Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств

ВСТУП 
 

     Важливим  атрибутом ринкової економіки є  конкурентоспроможність підприємства. Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах складної економічної  ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенційних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходити щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях поза виробничого процесу.

     У сучасних умовах господарювання, коли конкурентна боротьба між товаровиробниками  стала особливо гострою, основним критерієм підвищення конкурентоспроможності підприємства виступає не лише досягнення ефективності виробничої діяльності, а й орієнтація на ступінь задоволення потреб цільових споживачів. Необхідною передумовою досягнення переваг в конкурентній боротьбі і завоювання позиції лідера на ринку виступає вимога привести характеристики продукції, що пропонує підприємство, у відповідність до сподівань та потреб споживачів. З огляду на це особливої актуальності набуває формування перспективного асортименту продукції та його постійне оновлення як один з найефективніших на сучасному етапі методів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

     Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка  склалась в Україні, дає змогу  розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг у перспективі. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна й соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг.

     Незважаючи  на те, що проблеми розробки оптимальної  асортиментної структури розкриті досить детально, проте мала увага приділяється питанням використання ефективної асортиментної політики як способу досягнення конкурентних переваг та послаблення позицій конкурентів.

     Актуальність розгляду теми «Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств» буде незмінною, поки на ринку товарів і послуг будуть фігурувати різні фірми-виробники, що борються за увагу споживача до свого товару та своєї діяльності підприємства, яка, по суті, є основою їх успішності, зростання і процвітання. Зі сказаного вище можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота.

     Предметом дослідження в даній роботі є рівень конкурентоспроможності підприємств.

     Метою дослідження є розглянути та проаналізувати проблему управління конкурентоспроможністю; розробити та обґрунтувати заходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства.

     Основним  завданням дослідження виступає обґрунтування необхідності оптимізації структури виробництва шляхом створення нової продукції вищих інноваційних рівнів відповідно до наявних ніш ринків з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства в ринкових умовах господарювання. 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 
 

1.1. Поняття конкурентоспроможності підприємства,

  конкурентні переваги

     Конкурентоспроможність  підприємства – здатність виробляти й реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування [9,14].

     Конкурентоспроможність  підприємства – це можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Виробництво й реалізація конкурентоспроможних товарів – обов'язкова умова конкурентоспроможності підприємства. У ширшому змісті для забезпечення конкурентоспроможності необхідна систематична робота з усього виробничо-господарського циклу, що приводить до конкурентних переваг у сфері виробництва, управління, фінансів, маркетингу й т.п [13].

     Конкурентоспроможність  підприємства є результатом її конкурентних переваг по всьому спектру проблем  управління компанією [15,12].

     Критерій  конкурентоспроможності – рівень продаж і стабільне місце на ринку. Оптимізація  політики поведінки в умовах специфічного ринку України здатна істотно  підвищити «виживання», стабільність, тривалість конкурентних переваг і забезпечити подальше зростання підприємства. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення підприємства на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва, і збуту продукції. Рівень конкурентоспроможності підприємства – дзеркало, в якому відображаються сукупні підсумки роботи практично всіх служб підприємства [7,11].

     Конкурентоспроможність  товару відображає здатність підприємства більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, з іншого боку – цінами, встановленими продавцями товарів [8,12].

     Крім  того, на конкурентоспроможність підприємства впливають переваги в гарантійному й післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі підприємства, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва й можливості вигідного продажу.

     Разом з тим конкурентоспроможність товару – це не тільки висока якість і технічний  рівень, це й уміле маневрування в ринковому просторі й у часі, а       головне - максимальний облік вимог і можливостей конкретних груп покупців. Причому об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності може бути вироблена тільки на основі критеріїв, якими оперує споживач, для якого цей товар призначений. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком більш ефективного управління процесом розробки, реалізації й експлуатації пропонованої продукції. Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність підприємства співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість підприємств конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю підприємства, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби [11,15].

     Конкурентна перевага – рівень ефективного використання наявних у розпорядженні підприємства (а здобувають також для майбутнього  споживання) всіх видів ресурсів [4].

     Конкурентна перевага є порівняльною, а отже, відносною, а не абсолютною, тому що вона може бути оцінена тільки шляхом порівняння характеристик, які впливають  на економічну ефективність продаж [4,12].

     Існує ціла ієрархія джерел конкурентної переваги. Переваги низького рангу, такі як дешева робоча сила або сировина, досить легко можуть одержати й конкуренти. Вони можуть скопіювати ці переваги, знайшовши інше джерело дешевої робочої сили або сировини, або ж звести їх нанівець, випускаючи свою продукцію або черпаючи ресурси там саме, де й лідер [14].

     Переваги  вищого порядку (патентована технологія, диференціація на основі унікальних товарів або послуг, репутація  підприємства, заснована на посиленій  маркетинговій діяльності, або тісні зв'язки з клієнтами, які зміцнюються тим, що змінювати постачальника клієнтові буде накладно) можна втримувати більш тривалий час. Їм властиві певні особливості.

     По-перше, для того щоб домогтися таких  переваг, потрібні великі навички й  здібності – спеціалізований і більш тренований персонал, відповідне технічне оснащення і в багатьох випадках – тісні зв'язки з головними клієнтами.

     По-друге, переваги високого порядку звичайно можливі за умови довгострокових та інтенсивних капіталовкладень у  виробничі потужності, у спеціалізоване навчання персоналу, у проведення НДДКР або в маркетинг.

Переваги  на основі лише рівня витрат, як правило, не такі стійкі, як на основі диференціації. Одна з причин цього полягає в  тому, що будь-яке нове джерело зниження витрат, яке би просте воно не було б, може разом позбавити підприємство переваги в галузі витрат. Так, якщо робоча сила дешева, можна обійти підприємство з набагато вищою продуктивністю праці, у той час як у випадку з диференціацією, щоб обійти конкурента, потрібно, як правило, пропонувати такий самий набір товарів, якщо не більший. Крім того, переваги на основі тільки витрат більш уразливі ще й тому, що поява нових товарів або інші форми диференціації можуть знищити перевагу, отриману при виробництві старих товарів.

     Друга визначальна складова конкурентної переваги – кількість наявних у підприємств  явних джерел конкурентної переваги. Якщо підприємство опирається тільки на яку-небудь одну перевагу (скажімо, менш дорогу конструкцію або доступ до дешевшої сировини), конкуренти постараються позбавити її цієї переваги або знайти спосіб обійти її, вигадавши на чому-небудь іншому. Підприємства, що втримують лідерство довгі роки, прагнуть забезпечити собі якнайбільше переваг в усіх ланках ланцюжка цінності [13].

     Третя й найважливіша причина збереження конкурентної переваги – постійна модернізація виробництва й інших видів діяльності. Якщо лідер, досягши переваги, буде почивати на лаврах, практично будь-яку перевагу згодом скопіюють конкуренти. Якщо хочеш зберегти перевагу, не можна стояти на місці: підприємство повинне створювати нові переваги, щонайменше, з такою самою швидкістю, з якою конкуренти можуть копіювати наявні.

     Головне завдання – невпинно поліпшувати  показники підприємства, щоб підсилити  наявні переваги, наприклад, більш ефективно експлуатувати виробничі потужності або організувати більш гнучке обслуговування клієнтів. Тоді конкурентам буде ще сутужніше обійти її, адже для цього їм буде потрібно терміново поліпшувати власні показники, на що в них може просто не вистачити сил.

     Отже, важливим атрибутом ринкової економіки  є конкуренція. Конкуренція охоплює  всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом  і пропозицією і в кінцевому  підсумку - суспільними потребами  та виробництвом. Конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників - у результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників.  
 
 
 

1.2. Фактори, що впливають  на конкурентоспроможність підприємства

     Формування  і подальший розвиток ринкових відносин в Україні викликає необхідність підвищення конкурентоспроможності підприємства. Вирішення цієї проблеми в даний час ускладнено через нестабільну економічну ситуацію, неефективної системи державного регулювання ринкових відносин, браку грошових ресурсів у підприємств, низького рівня інформаційного забезпечення та недостатнього професіоналізму кадрів. Існуючі методики не враховують ступінь приватизації підприємств галузі, психологічний фактор і ряд інших, що впливають на конкурентоспроможність підприємства. Для усунення недоліків необхідно, насамперед, визначити і систематизувати ці фактори, що дасть можливість підвищити ефективність оцінки конкурентоспроможності підприємств і підняти якість своєї продукції.

     Конкурентоспроможність  підприємства включає в себе такі поняття як «конкурентоспроможність підприємства» та «конкурентоспроможність товару». Незважаючи на значну кількість публікацій з підвищення конкурентоспроможності продукції як найважливішого резерву економічного зростання підприємства, конкурентоспроможність підприємства та фактори, що впливають на неї, ще недостатньо вивчені. Ці фактори можна розділити на зовнішні і внутрішні  [4].

     Зовнішні  фактори включають в себе:

• Фактори підприємства, що впливають на формування конкурентної переваги організації протягом всього її виробничого процесу, наприклад, наявність у країні або галузі прогресивної технології, інвестиційних можливостей, сильної науково-дослідної бази, висококваліфікованих кадрів та ін;
• Активність конкурентів;
• Фактори попиту, що характеризують попит, його величину і динаміку, наприклад, еластичність попиту за ціною; фази життєвого циклу попиту; вимогливість споживачів до якості товарів та інші;
• Наявність споріднених і підтримуючих галузей в економіці країни;
• Дії уряду;
• Ступінь приватизації підприємств даної галузі;
• Випадкові події.