Зовнішня торгівля як чинник макроекономічного розвитку

ДЕРЖАВНА  МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 
 

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 
 

З ДИСЦИПЛІНИ 

«МАКРОЕКОНОМІКА» 

на тему: 

«Зовнішня торгівля як чинник макроекономічного розвитку» 
 
 
 

       Виконав:

       курсант гр. ЕФ07-1

       Фещенко І.Е.

   

       Науковий керівник:

            к. ен. н. Івашина О. Ф. 
 
 
 
 
 
 
 

м. Дніпропетровськ

2008

ЗМІСТ

       Вступ……………………………………………………………………… .. 3

     Розділ  І. Економічна сутність зовнішньої торгівлі ……………………...... 5

Розділ ІІ. Сучасний стан зовнішньої торгівлі України …………….......... 20

 Висновки…………………………………………………………………... 27

       Список  використаної літератури………………………………………… 29

 

ВСТУП

     На  початку третього тисячоліття в умовах прискореної глобалізації ключового значення набула зовнішня торгівля як один з важливих макроекономічних чинників розвитку сучасних економік. Вигоди зовнішньої торгівлі відомі і визнані давно. Переконливим доказом цього є те, що з’явилася вона ще на зорі людства. Виникнувши як звичайна форма обміну між країнами, зараз зовнішня торгівля визначається як підприємницька діяльність, яка здійснюється її учасниками у сфері товарного обігу, що відбувається на зовнішньому ринку, побудована на взємовідносинах між ними, спрямована на реалізацію певної продукції за цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

     Ефекти  зовнішньої торгівлї як на мікро- так  і на макрорівнях достатньо описані в науковій та навчальній літературі. Міжнародний товарообмін має широкий спектр дії на економічну систему і позначається на функціонуванні багатьох її складових. З огляду на це постає питання про ефективність міжнародного товарообміну, його вплив на розвиток соціально-економічних процесів у державі. З’ясування цих питань є важливим у зв’язку із формуванням зовнішньоекономічної політики, вибором моделі економічного розвитку країни.

     Проблема  формування зовнішньоторговельної  політики є нагальною для України, адже утвердження її державної незалежності започаткувало фактичний вихід нашої країни на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних відносин. Тому важливим напрямом розвитку для України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її подальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки, що і визначає актуальність данної теми.

     Мета  роботи – дослідити сутність зовнішньої торгівлі та її принципи, етапи та систему показників розвитку зовнішньої торгівлі, розглянути методи її регулювання, вплив експортно-імпортних операцій на ВВП та шляхи формування зовнішньоторговельного прибутку, а також розглянути та проаналізувати сучасний стан зовнішньої торгівлі України.

     Завдання  даної роботи безпосередньо відповідають поставленій меті, а саме:

• встановити економічну сутність зовнішньої торгівлі;
• визначити її основні етапи розвитку та принципи  функціонування;
• крізь призму дії групи обсягових індикаторів розвитку зовнішньої торгівлі визначити її вплив на загальний стан економіки країни;
• проаналізувати методи державного регулювання зовнішньої торгівлі;
• вивчити макроекономічний підхід щодо отримання зовнішньоторговельного прибутку;
• описати сучасний стан зовнішньоторговельного балансу України.

     Об’єктом  дослідження роботи є зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика, як макроекономічні чинники розвитку економіки країни.

     Предметом дослідження даної роботи є економічні відносини в системі купівлі  і продажу, що здійснюються між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах. з приводу формування сучасної системи зовнішньоторговельних зв'язків.

     Методи  пізнання даних міжнародних явищ і процесів, наукових досліджень зовнішньої торгівлі в основному такі ж, як і методи інших економічних наук, а саме: пошуковий, описовий, метод порівняльного аналізу, метод наукових абстракцій, метод аналізу та синтезу, метод історичного і логічного, метод кількісного обгрунтування.

 

     РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ 
 
 

    Зовнішня  торгівля розвивається нині в умовах прискорення процесу глобалізації економічної діяльності. Основними  передумовами цього процесу є  вільний рух капіталів, товарів  і послуг, робочої сили, збільшення можливостей реалізації людського потенціалу. Завдяки дії цих факторів відкриваються значні можливості щодо використання переваг глобалізації, прискорення соціально-економічного розвитку та вирішення низки назрілих проблем. Одночасно виникають і загрози, ігнорування яких у соціально-економічній політиці країни може призвести до небажаних наслідків. Відкрита економіка країни стає уразливою до впливу економічних і фінансових проблем інших країн, а також до зміни кон’юнктури глобальних товарних і фінансових ринків.

    Зовнішня  торгівля є важливим макроекономічним чинником розвитку сучасних економік. Переконливим аргументом вигідності трансграничного товарообміну є його випереджальне (майже удвічі) зростання порівняно зі світовим ВВП останнім десятиліттям. [3, c.10]

     На  сучасному етапі зовнішню торгівлю можна охарактеризувати такими тенденціями:

     •   збільшенням частки готових виробів  та напівфабрикатів і зниженням частки сировинних та продовольчих товарів;

     •   зростанням частки машин, обладнання і  транспортних засобів у світовому  товарообороті;

     •   інтенсифікацією обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги);

    •   динамічним зростанням експорту (імпорту) послуг, особливо нових видів —  консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо.

    Зовнішня  торгівля є історично  першою і найважливіою формою економічних зв’язків між народами і країнами, яка відображає зв'язок між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу. [2, c. 53]

    Mожна  виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:

    І етап — початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.), який характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього;

    II — друга половина XIX ст. — початок Першої світової війни (1914р.), що мав такі основні середовищні чинники,  як  науково-технічний прогрес у виробництві товарів та  вдосконалення транспортних шляхів та суттєве вдосконалення якісних характеристик транспортних засобів;

    III —період між двома світовими війнами деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914— 1939рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920—1921 pp. та 1929—1933 pp., початком формування двох світових систем господарства;

    IV — повоєнний (50—60-ті роки) етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» — саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту світового експорту;

    V — сучасний (з початку 70-х років) етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди: конкуренції двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років) та глобалізації світової економіки (з початку 90-х років). [8, c. 135]

    Щодо  теоретичних основ організації  зовнішньої торгівлі, то можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

    Загальні  принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали  своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

    Специфічні  принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені у відповідних міжнародних  правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший  акт. Найбільш повний перелік принципів  організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р.

    Національні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплюються в законодавчих актах  відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій. [5, c 40 - 41]

    Щодо  зовнішньоекономічної діяльності українських  підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні. [9]

    У відповідності до дії принципів  організацізації зовнішньої торгівлі, остання може досягти значного розвитку, що  ми і можемо спостерігати сьогодні на міжнародному ринку.  Основою системи показників цього розвитку є група обсягових індикаторів, до складу якої входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівля, спеціальна торгівля та фізичний обсяг торгівлі.

    Експорт (від. лат. exportare — вивозити) — вивезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення.

     За  визначенням статистичної комісії  ООН, експорт — це вивезення з  країни товарів:

     1) вироблених, вирощених або добутих  у країні;

     2) раніше ввезених з-за кордону  та:

     • перероблених на митній території;

     • перероблених під митним контролем;

     Найбільшими країнами—експортерами товарів і послуг на світовому ринку в останнє десятиріччя є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Нідерланди та Бельгія, питома вага яких у світовому експорті перевищує 50 %.

     Імпорт (від лат. importare — ввозити) — ввезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення. Цей процес характеризує показник «імпорт», який розраховується у вартісних одиницях за певний період, найчастіше, за рік. Обсяги імпорту однорідних, порівняних товарів можуть розраховуватись у кількісних, одиницях (цукор, пшениця, цемент тощо). Взагалі, експортно-імпортні операції мають значний вплив на економічну ситуацію в окремих галузях і в економіці в цілому (див. табл. 1.1). [2, c.19]