Ризики у виробничому менеджменті

Ризик незнаходження  постачальників необхідних (або унікальних) ресурсів, у більшості випадків обумовлюється техніко-технологічними особливостями виробництва продуктів. Ступінь імовірності виникнення цього ризику значно зростає за умови, якщо встаткування, необхідне для організації виробничого процесу або нестандартні (унікальні) комплектуючі вироби, матеріали, послуги самі по собі ще вимагають розробки й освоєння.

Складність, що виникає при таких обставинах, ще більше підсилюється з тієї причини, що для мотивації можливих постачальників брати участь у цьому процесі необхідно створити такі умови, при яких вони були б згодні прийняти на себе той ступінь ризику, що виходить від здійснення інноваційних проектів. Фактично, для постачальника ризик буде збільшений на різницю між ризиком від заняття їм своїм традиційним видом діяльності й ризиком від заняття новим видом діяльності, що запропонована виробником основного продукту.

Одним з окремих випадків даного виду ризику є незнаходження внутрішніх виробників необхідного для виробництва сировини й матеріалів, наслідком цього є необхідність звернутися на зовнішній ринок, а отже, прийняти на себе ту частину ризику, що виникає при зовнішньоекономічній діяльності, а отже, ті ризики і їхній рівень, які присутні в економіці тої країни, де перебуває постачальник даної продукції.

Рівень ризику при  цьому не обов'язково буде вище рівня  ризику при ситуації, коли б постачальник перебував на внутрішньому ринку, незважаючи на те, що при проведенні зовнішньоекономічної діяльності будуть присутні ризики придбання конвертованої валюти (або валюти країни, у якій перебуває постачальник), організації експортно-імпортних операцій (наприклад, бартеру).

Ризик незнаходження постачальників по запланованим раніше цінах може бути викликаний декількома основними причинами.

По-перше, у тому випадку, якщо фірма працює в умовах підвищеної (більше високої в порівнянні зі світовим рівнем) інфляції. По-друге, у тому випадку, якщо відбувається непередбачений раніше ріст ціни на використовувані матеріали (наприклад, подорожчання пшениці внаслідок її неврожаю й т.п.).

Неможливість застосування планованих раніше цін може виразитися при загальній  зміні, що не прогнозувалася, кон'юнктури на ринку даного виду ресурсів. Це може відбутися з таких причин, як скорочення пропозиції цих товарів і послуг, збільшення попиту на них. Таким чином, обидві ці причини, що викликають дефіцит даних ресурсів, є причиною виникнення цього виду ризику.

По-третє, якщо в плані  діяльності фірми взагалі не пророблені (або пророблені недостатньо ретельно) питання про конкретні фірми, до яких можна звернутися із пропозиціями по виробництву необхідної сировини або матеріалів. Дана причина викликає несистемний ризик, тобто той вид ризику, якого можна було б уникнути за умови ефективної організації планового процесу. Зазначений ризик зводиться до ризику одержання негативного результату маркетингового дослідження на можливість придбання необхідних ресурсів за проектованими цінами.

По-четверте, у тому випадку, коли в плані діяльності фірми  не вказані конкретні постачальники, а, крім того, фірма має інформацію про реальність запропонованих нею  цін (наприклад, у тому випадку, якщо фірми-постачальники одержали аналогічні пропозиції від інших покупців). Тут може виникнути така ситуація, при якій даний рівень ціни не буде застосований постачальниками відносно даної фірми. Це може виникнути з кількох причин, з яких найбільш важливими є такі, як:

1. коли фірма-виробник планує випускати новий продукт а постачальники  хотіли б мати справу з такими споживачами, які протягом досить тривалого періоду часу були б споживачами їхньої продукції. Це положення тісно пов'язане з тими ризиками, які виникають при НДДКР, або при необхідності роботи з унікальними ресурсами;
2. коли інформація, що була у фірми-виробника про ціни запропонованих постачальниками, була недостатньо об'єктивною.

Ризик відмови  запланованих раніше постачальників від укладання контрактів на поставку може виникнути навіть у тому випадку, якщо з ними велися попередні переговори й була досягнута домовленість. Даний вид ризику особливо характерний при розтягуванні строків переговорів із планованими контрагентами. Цей вид ризику може мати місце з таких причин, як:

1. наявність імовірності того, що фірми-постачальники перейдуть до конкуруючих покупців у силу цілого ряду причин (наприклад, ціна, запропонована конкурентами, виявиться вище ціни фірми, умови поставок ресурсів для конкурентів більше кращі в порівнянні із пропонованими, або просто переговори конкурентів носять більше наступальний характер і т.д.

2. наявність імовірності того, що  може відбутися  погіршення кон'юнктури постачання для фірм-постачальників. І, як наслідок, замовлення, запропоновані фірмою виробником по раніше погодженій ціні, стануть збитковим або нереальним для виконання.

Ризик необхідності укласти контракти на поставку сировини й матеріалів на умовах, що відрізняються  від найбільш прийнятних або звичайних  для фірми, виробника й галузі, у якій вона працює, що спричиняє додаткові витрати (крім необхідності збільшувати ціну). Ці витрати, а отже, і втрати можуть бути не тільки чисто фінансові, а й витрати додаткового часу, і ймовірність появи для фірми тих ризиків, які обумовлені відсутністю достатнього досвіду, партнерів і гнучкості, які б дозволили їй виконувати більше складні контрактні зобов'язання по покупках (навіть у тому випадку, якщо при цьому мова йде про зниження ціни).

До числа непередбачених зобов'язань, які може вимагати фірма-постачальник, ставляться вимоги по транспортуванню закуповуваних товарів за рахунок власних коштів і їх страхування, відкриттю акредитивів, наданню банківських гарантій або поручництв третіх осіб, що спричиняє не тільки фінансові втрати, пов'язані з їхньою оплатою, а й загальне збільшення ступеня ризику внаслідок необхідності внесення застави й т.д.

Ризик затягування  ускладненої кампанії по організації  капітальних закупівель, тобто закупівель капітальних товарів особливо актуальний у тому випадку, якщо фірма-виробник занадто довго й недостатньо активно займається питаннями вивчення ринку постачальників.

Це може відбутися  в силу причин неефективного керування  фірмою-виробником у її прагненні  оптимізації закупівель. При цьому  слід зазначити, що можливий виграш в  умовах розміщених контрактів може бути менше по своєму абсолютному значенню, чим втрати від затримки в здійсненні капітальних вкладень. Однак слід зазначити, що фірма, яка почала таке вивчення ринку, при цьому розмістивши своє замовлення у фірми-посередника, не може кинути вже почату справу хоча б через те, що вже були витрачені на цю роботу певні засоби. Одержання нульового ефекту буде означати пряму втрату для фірми, що буде збільшена на втрати, пов'язані з витраченим часом. Крім того, фірмі-виробникові не завжди представляється можливим вийти з "гри" без шкоди для якості підготовки контракту й без шкоди для своєї ділової репутації.

Ризик укладання  контрактів на певні обсяги поточного  постачання виробництва, а особливо на значні строки вперед, при цьому не забезпечені збутом готової продукції, є одним з найпоширеніших  видів ризику. Його суть полягає в тому, що фірма може замовити сировини, матеріалів, напівфабрикатів і т.п. у кількостях більших, ніж буде потрібно для виготовлення запланованого раніше обсягу продукції, що може бути реалізована на ринку.

Наслідком цього буде те, що фірма або затовариться, несучи при цьому всі витрати, які  пов'язані з виробництвом (підготовка сировини й матеріалів, витрати на електроенергію, витрати на зміст  і експлуатацію машин і встаткування, на оплату праці свого персоналу й т.д.) або скоротить запланований раніше обсяг виробництва, не використавши всіх ресурсів. У кожному разі фірма-виробник зазнає збитків, пов'язані із заморожуванням раніше витрачених засобів.

Це особливо актуально  в матеріалоємних виробництвах з використанням дорогої сировини, де така ситуація може привести до фінансового краху. Виходом з даної ситуації може бути відмова від подальшої поставки (якщо це передбачено договором), або продаж залишку сировини (навіть при необхідності продажу його по більше низьких цінах у порівнянні із закупівельними).

Як видно з вищесказаного, фірма-виробник під час проведення своєї господарської діяльності в кожному разі зіштовхується  із проблемою вибору, суть якої полягає  в тому, що фірма або повинна ризикувати своїм планом по реалізації продукції, своєю репутацією й положенням на ринку не зумівши одержати заздалегідь достатньої кількості замовлень на збут, по якому не забезпечене довгострокове постачання, або може організувати таке постачання й зобов'язатися платити за вступників ресурси, але не зумівши забезпечити збут зробленої продукції, а отже, і надходження засобів, за рахунок яких планувалося розраховуватися за поставки.

Специфічним видом ресурсів, на який фірма-виробник повинна укласти  контракт до початку свого виробництва, є праця. В умовах функціонування ринкової економіки специфічна особливість даного виду ризику пов'язана з висновком трудових контрактів із працівниками. У більшості випадків вони передбачають тарифи й оклади, які підприємство зобов'язується платити працівникам без обліку залежності рівня їхньої зайнятості й ефективності праці. Розрахунки по заробітній платі персоналу можуть вироблятися після одержання виторгу від реалізації готової продукції. Дане положення означає те, що:

• якщо кількість працівників, з якими укладені контракти на найм, перевищить потребу в них внаслідок неможливості реалізувати заплановані раніше обсяги готової продукції, то буде мати місце часткове його невикористання, а отже, і фактична ефективність використання персоналу буде нижче розрахунковою;
• якщо кількість працівників, з якими укладені контракти на найм, буде менше потреби в них, то існує ризик неможливості виробництва тої кількості продукції, на яку укладені договори реалізації (або може спожити ринок), внаслідок наявності ймовірності незнаходження необхідної кількості працівників даної кваліфікації.

Таким чином, ризик, що є  присутнім при укладанні контрактів на обсяги поточного постачання виробництва, не забезпечені збутому готової  продукції, відноситься й до такого специфічного ресурсу, як персонал.

Група ризиків порушення планових строків у найбільш загальному виді складається з ризику недотримання планового графіка витрат і доходів.

Джерела ризику недотримання планів по проведенню витрат фірми можуть бути досить різноманітними, і доцільною представляється їхня  класифікація за часом проведення – на передчасні й затримувані.

Основними із джерел ризику недодержання строків передчасної групи ризиків є наступні:

• певні види витрат, передбачені планом розвитку фірми в конкретні періоди часу, необхідно зробити раніше наміченого строку через можливу зміну в майбутньому убік  погіршення кон'юнктури на ринку. Наявність такої ситуації (або висока ймовірність її виникнення) поставить фірму перед необхідністю пошуку тимчасово відсутніх засобів, які спочатку планувалося одержати пізніше;
• у силу цілого ряду об'єктивних і суб'єктивних причин деякі з підприємств, що співпрацюють із фірмою, можуть вимагати змін у системі фінансових розрахунків з ними. Вимога таких змін може стосуватися системи авансових платежів, етапів оплати й т.д. При відсутності альтернативи фірма погодиться на ці вимоги, що обумовить утворення тимчасового дефіциту в бюджеті підприємства;
• можливість наймання на свою фірму особливо цінних, досвідчених фахівців, яких планувалося використовувати пізніше через відсутність для них достатньої кількості роботи на даному етапі. Для багатьох фірм це може стати привабливою перспективою, на яку вони підуть, незважаючи на дефіцит, що утвориться у бюджеті. У більшості випадків це стосується тих фахівців, на одержання яких існує конкуренція, отже, фірма буде намагатися закріпити їх за собою навіть при відсутності для них достатнього обсягу робіт і необхідності виплати їм заробітної плати.

Відмова від проведення фірмою даних витрат у невстановлені строки може бути причиною розриву відносин з фірмами-постачальниками, контрагентами або найціннішими  працівниками. Вірогідно, що це може досить згубно відбитися на діяльності фірми, тобто недоліки можуть значно перевищувати переваги. Зрозуміло, що у випадку виникнення такої ситуації необхідний детальний аналіз компенсації відхилень від графіка витрат. І йти на них треба тільки за умови одержання позитивного результату.

Джерела ризику недодержання строків витрат, які відносячи до затримки реальних витрат, варто розглядати щодо запланованого графіка доходів. Найбільш імовірний час виникнення цієї причини ризику - це той етап, коли в бюджет фірми вже надійшли засоби, але в силу ряду причин виконати заплановані раніше витрати не представляється можливим. Це означає ймовірність заморожування отриманих засобів, а іноді і їхнє знецінення до настання можливості використання (наприклад, в умовах інфляції).

Ризик недодержання запланованого графіка доходів обумовлений, з одного боку, ризиком недодержання графіка витрат, а з іншого боку, його причинами можуть бути:

• помилки при визначенні часу надходження доходів;
• недотримання виробничих оперативно-календарних планів;
• складності з реалізацією продукту, які будуть докладно розглянуті при аналізі маркетингових ризиків.