Я - концепция

«Я - концепція»

«Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна система уявлень людини про себе. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.

Самосвідомість у психологічній літературі розглядається як складне родове утворення в структурі психіки особистості, а образ «Я» - як видове. Образ «Я» - продукт самосвідомості, тобто вияву усвідомлення і оцінки індивідом себе як суб'єкта практичної і теоретичної діяльностей, ідеалів, переконань, що мотивують його активність.Види образів «Я»: соціальне «Я», духовне «Я», фізичне «Я», інтимне «Я», сімейне «Я» тощо, а також «Я» - реальне, «Я» - ірреальне, теперішнє, майбутнє, фантастичне і т. п.

На відміну від самосвідомості образ «Я», крім усвідомлених компонентів, містить невідоме «Я» на рівні самопочуття, уявлень. Головна функція образу «Я» - забезпечити інтегрованість, цілісність, індивіда, його особистісну сутність досягти суб'єктивної гармонійності. «Я» - концепція вивчається науками про людину і суспільство.

На початку 20 ст. Ліппс П. (1913) зазначав, що це проблема виключно психологічна. Він розглядав «Я» як об'єднуючий компонент свідомості, вважав «Я» діяльним, реальним субстратом індивідуальної свідомості.

У вченні про особистість Джемс (1923) виділяв емпіричне «Я», що пізнається і чисте «Я» як елементи свідомості. Між ними існує єдність та боротьба протилежностей.

3. Фрейд (1933) вважав внутрішнім джерелом розвитку «Я» особистості суперечність між його реальним та ідеальним компонентами (боротьба «Его» та «Супер-Его»).

Представники гуманістичної психології описують феноменологію особистості, тобто те, як людина сприймає, розуміє і пояснює себе, реальні події свого життя. Проблеми розвитку «Я - концепції» та виховання широко висвітлена Бернсом Р. (1986). Автор чітко доводить, що властива процесам самосвідомості концептуальність знаходить вираз у систематизованій «Я - концепції». (А. Маслоу, К. Роджерс).

За своїм змістом «Я - концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною.

А. Маслоу вбачає внутрішню суперечність у невідповідності реального рівня самоактуалізації індивіда, його можливому рівні. В результаті суб'єкт шукає нові способи поведінки, що дозволяють йому більш самоактуалізуватися. В своїх концепціях самоактуалізації особистості як прагнення до самовияву Маслоу дає опис вимог, яким повинен відповідати індивід. Роджерс підкреслює здатність людини до особистісного самовдосконалення. Центральним поняттям його теорії є поняття «Я», оскільки кожна людина вирішує питання: Хто я? Що я можу зробити, щоб стати тим, ким я хочу бути? Образ «Я», складається в умовах особистісного життєвого досвіду.

Отже, «Я - концепція» - це оцінно-пізнавальна система, що переживається і більш-менш усвідомлюється індивідом. На її основі складається ставлення індивіда до себе та до інших, що спирається на особистісну самооцінку своїх можливостей, здібностей, характеру. Е. Фромм наголошує: «Моє власне «Я» повинно бути таким же об'єктом моєї любові, як і інша людина. Утвердження власного життя, щастя, розвитку свободи укорінено в моїй здатності любити, тобто в турботі, повазі, відповідальності і знаннях. Якщо індивід здатний любити творчо, він любить і себе; якщо він любить тільки інших, він взагалі не може любити». Таким чином образ «Я» виступає як регулятор взаємовідносин міжособистісних стосунків людини.

В сучасних психологічних дослідженнях підкреслюється роль образу «Я» як узагальненого механізму саморегуляції особистості, зазначається, що саме образ «Я» забезпечує самототожність (індентифікацію), особистісну відповідальність, породжує почуття соціальної причетності. Механізм саморегуляції Я-концепції виявляється у вербалізованій формі: власного бажання - « я хочу», усвідомлення своїх можливостей - «я можу», вимогливості - «мені потрібно», цілеспрямованості - «я прагну».

Індивіди з різними «Я - концепціями» не однаково сприймають світ: вірно або не вірно, спотворено, наприклад: «Я - реальне» і «Я - ідеальне» не співпадають, це викликає незадоволення, розчарування. Від задоволення рівня домагань в досягненні особистості залежить формування важливого компонента її свідомості - самоповаги. Вона впливає фактично на всі аспекти діяльності людини: включає і задоволеність собою, і прийняття себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодженість свого надособистісного і ідеального «Я». Мотивація досягнення, будучи домінуючою для людини є також важливим регулятором її розвитку.

Процес самоконцептуальності змінюється залежно від віку. Уявлення індивіда про себе інтегруються в більш складні системи.

Формуються поняття «концепція «Я». Якщо в самосвідомості підлітків, старшокласників в образі «Я» ще немає певної стабільності, їх процес самопізнання знаходиться в стані формування, то у студентів спостерігаються значні зрушення в напрямку особистісної сталості «Я - концепції». Самосприймання в цьому віці стає більш узагальненим, якісно новим. Воно полягає не стільки в кількісній оцінці своїх рис, скільки в прагненні оцінювати себе з позицій нового соціального статусу, здатності до засвоєння професійних знань, готовності до створення сім'ї.

50. «Я – концепция», ее структура

Не существует универсального определения.

Т. Бауэр – "Я-концепция" понимается как представление о себе или «Образ Я». Следовательно, появляется в младенчестве, когда ребенок осознает свое тело.

Э. Бернс – "Я-концепция" - это система устойчивых, непротиворечивых представлений о себе. Появляется поздно. Этому предшествует: представление о телесном Я, узнавание себя в зеркале, феномен «Я сам» и «Я хороший», завышенная самооценка дошкольника, самооценка младшего школьного возраста, неустойчивая самооценка подростка. И только потом происходит стабилизация Личности.

Структура Я-концепции:

Я-реальное

Я-идеальное

Я-зеркальное

Между Я-реальным и Я-идеальным должен быть оптимальный разрыв, как стимул к самосовершенствованию.

Я-реальное имеет три компонента: 1) когнитивный (кто я на самом деле); 2) оценочный (что я в себе ценю?); 3) поведенческий (определяет стиль поведения в зависимости от 1 и 2.

«Я-образ» – не статическое, а динамическое образование Личности индивида. Становление «Я-концепции», будучи в конечном счете обусловлено социально-культурным процессом, возникает в обстоятельствах обмена Деятельности между людьми, в ходе которого субъект «смотрится как в зеркало другого человека» (К. Маркс), и тем самым отлаживает, утончает, корректирует образы своего Я, то есть Личность ориентируется на некую референтную группу (реальную или идеальную), идеалы которые являются ее идеалами, интересы – ее интересами и так далее.

Человек привык как в зеркало всматриваться в социальную группу и затем переместил этот навык внутрь своей Личности.

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ Я-КОНЦЕПЦІЇ

У психології ще недостатньо досліджень, спрямованих на вивчення умов формування та інтеграції особливостей становлення й характеристик компонентів позитивної Я-концепції. В більшості випадків учені описують окремі критерії Я-концепції взагалі і позитивної зокрема. Недостатньо вивчений розвиток позитивної  Я-концепція  у дітей і підлітків. Глобалізація досліджень формування позитивної Я-концепції і її особливостей  ставить перед дослідниками низку питань, на які необхідно шукати відповіді: в які вікові періоди найактивніше відбувається процес розвитку позитивної Я-концепції; які чинники стають визначальними у формуванні позитивної Я-концепції в різні вікові періоди; роль значущих дорослих і однолітків у становленні позитивної Я-концепції в підлітковому віці; критерії позитивної Я-концепції  підлітка; умови формування позитивної Я-концепції в підлітковий період; закономірності розвитку цього складного динамічного особистісного  психологічного утворення.

         Про формування позитивної Я-концепції можна говорити, коли в особистості (у т.ч. дітей різного віку) проявляється й закріплюється бажання й прагнення до самопізнання та саморегуляції власної поведінки.

         Дослідження вимагає ще одна проблема – особливості Я-концепції підлітків з нормативною й девіантною поведінкою: в чому проявляються ці відмінності?; які особистісні характеристики  найбільш властиві Я-концепції підлітків з поведінковими девіаціями (у порівнянні з особливостями Я-концепції підлітків з нормативною поведінкою)? тощо.     

         Для створення моделі розвитку позитивної Я-концепції підлітка   ми взяли за основу вивчення її чинників та особливостей компонентів в контексті концепції особистісно орієнтованого виховання (за І.Д.Бехом), що стверджує ідею розвитку високого рівня самосвідомості, який спрямує його  на доброчинні дії, ставлення до себе через ставлення до інших, усвідомлення себе як особистості й самоцінності, вибір морального й духовного саморозвитку і самоутвердження в служінні іншим [3].

         Позитивну Я-концепцію прирівнюють до позитивного ставлення до себе, прийняття себе, до самоповаги, відчуття власної цінності. Така Я-концепція позначається трьома факторами: міцною впевненістю в імпонуванні іншим людям, упевненістю в наявності здібності до певного виду діяльності і почуттям власної значущості  [ 2, с. 37; с. 27].         Критеріями позитивної Я-концепції підростаючої особистості (в т.ч. підлітка) є:

-   прагнення до схвалення з боку інших (батьків, учителів і ін.), що формує почуття власної значущості;

-   здатність досягти мети в діяльності – розвиває почуття впевненості у своїх силах, у власній компетентності;

-   почуття власної значущості – витікає з загальної оцінки самого індивіда на основі оцінювання двох перших моментів, наскільки він імпонує іншим, яка його компетентність.

Батьки, вчителі, однолітки в процесі спілкування і взаємодії можуть і повинні переконати підлітка, особливо невпевненого в собі, в тому, що: він потрібен; що подобається іншим; що  може досягати успіху в діяльності, яку він обирає; що він значущий для них. Таке ставлення оточуючих до підлітка -  важливий крок до формування його позитивної Я-концепції.

Наявність у індивіда Я-концепції можна констатувати, коли він, профільтрувавши чуттєву інформацію про себе, наповнив її особистісними значеннями щодо себе і навколишнього світу.   Існування та спрямованість вказаних  значень залежать від того, з яким знаком – “ + ” чи  “-” зміст Я-концепції, позитивний чи негативний бік переважає у структурі  і змісті її компонентів.

         Враховуючи, що Я-концепція особистості визначає особливості її поведінки, перед дослідниками постає ще одна актуальна проблема – формування позитивної Я-концепції у  підлітка, яка б спрямовувала його активність на добродійні вчинки, на самопізнання й самоактивність, на бажання й прагнення творити своє життя, творити себе [ 3].

Отож, позитивна Я-концепція не виникає спонтанно під впливом оточуючих (сім’ї, вчителів, добре вихованих друзів). Її розвиток ,  змістовне наповнення позитивом її компонентів  вимагає активності самого підлітка. Згідно концепції особистісно орієнтованого виховання на певному етапі свого розвитку особистість сама формує власне “Я”, проявляючи високу самосвідомість і волю, відповідальність за свою поведінку. Високий рівень самосвідомості спрямовує особистість підлітка не лише на вибір соціально значущої поведінки, а й на самовдосконалення, тобто самокорекцію, подолання негативних якостей у складі свого “Я”. З досвіду виховної роботи вчителів з підлітками як з нормативною, так і з девіантною поведінкою та сімейного виховання відомо, що позбавитись певних недоліків свого характеру чи негативних звичок у поведінці без прояву вольових рис, зусилля самого підлітка неможливо. Необхідна вольова саморегуляція поведінки, окремих дій і вчинків, встановлення перепон  прояву негативних звичок, якостей, а також вправляння, тренування прояву позитивних. Для цього підлітку потрібні цілеспрямованість, працелюбність, наполегливість, сила волі, мужність, принциповість та інші вольові якості. Виховання їх у підлітка значущими дорослими необхідно перевести на рівень самовиховання, що розвиває відповідальність за себе, за досягнення поставлених перед собою цілей, закріплює впевненість у свої сили, почуття обов’язку.

         Проведення формуючого експерименту (тренінг по самопізнанню та самовдосконаленню: формування позитивної Я-концепції підлітків з девіантною поведінкою) виявив позитивну динаміку розумінні власного “Я”, значимості моральності поведінки та соціального її схвалення(58%), розвиток та вправляння вольових якостей особистості (52%), вправляння емоційними станами (тривожність, роздратованість, агресивність ) (40 %), значимість інтелектуальних якостей особистості (28, 5%). Як і до формувального експерименту, для девіантів актуальними залишились зовнішні ознаки власного “Я” (22%), а також збільшилась кількість досліджуваних( з 4,6 % до тренінгу   до 16,5 % після тренінгу), які вбачають користь для власного вдосконалення в різних видах захоплень (в основному спортом).

         Психологи приходять до висновку, що вирішальне значення для формування позитивної Я-концепції в підлітковому віці мають взаємодія і спілкування зі значущими іншими. Особливе місце серед них посідають батьки, оскільки саме вони в дитинстві закладають фундамент Я-концепції. Установки на себе, знання про себе, самооцінка в дитини формуються під їхнім впливом у сімейному “замкнутому” просторі, під дією їх ставлення до дитини, оцінювання її вчинків і поведінки в цілому. Проте спеціально організована профілактико-корекційна робота, спрямована на розвиток самопізнання і самовдосконалення власного “Я” підлітком, активізації його само вправляння можуть забезпечити продуктивне вирішення проблеми становлення особистості девіантного підлітка.

Самооцінка Особистості Та Її Види

Серед фахівців існує думка, що на успішність людини впливає її самооцінка. Це означає, що усі успіхи і невдачі залежать не тільки від знань людини і її здібностей, а й від того, як вона сама оцінює свої шанси на успіх. Існує поняття «адекватна» і «неадекватна» самооцінка.

До адекватної самооцінки відноситься реальне розуміння своєї гідності і недоліків. Така самооцінка допомагає ставати кращим, оскільки її власник цілком усвідомлено прагне спиратися на свої сильні сторони і в той же час робить зусилля для розвитку слабких. Успіх сприймається як заслужене, а невдача – підставою для навчання.

До неадекватної самооцінки відноситься неправильне уявлення про себе. Вона може бути завищеною або заниженою. Але, в будь-якому випадку, вона є збитковою, тому що людина з неадекватною самооцінкою сама себе погано знає, вона не бачить своїх сильних і слабких сторін.

Більшої шкоди людині завдає занижене оцінювання своїх здібностей, тому що у такому випадку людину не покидає відчуття своєї неповноцінності. Свій успіх вона вважає випадковістю, а невдачі – закономірністю.

Проблема завищеної самооцінки полягає в тому, що людина впевнена у своїй досконалості. Реальність насилу проникає в її свідомість, оскільки там панує казка з хорошим кінцем, а за законами казки все має статися «так, як я цього хочу». Така людина вважає, що достатньо одного бажання, щоб досягти тих чи інших висот без докладання якихось зусиль.