Економічне обґрунтування проекту діяльності створюваного підприємства

     Побудувавши лінії тренду (лінійну, логарифмічну, поліноміальну, степеневу та експоненціальну) для обох варіантів та врахувавши величину достовірності апроксимації (R²) з максимальним значенням.

     Для підприємства з виготовлення меблів для дому обираємо рівняння поліноміальної лінії тренду, тому що величину достовірності апроксимації  максимальна (R²=0,950).  

     

Мал. 1.2.1 Лінія тренду виробництва меблів 
 

     Для підприємства з випуску запчастин обираємо також рівняння поліноміальної лінії тренду, тому що величина достовірності апроксимації  максимальна (R²=0,984).  

     

Мал. 1.2.2 Лінія тренду виробництва  цегли 

     Аналітично  розрахуємо кількості одиниць реалізованої продукції для підприємства з  виготовлення меблів для дому у плановому періоді за обраним рівнянням : 

     y = 0,003x²+0,051x+1,263 

     Таб. 1.2.2

     Кількість одиниць реалізованої продукції  на виробництві меблів

 
 

     Таким же чином розрахуємо кількості одиниць  реалізованої продукції для підприємства з виробництва цегли у плановому періоді за обраним рівнянням:

      

     y = 44,82x²+651,6x+5132 

     Таб. 1.2.3

     Кількість одиниць реалізованої продукції  на виробництві цегли

     з ймовірного варіанту 

 
 

     Розрахуємо  прогноз реалізації за оптимістичним  і песимістичним варіантами прогнозування. Оптимістичний варіант збуту  продукції буде перевищувати найбільш імовірний на (11 + АА)%, тобто на 12%. Песимістичний варіант збуту продукції буде менше найбільш імовірного на (11 + АА)%, тобто на 12%. 

     Таб. 1.2.4

     Кількість одиниць реалізованої продукції  на виробництві цегли з оптимістичного варіанту

 
 

     Таб. 1.2.5

     Кількість одиниць реалізованої продукції  на виробництві цегли з песимістичного варіанту 

 
 
 
 
 

Висновки

      В даному розділі  визначена необхідність проведення диверсифікації бізнесу, опис варіантів, які будуть розглянуті в  наступних розділах роботи, а також  вихідні дані для розрахунків  за кожним із  виробництв, що будуть проаналізовані. У другому підрозділі на основі статистики реалізації продукції  аналогічного підприємства побудована поліноміальна лінія тренду, а також розрахований прогноз реалізації збуту продукції за трьома варіантами діяльності підприємства – оптимістичним, песимістичним та найбільш імовірним. 

           

         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2 

РОЗРОБКА  ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ  НОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 
 

2.1. Огляд існуючих  структур управління  й обґрунтування вибору типу структур управління для кожного виробництва. 
 

              Під організаційною структурою управління підприємством розуміють склад (перелік) відділів, служб та підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підлеглості і підзвітності один одному та вищому органу управління підприємства, а також набір координаційних та інформаційних зв'язків, порядок розподілу функцій управління за різноманітними рівнями та підрозділами управлінської ієрархії.

         У господарстві відбувається безупинне удосконалювання чинних організаційних структур управління і  пошук нових, більш раціональних форм організації управління. Пізнання закономірностей і теоретичне пояснення цих процесів мають велике значення для підвищення ефективності виробництва.

       Базою для побудови організаційної структури управління підприємством є організаційна структура виробництва. Різноманіття функціональних зв'язків і можливих способів їх розподілу між підрозділами та робітниками визначає різноманіття можливих типів організаційних структур управління підприємством.

     Існують такі типи структур управління :

1. лінійна організаційна структура;
2. лінійно-штабна організаційна структура;
3. функціональна організаційна структура;
4. лінійно-функціональна організаційна структура;
5. дивізіональна організаційна структура;
6. матрична організаційна структура.

 

     Лінійний  тип організаційної структури управління, характеризується лінійними формами зв'язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління (мал. 2.1.1).

     

     Мал. 2.1.1 Схема лінійної організаційної структури

      

         Суть лінійного управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). В свою чергу, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого без посереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдності керівництва). На цій основі створюється ієрархія даної системи управління (наприклад, майстер дільниці, начальник цеху, директор підприємства). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівникові збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об'єкту не дають.  

          Переваги  :

• Встановлення чітких і простих зв'язків між підрозділами.
• Єдність і чіткість розпорядництва.
• Узгодженість дій виконавців.
• Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.
• Оперативність у прийнятті рішень.
• Отримання виконавцями пов'я-заних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.
• Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу. 

 

       Недоліки:

• Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує можливості керівника ефективно управляти організацією.
• Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями.
• Відсутність спеціалістів з окре-мих функцій управління.
• Невідповідність до зростаючим вимог сучасного виробництва. 

 
 

       Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності (мал. 2.1.2). 
 

       Переваги:

       - чіткість і простота взаємодії;

       - надійний контроль та дисципліна;

       - оперативність прийняття та виконання  управлінських рішень.

       Недоліки:

     - обмеження ініціативи працівників  нижчих рівнів;

       - можливість необґрунтованого збільшення  управлінського апарату. 

          Функціональний тип організаційної структури управління. Для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління, і реалізація управлінських функцій розподіляється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов'язкові для них завдання. Отже, диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління (мал.2.1.3).

        При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або  виконавець) спеціалізується на  виконанні окремих видів управлінської  діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів.

      Функціональна організація існує  поряд з лінійною, що створює  подвійне підпорядкування для  виконавців. Подвійне підпорядкування має за мету інтегрувати функції на кожному рівні управління та спеціалізувати їх по окремих ланках .

     Роль функціональних органів (служб) залежить від масштабів господарської діяльності та структури управління фірмою в цілому.  

          

Переваги:

• Висока компетент-ність спеціалістів, які відпо-відають за здійснення кон-кретних функцій.
• Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом переданням ряду функцій спеціалізованим ланкам.
• Створює можливість централізованого контролю стратегічних результатів.
• Відповідність структури до стратегії.
• Підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними.
• Легко реагує на потреби практики створенням нових функціональних служб.