Розвиток зеленого туризму в АР Крим

     - розробити централізовану (передусім, комп’ютерну) систему резервування місць;

     - створити інформаційні центри  у великих містах Криму (Сімферополі,  Севастополі, Керчі, Феодосії, Ялті, Алушті тощо), які б займалися  збором і оперативним поновленням  інформації про власників агроосель, стан заповненості наявних агроосель, кон’юнктуру цін та іншої інформації, необхідної для туристів;

     - розробити заходи з поліпшення  іміджу Криму як споконвічного  терену відпочинку, оздоровлення  й духовного екозбагачення особистості,  зокрема такі, як публікація рекламних проспектів, виступи у засобах масової інформації, проведення різноманітних рекламних акцій тощо.

     Систему менеджменту й маркетингу зеленого туризму в регіоні треба будувати із урахуванням ключових «точок росту», окреслених SWOT- аналізом.

     Зокрема, управління розвитком туризму на сільських теренах Криму має  враховувати такі об’єктивні обставини:

     - не всі сільські місцевості підходять для розвитку зеленого туризму;

     - не всі сільські громади можна  залучити до розвитку зеленого  туризму;

     - не всі форми туристичної діяльності  прийнятні у кожній місцевості;

     - мають бути ліміти у розвитку  кількості агроосель у кожній  окремо взятій місцевості;

     - спеціальні механізми управління  повинні бути застосовані для  того, щоб перешкодити негативному  впливу відвідувачів на довкілля.

     Водночас  перспективи розвитку зеленого туризму  в Криму виглядають потенційно сприятливими з огляду на наявність значних  рекреаційних ресурсів. Зокрема, розквіт  сільського відпочинку має відбуватися  при активній співпраці з рекреаційними природно-заповідними установами регіону. Адже одним з видів використання території та об’єктів природно-заповідного фонду України, відповідно до ст.9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за умови дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом та іншими актами законодавства України, є використання їх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. У цьому плані Крим володіє потужними природно-рекреаційними можливостями. [1, с 42-43]

     Нині  необхідно внести доповнення в податкове законодавство стосовно пільгового оподаткування доходів, отриманих громадянами згідно з договорами оренди житла в сільській місцевості. Відповідно до чинного законодавства, цивільно-правові угоди між фізичними особами оподатковуються за ставкою 20%. Зрозуміло, що такий стан справ зумовлює надзвичайно низьку рентабельність і масову «тінізацію» послуг зеленого туризму. Легальний розвиток зеленого туризму в селах Криму стане реальністю при узаконенні ставки податку на рівні 2-4 % від ціни договору оренди приміщень агрооселі.

     В Криму потрібно законодавство звільнити  агрооселі від сплати готельного збору та обов’язкової держаної стандартизації. Для агроосель можливе запровадження  категоризації уповноваженими представниками Спілки сприяння розвитку зеленого туризму або представниками органів місцевого самоврядування. Державна туристична адміністрація України, яка здійснює сертифікацію готельних послуг, задекларувала намір делегувати намір делегувати повноваження з сертифікації нічліжних послуг зеленого туризму як форми підсобної діяльності уповноваженим регіональним осередкам Спілки сприяння розвитку зеленого туризму в Криму (в Криму категорії та умови здійснення стандартизації агро туристичних послуг та категоризації агро сель офіційно ще не затверджені).

     На перспективу власники агроосель самі будуть зацікавлені в проведенні сертифікації для підвищення рівня в проведенні сертифікації для підвищення рівня своєї діяльності та наближення її до міжнародних стандартів.

     Система стандартизації агро сель також необхідна організаціям, які займаються рекламою агроосель і просуванням агро туристичного продукту на ринок (туроператори, асоціації власників агроосель тощо). Адже вона акцентує увагу потенційного покупця на споживчих якостях агро туристичного продукту та передбачає відповідальність якості встановленій ціні продукту.[1, с 44-45]

     Стандартизація  агрооселі забезпечує:

     - прозорість пропозиції для клієнта;

     - контроль якості агротуристичного  продукту;

     - урізноманітнення пропозиції та  різницю в ціні.

     Для Криму найдоцільніше перейняти досвід Польщі у сфері сертифікації агроосель, де вона проводиться інспекторами польської Федерації зеленого туризму «Гостинні господарства» кожні два роки. Згідно з польським законодавством, оселі для гостей не підлягають обов’язковій стандартизації, але ці приміщення можуть використовуватися для надання послуг нічлігу лише при їх відповідальності певним вимогам, затвердженим розпорядженням Голови Ради Міністрів.[книга зел тур, с 46]

     Насамкінець, можна зазначити, що лише зелений  туризм у сучасних економіко-демографічних умовах здатний реально допомогти малим поселенням Криму вижити, адже саме малі села своєю специфічністю притягують відвідувачів.

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ

     Зелений туризм – явище багатогранне. Він  виступає дієвим механізмом в структурі національної економіки та економіки регіону, котрий здатний покращити соціальну ситуацію та сприяти підйому сільських територій в економічному та соціальному планах. А саме, він є важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, будівництво, зв’язок, сільське господарство тощо).

     Сутність  зеленого туризму пов’язана з  діяльністю сільського населення, із сільським  середовищем, сільським будинком і  заняттями, в центрі яких природа і людина. Тобто це туризм, що проходить у сільському поселенні. Діяльність членів особистого селянського, особистого підсобного або фермерського господарства з надання послуг розміщення, харчування, інформаційного обслуговування та інших видів послуг, спрямованих на задоволення потреб туристів – і є зеленим туризмом.

     Зелений туризм охопив широкий спектр форм відпочинку у селі: від стаціонарного  відпочинку у сільський місцевості, відпочинку у туристичних центрах  і курортах, що розташовані у селищах і малих містах, до відпочинку у сільських домогосподарствах. Саме відпочинок на селі є одним з найперспективніших напрямів відродження та розвитку українського села, оскільки він й виснажує існуючі ресурси, але й не підвищує рівень життя місцевих жителів, які особливо зацікавленні у їх збереженні та примноженні

     Також можна зазначити, що існує багато чинників, які впливають на розвиток зеленого туризму як в Криму, так  і в Україні. Треба приділяти  увагу цим чинникам, для того щоб  подальше розвивати сферу зеленого туризму.

     Зелений туризм можна розглядати, як додатковий дохід селянам, від основної сільськогосподарської діяльності, а також є способом підвищення зайнятості членів сільських родин.

     Розвиток  зеленого туризму в Криму, походить досі вдало, тобто в кожним роком зелених садиб стає все більше і більше (що показує статистика). Учасників зеленого туризму стає все більше, тому й підіймається фінансовий стан працівників сільських місцин. Але виходячи з даних SWOT- аналізу в Криму достатньо проблем з якими треба потрібно боротися, і вирішувати питання щодо поліпшення ситуації у розвитку зеленого туризму. Вирішення цих питань не можна затягувати, тому що є ризик того, що зелений туризм може призупинити свій розвиток.

     Треба виділити те, що в Україні, тим більш у Криму, не розвинена система правових норм у сфері зеленого туризму. Питання щодо вирішення цієї проблеми, підприємцям треба звернутися у Міністерство курортів і туризму АРК.

     Загалом, ще дуже багато треба зробити для  того, щоб сільський туризм з категорії аматорського перейшов до більш вагому - професійну діяльність.

     Насамкінець, можна зазначити, що лише зелений  туризм у сучасних економіко-демографічних  умовах здатний реально допомогти  малим поселенням Криму вижити, адже саме малі села своєю специфічністю притягують відвідувачів.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Рутинський М.Й, Зінько Ю.В. Зелений туризм. Навчальний посібник – Київ: Знання, 2006 р. – 271 с.

2. Башинський  О.Д. Туристи бувають зелені, або  що таке зелений туризм. //Все  про бух облік – 2004 р. - № 54 – с 24-25.

3. Васильєв  В.П. Сільський зелений туризм. //Туризм сільський зелений –  2007 р. - №4 – с 4-6.

4. Головацькі  В.В. Сільський зелений туризм: сутність, функції, основи організації. //Економіка АПК – 2006 р. - №10 - -с  148-155.

5. Теличкань І.І. Сутність, роль та етапи розвитку зеленого туризму. //Формування ринкових відносин В Україні - №4 (95) – 2009 р. – с 119-124.

6. Зорін  І.В., Каверина Т.П., Квантальнов В.А.  та інші Менеджмент туризму. Туризм як вид діяльності: Підручник. – М. Фінанси та статистика, 2003 г. – 288 с.

7. Закон України «Про туризм», 2010 р.

8. Правові  основи зеленого туризму//Все про бух облік, 2010 г., № 63

9. Чудновский  А.Д. Менеджмент в туризме и  гостиничном хозяйстве: учебник/А.Д.  Чудновский и др.-3-е изд., стер.-М.:КНОРУС.2007.-320с

10. Саак  А.Э., Якименко М.В. Менеджмент  в индустрии гостеприимства (гостиницы  и рестораны): Учебное пособие. - СПб:  Питер,2007.-432с.: ил.

11. Сальська  М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навчальний  посібник.-К.:Центр учбової літератури.2007.-424с.

12. Дядечко  Л.П. Економіка туристичного бізнесу.  Навчальний посібник.-К.: Центр учбової  літератури,2007.-224с.

13. http://www.greentour.com.ua, «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні». Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток сільського туризму в Україні», 26-27 жовтня 2007 року.

14. http://www.day.kiev.ua, «Украинское село как объект туризма», щоденна всеукраїнська газета, №100, п’ятниця , 8 червня, 2001р..

15. www.tourism.crimea.ua