Вивчення затрат робочого часу. Методи вивчення затрат робочого часу

Міністерство освіти і науки  України

Східноукраїнський національний університет  імені Володимира Даля

 

 

 

 

 

 

 

 

Факультет управління економікою

Кафедра «Управління  персоналом та економічної теорії»

Курсова робота

З дисципліни «Нормування праці»

 

 

 

 

 

 

Варіант 2

Студент

Гр УП-861

Науковий керівник                                                                 доц. Коваленко Є.М.

 

 

 

 

 

Луганськ 2009

Зміст роботи

Вступ

1. Вивчення затрат робочого часу. Методи вивчення затрат робочого часу
2. Провести хронометражні спостереження і обробити данні цих спостережень (варіант 2)
3. Обробити результати фотографії робочого часу. (варіант 2)
4. Визначити штучний час (варіант 2)
5. Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Організація праці –  це наукова дисципліна, що має особливий зміст, сферу дослідження і свої методи вивчення явищ виробничої діяльності людини.

Нормування праці –  це економічна наука, пов’язана з  іншими економічними, а також суспільними  і біологічними науками. Тому метод  і порядок встановлення норм праці, обґрунтування їх рівня ґрунтується на законах економіки, математики, фізики, хімії, організації виробництва, філософії, фізіології і психології. У більш загальному розумінні нормування праці – це встановлення конкретного виразу міри праці, тобто норми праці, які включають проектування трудового процесу і визначення його необхідної тривалості.

Щодо норм висуваються  наступні вимоги. Вони повинні бути:

1. Науково обґрунтовані;

2. Економічно обґрунтовані;

3. Фізіологічно обґрунтовані;

4. Соціально обґрунтовані;

Нормування праці відіграє важливу роль в економічній роботі промислового підприємства. Воно служить  підґрунтям для складання технічно і економічно обґрунтованих планів, забезпечуючи їх напруженість і реальність реалізації.

Норми праці виступають в ролі показників, за якими визначають економію праці, зростання одного з найважливіших показників економічної роботи підприємства – підвищення продуктивності праці.

Норми праці є технічною  основою раціональної організації  виробництва.

Організувати працю на підприємстві – це перш за все правильно розставити людей, зайнятих виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо в розпорядженні підприємства є науково обґрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням і  організацією праці існує тісний взаємозв’язок.

Науково обґрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. У той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.

У даній курсовій роботі запропоновано до огляду проект заходів, що спрямовані на усунення непродуктивних витрат праці і витрат робочого часу на промисловому підприємстві. Виявлення резервів часу є необхідним процесом для встановлення темпів зростання продуктивності праці – одного із важливих показників раціональної організації праці і економічного розвитку підприємства.

 

1   Вивчення витрат робочого часу

 

Вивчення витрат робочого часу має велике значення, оскільки виходячи з інформації, що отримується, в його результаті вирішуються більшість  завдань, пов'язаних з організацією праці і його нормуванням.

 Дослідження проводяться  з метою визначення структури  операцій, витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів  праці, виявлення причин невиконання  норм, нераціональних витрат і  втрат робочого часу, здобуття  даних про чинники, що впливають на час виконання елементів операцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів, а також для вирішення інших завдань.

Дослідження трудового  процесу передбачає аналіз всіх його характеристик, які впливають на витрати праці і ефективність використання виробничих ресурсів. Вивчаються технологічні параметри устаткування, умови праці, вживана технологія, організація і обслуговування робочого місця, а також професійно - кваліфікаційні, психофізіологічні, соціальні характеристики працівників і інші чинники. Методи здобуття і обробки інформації вибираються виходячи з цілей дослідження. Оптимальним є мінімум сумарних витрат, пов'язаних із здобуттям необхідної інформації і її подальшим використанням.

Найбільше значення має  вирішення двох завдань, пов'язаних з дослідженням трудових процесів. Перша пов'язана з визначенням фактичних витрат часу на виконання елементів операцій. Друга – зі встановленням структури витрат часу на протязі робочої зміни або її частини.

Визначення тривалості елементів операції необхідне для розробки нормативів години, вибору найбільш раціональних методів праці, аналізу норм і нормативів. Структура витрат робочого часу використовується при розробці нормативів підготовчо-завершального часу, часі обслуговування робочого місця, оцінці ефективності використання робочого часу, аналіз існуючої організації праці.

1.1   Класифікація витрат робочого часу

 

При вивченні трудових процесів, розробці норм праці необхідно встановити, які витрати робочого часу є необхідними, повинні регламентуватися і включатися в норму, а які вважаються зайвими, нераціональними витратами і втратами. Для цього робочий час класифікується, тобто підрозділяється на окремі категорії по певних ознаках.

Під робочим часом  розуміють повну тривалість робочого дня, протягом якого працюючий знаходиться на підприємстві і виконує доручену йому роботу. Робочий час ділиться на нормований і ненормований.

Нормований час - це частина робочого дня, протягом якої робітник зайнятий продуктивною працею. Нормований час підлягає включенню до складу норми часу. Воно ділиться на:

а) підготовчо -завершальний час;

б) оперативний час;

в) час обслуговування робочого місця;

г) час, відведений на відпочинок і особисті потреби тих, хто працює.

Підготовчо- завершальний час витрачається робітником (або бригадою) на підготовку себе і робочого місця до виконання виробничого завдання і на його завершення. До підготовчого часу відносяться витрати часу на здобуття вбрання для виробництва робіт, вивчення креслень, здобуття оснащення, інструменту, матеріалу і т. д.; до здачі готової продукції ОТК, здачу документації, оснащення, інструменту, прибирання робочого місця і так далі

Оперативний час витрачається на виконання виробничого завдання, протягом якого виробляються і закінчуються роботи по заданій технологічній операції. Цей час повторюється при виготовленні кожного виробу, при виконанні кожної технологічної операції.

Оперативний час в  свою чергу ділиться на основний (технологічний) час, протягом якого робітник (або бригада) виконує роботи по основному технологічному процессу і допоміжне, протягом якого робітник (або бригада) здійснює дії допоміжного характеру, які необхідні для виконання основної (технологічної) роботи (наприклад, виготовлення і установка лісів, обгороджувань і підмостків, пуск і зупинка верстатів, установка і зняття оброблюваних деталей і т. д.). Як основний, так і допоміжний час може бути ручним, машинно-ручним і машинним.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим місцем і підтримку устаткування, оснащення, інструменту і робочого місця в стані готовності до виконання виробничого завдання. Час обслуговування робочого місця у свою чергу поділяється на технічний, той що витрачається на обслуговування робочого місця у зв'язку з виконанням даної операції або конкретної роботи (наприклад, на заточування інструменту, підналадку устаткування, прибирання стружки, установку і відладку технологічного оснащення і т. д.), і організаційне, таке, що витрачається на такий догляд за робочим місцем, який пов'язаний з виконанням робіт протягом всієї зміни (наприклад, на прибирання робочого місця, переміщення тари в межах робочого місця і т. д.).

Час, що відводиться на відпочинок і особисті потреби робітника  протягом зміни, необхідний для попереджування стомлюваності, підтримки нормальної працездатності і дотримання особистої гігієни. До перерв на відпочинок відноситься і виробнича гімнастика. Тривалість часу відпочинку залежить від умов праці.

Ненормований час. Цим  поняттям характеризується та частина  робочої зміни, протягом якої трудовий процес з різних причин не здійснюється, а виконавець не діє. Ненормований час відноситься до втрат робочого часу і до складу норми часу не включається.

Ненормований час підрозділяється  на:

а) втрати робочого часу по причинах, не залежних від виконавця і пов'язаних з поганою організацією виробництва (перебої в постачанні електроенергії, парою і стислим повітрям; невчасне забезпечення матеріалом і інструментом; відсутність підготовленого фронту робіт до моменту видачі завдання і т. д.).

б) втрати робочого часу, залежні від  виконавця і пов'язані з порушенням трудової дисципліни (пізніший початок  і раннє закінчення роботи, безцільні  ходіння, сторонні розмови, переробки  роботи, виконаної погано із-за недосвідченості  виконавця або його недбалого відношення до праці, і т.д.).

Час використання устаткування —  період часу (зміна або її частина), протягом якого устаткування знаходиться  в дії (час роботи) або простоює (час перерв).

Класифікація витрат робочого часу здійснюється по трьох напрямках: по відношенню до працівника (витрати робочого часу виконавця); по відношенню до устаткування (час використання устаткування); по відношенню до предмету праці (час виробничого процесу). Для зручності запису, обробки, формалізації розрахунків, для кожного вигляду витрат робочого часу встановлюються індексні буквені позначення.

Весь робочий час виконавця  підрозділяється на годину роботи (Р), що витрачається на дії, пов'язані з  її виконанням і час перерв (П) протягом якого трудовий процес не здійснюється.

В свою чергу час роботи підрозділяється на час виконання виробничого завдання і час роботи, не обумовленої виробничим завданням.

До роботи, не обумовленої  виробничим завданням, відносяться  випадкові роботи, викликані виробничою необхідністю (ходіння за вбраннями, техдокументацією, сировиною, заготовками, інструментом; пошук майстра, налагодження інструменту і пристосувань; виконання не передбачених завданням підсобних і ремонтних робіт і тому подібне)

Ця категорія включає також  невиробничі роботи (НР), що не дають приросту продукції або поліпшення її якості: виготовлення і виправлення браку, зняття зайвого припуска із заготівки і тому подібне.

Розглянемо структуру  часу виконання виробничого завдання. Підготовче - завершальна робота — час, використовуваний на підготовку до виконання завдання або на дії, пов'язані з його закінченням. Сюди можна віднести: здобуття завдання (наряд, креслення, технологічна карта); ознайомлення з ним; здобуття інструменту, сировини, заготовок, їх огляд і перевірка; установка інструментів і пристосувань; наладка устаткування; здача готової продукції інструменту, пристосувань, залишків сировини і матеріалів.

Оперативна робота –  час, що витрачається безпосередньо  на роботи по здійсненню технологічної  операції. До складу оперативної роботи входить основна робота – година, що витрачається на зміну предмету праці (розмірів, форми, структури, властивостей, взаєморозташування окремих частин), а також допоміжна робота – час, що витрачається робітником на дії, що забезпечують виконання основної роботи (завантаження устаткування перестановка і переміщення матеріалів, деталей, заготовок інструменту і пристосувань в межах робочого місця, управління устаткуванням, контроль продукції, що виготовляється, в процесі роботи, знімання готової продукції).

Час обслуговування робітника  витрачається на організацію свого  робочого місця і догляд за ним  для підтримки в робочому достатку. Розрізняють час організаційного  обслуговування — догляд за робочим  місцем протягом зміни, не пов'язаний з  виконанням конкретного завдання (приймання зміни, розкладка і прибирання інструменту, огляд і випробування, чищення і мастило устаткування, прибирання робочого місця, здача зміни) і час технічного обслуговування, пов'язаний з доглядом за устаткуванням, інструментом, обумовлений конкретним завданням (підналадка устаткування, заміна і регулювання інструменту прибирання відходів виробництва), а також внесок від характеру участі працівника у виконанні виробничої операції, час роботи можна підрозділити на: час ручної роботи; час машинно - ручної роботи; час спостереження за роботою устаткування.