Фармацевтична промисловість України

питань охорони праці  підприємства, розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про  охорону праці, що діють у мережах  підприємства;

• Розглядає листи, заявки та скарги працюючих з питань охорони праці;
• Здійснює зв’язок з медичними закладами, науковими та іншими

організаціями з питань охорони  праці, організовує впровадження їх рекомендацій.

  Нормується згідно  закону України «Про охорону  праці»

 

Мікроклімат виробничого  приміщення

Суттєвий вплив на стан організму  працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у  виробничих приміщеннях, під яким розуміють  клімат внутрішнього середовища цих  приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового  випромінювання нагрітих поверхонь.

Оптимальними метеорологічними умовами можна вважати сукупність умов, дія яких при довготривалому і систематичному впливі на людину зберігають його нормальний тепловий стан без напруженої роботи механізму  терморегуляції. При цьому забезпечується відчуття теплового комфорту, а також підвищується працездатність[  ].

На відміну від оптимальних, допустимі метеорологічні умови  можуть викликати зміни теплового  стану організму, які швидко минають  і нормалізуються за умови роботи механізму терморегуляції у межах  фізіологічних пристосувальних  можливостей. Для нормальної роботи працівників  допускаються такі параметри:

•   температура повітря 17... 19 °С;

•   відносна вологість 40.. .60 %;

•   швидкість руху повітря 0,2 м/с.

З метою підтримки допустимих параметрів на підприємстві встановлюються наступні дії:

• теплоізоляції нагрітого обладнання, зовнішніх стінок трубопроводів (температура стінок не повинна перевищує 45°С);
• герметизація обладнання;
• постійна робота припливно-витяжної вентиляції, кондиціонування повітря робочої зони;
• раціоналізації режимів праці, відпочинку та перерви.

У виробничих приміщеннях  з підвищеною температурою робочої  зони персонал повинен користуватися  засобами індивідуального захисту. Контроль мікроклімату має проводитись  двічі на рік – навесні і  восени. В табл. 4.1 приведено допустимі  та оптимальні значення мікроклімату.

Таблиця 3.1

Мікроклімат

Найменування  приміщень	Теплий період року						Холодний період року
	Темпе-ратура, ºC		Вологіть, %		Шв.руху повітря, м/сек		Темпе-ратура,  ºC		Вологіть, %		Шв.руху повітря, м/сек
	д	о	д	о	д	о	д	о	д	о	д	о
Лабораторія	20-25	22	40-70	55	0,2	0,2	16-23	22	40-70	55	0,1-0,2	0,1-0,15
Відділення приймання  сировини	17-23	20	40-70	50	0,2-0,3	0,3	15-20	17	40-70	50	0,2-0,3	0,25
Виробниче приміщення	20-25	23	50-75	60	0,2-0,3	0,2	18-20	18	50-75	60	0,2-0,3	0,2
Складське приміщення	15-20	18	50-75	55	0,2	0,2	13-17	16	50-75	55	0,2	0,2

 

Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються різні  прилади: ртутні та спиртові термометри (для вимірювання температури), психрометри (для визначення відносної вологості  повітря), анемометри й кататермометри (для встановлення швидкості руху повітря).

 

Склад повітря  робочої зони

Чистим повітрям вважається таке, яке не забруднене твердими, рідкими  та газоподібними речовинами і газами, що змінюють його природний склад. Нормується за ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. “Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”[  ].        Склад повітря робочої зони при виробництві антибіотиків авермектинів може забруднюватись в процесі роботи інокулятора, посівного апарата, ферментера, фільтр – преса, сушарки з киплячим шаром та під час приготування поживного середовища. Найбільші концентрації пилу антибіотиків спостерігаються переважно в цехах сушки і розфасовки. Повітря може забруднюватись компонентами поживного середовища в процесі його приготування та частинками напівпродукту; компонентами миючих засобів; відпрацьованими газами .

 В повітря робочої  зони можуть потрапляти такі  речовин: ацетон, азотна кислота,  сірчана кислота, оксид вуглецю,  діоксин вуглецю,  сірководень,  соляна кислота, хлор, етиловий  спирт.         Для підтримання  чистоти повітря виробничих приміщень застосовують такі заходи: запобігають проникненню шкідливих речовин у повітря робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення зє’днань, люків та отворів, удосконалення технологічного процесу; видалення шкідливих речовин, що потрапляють в повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів; застосування засобів захисту людини.

 

Загазованість та запиленість.

Концентрація шкідливих  речовин у повітрі робочої  зони не має перевищувати ГДК для  цих речовин згідно з ГОСТ 12.004-76.

Надмірна запиленість  і підвищена концентрація газів  може виникнути у приміщеннях  з недостатньою вентиляцією, при  роботі з леткими речовинами і  несправними газовими пальниками. Для  запобігання цього необхідно  проводити щоденний контроль роботи вентиляційних установок і газових  пальників, а роботу, пов’язану з  використанням летких речовин проводити  під витяжними шафами.

Виділення пилу з повітря  виконується різними методами:

- аспіраційним, що базується  на просмоктуванні повітря крізь  фільтри;

- седиментаційним, що  ґрунтується на осадженні пилу  під дією гравітації

- електроосадженням, що  здійснюється за рахунок утворення  поля високої напруги, в якому  частинки пилу електризуються  та притягаються до електродів.

Контроль за вмістом шкідливих  речовин у повітрі здійснюється газоаналізаторами, газосигналізаторами, а також хімічними індикаторами.

 

Шум і вібрації

Нормується згідно ДНАОП 0.03-3.14-85. Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях.  ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности. ГОСТ 12.1.012-90. ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования [  ].

Насичення виробництва машинами і механізмами супроводжується  інтенсивними шумом та вібрацією, які  справляють негативний вплив на працездатність і здоров’я працівників. Механічні  коливання вузлів і деталей викликають коливання повітря і сприймаються органами слуху людини як звуки. Комплекс хаотичних звуків, різних за частотою та інтенсивністю, які викликають неприємні  суб’єктивні відчуття, називається  шумом. Ступінь негативного впливу шуму на працюючого залежить від сили і частоти звуку, тривалості його дії, фізичного і психічного стану людини.

Збільшення потужностей  та швидкостей переміщення у виробництві  призводять до небажаних явищ, таких  як вібрація. Вібрації не тільки погіршують самопочуття працюючих і знижують продуктивність праці, а й можуть призвести до серйозних патологічних змін організму людини. Комплексна механізація і автоматизація  підприємства є радикальним способом позбавлення людини від шкідливого впливу вібрацій.

Вібрації - це механічні коливання  машин, механізмів та їх елементів. При розробці нового, модернізації і ремонті експлуатованого обладнання, що здійснює при роботі вібрацію, повинні передбачатись заходи щодо найбільшого її значення, як в джерелі її виникнення, так і по шляху розповсюдження. При конструюванні вібробезпечних машин застосовують методи,  які знижуючи параметри вібрацій взаємодією на джерела збудження, виключають резонансні режими роботи.

Заходи по боротьбі з шумом  і вібраціями можна розділити  на дві основні групи: організаційні  і технічні. Основними організаційними заходами є:

   • мінімальні динамічні  навантаження, правильний монтаж  обладнання;

   • правильна експлуатація  обладнання, своєчасне проведення  ремонтів;

   • проведення санітарно-профілактичних  заходів (раціональні режими відпочинку, профогляди та ін.) для працюючих.

До основних технічних  заходів відносять:

•   використання   основ   і   фундаментів,   що   відповідають динамічному  навантаженню обладнання;

•   ізоляція    фундаментів    від    несучих    конструкцій    і    технологічних  комунікацій;

•   теплоізоляція трубопроводів.

Природне та штучне освітлення

В залежності від джерела  світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне освітлення прямим або відбитим світлом сонця (небосхилу) через світлові прорізи в зовнішніх  відгороджуючи конструкціях приміщень; штучне освітлення, призначене для  освітлення в темні години або  в приміщеннях, де немає природного світла; сполучене (суміщене) освітлення характеризується одночасним поєднанням природного та штучного освітлення в  світлі години доби .

Нормується за ДБН В.2 5-10.2006 “Природнє і штучне освітлення. Норми проектування”.

Природне освітлення

Природне освітлення виробничих приміщень світлом неба, особливо прямим сонячним світлом, може здійснюватись  через світлові отвори (вікна) в зовнішніх  стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні, що встановлені на покритті виробничих будівель) .        

 

 

Штучне освітлення

Головними джерелами світла для промислового освітлення є лампи  розжарювання (вакуумні, газонаповнені, газонаповнені безспіральні) та газорозрядні (люмінесцентні, ртутні, високого тиску, дугові типу ДРЛ, денного світла, поліпшеної передачі кольорів, білого світла ) [  ].

Розрахунок штучної освітленості для ферментного відділення заводу по виробництву антибіотиків авермектинів.

Розрахуємо штучне освітлення за методом коефіцієнта використання світлового потоку.

Основне рівняння методу:

F = ESkz/ηn, лм

де F - світловий потік  однієї лампи, лм; Е - мінімальна нормована  освітленість, лк; S- площа приміщення, м², k - коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп, запиленість та забруднення світильників; z - поправочний коефіцієнт, що характеризує нерівномірність освітлення (відношення   мінімальної   освітленості   до   середньогоризонтальної), приймається рівним 1,1. ..1,2; η- коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки у частках; n - кількість ламп.

Визначаємо кількість  ламп n, що необхідна для освітлення   ферментного відділення:

n = ЕSkz/ηF, шт.

За нормами освітленості мінімальна штучна освітленість Е становить 100 лк.

Знайдемо індекс приміщення за формулою:

і = а*в/Н_р(а+в),

де а, в — відповідно ширина і довжина приміщення, м; Н_р - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м: а = 54, в = 16. Площа відділення цеху становить S = 54*16= 864 м². Висота підвішування світильників над робочою поверхнею 3 м. З цього знаходимо індекс приміщення:

і = 54*16/3(54+16) =5.11

За таблицею знаходимо  коефіцієнт використання світлового потоку.

 Для нашого виробництва  це світильники «Люцета» прямого  світла.

η = 48%= 0,48. Значення коефіцієнта  запасу К - 1,5 для приміщення з малим  виділенням пилу. Рекомендуючий тип  ламп (потужність), Вт – ЛД-40 . Світловий  потік становить 1960 лм.

Знаходимо кількість ламп n для нормальної мінімальної потужності:

n=(ЕSkz)/(ηF) = (150*864*1,5*1,1)/(0,48*1960) = 213840/940,8 = 227,3 = 228 шт.