Iнвкстицii: сущнiсть, змiст, форми

     Важливі положення містить Хартія економічних прав і обов’язків держав 1974 р. У § 2 ст. 2 цього документа звертається увага на те, що національний контроль над іноземними інвестиціями є формою реалізації державою її невід’ємного суверенітету: «Кожна держава має право регулювати і контролювати інозем­ні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції відповідно до національного законодавства і національних інтересів. Жодна держава не може бути примушена до надання пільгового режиму іноземним інвестиціям». [№ 10,  § 2 ст. 2]

     До  міжнародно-правових документів з питань правового регулювання міжнародних  відносин щодо надання та використання інвестицій можна віднести Декларацію про міжнародні інвестиції і транснаціональні корпорації, схвалену 21 червня 1976 р. Організацією з економічного співробітництва  і розвитку. В 1997 р. Міжнародна організація  праці прийняла тристоронню Декларацію про принципи стосовно транснаціональних  корпорацій і соціальної політики. У 1980 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Звід багатосторонніх погоджених правил і принципів щодо контролю за відповідними видами господарської діяльності. [№11, с.192-204]

     Отже, практика використання елементів міжнародного права в національному законодавстві  держав свідчить, що такий взаємозв'язок забезпечує в основному дію міжнародних  традицій і договірних норм, як головних джерел міжнародного права. Найприйнятнішою  формою сучасного міжнародно-правового  регулювання інвестиційної діяльності є така, що синтезує міжнародні правові  та економічні методи регулювання, тобто  забезпечує правове узгодження міжнародних  і національних принципів інвестування на засаді економічного страхування  ризиків. Такі форми стимулюють приплив  інвестицій, не деформують національного  правового поля і найбільшою мірою  сприяють зближенню міжнародних  і внутрішньодержавних правових норм у галузі інвестування. 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

     3.1 Сучасний стан  інвестиціонної діяльності  в Україні

     Інвестиції - найважливіший чинник економічного зростання, що забезпечує збільшення певної частини щорічного реального продукту країни. Однак у перехідний до ринку період найбільшої деградації в Україні зазнала саме інвестиційна діяльність.

     Механізм  державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається законами «Про інвестиційну діяльність» (1991 p.), «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.). «Про державне регу­лювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), «Про зовнішньо­економічну діяльність» (1991 р.), «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (1992 p.), «Про підприємництво» (1991 р.), «Про господарські товариства» (1991 р.) тощо. Іншим, не менш важливим, механізмом регулювання інвестиційної діяльності є реформування земельних відносин. З1 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, який створює передусім сприятливі умови для вигідного використання свого земельного наділу, сприяє подальшому розвитку аграрних реформ. Особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню щодо залучення іноземних інвестицій.

     Існуючі в Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестиційного клімату мають системний характер і охоплюють правову, економічну, науково-технологічну та фінансову  складові, зокрема:

     1. Відсутність в Україні сталої  стратегії та національного плану  дій.

     2. Обмеженість потенціалу залучення  ПІІ в Україну через приватизацію  державних підприємтсв.

     3. Переобтяженість регуляторними  нормами та складність податкової  системи. В Україні нараховується  98 видів податкових платежів, при  цьому підприємтсво має заповнити  92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній у світі  показник становить 35 сторінок.

     4. Суттєве податкове навантаження. Ставка податку на прибуток  в Україні (25 %) є вищою, ніж  у багатьох країнах Центрально-Східної  Європи.

     5. Недіяздатність механізмів забезпечення  ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту  інвесторів. За рейтингом захищеності  прав власності, складеним Property Rights Alliance, Україна серед 70 найбільших  країн світу посіла 58 місце.

     6. Низький рівень ефективності  законодавства з питань корпоративного  управління.

     7. Негативний міжнародний імідж  України, який склався внаслідок  відсутності масових «успішних»  інвестиційних історій.

     Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна  за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн, тому й надалі суттєво відстає від  основних конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.

     Проілюструємо розміри інвестицій в Україну  та розміри інвестицій надані Україною у деякі країни Європейського  союзу та миру станом на 01.01.2010 року. [Додаток №7, №8, №9, №10, №11]. Отже, можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій припадає на Кіпр. Загальна сума іноземних інвестицій розподіляється між всіма регіонами України.

     Значні  обсяги іноземних інвестицій зосереджено  на підприємствах промисловості  – 23,0 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у т. ч. переробної – 19,7 %. Серед галузей переробної промисловості  суттєві обсяги інвестицій унесено  у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; хімічну та нафтохімічну промисловість, а також машинобудування. У фінансових установах акумульовано 21,0 % обсягу прямих інвестицій, ще 10,6 % – у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2 % – в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

     Світовий  банк оцінює потреби України в  інвестиціях більш ніж 100 млрд. дол. США. На 2010 р. реальний обсяг іноземних  інвестицій більший, ніж у 2009 р., але  показників 2008 р. ($10,9 млрд) Україні досягти  не вдасться. Обсяг прямих іноземних  інвестицій за підсумками 2010 р. Складає  близько $6 млрд. Основні вкладення  здійснюються в підприємства АПК, харчової, переробної та фармацевтичної галузей, а також рітейл.

     Зростанню  інвестицій  сприятиме  продовження  реалізації  проектів  по  підготовці  до  проведення  в Україні  фінальної  частини  чемпіонату  Європи  2012 року  з  футболу;  проведення  виваженої  соціальної політики,  яка  передбачатиме  підвищення  рівня  соціальних  стандартів  адекватно  зростанню  інфляції; впровадження  антикризових   заходів,  спрямованих  на структурну  перебудову  економіки,   покращення інвестиційного клімату та посилення  конкурентоспроможності економіки.

     Одним із перспективних напрямів для залучення  інвестицій – як і з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел є  розвиток венчурного інвестування. Переваги венчурного інвестування як головного джерела фінансування у сфері інноваційного бізнесу полягає у тому, що підприємства, що розвиваються, можуть отримати інвестиції тоді, коли інші фінансові інститути утримуються від ризикованих капіталовкладень. Нині в Україні венчурні фонди є особливим інститутом інвестування. Вони віднесені до інститутів спільного інвестування (ІСІ), хоча й не мають прямого відношення до спільного інвестування та фондового ринку. Проте вітчизняний венчурний капітал не інвестує в інноваційні проекти, оскільки інвестиції в інші галузі традиційної економіки мають надвисокий рівень доходності за відносно короткий термін інвестування за умов низького рівня ризику.

     В Україні функціонує досить розгалужена  інвестиційна інфраструктура: фондові, товарні та універсальні біржі, депозитарії,  зберігачі, реєстратори, інформаційно-консультаційні центри, банки, інноваційні та інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, агентства  розвитку бізнесу, технологічні та науковий парки, науково-консультаційні центри інвестицій i міжнародного бізнесу, небанківські фінансово-кредитні установи, торговці цінними паперами, інститути спільного  інвестування і компанії з управління активами, недержавні пенсійні фонди, адміністратори НПФ, страхові компанії тощо. Станом на 1 жовтня 2009 року в Україні  діяло 968 інститутів спільного інвестування, що досягли нормативів, із них 730 (75,4 %) – венчурні фонди. 

     Зокрема в Україні діють та співпрацюють такі фінансові, управлінські, впроваджувальні  організації у сфері інвестицій та інновацій як:

     1) Національне агентство України  з питань забезпечення ефективного  використання енергетичних ресурсів (НАЕР, Україна) є центральним органом виконавчої влади.

     2) Державна інноваційна фінансово-кредитна  установа (ДІФКУ, Україна). Метою  ДІФКУ є здійснення фінансової  підтримки суб’єктів господарювання  різних форм власності в рамках  державної інноваційної політики. У своїй діяльності ДІФКУ керується  чинним законодавством України,  у тому числі Законом України «Про інноваційну діяльність». ДІФКУ сприяє зміцненню економіки України, залучаючи зовнішні та внутрішні кредитні та інвестиційні ресурси, і направляє їх на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів у стратегічних галузях економіки.

     3) Товариство з питань технічного  співробітництва (Deutsche Gesellschaft für Technische Zusammenarbeit, GTZ, Німеччина) – державне  підприємство, що виконує замовлення  Федеральних міністерств уряду  ФРН щодо співробітництва з  іноземними державами. Основними завданнями співробітництва в Україні, в першу чергу, є економічні реформи та будівництво ринкової економіки. Компонентами цього співробітництва є консультування уряду в економічно–політичних сферах, зокрема: регіональна політика та децентралізація, сприяння приватному господарству та фінансовій системи, а також професійна освіта. Оскільки німецько-українському співробітництву надається велике значення, КФВ Банк розвитку та GTZ відкрили спільне місцеве бюро проектів у Києві.

     4) Нідерландсько-українська стала  енергетична платформа (Netherlands-Ukrainian sustainable energy platform, NUCEP, Україна – Нідерланди) об’єднує нідерландські та українські  організації та сприяє втіленню  спільних проектів в галузі  відновлювальної енергетики, включаючи  енергозбереження в міському господарстві України. Місія NUCEP полягає у наданні українським організаціям ефективного доступу до голландських технологій, досвіду розробки проектів та фінансування. Основним фокусом NUCEP є втілення проектів енергозбереження в міському середовищі в Україні, включаючи приватні, комунальні і громадські об’єкти. NUCEP представляє в Україні весь сектор енергозбереження Нідерландів, що охоплює комерційні, галузеві та державні організації. Членами платформи NUCEP є голландські компанії у сфері енергетики, енергозбереження та відновлювальної енергії, які націлені на співпрацю в Україні.

     5) Корпорація SINTEF (SINTEF Group, Норвегія) –  найбільша дослідницька організація в Скандинавії. Метою корпорації є участь у створенні добробуту і стійкого розвитку суспільства шляхом розробки для споживачів рішень, заснованих на дослідженнях у сфері технологій, медицини, природних та суспільних наук.

     6) Північна екологічна фінансова  корпорація (NEFCO, Скандинавія) – міжнародна  фінансова установа, створена урядами  Норвегії, Данії, Фінляндії, Ісландії та Швеції. Нині NEFCO надає фінансову підтримку у реалізації у країнах Центральної та Східної Європи, включаючи Росію, Білорусь та Україну, широкого спектру економічно привабливих проектів у різних сферах, зокрема: хімічна, металообробна, харчова промисловість, сільське господарство, енергетика, комунальне господарство, управління відходами, боротьба з радіоактивним забрудненням тощо.

     Зокрема, Верховна Рада України ратифікувала 41 міжнародний договір України про дружбу, взаємну допомогу та співробітництво з іншими державами, 49 договорів, спрямованих на встановлення, розвиток та поглиблення співпраці нашої держави з країнами світу в галузі економіки та торгівлі, та 37 з цих договорів спрямований на заохочення та взаємний захист інвестицій. [№9, с. 29]

     Висновки. У результаті покращення інвестиційного клімату інвестиційний попит  стане ресурсом збільшення попиту на гроші, що балансуватиме їх пропозицію, оскільки остання може зростати за рахунок процесів, які багато в  чому є скороченими для України. Також, Україні не варто відмовлятися від спеціальних режимів інвестиційної діяльності. Успішне здійснення політики спроможне призвести до створення високотехнологічних кластерів в Україні, розширення експортного потенціалу держави та зупинення відтоку кваліфікованих спеціалістів за кордон.

     Одним з найважливіших факторів у процесі  інвестування виступає ефективність нормативно-правового  регулювання процесів залучення. Неузгодженість правового поля інвестицій в Україні  гальмує та інколи унеможливлює залучення  останніх, що у свою чергу позначається на економічній стагнації економіки  України.

     3.2. Проблеми залучення  інвестицій в Україну  та перспективи  їх стратегічного  вирішення

     Питання залучення інвестицій стало останнім часом найбільш актуальним для економіки  України. Держава не в змозі забезпечити  зараз надходження обсягу коштів, необхідного для зростання валового внутрішнього продукту. Інвестиційний  потенціал вітчизняного приватного сектора ще дуже низький для здійснення великих інвестиційних проектів. Це стосується як українських банків, так і інших фінансових організацій. На сьогодні, більшість з них згодна фінансувати короткострокові проекти, вартість яких відносно низька. Реально  ж, більшість українських підприємств  потребують докорінної реконструкції  та переобладнання. Вартість таких  інвестиційних проектів сягатиме десятків і сотень мільйонів доларів.