Розвиток зеленого туризму в АР Крим

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Кримський економічний інститут

ДВНЗ  «Київський національний економічний  університет ім. В. Гетьмана» 

Кафедра менеджменту 
 

УДК: 
 
 

«Розвиток зеленого туризму в АР Крим»

Науковий  реферат 
 
 
 

                                                                  Виконав:

                                                                  Магістрант V курсу

                                                                  Групи МО-52-07

                                                                  Бухінська О. Д.

                                                                  Науковий керівник:

                                                                  д.є.н., професор

                                                                  Клейменов О. М. 
 
 
 
 

Сімферополь, 2012 р.

ЗМІСТ НАУКОВОГО РЕФЕРАТУ

Тема: «Розвиток зеленого туризму в АР Крим»

                                                                 стр.

Вступ

1. Теоретичні  основи розвитку зеленого туризму………………………….….……….

      1.1. Сутність і роль зеленого туризму. Історичні етапи розвитку зеленого туризму……………..……………………………………….………………….…………

      1.2. Чинники, які сприяли появі  зеленого туризму………..……………….……

      1.3. Правові основи зеленого туризму………………………………….….…....

2. Сучасний стан та проблеми розвитку зеленого туризму….……………………….

      2.1. Організація діяльності у сфері  зеленого туризму ...………….…….…….

      2.2. SWOT- аналіз, перспективи розвитку зеленого туризму…....................…

      2.3. Шляхи розвитку та удосконалення зеленого туризму...................................

Висновки  та пропозиції…………………………………………………..……………..

Список  використаної літератури……………………….……….………..……….…… 
 
 

ВСТУП

      Формування  ринкових відносин в України, подолання  економічної кризи, потреба в  реструктуризації аграрного сектора  економіки, зокрема проблеми відставання  у розвитку сільських територій, потребують необхідність структурної перебудови національної економіки, зміни традиційних пропорцій між її галузями. При обґрунтуванні перспективних моделей соціально-економічного розвитку України існує необхідність обов’язково врахування визначних тенденцій світового співтовариства, серед яких особливе місце займає дематеріалізація виробництва, коли більше половини ВВП в розвинених країнах створюється в сфері послуг.

      Серед усіх напрямків діяльності сфери  послуг одним з найбільш прибуткових  і перспективних у святі є  туризм. Певною альтернативою сільськогосподарському виробництву у сільській місцевості є розвиток такого виду туризму, що дозволить використати для започаткування власної справи ресурси, котрі є у розпорядженні багатьох сільських сімей: житлові будинки, земельні ділянки, садки, домашня худоба, традиції українського народу, різносторонні здібності українців. Одним з найбільш популярних видів такої діяльності є зелений туризм (ЗТ). Розвиток зеленого туризму в Криму є важливим з погляду подальшого впливу на стабілізацію соціально-єкономічного розвитку сіл, скорочення міграції населення з сільських регіонів до міст, а також на збереження та відновлення історико-культурної спадщини нації.

      Мета  цієї наукового реферату – вивчення особливостей розвитку зеленого туризму в Криму. Дивлячись на мету можна виділити такі задачі:

- вивчення теоретичних основ розвитку зеленого туризму

- аналіз  сучасного стану та проблеми  розвитку зеленого туризму;

- розробка  перспективних напрямків розвитку  зеленого туризму.

      Об’єктом  дослідження є особливості розвитку зеленого туризму в Криму, а предмет – це відносини елементів туристичної індустрії, внутрішні властивості і зміст зеленого туризму.

      Дана  робота складається зі вступу, двох параграфів, висновків і пропозицій. Об’єм роботи становить 25 сторінок.

1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

1.1. Сутність  і роль зеленого туризму. Історичні етапи розвитку зеленого туризму

      У сучасному світі спостерігається  зміщення масового туристичного інтересу від звичайних відпочинкових  поїздок до змістовніших, пізнавальних подорожей. На зміну концепції трьох «S» (Sun-Sea-Sand) – сонце, море, пісок – приходить концепція трьох «L» (Landscape-Lore-Leisure) – пейзажі, традиції, дозвілля. Відтак

Є туристична мода піднімає на пік масової популярності подорожі у сільську місцевість, де міського туриста скрізь оточує екзотика: аграрній й сільські пейзажі, традиційний селянських спосіб життя, свійські тварини, екологічно чисті продукти тощо.

      Сутність  зеленого туризму пов’язана з  діяльністю сільського населення, із сільським середовищем, сільським будинком і заняттями, в центрі яких природа і людина. Тобто це туризм, що проходить у сільському поселенні. Діяльність членів особистого селянського, особистого підсобного або фермерського господарства з надання послуг розміщення, харчування, інформаційного обслуговування та інших видів послуг, спрямованих на задоволення потреб туристів – і є зеленим туризмом.

      На  відміну масового, цей вид туризму  не сприяє шкідливого впливу на природне і культурне середовище і, разом  з тим, робить вагомий внесок у регіональний розвиток. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд сільських помешкань і не вимагає значних інвестиційних витрат.

      Зелений туризм – явище багатогранне. Він  виступає дієвим механізмом в структурі  національної економіки та економіки регіону, котрий здатний покращити соціальну ситуацію та сприяти підйому сільських територій в економічному та соціальному планах. А саме, він є важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, будівництво, зв’язок, сільське господарство тощо). Досвід європейських країн свідчать про те, що зелений туризм створює умови для формування в сільській місцевості сприятливого економічного середовища, а також забезпечення сталого розвитку сільських територій та повноцінного відтворення людського потенціалу села.[5, с 119-121]

      Надзвичайно важливу роль відіграє зелений туризм у поліпшенні умов якості життя селян, а саме: розширює сферу зайнятості сільського населення, і дає селянам додатковий заробіток. При цьому вони отримують прибутки не тільки від здавання в найм своїх приміщень, а й від таких послуг:

 - реалізації власних сільськогосподарських продуктів;

- приготування  їжі для туристів;

- організація різного роду розваг;

- ознайомлення  з місцевими традиціями та  культурою;

- продаж  виробів ремесла та інших виробів;

- залучення  до участі у сільськогосподарських  роботах.

      На  початковому етапі прийом та обслуговування туристів відбувається за допомогою існуючого житлового фонду з використанням місцевих рекреаційних ресурсів. Але при надходженні коштів від цієї діяльності ті, хто нею займаються, починають вкладати кошти у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць, покращувати сферу обслуговування. А це є вагомим внеском у розвитку села.

      Нині  в Україні активно формується розуміння зеленого туризму як специфічної  форми відпочинку в селі з широкими можливостями використання природного, матеріального та культурного потенціалу певних регіонів країни.

      Зелений туризм охопив широкий спектр форм відпочинку у селі: від стаціонарного  відпочинку у сільський місцевості, відпочинку у туристичних центрах  і курортах, що розташовані у селищах  і малих містах, до відпочинку у  сільських домогосподарствах. Саме відпочинок на селі є одним з найперспективніших напрямів відродження та розвитку українського села, оскільки він й виснажує існуючі ресурси, але й не підвищує рівень життя місцевих жителів, які особливо зацікавленні у їх збереженні та примноженні.[5, с121-122]

      Основним, що приваблює в зеленому туризмі  є комплекс факторів, що позитивно  на людину:

- оздоровчий (купання у водоймах, вживання  екологічно чистих продуктів  харчування, заняття фізичною культурою);

- пізнавальний (ознайомлення з культурно-історичними, етнографічними, природними цінностями території);

- естетичний (чуттєве пізнання навколишньої  дійсності).[6, с 120]

      Центральну  роль в організації відпочинку відіграє сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчуванням, а також  знайомить відпочиваючих з особливостями сільської місцевості: побутом, культурою, народними ремеслами, фольклором. Зелений туризм – це форма відпочинку в сільській місцевості в приватній садибі сільського господаря з широкими можливостями використання природного, матеріального й культурного потенціалу регіону. Зелений туризм значно дешевший за інші відпочинку, тут розміщення туристів взяли на себе садиби сільського туризму, де умови нічим не гірше, ніж на базах відпочинку. Зелений туризм може бути чистого та змішаного видів.

      Зелений туризм чистого виду – це надання  туристичних послуг на базі приватного міні-готелю. При цьому ця діяльність є основним джерелом доходу. Поняття  зеленого туризму чистого виду обов’язково  включає наявність характерної  сільської місцевості.

      Зелений туризм змішаного виду передбачає надання послуг гостинності поряд із веденням особистого селянського господарства. Така діяльність становить приблизно 25% прибутків фермерської сім’ї. [5, с 120-124]

      В історії розвитку ЗТ можна виділити три етапи, два з яких уже пройдені.

      Перший  етап. Кінець XIX – середина XX століття. Цей період характеризується в основному формуванням зеленого туризму, а саме: відпочинком та творчою працею заможних громадян у знайомих їм селян, у приватних садибах та маєтках. Традиція цього виду відпочинку існує давно з причини гостинності сільських жителів. Наприклад, ще в кінці XIX століття на лікування або відпочинок до Карпат у сільські садиби приїздили відомі поети, митці, науковці, політики: І. Франко, Л. Українка, М. Грушевський, В. Гнатюк. Це явище на той час ще не розглядалося як туризм і не було організованим.

      Другий  етап. 60-90-ті роки XX століття. Відбувається становлення приватних форм зеленого туризму, набуває популярності відпочинок в орендованих туристами кімнатах (квартирах0 на гірських курортах або ж у Криму, причиною цього найчастіше була відсутність вільних місць у санаторіях та пансіонатах. Це не був відпочинок у селі, частіше за все була курортна місцевість і в більшості випадків нелегальна, неоподаткована та стихійна діяльність.

      Третій  етап. 90-ті роки XX століття. Характерним є становлення правових форм ЗТ. Вперше по зелений туризм як про новий вид відпочинку стало відомо в 1996 році, коли група однодумців із Ужгорода, Києва, Сімферополя та Берегового звернулися у Міністерство Юстиції з проханням зареєструвати спілку сприяння розвитку зеленого туризму (Спілка СЗТУ). Ціль учасників спілки була одна – зробити відпочинок в селі прибутковою діяльністю, привернути до нього селян, яких не цікавить фермерство, а також дати міським жителям альтернативу відпочинку на заморських курортах. До 2003 року, коли був прийнятий закон, що власнику приватного господарства дозволялося здійснювати в своїй оселі умови для прийому туристів, такі садиби працювали напівлегально. [5, с 122-123]

      Також можна сказати, що зелений туризм – явище багатогранне. Він виступає дієвим механізмом в структурі національної економіки та економіки регіону, котрий здатний покращити соціальну  ситуацію та сприяти підйому сільських  територій в економічному та соціальному планах. А саме, він є важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, будівництво, зв’язок, сільське господарство тощо).