Планування виробничої діяльності підприємств легкої промисловості

    РЕФЕРАТ

    Курсова робота з економіки легкої промисловості  на тему «Планування виробничої діяльності підприємств легкої промисловості» має два розділи: теоретичний та аналітико-розрахунковий. Теоретичний розділ містить 2 пункти і 5 підпунктів, які розкривають поняття планування.. Розглядаються процес оновлення продукції та процес формування бізнес-плану. Аналітико-розрахунковий: 2 пункти, в яких розраховуються витрати, що утворюються при обробці та виготовленні тканини у цехах та складається фабрична калькуляція собівартості виробництва продукції та резерви зростання продуктивності праці на прикладі опоряджувальної фабрики, яка спеціалізується на випуску бавовняних тканин.

    Обсяг роботи 54 аркуші, використано   літературних джерел. Також робота містить 12 таблиць. 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 

    В умовах ринкової економіки планування виробничої діяльності підприємства орієнтується на максимальне задоволення попиту потенційних споживачів у продукції (роботах, послугах).

    Під впливом НТП відбувається швидке старіння продукції. Одна продукція відкидається ринком у той час як інша довгий час користується попитом у покупця. Тому виникає необхідність розробляти та випускати нову продукцію, тобто таку, що виготовляється вперше, модернізовані вироби, що отримали нову якісну характеристику. Саме нові товари дозволяють вчасно змінювати структуру асортименту і підтримувати обсяг продажу на рівні, що забезпечує стабільний фінансовий стан підприємства. Звичайно ж, на цьому етапі на підприємстві виникають певні проблеми, пов'язані з освоєнням нового продукту, що включає не тільки технічну розробку виробу, але і комплекс організаційно-економічних заходів, направлених на задоволення запитів споживачів і збільшення рентабельності підприємства.

    При цьому обов'язково слід враховувати концепцію життєвого циклу товарів (продукції). До того ж необхідно пам'ятати, що існує ймовірність невдачі. Це не залежить від розмірів, досвіду, ресурсного потенціалу, форми власності та виду діяльності підприємства. Якщо ж всі заходи дійові, а плани складені чітко – це гарантує успіх нового товару, основним фактором чого є наявність на підприємстві ефективної системи планування, що охоплює всі етапи розробки продукту. Над цим важливим для підприємства завданням проводяться різнопланові роботи: науково-дослідні, конструкторські, технологічні, організаційно-планові, роботи економічного, матеріально-технічного характеру тощо.

    Підприємство  завжди направлене на одержання максимально можливого прибутку, тому повинно враховувати фактори, які впливають на долю виготовляємої продукції на даному ринку, а саме: дефекти та недоліки товару (вони повинні бути зведені до мінімуму чи взагалі ліквідовані); аналіз ринку; перевищення витрат над плановими (тобто необхідно організовувати свою діяльність так, щоб витрати не виходили за межі встановлених лімітів або передбачених для цього резервів); чітко визначити терміни виготовлення продукції та одержання виручки від реалізації і запуск нових матеріалів на наступний цикл виробництва; необхідно вкласти чи мало зусиль в маркетингові дослідження та виділити певні кошти на маркетингові заходи (рекламу,презентацію, бігборди тощо); покращити силу збутового підрозділу; і,нарешті, трохи не найголовніше – конкуренція (тобто необхідно враховувати зусилля конкурентів у маркетингових дослідженнях та інші прояви їхньої активності у даному сегменті ринку, адже виграє той,хто відповідає вимогам споживачів по всім параметрам з одночасним врахуванням власних інтересів підприємства). Так було завжди, так залишилось і тепер. Стійкість і стабільність підприємницьких структур забезпечується конкурентоздатності продукції та ефективністю господарювання. Саме тому основним завданням плану організаційно-технічного розвитку підприємства є забезпечення оперативного впровадження та використання вище перелічених елементів у виробничу діяльність у межах стратегічних і поточних завдань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    I.ОПЕРАТИВНО-ВИРОБНИЧЕ ПЛАНУВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА 

    1.1 Сутність оперативно-виробничого  планування  

    1.1.1 Суть, завдання і зміст оперативно-виробничого планування та регулювання роботи підприємства 

    Важливим  етапом внутрішньовиробничого планування є складання оперативних планів виробничо-господарської діяльності підприємства на поточний період. Оперативне планування забезпечує:

• своєчасне та якісне виконання поточних завдань, передбачених річними планами діяльності підприємства.
• ритмічне виробництво відповідно до встановлених обсягів, номенклатури, термінів виготовлення продукції та її поставки споживачам (замовникам);
• раціональний розподіл ресурсів підприємства – технічних, матеріальних, трудових, фінансових;
• конкретизацію і доведення завдань цехам, дільницям, бригадам, робочим місцям з регламентацією їх виконання;- розробку календарно-планових нормативів – тривалості виробничого циклу, оптимального розміру партії деталей і випуску продукції, величини заділів та ін.;
• своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами,інструментами;
• складання графіків руху предметів праці в часі та просторі, доведення їх до виконавців;
• координацію роботи суміжних цехів, дільниць, бригад, робочих місць;- контроль і регулювання ходу виробничого процесу та роботи підприємства.

    Оперативно-виробниче  планування — це поточна діяльність планово-виробничих служб підприємства впродовж короткого періоду часу, пов'язана з розподілом робіт між структурними підрозділами, забезпеченням їх необхідними ресурсами, оперативним регулюванням виробничого процесу для реалізації поставлених завдань. У сучасній теорії операційного менеджменту оперативно-виробниче  планування розглядається як багаторівневе, структуроване на різні блоки і стадії робіт. Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний. За характером використовуваних методів планові роботи в ОВП поділяють на три послідовно виконуваних блоки:

    1. об'ємне планування;

    2.  календарне планування;

    3. оперативне регулювання (диспетчерування).

    Основне завдання об'ємного планування - розробка конкретних виробничих завдань і показників цехам, розподіл виробничої програми за підрозділами підприємства з врахуванням термінів її поставки замовникам (споживачам) та визначенням черговості робіт (замовлень). За умов ринкової нестабільності та невизначеності щодо обсягів робіт на найближчий період на одних підприємствах і постійних типових замовлень, на інших, проблеми черговості запуску робіт у виробництво, визначення режимів роботи структурних підрозділів,залучення до виробничого процесу супідрядників, виконання роботи «на склад» набуло особливого значення. Однак на практиці вона викопується з використанням трудомістких і малоефективних систем ручного планування черговості на основі здорового глушу та оцінки виробничої ситуації. Вихідними даними для складання календарних планів служать обсяги випуску продукції на певний період, трудомісткість виконуваних робіт, терміни поставок продукції на ринок (замовникові).

    Суть  ітеративного регулювання полягає  в оперативному контролі за ходом виробничої діяльності, чого координації та регулюванні при виникненні збоїв у виробництві або зміні завдань, а також в оперативному обліку продукції та використаних ресурсів. Продумане та якісне виконання основних завдані,оперативно-виробничого планування сприяє реалізації зведених тактичних і стратегічних планів діяльності підприємства, поліпшує всі основні показники його роботи, сприяє організації ритмічного і рівномірного завантаження цехів і дільниць впродовж усього планового періоду. 

    1.1.2 Вплив ОВП на результати економічної діяльності підприємства. 

    Основні завдання ОВП і Економічні результати:

    1. Своєчасне та якісне виконання завдань з випуску готової продукції.

    Найбільш повне забезпечення споживачів; скорочення запасів; збільшення оборотності коштів; збільшення доходів від реалізації; зниження витрат на виробництво продукції.

    2. Організація ритмічного виробництва.

    Скорочення обсягів незавершеного виробництва; зниження рівня запасів продукції; ліквідації простоїв устаткування і робочої сили;підвищення рівня використання виробничих потужностей; ліквідації понадурочної роботи; скорочення непродуктивних витрат, браку.

    3. Забезпечення оптимального завантаження устаткування.

    Підвищення ефективності використання основних фондів і робочої сили;зниження простоїв і витрат на виробництво; скорочення тривалості виробничого циклу.

    4. Конкретизація і доведення завдань структурним підрозділам підприємства

    Виконання номенклатурного та асортиментного плану випуску продукції; своєчасне виявлення резервів і вузьких місць; поліпшення технічної підготовки виробництва.

    Оперативно  виробниче планування на підприємстві здійснюється  в декілька етапів: попередні розрахунки, складання планових завдань і графіків, несення змін в оперативні плани і графіки. Система оперативно-виробничого планування і регулювання роботи включає сукупність основних елементів.

• вибір та обґрунтування планово-облікових одиниць для кожного структурного підрозділу підприємства;
• формування цехових і дільничних виробничих завдань (програм);
• розрахунки завантаження устаткування і виробничих площі розробка календарно-планових нормативів;
• календарні графіки проходження замовлені, у виробництві.

    Суть  вибору та обґрунтування планово-облікових одиниць полягає в оптимальному укрупненні або деталізації номенклатури виробничої програми стосовно кожного ріння оперативного планування - від більш загальних одиниць по заводському рівні до більш детальних – на рівні цеху, дільниці. 
Так, обсяг книжкового замовлення на поліграфічному підприємстві визначається кількістю примірників, аркушо-відбитків, фарбо-відбитків. На рівні формного цеху — кількістю фарбо-форм,аркушів набору. На рівні дільниць: складання тексту — кількістю знаків; виготовлення ілюстративного матеріалу – кількістю квадратних сантиметрів; монтажу – кількістю полос і форм;виготовлення форм — кількістю фізичних друкарських форм.

    Суть  розробки календарно-планових нормативів зводиться до нормування ходу виробничого процесу в часі. Критерієм ефективності при виборі обсягів партії виробів можуть слугувати:

• найменша кількість і тривалість переналадок устаткування;
• максимальне завантаження устаткування, мінімальна тривалість  виробничого циклу:- нацменшин обсяг незавершеного виробництва;
• найменші витрати ті виробництво продукції.