Iнвкстицii: сущнiсть, змiст, форми

     Так, на 2010 рік Верховна Рада України  визначила суму доходу Державного бюджету  України у сумі 284691908,2 тис. гривень, а видатки Державного бюджету  України у сумі 324.271.992,8 тис. гривень.

     Будь-яка  держава у своєму розвитку – як економічному, так у політичному  – за певних обставин потребує залучення  іноземних інвестицій. Основною метою  цього процесу є насичення  інвестиційними потоками пріоритетних напрямів розвитку економіки держави, для повного нею функціонування.

     Від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший  соціально-економічний розвиток. Оскільки інвестиції за своєю природою є ризикованими, особливо на міжнародному рівні, тому один з вагомих факторів, який у  першу чергу привертає увагу  потенційних інвесторів, - це стан інвестиційного клімату тієї держави куди вони планують свої капіталовкладення. Для створення  сприятливого інвестиційного клімату  держава повинна ефективно застосовувати засоби грошово-кредитної, бюджетної, валютної та фіскальної політики.

     Загальними  ознаками економіки регіонів в кризовий період є падіння виробництва  і інвестицій, скорочення внутрішнього ринку, інфляція, безробіття, зниження рівня життя населення.

     Характер  спаду інвестиційної діяльності знаходиться у визначальній залежності від структури господарства і  динаміки фінансових результатів діяльності.

     Іноземні  інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, в усякому разі в найбільшій перспективі, може найвагоміше сприяти  підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних  територій  та міст, поліпшенню соціального захисту  громадян.

     Забезпечення  зростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-перше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Розвиток фінансового  становища дер­жави, включаючи скорочення дефіциту консолідованого бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього  державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної  стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП.

     По-друге, зростання обсягів іноземних  інвестицій визначається здійсненням  заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного  механізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні  умови для інвесторів.

     Інвестор  має доступ до ринків дешевої робочої  сили чи сировини, збуту продукції  зменшує свої ризики шляхом міжнародної  диверсифікації капіталу, що знижує довіру населення і сприяє до міграції.

     Інвестування  буде продовжуватись тільки, якщо використовується за цільовим призначенням і характерним  результатом.

     Важливим  кроком на шляху до активізації процесів іноземного інвестування в економіку  України, вважається впровадження дійових  механізмів приватизації підприємств  стратегічними іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини  та ін.). [Додаток №7, №8]

     Отже, можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій в економіку  України припадає на Кіпр. Загальна сума іноземних інвестицій розподіляється між всіма регіонами України.

     Іноземне  інвестування потрібно розглядати з  двох сторін: з однієї сторони інвестор, а з іншої одержувач інвестицій. З боку інвестора по закінченні інвестиційної  діяльності протягом 6 місяців згідно з законом України «Про режим  іноземного інвестування» іноземний  інвестор має право:

     • на повернення інвестиції в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого  зменшення статутного фонду);

     • на отримання доходу від цих інвестицій.

     Як  ми знаємо, операції з емісії та погашення  корпоративних прав не відображаються в податковому обліку емітента. Це означає, що повернення іноземної інвестиції грошовими коштами у сумі, що не перевищує  фактично внесену інвестором суму, не має ніяких податкових наслідків  для резидента.

     При виплаті іноземному інвестору кошти, які належать йому в результаті здійснення інвестиції, така сума підлягає оподаткуванню  як дохід із джерелом походження з  України. Із суми цього доходу і за його рахунок зобов’язані утримати податок за ставкою 15% і перерахувати його до бюджету (до або під час  виплати), якщо інше не передбачено  нормами міжнародних угод. Якщо міжнародною угодою із країною вашого нерезидента передбачено оподаткування цих доходів у країні нерезидента, тоді треба взагалі не утримувати податок або зменшити його суму.   

       Головний критерій їхньої ефективності  – здатність виробляти якісний  і доступний товар, збільшувати  обсяги його реалізації, досягати  зростання прибутків. Прибутковість  підприємства – це нарощування  податкових платежів до бюджету  та соціальних відрахувань, розвиток  регіональної інфраструктури, і  адаптації нових технологій інновацій  та систем менеджменту для  вітчизняного розуміння.

     Найперше  йдеться про випадки нечесної конкуренції, коли закордонна компанія викуповує контрольний пакет  акцій українського підприємства з  метою усунення з ринку наявного чи потенційного конкурента. У цьому  разі виникає реальна небезпека, що вказане підприємство в кращому  разі буде перепрофільоване на випуск не конкурентоспроможної на міжнародному ринку продукції, а в гіршому  – просо буде усунене з ринку  шляхом погіршення якості товарів. Такий  сценарій сьогодні видається можливим з огляду на порівняно не високу ринкову вартість акцій українських  підприємств, пов’язану недостатньою розвиненістю вітчизняного ринку цінних паперів відсутністю належного  досвіду роботи на ньому та відносно невисокою купівельною спроможністю внутрішніх інвесторів.

     Іншим проблемним питанням, яке часто непокоїть  громадськість є питання рівня  екологічної безпеки іноземних  інвестиційних проектів. Адже в України  стереотипно вважають, що іноземці розташовують на українській території  лише екологічні підприємства, функціонування яких виснажує природні ресурси та завдає збитків довкілля і здоров’ю громадян.

     Стратегія формування внутрішньо регіонального  і міжрегіональних ринків припускає  проведення цілеспрямованої політики:

     1. створення регіональних інформаційних  систем про інвестиційні можливості  кожного регіону;

     2. впровадження системи стимулювання  ефективних господарських внутрі- і міжрегіональних зв’язків;

     3. створення стимулів для внутрішнього  накопичення, зокрема шляхом полегшення  доступу регіональним структурам  до необхідних для ведення  підприємницької діяльності ресурсів  і надання їм певних привілеїв,  що в подальшому фінансові  ресурси в державу призведуть  до отримання прибутку в майбутньому.

     Отже, можна помітити, що інвестиції, тим  більше іноземні, потрібно використовувати  на потрібні цілі без шкоди для  навколишнього середовища і людей, які в ньому оточені. Також  потрібно раціонально використовувати  інвестиції спрямовані в економіку, політику та соціальну сферу, але  не забувати про власну економіку. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ

     Економічне  значення інвестування полягає в  тому, що ця діяльність передбачає зростання  та нормальне фінансування економіки. У свою чергу, зростання економіки  залежить від того, наскільки швидко будуть мобілізовані фінансові ресурси  та як вони забезпечать потреби галузей  господарства, підприємств тощо. Водночас створюється і найсприятливіший інвестиційний клімат, метою якого  є широке залучення як внутрішніх, так і іноземних інвесторів на взаємовигідних умовах.

     Теоретично  і на практиці — основним джерелом економічного зростання, звичайно, є  розвиток виробництва за допомогою  розширеного інвестування. Принциповим  питанням є взаємозв´язок між  збереженням і зростанням.

     Разом з тим немає точної відповіді  на питання: чи дійсно країни, що більше інвестують, забезпечують собі більше економічне зростання, чи має місце  зворотний зв´язок - країни з вищим  рівнем економічного зростання більше й інвестують. Для країни, що формує ринкову економіку у створенні  сучасної виробничої та індустріальної інфраструктури видається доцільним  величина інвестицій на рівні 22-25% ВВП, що забезпечить відтворення та оновлення  капіталу .

     Інвестиційна  діяльність - один з дієвих засобів  забезпечення зростання суспільного  багатства на рівні держави, досягнення позитивного сальдо бюджету певного  регіону або окремого району, прибутку партнерів на рівні підприємства та індивідуального доходу окремих  індивідів, якими можуть бути працівники (робітники, менеджери, спеціалісти, службовці). Таким чином, кожен суб´єкт соціально-економічних  відносин, незалежно від того, яку  позицію щодо інвестування він посідає (активну - коли безпосередньо бере участь у ньому, або пасивну - тільки користується його здобутками), отримує  певну частку від результату інвестування - створеного соціально-економічного блага.

     Процеси інвестування відіграють важливу роль також в розвитку регіону, особливо за умов реформування ринкової економіки, тому що інвестування значною мірою  визначає економічне зростання регіону, вирішує проблеми зайнятості населення  та забезпечує економічний розвиток суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК ВИКОРИСТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адрианов А. Ю., Валдайцев С.В. Инвестиции: Учебник 2-е изд.,            перераб. / Адрианов А. Ю., Валдайцев С.В. – М.: ТК Велби,

изд. Проспект, 2007. – 584 с.

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність". ВВР України. — 1991. —    №47.
3. Череп А.В. Інвестознавство: Навч. Посіб. /  Череп А.В. - К.: Кондор, 2006.- 398 c.
4. Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів. / Щукін Б. М. — К.: МАУП, 2002.
5. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. / Бланк И.А. - К.: Ельга, 2001. - 448 с.
6. Ивасенко А.Г. Инвестиции : источники и методы финансирования /

А.Г. Ивасенко, Я.И. Никонова – 2 изд. – М. : Омега – Л, 2007. – 253с.

7. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. Посіб. / Татаренко Н.О., Поручник А.М. – К. : КНЕУ, 2000. – 160 с.
8. Зимин И. А. Реальные инветиции: Учебное пособие / Зимин И.А. – М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”, изд. “ЄКМОС”, 2000.-304 с.
9. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник: 2-ге вид., переробл. / Федоренко В.Г. - К. МАУП, 2002. - 408 с.
10. Хартія економічних прав і обов’язків держав 1974 р.
11. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. / Опришко В. Ф. — К.: КНЕУ, 2003. — 311 с.
12. Закон України «Про режим іноземного інвестування» //ДІБП. - 1996. - №7. - С. 57.
13. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» //ДІБП. - 1993. - №8. - С. 21.
14. EuroStat / http://epp.eurostat.ec.europa.eu
15. Europian Central Bank Statistics / http://sdw.ecb.europa.eu/
16. Національний банк України / http://www.bank.gov.ua/
17. Укрстат / http://www.ukrstat.gov.ua/

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТОК 1

     Форми протікання інвестиційного процесу 

     

 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТОК 2

     Основні характеристики інвестицій підприємства як об´єкта  управління 
 

       
 
 
 
 

     ДОДАТОК 3

     Класифікація  інвестицій підприємства за основними ознаками 

     

     ДОДАТОК 4

     Форми інвестицій