Особливості цілей і напрямків діяльності підприємств в сучасних умовах господарювання

формування маркетингових  програм для окремих ринків і  кожного виду продукції, їх оптимізація відносно виробничих можливостей підприємства;

збалансування виробничої потужності і програми випуску  продукції на поточний і кожний наступний  рік прогнозного періоду;

забезпечення  виробництва необхідними матеріально  технічними ресурсами;

розробка і  дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних  графіків випуску продукції.

Ефективність  інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному підприємстві, визначається рівнем його комерційної  діяльності, значущість якої в умовах ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів і якості саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, певне стимулювання покупців.

Ще одним важливим напрямком діяльності підприємства (фірми), який завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати післяпродажний сервіс багатьох видів товарів-машин і устаткування, автомобілів, комп " ютерної, розмножувальної, медичної, складної побутової техніки; інших виробів виробничо-технічного і споживчого призначення. Післяпродажний сервіс охоплює пуско-налагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на ринку товарів, їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів впродовж нормативного строку служби тощо. Він є найважливішим джерелом інформації для продуцентів щодо надійності та довговічності виготовлених технічних засобів, а також експлуатаційних витрат, яка в подальшому використовується ними для удосконалення своєї продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури і асортименту.

Головні напрямки діяльності

підприємств-продуцентів.

До інтегрованого  напрямку, що охоплює багато конкретних видів, відноситься економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну і фінансову діяльність тощо. Цей напрямок пронизує усі інші напрямки діяльності, є визначальним для оцінки і регулювання всіх елементів в системі господарювання на підприємстві. Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона впливає істотно на ефективність усіх інших її загальних напрямків і конкретних видів. Результативність інноваційної виробничої, комерційної та економічної діяльності підприємства безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки і компетентності усіх категорій працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці і життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом має бути пріоритетним і найважливішим напрямком діяльності кожного підприємства (фірми) в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. 

1.4. Чинники зростання ефективності діяльності підприємства

Класифікація  та загальна характеристика

Рівень економічної  та соціальної ефективності діяльності підприємства залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв " язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1) видами витрат  і ресурсів (джерелами підвищення);

2) напрямами  розвитку та вдосконалення діяльності;

3)місцем реалізації  в системі управління виробництвом (діяльністю). Групування чинників  за першою ознакою уможливлює  достатньо чітке визначення джерел  підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб " єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямами є:

1) прискорення  науково-технічного та організаційного  прогресу (підвищення техніко-технологічного  рівня виробництва; удосконалення  структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);

2) підвищення  якості й конкурентоспроможності  продукції (послуг);

3) усебічний  розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної  діяльності суб " єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є виокремлення внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м " які.

Класифікація  внутрішніх чинників на «тверді» і  «м " які» є досить умовною, але  широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп " ютерної термінології, відповідно до якої сам комп " ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення — «м " яким товаром». За аналогією «твердими» чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м " якими» — ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів.

Напрямки дії  та використання окремих чинників

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх  чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб " єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи інший суб " єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв " язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб " єктів господарювання. Розглянемо ці чинники:

1.Технологія. Технологічні  нововведення, особливо сучасні  форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

Сучасні нові технології дають можливість:

- економити сировину, енергію, працю, а значить, і  фінансові ресурси;

- випускати якіснішу  продукцію;

- зменшувати концентрацію виробництва на підприємствах;

- обмежувати  забруднення навколишнього середовища;

- підвищувати  продуктивність праці і знижувати  собівартість продукції.

2.Устаткуванню  належить провідне місце в  програмі підвищення ефективності  передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб " єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3.Матеріали та  енергія позитивно впливають  на рівень ефективності діяльності, якщо розв " язуються проблеми  ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості  та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4.Вироби. Самі  продукти праці, їхня якість  і зовнішній вигляд (дизайн) також  є важливими чинниками ефективності  діяльності суб " єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати  з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством (організацією) для реалізації продукти праці мають з " явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв " язку з цим суб " єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5.Працівники. Основним  джерелом і визначальним чинником  зростання ефективності діяльності  є працівники - керівники, менеджери,  спеціалісти, робітники. Ділові  якості працівників, підвищення  продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6.Організація  і системи. Єдність трудового  колективу, раціональне делегування  відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7.Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8.Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику  взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації). Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9.Державна економічна  й соціальна політика істотно  впливає на ефективність суспільного  виробництва. Основними її елементами є:

а) практична  діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

в) фінансові  інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила  та нормативи (регулювання доходів  і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича  й соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні  структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств (організацій);

ж) комерціалізація  організаційних структур невиробничої сфери.

10.Інституціональні  механізми. Для безперервного  підвищення ефективності діяльності  всіх суб " єктів господарювання  держава має створити відповідні  організаційні передумови, що забезпечуватимуть  постійне функціонування на національному,  регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв " язанні  ключових проблем підвищення  ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому;

2) практичній  реалізації стратегії і тактики  розвитку національної економіки  на всіх рівнях управління. Нині  у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних  центрів (інститутів, асоціацій)  з продуктивності та управління.

11.Інфраструктура. Важливою передумовою зростання  ефективності діяльності підприємств  (організацій) є достатній рівень  розвитку мережі різноманітних  інституцій ринкової та виробничо-господарської  інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.