. 

Рис. 2.3. Схема послідовності операцій при використанні платіжних вимог-доручень. 

  Пояснення схеми:

  1 - постачальник відвантажує продукцію  покупцеві; 2 - разом із документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу - доручення на оплату; 3 - покупець, заповнивши другу частину документа, передає його в банк, який його обслуговує, для переказу коштів: 4 - банк покупця (платника коштів) списує з рахунку покупця кошти; 5 - банк покупця сповіщає випискою покупця-власника рахунку про списання коштів з його розрахункового рахунку: 6 - банк покупця спрямовує в банк постачальника платіжну вимогу доручення; 7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунку) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунку)

      3) з використанням чеків. Чек є письмовим розпорядженням чекодавця банку, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів. Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

 
 

Рис.2.4. Схема послідовності операцій при використанні чеків. 
 
 

  Пояснення до схеми:

  1 - постачальник передає попар  покупцеві; 2 - покупець передає чек  постачальнику: З - постачальник  передає чек у свій банк; 4 - банк постачальника спрямовує чек для оплати у банк покупця: 5 - банк платника списує кошти з рахунку покупця товару: 6 - банк платника повідомляє платника про списання коштів; 7 - банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; (S - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника: 9 - банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок і розрахункового рахунку.

     4) розрахунки акредитивами. Акредитив є грошовим зобов’язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальнику платіж або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред’явлення їм документів, які передбачені в акредитиві. 

     Рис. 2.5. Схема послідовності операцій за допомогою акредитивів

за допомогою  акредитивів. 
 

  Пояснення до схеми:

  1 - покупець доручає банку, що  його обслуговує, відкрити акредитив; 2 - банк покупця відкриває акредитив: 3 - банк покупця сповіщає покупця  про відкриття акредитива: 4 - банк  покупця повідомляє банк постачальника про відкрити акредитива постачальника на конкретну суму; 5 - банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива; 6 - відвантаження товару; 7 - покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива; 8 - банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 - банк постачальника повідомляє про це свого клієнта

4. розрахунки векселями. Вексель – це цінний папір, складений з дотриманням суворо встановлених правил і містить нічим не зумовлену обіцянку сплатити визначену суму (звичайний вексель) або нічим не зумовлену пропозицію сплатити визначену суму (переказний вексель).

а) простий  вексельний обіг

Рис. 2.6. Схема послідовності операцій за простого векселя. 

  Пояснення до схеми:

  1 - векселедавець (покупець) передає  вексель; 2 - власник векселя (ремітент) пред'являє вексель до акцепту:  З - векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту; 4 - власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві;

б) переказний вексельний обіг 

Рис. 2.7. Схема послідовності операцій за допомогою переказного векселя. 

  Пояснення до схеми:

  1 - підприємство А трасирує переказний  вексель на користь банку з  метою погашення кредиту; 2 - банк  надає підприємству суму кредиту; 3 - підприємство А відвантажило  товар підприємству В; 4 - банк  пред'являє підприємству В вексель  для акцепту: 5 - трасат сплачує  банку гроші (банку) за векселем (платіжним дорученням).

      Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій слугує рахунок 31 “Рахунки в банках”. Порядок здійснення та оформлення операції на ньому регулюється Правилами Національного Банку України.

Рахунок 31 “Рахунки в банках” має такі субрахунки:

311 “Поточні рахунки в національній валюті”;

312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;

313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”;

314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.

     За  дебетом рахунку 31 “Рахунки в банках” відображається надходження

грошових  коштів, за кредитом – їх використання.[70] 

Таблиця 2.2.Типові проведення операцій по рахунках банку

 
 

    2.2. Документування готівкових  і безготівкових  розрахунків

    Перш, ніж приступити до обліку грошових коштів, слід мати первинні документи  впорядковані належним чином та які  повинні свідчити про рух цих  коштів.

    Операції  з руху грошових коштів відображають у документах, що наведені в таблиці 2.3.

    Таблиця 2.3.  Документування руху грошових коштів