Особливості цілей і напрямків діяльності підприємств в сучасних умовах господарювання

Курсова робота

з дисципліни “Економіка підприємства”

на тему: 

Особливості цілей і напрямків  діяльності підприємств  в сучасних умовах господарювання 

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Підприємство як базовий господарюючий суб’єкт 

1.1. Загальна  характеристика та мета функціонування

підприємств 4

1.2. Цілі підприємства 7

1.3. Головні напрямки  діяльності підприємства 8

1.4. Чинники зростання  ефективності діяльності 

підприємства 11 Розділ ІІ. Напрямки та чинники розвитку сучасного 

підприємства 

2.1. Впровадження  високих технологій та спеціалізація 17

2.2. Зміни принципів  організації виробництва 20

2.3. Сучасні зміни  в організації, управлінні та  стратегії 23

Розділ ІІІ. Проблеми розвитку підприємництва в Україні 27

Висновок 32

Використана література 33 

Вступ

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності займається величезною кількістю видів конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні організації, тобто організаційні формування (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію (організують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур. Проте мета і характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою усі організації можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

Підприємство  — це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги.

Підприємство  займає центральне місце в народногосподарському  комплексі будь-якої країни і є первинною ланкою суспільного поділу праці. Саме тут створюється національний доход. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самооплатності і самостійності. Від успіху окремих підприємств залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни.

Для ефективного  господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства. Адже головною ціллю підприємства є не виробництво певних конкретних товарів чи послуг, а задоволення швидкоплинних потреб споживачів. Тільки найповніше виявивши і найкраще задовольнивши потреби споживачів своєю продукцією, підприємство в сучасних ринкових умовах господарювання може розраховувати на отримання максимального прибутку. Ось чому дуже важливо розглянути особливості розробки і визначення цілей і напрямків діяльності підприємств. 

Розділ І. Підприємство як базовий господарюючий суб’єкт 

1.1. Загальна характеристика та мета функціонування підприємств

Підприємство  як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий  суб " єкт. За допомогою цих ознак уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Підприємство  є основною організаційною ланкою народного  господарства України. Ця організаційна  ознака кваліфікує підприємство як організаційну  форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об " єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основна ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого, – від суб " єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об " єднань підприємств, фінансових посередницьких інститутів, органів управління економікою.

Підприємство  – це господарюючий суб " єкт. Суть визначення господарюючий суб " єкт полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб " єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін господарюючий говорить, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій – релігійних, об " єднань громадян тощо).

Підприємство  є самостійним господарюючим  суб " єктом. Самостійність у прийнятті  господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект даного визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Нарешті, підприємство – це статутний господарюючий  суб " єкт. Статут підприємства як локальний  акт господарського законодавства  нормативно визначає цілі і предмет  діяльності окремого підприємства, відхилятися  від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства.

Підприємство  має необхідне для господарюючого суб " єкта майно – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності або повного господарського відання). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб " єктом права. Основні і оборотні кошти знаходяться на самостійному бухгалтерському балансі, гроші – на розрахунковому рахунку підприємства в банку.

Підприємство  є самостійним суб " єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов " язки) як господарюючого суб " єкта, з другого – зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб. Цим підприємство суттєво відрізняється від об " єднань підприємств (господарських об " єднань), до складу яких входять юридичні особи.

Як господарюючий  суб " єкт з правами юридичної  особи підприємство починає діяти  від дня його державної реєстрації.

Таким чином, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов " язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках.

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну  назву — завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати декілька виробничих одиниць — заводів або фабрик (комбінат, виробниче об " єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під ними розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність в галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання кінцевого фінансового результату — прибутку. Кожна з них привласнює собі певне фірмове найменування, під яким вона значиться у державному реєстрі своєї країни. Фірмове найменування звичайно містить у собі ім " я та прізвище одного чи декількох власників фірми; відображає характер діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США — корпорацій, країнах континентальної Європи — товариств.

При цьому важливо  знати, що кожне підприємство або  фірма має закінчену систему  обліку та звітності, печатку з власною  назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміну, символу малюнка або їх комбінації. Такий фірмовий знак слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх вирізнення від продукції (послуг) конкурентів на ринку.

Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену  причину його існування, у світовій економіці прийнято називати місією. У більшості випадків місією сучасного підприємства (фірми) можна вважати виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. Водночас виробляючи необхідні суспільству товари і послуги, підприємства формують матеріальні і соціальні умови життя і розвитку суспільства. Це є основним соціально-економічним аспектом місії будь-якого підприємства в сучасних умовах.

 

1.2. Цілі підприємства

На основі загальної  місії підприємства формулюються, розробляються  і встановлюються загальнофірмові  цілі, які являються певними конкретними  завданнями, що постають перед кожною фірмою на шляху здійснення місії.

Цілі підприємства повинні відповідати певним вимогам:

•По-перше, вони мають бути конкретними і вимірюваними.. Формулювання цілей в конкретних формах створює вихідну базу відліку  для наступних правильних господарських  та соціальних рішень щодо діяльності підприємства (фірми). Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє у напрямку здійснення своїх цілей.

•По-друге, цілі підприємства повинні бути орієнтовані  у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п " яти рокам, інколи більше (7-10 років) — для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова — в межах одного року.

•По-третє, цілі підприємства мають бути досяжними, аби слугувати підвищенню ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють певні негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати і зменшення рівня їх мотивації, погіршення показників інноваційної, виробничої і соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку.

•По-четверте, з  огляду на динаміку ефективності виробництва  множинні цілі підприємства повинні  бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, мають не перешкоджати реалізації інших цілей. Супротивне може привести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства, відповідальними за досягнення встановлених цілей.

Зрештою цілі підприємства мають бути чітко сформульовані для кожного виду та напрямку його діяльності.

Варто також  знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значущою частиною стратегічного планування у тому випадку, якщо вони не лише правильно  сформульовані і ефективно систематизовані, але й про них достатньо інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їх здійснення. 

1.3. Головні напрямки  діяльності підприємства 

У практиці господарювання кожне підприємство (фірма), що являє  собою складну виробничо-економічну систему, здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об " єднати в окремі головні напрямки.

Відповідно до логіки і послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком  діяльності кожного підприємства в умовах ринкових відносин є вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності і цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту і каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Результати вивчення ринку товарів слугують вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства на перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо. Наступним найбільш складним напрямком за обсягом і вирішенням організаційно-технічних завдань є виробнича діяльність підприємства (фірми), її організація і оперативне регулювання у просторі, і часі. Серед всієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що складають виробничу діяльність, найважливішими треба вважати:

обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку;