Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Июля 2015 в 01:46, курсовая работа
Сучасний стан цивілізаційного розвитку висуває нові вимоги у системі виховання й освіти підростаючого покоління. І це цілком природно, адже процес виховання характеру людини не може бути стереотипним для всіх часів. Річ у тім, що мірою розвитку суспільства, переходу його від одного якісного стану до іншого змінюється й людина: її риси характеру, моральність і світогляд, інтелектуальні показники та інші особистісні параметри.
Вступ…………………………………………………………………………… 3
Розділ І. Поняття про характер і інші сторони психіки особистості……....... 5
1.1 Поняття про характер………………………………………………………. 5
1.2 Взаємозв’язок характеру і темпераменту………………………………… 6
1.3 Провідні риси характеру………………………………………………… .. 9
1.4 Типове й індивідуальне в характері…………………………………….... 11
Розділ ІІ. Формування та розвиток рис характеру у дітей різного віку……. 13
2.1 Фактори формування характеру…………………………………………. 13
2.2 Психологія періоду немовляти. Новонародженість. Розвиток характеру у дітей від народження до трьох років………………………………………… 14
2.3. Особливості формування характеру у дітей передшкільного (3-4 роки) та дошкільного (5-7 років) віку………………………………………………… 17
2.4 Розвиток характеру у дітей молодшого шкільного віку (6-11 років)…. 23
2.5 Формування характеру у дітей середнього та старшого шкільного віку.. 27
2.6 Формування характеру дітей старшого шкільного віку (15-18 років)…. 30
Розділ ІІІ. Методичний інструментарій дослідження рис характеру особистості та діагностика психічного розвитку підлітка за методикою Р. Б. Кеттела………………………………………………………………………… 34
3.1 Особистісний опитувальник для дітей від 8 до 12 років (CPQ)………… 34
3.2 Особистісний опитувальник для підлітків від 12 до 16 років (HSPQ)…. 35
3.3 Переробка і інтерпретація отриманих даних. Висновки………………… 37
Висновок………………………………………………………………………. 42
Бібліографія…………………………………………………………………….. 43
Запитання до опитувальника HSPQ див. додаток №2
3.3 Переробка і інтерпретація отриманих даних. Висновки
Інформація і зібрані в таблиці дані дали змогу виявити і врахувати індивідуальні відмінності підлітків, осмислити і оцінити емоційні та поведінкові відхилення у формуванні характеру. Переробка і інтерпретація отриманих даних дасть змогу розробити психокорекцій ні заходи і підвищити ефективність виховної роботи з тими підлітками у яких почали формуватися негативні риси характеру.
Переробка і інтерпретація отриманих даних методом опитування і хлопчиків 8-10 років.
Дівчинка №1 має такі риси характеру: добра, емоційна, м’якосердечна, товариська, доброзичлива, гнучка, довірлива і безтурботна. Взагалі має емоційно-теплий і веселий характер. Для своїх років достатньо розвинуті форми мислення, має високий рівень активності. Розуміє загально групові норми, невимушена, легко вступає в контакт з дорослими і дітьми. Достатньо акуратна, відповідальна і дисциплінована, слухняна. Має високий рівень залежності від дорослих, поступлива і обережна,
У дівчинки №2 треба приділити увагу на невисокий ступінь сформованості інтелектуальних функцій, переважають конкретні форми мислення, погана увага.
Дівчинка №3 має низький рівень організованості (Q3) не достатньо вміє контролювати свою поведінку.
Хлопчики №1 і №2 мають емоційно-відкриті риси характеру, легкі у спілкуванні, безтурботні, співчутливі, довірливі, веселі. Вони мають високий рівень розвитку інтелектуальних рис, великий об’єм знань і здатність легко засвоєння нових; мають середній рівень адаптованості і організованості; мають задатки вольової особистості, люблять спільні дії, сильні, енергійні, розуміють загально групові норми.
Хлопчик №3. Інтерпритація багатьох чинників свідчить про кризову ситуацію у формуванні і розвитку багатьох рис характеру цієї дитини, що може свідчити про неадекватне виховання в залежності від темпераменту дитини, або відсутність належного родинного виховання.
Хлопчик №3 має відособлений, замкнутий, егоцентричний характер, низький рівень сформованості інтелектуальних функцій, мислення некоректно-образне, об’єм знань невеликий, погана увага, збудливий, нестійкість настрою і поганий контроль емоцій. І разом з цим демонструє залежність від дорослих, обережний і боязливий. Безвідповідальний і непостійний. Вольові якості на низькому рівні. Має низький рівень організованості, тривожний, не відчуває себе в безпеці.
В цій складній ситуації потрібно починати з перевиховування батьків дитини. В цій родині постійно придушують розвиток вольових і емоційних рис характеру дитини. Такі показники свідчать про необхідність розробки психокорекційних заходів і усунення насильства у родині дитини.
Переробка і інтерпретація отриманих даних HSPQ (дівчат і хлопчиків 13-15 років) .
Дівчинка №1 має емоційно-теплий. Веселий характер, спокійна, самокритична, дуже добросовісна і старанна, цілеспрямована, сором’язлива.
Якщо взяти до уваги, що це підлітковий, «перехідний» вік, то можна зрозуміти деякі розбіжності і протиріччя в показниках чинників. Так, з’являються риси коестенії (обережного індивідуалізму). (J)-8 – індивідуалізм і замкнутість і разом з тим (А)-9 афектотимія (доброта, відкритість і довірливість). Ці, на перший погляд, неуживні риси можуть легко співіснувати в характері підлітків.
Має дуже високий рівень премії (ніжність, м’якосердечність), потребує підтримки, схильна до впливів зовнішнього середовища. Цій дівчині треба зосередитись на вихованні вольових якостей і розширити мотивацію самостійності, і впевненості у своїх можливостях.
Хлопець №3. має високий рівень інтелектуальних рис характеру. Достатньо сильно розвинуті абстрактні форми мислення. Вольові якості теж на високому рівні (F)-8. дуже виражена схильність до самоствердження, прагнення до лідерства і домінування, сміливий, бунтівний – виражена схильність до протиставлення себе як ровесникам, так і дорослим (Е)-9.
(F)-8 – активний, схильний до ризику, переоцінка своїх можливостей, хоробрий, веселий. І разом з тим високий бал (О)-8 – гіпотемії (схильності до почуття провини): тривожний, чутливий до зауважень, вразливий, легко виводиться з душевної рівноваги.
(Q3)-3 – імпульсивність, має низький рівень контролю поведінки і організованості.
(Q2)-7 – достатньо самостійний.
(Q4)-8 – напруженість і надлишок прагнень, можлива низька успішність.
(G)-4 – відсутність стійкої мотивації і тому він дещо непостійний і незібраний.
(C)-4 – слабкість «Я» емоційна нестійкість, труднощі в пристосуванні до нових умов.
(D)-7 – активний і самовпевнений, легко збудливий і дещо реактивний, має недостатню концентрацію уваги.
Можна зробити висновок, що дитина, маючи сильні вольові риси характеру, розумові здібності, але в вихованні відчувається недостатній корегуючий контроль над підлітком зі сторони батьків і вчителів; як кажуть: «предоставлений самому собі». І тому в перехідному кризовому періоді 14-15 років позитивні, сильні і корисні риси характеру без батьківського виховного керування можуть піти «в рознос», тобто гіпопротекція (бездоглядність) вимощує прямий шлях до нестійкого типу акцентуації. Це той випадок, коли батьки виховали дитину з сильними вольовими і інтелектуальними рисами характеру і дали занадто рано максимум свободи. Підліток в 15 років, ще не має стійких емоційних і моральних рис характеру, і тому, при відсутності належного виховання, і дещо колекційної роботи, ці нестабільні риси можуть деградувати і з часом, будучи наявними у структурі характеру оформитись в стійки акцентуації, а потім перейти до певних форм девіантної поведінки.
Отже, сукупність проявів позитивних базальних, а також системних вольових якостей утворює силу волі особистості. Для юнацького віку – характерні подальший інтенсивний розвиток вольових рис і відносна завершеність їхнього формування.
Виховання волі – це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості.
Деякі прийоми вправляння і виховання волі (за Р. Ассаджолі):
Висновок
Формування і розвиток рис характеру особистості дещо змінюється протягом всього його життя. Ці зміни протікають найчастіше несвідомо, але іноді людина свідомо міняє якісь риси. Але основні, базові риси, закладаються ще в далекому дитинстві і можна з упевненістю стверджувати, що до 5-6 років дитина вже має свій власний характер. Вже до другого року життя дитина демонструє вольові риси характеру, а до 3-4 років формуються ділові риси. Явні ознаки комунікативних рис характеру виявляються до 4-5 років, коли дитина починає брати активну участь у групових рольових іграх. У цей віковий період на характер дитини значно впливають дорослі, те як батьки поводяться з малюком. Якщо вони приділяють увагу дитині, багато розмовляють з нею і цікавляться її бажаннями, то у такої дитини розвивається довіра до людей, життєрадісність. В іншому випадку вірогідна поява таких рис, як замкнутість і закритість.
В дошкільному віці відбувається формування якостей характеру у грі та доступних видах домашньої праці. В характері дитини цього віку зберігаються і закріплюються в основному такі риси, які постійно отримують схвалення.
В початкових класах школи формуються риси характеру, що виявляються у стосунках з людьми. Цьому сприяє розширення сфери спілкування дитини за рахунок нових шкільних друзів та вчителів. Риси, набуті дитиною вдома і закріплені школою, зазвичай зберігаються протягом всього подальшого життя. Якщо ж набуті вдома форми поведінки не отримують схвалення у ровесників, вчителів і інших дорослих, тоді починається поступова перебудова, що не завжди має позитивний результат. Найчастіше риси характеру змінюються частково і є компромісом між тим, до чого привчили дитину вдома і тим, що від неї вимагає школа. У шкільні роки продовжується формування характеру дитини, але в молодших класах пріоритетною є думка батьків і вчителів, а в середніх класах більший вплив на характер мають ровесники. У старших класах картина знову міняється: думка дорослих стає більш вагомою, але і більш опосередкованою. В підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси, а в ранній юності закладаються базові моральні та світоглядні настанови.
На кінець школи характер дитини вважається в основному сформованим і те, що відбувається з ним у подальшому (зміни характеру з подій особистого життя, зустрічами з яскравими харизматичними особистостями, а також під впливом вікових змін), майже ніколи не змінює характер особистості до невпізнання.
Бібліографія
1. Аносов І.П. Начало педагогічної генетик./І.П.Аносов- К.2005.-349с.
2. Фрутан А. А. Отцы, матери, дети: практические советы родителям.М.1992.-192с.
3. Авторський колектив. Загальна психологія./
О.В.Скрипченко,Л.В.Долинська-
4. Абраменко В.И. Психология характера школьника подросткового возраста.В.И.Абраменко- К.1974.-139с.
5. Божович Л.И. Личность и её
формирование в детском возраст
6. Валлон А. Истоки характера у детей ч.ІІІ Самосознание//Вопросы психологии.А Валлон-М.1990,№5.-129с.
7. Костюк Г.С. навчально виховний
процес і психічний розвиток особистості./Г.С.Костюк-К.
8. Терлецькі Л.Г. психологія дитинства./Л.Г.Терлецькі-К.
9. Чамата П.Ф. Характер та його виховання у дітей./П.Ф.Чамата-К.1958.-44с.
10. Ушинський К.Д. Человек как предмет воспитания. Собрание сочинений./К.Д.Ушинський- М.1950.-Т.-9.
11. Фельдштейн Д.Й. Формирование личности ребёнка в подростковом возрасте./Д.Й.Фельдштейн
12. Топорова М. Конституционная характерология детства и юношества./М.Топорова- Л.1929.-117с.
13. Фукина А.И. Определение психологической готовности детей к школе./А.И.Фукина-Е.1990.-28с.
14. Джон Грей. Дети с небес./Д.Грей.- С.2014.-352с.
15. Фрейдишек Дж. Личность и личностный
рост./К.Д.Фрейдишек-М.1994.-
16. Швецинов К.Д. Психология формирования
личности у детей./К.Д.Швецинов-Минск.
Информация о работе Формування та розвиток рис характеру у дітей різного віку