Політична концепція Гуго Гроція

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Філософський факультет

Кафедра політології

 

«Політична концепція Гуго Гроція»

 

Курсова робота

 

 

 

 

Студент-виконавець:

Хорохордін Андрій Андрійович

2 курс, 4 група, напрямок: «Політологія»

 

 

Роботу захищено з оцінкою __________

 

 

Науковий керівник:

Петренко Вікторія Василівна, канд. пол. наук, доц. кафедри політології

 

 

Члени комісії:                                                 ____________________________

_________________________________

_________________________________

 

«___»___________ 2014 р.

 

Вступ

 

Актуальність теми дослідження: в сучасних умовах значення міжнародного права у світовій політиці зростає з кожним днем, що обумовлено цілою низкою об’єктивних чинників розвитку суспільства. Ще ніколи світ настільки відчутно не стикався з особливостями глибокої взаємоінтеграції та глобалістичних процесів на фоні кризи інституту держави. Причому ця теза актуальна не тільки в довготривалій переспективі. Події, що прямо зараз відбуваються на українських теренах вимагають від дослідників політичної науки серйозних пошуків міцного фундаменту для розбудови спільного майбутнього.

Цими фактами викликаний неабиякий інтерес до праць Нідерландського мислителя Гуго Гроція, якого називають «батьком міжнародного права».

Спираючись на праці попередніх дослідників і систематизуючи знання з різних аспектів міждержавних відносин, Гроцій створив грунтовну працю - трактат «Три книги про право війни і миру», увага науковців до якого не стихає вже майже чотири століття.

В своїй роботі Гуго Гроцій дотримувався природно-правового напряму, вважаючи його найпринятнішим для наукового аналізу і найбільш актуально відображаючого суспільний розвиток. Цей підхід знаходить своє продовження на сучасному етапі у вигляді поширення науки про права людини та уставних документів міжнародних організацій. А принцип справедливості, який поклав Гроцій в основу своєї політичної доктрини слугує чудовою ілюстрацією того, як зменшини конфлікти і соціальне напруження між окремими групами людей.

Надзвичайним був вплив праць мислителя на подальший розвиток політичної науки: натхненні поглядами Гроція, його послідовники – Самюель Пуфендорф, Християн Томазій, Емер де Ватель розвивали й поглиблювали теорію міжнародного права. Їх надбання належить до «школи чистого природного права».

Проте, політична думка Гроція торкається не тільки сфери законів. Знаменитий нідерландець збудував цілісну державну концепцію, що охоплює більшість аспектів фунціонування державного механізму.

Варто не забувати, що за радянських часів відношення до робіт Гроція було упередженим. Його доктрина, як така, що на думку науковців цієї епохи,  сприяла поширенню «буржазної хвороби», по можливості, ігнорувалася. З цим пов’язана наявність великої кількості «білих плям» у його вченні. Таким чином, в незалежній Україні і навіть загалом у сучасному світі інтерес до праць відомого нідерландця зростає з цілком об’єктивних причин.

Мета роботи – в повному обсязі відобразити сутність політичної концепції Гуго Гроція. Для здійснення мети були поставлені такі завдання:

• Проілюструвати історичні умови, в яких Гуго Гроцій почав свою політико-правову діяльність;
• дати вичерпний аналіз Гроцієвської концепції природного права;
• вивести основні структурні положення державної моделі на основі політичних поглядів мислителя;
• дослідити вчення Гуго Гроція у розрізі міжнародних відносин;
• проаналізувати концепцію «справедливої війни», запропоновану Гроцієм, як засобу зменшення соціальної напруженості та уникнення конфліктів.

Об’єктом дослідження курсової роботи стали міжнародні відносини в Європі на стику Середньовіччя та Нової епохи, що отримали відображення в працях Гуго Гроція

Предмет дослідження -  політичні погляди Гуго Гроція, його вчення про природне право та комплексні закономірності ведення міжнародних відносин.

Наукова розробка проблеми: в дослідженні реалізовано комплексний підхід до аналізу літератури – використані першоджерела, а також наукові посібники, й аналітичні статті як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.

Структура роботи: Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 24     сторінки. Кількість використаних джерел – 16.

 

Зміст

 

 

  
Розділ 1. Історичний контекст та початок політичної діяльності Гуго Гроція

 

Наприкінці 15-16 ст. в Нідерландах відбувалося розкладання феодальних відносин, йшов процес так званого первісного нагромадження, зароджувався капіталістичний спосіб виробництва. Швидко розвивалися капіталістичні мануфактури, відбувалися докорінні зміни в структурі аграрних відносин, склалися райони торгового землеробства. Формувався клас буржуазії, зароджувався пролетаріат. Головним гальмом подальшого розвитку капіталізму був гніт іспанського абсолютизму, що експлуатувало економічно і мучити політично Нідерланди в інтересах реакційного іспанського дворянства і династії Габсбургів. Головною опорою іспанського абсолютизму і феодального ладу в країні служила католицька церква. Соціально-політичні вимоги революційної частини нідерландської буржуазії і народних мас виділилися в форму реформаційного вчення - кальвінізму. Економічні перетворення стали рушієм перетворень і в релігійному, і в державному житті.

Гострі соціальні конфлікти ставали неминучими. Вони вилилися в ряд повстань. Найбільш великими були народний рух 1534- 1535 р.. у північних провінціях під керівництвом революційних анабаптистів і Гентское повстання 1539-1540 р. Обоє вони відрізнялися великою гостротою й складністю соціальних протиріч, які позначилися й у роки революції [2, c. 173-175].

Нові часи потребували нової ідеології. Класичним втіленням нового світогляду стала теорія природного права. Вона почала оформлюватись у XVII столітті й одразу ж отримала широке визнання.

Тим часом Голландія перебувала в стані війни з Іспанією і Португалією (оскільки остання була приєднана до володінь іспанських Габсбургів Філіпом II в 1581 р. на основі особистої унії). В 1603 році, в момент, коли Гуго Гроцій вже працював офіціальним історіографом Голландської держави, завантажене судно - португальська каррака «Санта Катаріна» - була захоплена адміралом Якобом ван Хемскерком. Вона мала водотоннажність 1500 тонн і перевозила вантаж китайського фарфору, проданого потім на торгах в Амстердамі за 3,5 млн гульденів. Ван Хемскерк служив в Об'єднаній Амстердамської Компанії (яка входила до Голландської Ост-Індської компанії), і, незважаючи на те, що він не був уповноважений ні компанією, ні урядом використовувати силу, багато хто з акціонерів жадали залишити принесені судном багатства. Не тільки правомірність збереження призу була спірною з точки зору голландських законів, а й група акціонерів компанії також виступала проти силового захоплення, грунтуючись на своїх моральних позиціях, і, звичайно ж, португальці вимагали повернення вантажу. Результатом скандалу були публічні судові слухання і гостра суспільна (у тому числі, міжнародна) полеміка з приводу даного питання. Суперечка набула такого розголосу, що представники компанії звернулися до Гроція , щоб той підготував захист для виправдання захоплення.

Результатом творчих зусиль Гроція в 1604-1605 роках став об'ємний, теоретично обгрунтований трактат, який він попередньо назвав «De Indis» («Про Індії»). Слідуючи за стопами Франсіско де Віторія, Гроцій шукав грунт для захисту захоплення в принципах природного права, в принципі справедливості, який, на його думку, був нівельований португальцями, що давало підставу голландцям звернутися до сили. У цьому він зайшов далі, ніж того вимагала справа - його цікавила глибина проблеми і правомірність війни в цілому. Трактат не був опублікований повністю під час життя Гроція . Рукопис був виявлений ​​у майні Гроція і опублікований в 1864 р. під назвою «De Jure Praedae commentarius» («Коментарі про право видобутку»). Тим не менш, одна (дванадцята) глава цього трактату була опублікована у вигляді памфлету під назвою «Mare Liberum» («Вільне море») в 1609 році, а принципи, які Гроцій розвинув у цій роботі, поклали основу його зрілій роботі, присвяченій міжнародному праву, «De jure belli ac pacis» («Про право війни і миру») ( 1625 р.).

Таким чином, у «Mare Liberum» Гроцій сформулював новий принцип , що море було міжнародною територією, і всі народи вільні у використанні його для мореплавних торгівлі. Гроцій, заявляючи про «вільне море», надавав відповідне ідеологічне виправдання для політики Голландії. [5, c. 114 - 115]

 

Розділ 2. Сутність природного права

 

У результаті успішної боротьби проти гніту іспанського короля і феодалів Нідерланди добилися незалежності і створення республіки. Між групами городян і дворянства Нідерландів йшла боротьба за владу, нерідко у формі зіткнень кальвіністських сект. Взявши участь в цій боротьбі, Гроцій був засуджений прихильниками ворожої угруповання і, уникаючи покарання, змушений виїхати до Франції. Там він написав знаменитий трактат "Про право війни і миру. Три книги" (1625 р.).

Мета трактату - вирішення актуальних проблем міжнародного права. Розбір теоретичних проблем війни і миру зажадав вирішення більш загальних питань про право, справедливість, їх джерела, форми існування, методи вивчення. В результаті Гроцієм була розроблена політико-правова доктрина, заснована на новій методології, яка містить оригінальні рішення ряду проблем загальної теорії права і держави, а також деякі радикальні для того часу програмні положення.

Вихідний пункт навчання Гроція - природа людини, соціальні якості людей. Слідом за Арістотелем Гроцій поділяв право на природне і встановлене волею. Найкращий поділ права у прийнятному значенні, відзначав він, запропоновано Арістотелем, згідно з яким, з одного боку, є природне право, а з іншого - право, встановлене волею, що його Гроцій називав законним правом.

Джерелом природного права є людський розум, в якому закладено прагнення до спокійного спілкування людини з іншими людьми. На цій основі Гроцій визначає приписи природного права (вимоги розуму), до яких відносить "як утримання від чужого майна, так і повернення отриманої чужої речі і відшкодування витягнутої з неї вигоди, обов'язок дотримання обіцянок, відшкодування шкоди, заподіяної з нашої вини, а також відплата людям заслуженого покарання" [2, с. 163].

Установлене волею право (воно ділиться на людське і божественне) має відповідати приписам природного права.

Гроцій писав, що він не прагне зачіпати пекучі питання сучасності й майбутнього. Проте вже вихідна, стрижнева категорія його доктрини - поняття і зміст справедливості і природного права - розкривається через ті політичні інститути, втілення яких в законодавстві мало першорядну важливість для становлення громадянського суспільства і для розвивається буржуазії. "Суспільство, - стверджував Гроцій, - переслідує ту мету, щоб користування своїм надбанням було забезпечено кожному спільними силами і за загальною згодою". Тому справедливість як умова гуртожитку "цілком полягає в утриманні від посягань на чуже надбання" [11, c. 380]

Мати природного права - це сама природа людини. Також природне право визначалося ним як припис здорового глузду. Згідно з цим приписом, та чи інша дія - залежно від її відповідності чи суперечності розумній природі (тобто вимогам, природі розуму) — визначається або морально необхідною, або морально хибною. Це тому, що природне право, за твердженням Гроція, не залежить не тільки від свавілля людей, а й від волі Бога. Воно зовсім не будь-чия вигода, інтерес чи воля, а сама розумна природа людини як соціальної істоти.

З вищесказанного стає зрозуміло, що спільне життя, з якого беруть початок всі взаємини між людьми, криється в глибших властивостях людської природи. Усвідомлюючи це, він наполягав на тлумаченні прагнення до гуртожитку не як простий факт, а як розумну потребу людини, що знаходить початок в його раціональному єстві, в інстинкті самозбереження. Так чи інкаше, з робіти мислителя ми маємо лише натяки з цього приводу, в повному обсязі ця тема була розрита із розвитком науки, що має назву «філософія права». [9, c. 163 – 164]

Торкаючись майнових відносин людей, Гроцій зупинився на обставинах виникнення в людському суспільстві власності. Останню він не вважав природним правом, властивим людині від самого початку. Первісний стан людей, на його думку, характеризувався наявністю спільності майна. Приватна власність виникла в пізніший період, коли згоду між людьми було порушено честолюбством, браком справедливості, взаємною неприязню. Настав неминучий перехід від спільності майна до приватної власності.

Отже, природне право стає основою, що слугувала формуванню принципів міжнародних відносин. Розглянемо їх детальніше

 

Розділ 3. Концепція держави за Гроцієм

 

Державу Гроцій визначав як “совершенный союз свободных людей, заключенный ради соблюдения права и общей пользы”. [10, c. 47]

Ознакою держави є верховна влада, невід’ємними атрибутами якої Гроцій, подібно Бодену, називав законодавчу владу (видання законів як у релігійній, так і у світській), інститут правосуддя. До цього ж списку входить апарат для призначення посадових осіб та керівництва за їх діяльністю, податковий орган. Окремим пунктом йдеться про дипломатичні органи, які вирішують питання війни і мир, та кладання договорів між державами.

У ілюстрації державотворчої концепції Гроція, і як такої у теорії, ключове місце посідає питання про носія верховної влади, а отже, й про форми правління. Слід одразу зазначити, що в цьому аспекті філософ не був категоричним. Як стверджує Гроцій, і як стає зрозуміло з його договірної теорії, кожна існуюча форма правління має своїм джерелом суспільний договір, тому носієм суверенітету є особа, або група осіб, або збори чи поєднання осіб та зборів, що володіють атрибутами верховної влади. Носії верховної влади представляють державу не тільки в міжнародних зв'язках, а й у відносинах з власним народом.

При створенні держави народ міг обрати будь-яку форму правління. Але, обравши її, жителі держави мають підкорюватися волі правителя (в конкретному випадку, монарха, бо саме на цей тип державного устрою акцентував увагу мислитель). Пояснення шукаємо ще в античних витоках концепції, яка стверджує, що будь-який договір, в даному випадку, доручення владних повноважень верховному правителю, повинен завжди виконуватися.