Ризики у виробничому менеджменті

Виробничі ризики - ризики, зв'язані зі збитком від зупинки виробництва внаслідок впливу різних факторів, і насамперед із загибеллю або ушкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировини, транспорту і т. і.), а також ризики, зв'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Отже, виробничі ризики - це такий вид ризиків, які виникають  у процесі науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), виробництва, реалізації й післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг).

У відповідності зі своїм  визначенням, виробничі ризики можуть бути підрозділені на наступні категорії:

• ризики НДДКР ( технічні ризики);
• безпосередньо виробничі ризики;
• транспортні ризики;
• реалізаційні ризики ( маркетингові або комерційні ризики).

Розглянемо  більш  детально сутність, причини та джерела  виникнення наведених вище виробничих ризиків.

Ризики  НДДКР (технічні ризики) базуються на тому, що в ході проведення даних робіт завжди існує ймовірність недосягнення бажаних (запланованих раніше)   результатів (втрат).

Більшість фахівців вважає, що дана група ризиків може бути викликана двома основними групами  факторів: об'єктивними й суб'єктивними.

До об'єктивних факторів, що впливають на можливі втрати при проведенні НДДКР, ставляться ті фактори, рішення яких перебуває в компетенції фірми (наприклад, проблеми з фінансуванням лабораторних досліджень, перевищення кошторису витрат у ході дослідження), недостатньо нове досвідчене обладнання й т.д.).

Суб'єктивні  фактори з технічного ризику обумовлені причинами, що не залежать від підприємства. У найбільш загальному виді причини їхні виникнення можуть бути наступними:

1) одержання негативних результатів після проведення науково-дослідних робіт, запланованих і профінансованих зацікавленою фірмою.  Виникнення даної ситуації може викликати   відмова фірми займатися запланованим раніше напрямком підприємницької діяльності. У такому випадку повинні бути зроблені значні корективи в стратегічних планах даного підприємства, а в деяких випадках і переглянуті пріоритети;

2)  недосягнення запланованих попередньо технічних параметрів у ході конструкторських і технологічних розробок інновацій. Це представляє значний ризик для фірми, але слід зазначити, що рівень її втрат при такому результаті буде нижче, ніж якби був отриманий негативний результат. У цьому випадку можна говорити про відносні втрати, які будуть дорівнюють різниці втрат між негативним і отриманим результатом;

3) отримані результати випереджають технічні й технологічні можливості виробництва (включаючи рівень підготовки й перепідготовки кадрів) необхідні для їхнього освоєння, тобто рівень результатів вище рівня сучасного стану виробництва. При такому результаті втрати можуть бути аналогічні втратам при негативному результаті в тому випадку, якщо реалізація результатів неможлива в максимально припустимий термін, або, за аналогією із другою причиною, будуть становити різницю між нульовим і отриманим результатом;

4) отримані результати випереджають технічні й технологічні можливості прогнозованих споживачів нових продуктів;

5) виникнення при використанні нових технологій і продуктів побічних або відстрочених за часом проявів проблем, які не можуть бути вирішені на сучасному рівні розвитку науки й техніки (наприклад, проблем взаємодії з навколишнім середовищем і людиною).

Четверта й п'ята  причини виникнення втрат аналогічні за способом вирішення до третьої, і  рівень втрат у цих випадках буде повністю визначатися наявністю у фірми запасу часу для впровадження інновації, або можливістю її продажу іншим зацікавленим особам (фірмам).

Слід зазначити, що в  більшості випадків об'єктивні фактори  присутності технічного ризику є  причиною виникнення несистемних ризиків, а суб'єктивні - системних.

Ступінь технічних ризиків  може бути оцінений, в основному  експертним методом чи методом аналогів. Даний висновок ґрунтується на тому, що специфіка їхнього прогнозування  складається в недостатній кількості  інформації й, як правило, відсутності аналогічних розробок.

Практично будь-який інвестиційний  проект у сфері науки важко  піддається складанню точних прогнозів  через  їхній інноваційний характер. Тому досить важко скласти прогноз  при значному дефіциті вихідних даних, що обумовлено цілим рядом причин об'єктивного характеру (дані розробки не проводилися раніше ні цією фірмою, ні іншими фірмами, що працюють на даному ринку, не досить точно визначені строки одержання позовних результатів і т.п.).

У цьому випадку для  визначення ступеню ризику найбільш часто застосовують метод аналогів. У найбільш загальному виді, ступінь ризику нового інвестиційного проекту може бути розрахований як середньоарифметичне ступенів ризику попередніх проектів. Одержаний ступінь ризику даного проекту оцінюють його передбачувані фінансові результати. Вартість інвестиційного проекту коректують на ступінь ризику убік  збільшення, а прибуток від реалізації проекту  -  убік зменшення.

Рівень технічних ризиків  може бути зменшений, головним чином, за рахунок залучення до інноваційних проектів максимального зовнішнього інформаційного потенціалу, контрагентів із числа кращих науково-технічних центрів, найбільш передових виробничих, інжинірингових, сервісних і консалтингових фірм, за рахунок інтернаціоналізації технічно ризикованих проектів, а також підключення до них урядових і міжурядових організацій, що контролюють сфери науки, техніки, утворення, екології й ін.

Основним обмеженням для зниження рівня технічних  ризиків є фінансові й інформаційні обмеження. Крім того, важливим є й обмеженість контактів фірми, що дозволило б їй знизити ризик. Останнє обмеження досить актуально особливо для невеликих і середніх фірм.

Виробничі ризики — це ризики, пов'язані зі збитками від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів і насамперед із втратою чи ушкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт і т.п.), а також ризики, пов'язані із впровадженням у виробництво нової техніки і технологій.

Безпосередньо виробничі  ризики, які являють собою основну групу виробничих ризиків, складаються з:

• ризиків у процесі розробки стратегії;
• постачальницьких ризиків;
• ризиків порушення планових строків;
• ризиків конфліктів з інтересами дотримання поточної діяльності фірми й інших її напрямків.

Ризики в  процесі розробки стратегії - необґрунтоване визначення пріоритетів загальної економічної й ринкової стратегії фірми й відповідних пріоритетів різних видів інновацій, які, на думку фірми, повинні внести вклад у досягнення поставлених перед нею загальних економічних і ринкових цілей.

По-перше – це наявність помилкового "самосвідомості" фірми або помилкових оцінок її менеджерів коротко- , середньо- і довгострокових інтересів власника (або групи власників) фірми. Так, якщо фірма створена власниками, які прагнуть до найшвидшого наростання капіталу фірми або до розподілу прибутків від її діяльності на користь інших своїх фірм, або областей діяльності, а також для нарощування власного майна, то довгострокова економічна мета, поставлена в процесі планування у вигляді максимізації частки фірми на ринках збуту, навіть якщо вона на перших етапах проведення господарської діяльності позитивно сприймалася власниками фірми (і була ними затверджена), може бути при подальшому розвитку діяльності відкинута або переглянута, що спричинить   зміни в характері діяльності.

Таким чином, зроблені раніше витрати можуть виявитися зайвими, і буде виявлена необхідність проведення непередбачених витрат. Все це може викликати   зміни в ефективності даного напрямку господарської діяльності убік  її зниження.

Імовірність виникнення даної ситуації особливо зростає  в тому випадку, якщо протягом  планового  періоду, а значить і в процесі  здійснення запланованих раніше цілей  міняється власник фірми.

Облік даного виду ризику особливо актуальний в акціонерних товариствах відкритого типу, акції якого звертаються вільно на ринках цінних паперів і в товариствах з обмеженою відповідальністю, у яких може відбутися перерозподіл часток у статутному капіталі з появою в них нових партнерів або вибутті старих.

Ризик необґрунтованого визначення пріоритетів фірми може мати своїм джерелом помилку, зроблену під час проведення оцінки сучасного положення фірми (включаючи її фінансовий стан) і найближчих перспектив її розвитку. Реалізація даного ризику може викликати   виникнення такої ситуації, при якій економічні цілі, поставлені фірмою при розробці своїх планів, стануть менш актуальними в порівнянні з виниклими на сучасному етапі.

Наприклад, замість максимізації прибутку як основної мети поставленої  в короткостроковому плані розвитку фірми за рахунок збільшення обсягу продажів найбільш вигідного продукту з появою різко вираженого дефіциту фінансових ресурсів набагато більше актуальної може виявитися завдання економії всіх видів витрат. Відповідно, замість акценту на більше продуктивні технології фірмі стане необхідним термінове освоєння ресурсозберігаючих технологій.

Недостовірний прогноз, яки був використаний при складанні планів розвитку фірми про кон'юнктуру на всіх або окремих ринках капітальних закупівель і постачання (продуктів, ресурсів, капіталів, праці й т.п.), на яких працює фірма, а також наявних можливостей фірми відреагувати на прогнозовані зміни зазначеної кон'юнктури, може викликати значні втрати.

Навіть у тому випадку, коли основні цілі, поставлені в плані, досить обґрунтовані й складаються, наприклад, у ресурсозбереженні, ризик можливий у тому випадку, коли орієнтація відбулася не на той ресурс, на який відбувся максимальний ріст ринкової ціни, а на менш критичний (наприклад, фірма планувала основну економію на сировині й матеріалах, використовуваних у виробничому процесі, а ситуація, що склалася на ринку, обумовила більше швидкий ріст вартості праці (заробітної плати), чим ціни на сировину й матеріали).

При прогнозуванні кон'юнктури  збуту на етапі постановки цілей господарської діяльності можлива помилка, а тому, і ризик в оцінці перспектив загальної кон'юнктури для продукції тої або іншої галузі або навіть групи галузей. Інакше кажучи, ризик можливий при оцінці макроекономічної кон'юнктури, перспектив підйому, буму або депресії, зниження темпів розвитку всього народного господарства, його ключових або окремих галузей, добробуту споживачів, їхніх доходів і поводження, що містить у собі пропорції між напрямком ними своїх доходів на поточне споживання й нагромадження.

 Наприклад, в умовах  високої інфляції й тимчасовий  патентній монополії вихід на  ринок із принципово новими  продуктами з метою їхньої  швидкої реалізації має високий  ступінь ризику, тому що в такі  періоди часу макроекономічна  ситуація погіршується, споживачі починають заощаджувати свої гроші, що виражається в зміні пріоритетів набору споживчих товарів, які вони традиційно споживають й покупці тих, які себе зарекомендували в минулому. Новий продукт, що пропонується фірмою ринку, у таких умовах реалізувати буде досить складно, а часом просто неможливо.

Важливою групою ризиків  неправильного вибору цілей господарювання є неадекватна оцінка потреб сфери споживання й власного виробництва.

Ризик, що може бути допущений  при цьому, має своїм джерелом недостатнє знання споживачів, яким призначений   продукт, що випускається фірмою. Це може виразитися в помилковому визначенні преференції споживачів.

Ризик неадекватної оцінки потреб сфери споживання й власного виробництва найбільш типовий у  тих випадках, коли фірма, що займається розробкою нового продукту, впроваджує його у виробництво й виходить із ним на ринок, не маючи при цьому достатнього рівня компетенції як у роботі на даному виді ринку, так і взагалі в здійсненні підприємницької діяльності.

Наприклад, досвідчені лабораторії, що одержали новий продукт і намагаються самі налагодити його виробництво, а потім вийти з ним на ринок без звертання до послуг тих фірм, які спеціалізуються на даному виді діяльності. Філософськи це явище може бути пояснене з тих позицій, що вчені одержують "імпульс" для своїх досліджень не стільки від сфери потреб, скільки із процесу саморозвитку науки й наукових знань.

Постачальницькі ризики тісно пов'язані з безпосередньо виробничими ризиками, і їхня реалізація спричиняє   втрати фірми. Вони складаються з наступних ризиків:

• незнаходження постачальників унікальних ресурсів, необхідних для проведення даного напрямку підприємницької діяльності;
• незнаходження постачальників при проектованих цінах закупівель;
• відмови  постачальників, що планувалися, від висновку контрактів на поставку;
• необхідності висновку контрактів на умовах, які відрізняються від найбільш прийнятних або звичайних для фірми й галузі;
• затягування кампанії по організації закупівель;
• укладання контрактів на обсяги поточного постачання виробництва, які не забезпечені збутому готової продукції.