Планування виробничої діяльності підприємств легкої промисловості

    в) технічна підготовка виробництва - сукупність робіт, що забезпечує конструкторську і технологічну готовність підприємств до випуску нового виробу заданого рівня якості при встановлених строках, обсягах випуску та витратах. У свою чергу,технічна підготовка містить конструкторську та технологічну підготовку. Конструкторська підготовка передбачає процес створення комплекту конструкторської документації, необхідної для виготовлення, її принципів експлуатації. Технологічна підготовка містить роботи по створенню та удосконаленню технологічних процесів, оформленню необхідної документації, проектуванню та виготовленню технологічної оснастки;

    г) освоєння виробництва - складова частина  постачання продукції на виробництво, що включає обробку і перевірку підготовленого технологічного процесу та оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції. Освоєння виробництва є кінцевою стадією всієї підготовки виробництва, після чого починається серійний або масовий випуск продукції.

    У процесі розробки та впровадження продукції у виробництво вирішуються наступні основні завдання:

• забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт даної продукції;
• створення і виробництво продукції високого технічного рівня та якості, конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках;
• скорочення термінів розробки та освоєння виробництва нової продукції;
• забезпечення стабільності та покращення (відповідно до умов ринку) показників якості продукції та ефективної її експлуатації;
• забезпечення та підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства;
• завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення її позитивного іміджу.

    Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва є: планові завдання розробки й освоєння виробництва нової продукції; планові нормативи для визначення обсягу і трудомісткості робіт кожного етапу технічної підготовки.

    Планові нормативи технічної підготовки виробництва поділяються на об'ємні і трудові. За допомогою об'ємних нормативів встановлюється обсяг робіт у натуральному вимірі, а за допомогою трудових - у нормо-годинах. До об'ємних нормативів належать: кількість оригінальних деталей,які припадають на виріб відповідної групи складності; кількість технологічних карт на одну деталь за видом обробки; коефіцієнт технологічної оснащеності за видами процесів і оснащення за групами складності.

    До  трудових нормативів входять: трудомісткість конструкторських, креслярських, копіювальних та інших робіт із проектування оригінальної деталі, трудомісткі проектування технологічного процесу й оснащення на одну оригінальну деталь тощо. Обсяг робіт по конструкторській підготовці визначається в залежності від кількості оригінальних деталей, а по технологічній - від кількості оригінальних деталей і технологічних назв на одну деталь за видами обробки. Обсяг робіт по проектуванню і виготовленню технічної оснащеності залежить від кількості оригінальних деталей і коефіцієнтів технологічної оснащеності їх виробництва.

    Коефіцієнт  технологічної оснащеності показує  скільки одиниць спеціальної оснащеності приходиться в середньому на одну оригінальну деталь. Розрізняють коефіцієнти оснащеності за окремими видами оснастки та сумарний коефіцієнт, який характеризує загальну оснащеність технологічного процесу. Величина цих коефіцієнтів залежить, насамперед, від типу виробництва. Чим вища серійність виробництва, тим більший коефіцієнт технологічної оснащеності. За цими коефіцієнта ми для певного Типу виробництва можна орієнтовно визначити кількість технологічної оснащеності кожного виду шляхом множення даного коефіцієнта на кількість оригінальних деталей та виробів, що проектуються.

    Після визначення обсягу конструкторських і  технологічних робіт розраховується їх трудомісткість. Для цього необхідні нормативи трудомісткості за групами складності: на проектування однієї оригінальної деталі; на розробку одного технологічного процесу за видами обробки; на проектування та виготовлення однієї одиниці технологічного оснащення за видами; на наладку одного технологічного процесу за видами обробки. Ці нормативи носять галузевий характер і встановлюються різними методами на основі аналізу й узагальнення фактичних даних проектних організацій і підприємстві! галузі. При відсутності відповідних нормативів обсягів робіт їх трудомісткість визначаються шляхом експертної оцінки.

    Об'ємно-календарне планування виробництва нової продукції та планування витрат.

    Об'ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції передбачає доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки до виробництва, проведення необхідних розрахунків і обсягів робіт, складання графіків виконання останніх.

    За  умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки з метою прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

    Із  метою скорочення термінів підготовки виробництва використовується метод паралельного та паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції. У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується. Організація робіт із технічної підготовки виробництва базується на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні робіт по стадіях і етапах.

    Цикл  технічної підготовки можна скоротити  шляхом скорочення циклу виконання окремих стадій або частковим поєднанням виконання стадій. При цьому дотримуються правила: якщо наступна стадія (етап) більш тривала, то її можна починати майже одночасно з попередньою; якщо наступна стадія менш тривала, то її початок потрібно змістити вправо по шкалі часу у відношенні до початку пов'язаної з нею попередньої стадії.

    Із  метою координації у часі стадій і етапів підготовки виробництва, складаються (з урахуванням можливого поєднання часу їх виконання) графіки підготовки виробництва, що дозволяє відобразити календарні терміни початку та завершення, цикл стадій і етапів, а також всю підготовку виробництва.

    При плануванні підготовки виробництва  нової продукції використовуються сіткові методи планування.

    Планування  науково-технічної підготовки виробництва  нової продукції охоплює всі  стадії та етапи і містить: розробку планів виконання робіт по кожній стадії взаємоузгодження; складання  зведеного плану-графіка або координаційного плану підготовки виробництва, який забезпечував би своєчасний вихід на серійний тимчасовий випуск виробів; розробку кошторису витрат на підготовку виробництва.

    При підготовці особливо складних виробів  розробляється самостійна цільова програма, що включає роботи, які виконуються всіма організаціями та підприємствам виконавцями. Цінова програма розробляється на весь цикл виконання робіт і освоєння продукції та передбачає ресурсне забезпечення всіх видів робіт. Як правило, вона і вигляд матриці, в якій по вертикалі перелічені завдання, що включенім програму, а і горизонталі - організації та форми їхньої участі.

    На  стадії розробки технічного завдання є дуже обмежене коло даних, тому розрахунки окремих показників носять орієнтований характер, широко використовуються методи екстраполяції, моделювання,аналогів і т. д. А при оформленні результатів науково-дослідних робіт (НДР), розрахунки, що обґрунтовують доцільність проведе дослідно-конструкторських робіт та впровадження об'єкта у виробництво, повинні С виконані значно точніше, із використанням обсягу інформації, накопиченого в процесі НДР. На цій стадії можуть широко використовуватися методи математичного моделювання, з урахуванням ієрархічної схеми об'єкта, його основних конструкторських характеристик, результатів дослідження фізичних моделей і т. д. 

    1.2.2 Бізнес-планування. 

    Розвиток  підприємництва, його ефективність та успіх неможливий без планування діяльності господарюючого суб’єкта. Саме в процесі планування визначається мета підприємницької діяльності, стратегії, засоби та умови її досягнення. В світовій практиці плани реалізації підприємницьких задумів, проектів отримали назву бізнес-планів.  У бізнес-плані розглядається комплекс заходів науково-технічного, технологічного, організаційного, фінансово-економічного, соціального, екологічного характеру, що пов’язані з реалізацією підприємницького проекту. Отже, бізнес-план — це: документ, який містить систему узгоджених з мстою і ресурсами заходів, спрямованих на реалізацію підприємницького проекту; спеціальний інструмент виробничого менеджменту, який використовується в  сучасній ринковій економіці незалежно від масштабів, сфери діяльності то форми підприємництва. Потреба в бізнес-планах викликана декількома причинами (факторами):

    - по-перше, з розвитком  ринкових відносин в економіку постійно приходить та змінюється велика кількість людей, які раніше не керували підприємницькими структурами і які не мають спеціальної підготовки і до кінця не усвідомлюють всього кола проблем, як і доведеться розв'язувати;

    - по-друге, господарське середовище, в якому функціонують підприємницькі структури, надзвичайно швидко змінюється, зростає конкуренція. Це ставить керівників підприємств перед необхідністю найбільш повно і оперативно враховувати ці зміни в своїй діяльності;

    - по-третє, для активізації підприємницької діяльності необхідні кошти, які за допомогою бізнес-плану можна отримати за умови переконання інвесторів, у тому числі й іноземних, в доцільності їх вкладання саме в цеп проект. Започатковуючи підприємство, необхідно передбачити чимало аспектів його діяльності в майбутньому. Деякі з них необхідно і можна розглянути передбачити детально, наблизити до реальних умов, про інші можна лише згадати і спробувати спрогнозувати їх дію в залежності від різних ситуацій. Викладення задуму підприємства на папері у формі плану дій прояснює наявну ситуацію і допомагає об’єктивно оцінити цей задум. Крім того, план дає відповіді на безліч запитань, змушує творчо розвивати господарсько-виробничі завдання і отже, сприяє досягненню реального успіху.

    Бізнес-план окреслює коло проблем, з якими зіштовхується індієць при реалізації своєї програми, задуму, проекту в умовах динамічного, невизначеного, конкурентного середовища, формує та забезпечує шляхи їх вирішення.

    Як  розпочати свою справу відповідно до поставленої мети, як ефективно організувати виробництво та просування товарів на ринок, хто буде організовувати нове виробництво і коли будуть отримані перші доходи, зменшити господарський ризик, вижити і перемогти в конкурентній боротьбі — відповіді па ці та інші запитання управління, фінансування, маркетингу підприємець повинен отримати при розробці бізнес-плану. Бізнес-план виступає основою бізнес-пропозиції під час переговорів з можливими інвесторами та майбутніми партнерами, при підписанні контрактів з персоналом. Він э не лише внутрішнім документом, але й використовується при встановленні контактів. Не висувати певні вимоги до його оформлення, форми та структури. Бізнес-план повинен бути поданим в такій формі, яка дозволяє зацікавленій особі отримати найбільш повне уявлення про справу та перспективи своєї участі в ній Обсяг і ступінь конкретизації розділів плану визначаються специфікою  підприємства та сферою його діяльності. Отже, бізнес-план допомагає реально оцінити ідею, втілити її у відповідну документацію, визначити ефективність, найбільш і слабкі сторони проекту та керувати процесом його реалізації. Бізнес-план розробляється, як правило, на декілька років вперед і при необхідності переглядається. З різних причин трапляються випадки, коли первинний документ необхідно ґрунтовно переробити.

    Технологія  формування бізнес-плану. Розробка бізнес-плану — тривалий та трудомісткий процес, який вимагає певних коштів та витрат часу. Тому одним із факторів його  ефективності є досконала організація розробки. Правильна розробка бізнес-плану передбачає:

• забезпечення взаємозв’язку та узгодженості й розробці окремих розділів документу;
• чіткий розподіл обов'язків між виконавцями;
• забезпечення розробки бізнес плану в певні терміни;
• багатоваріантність планування ти вибір оптимального проекту, доведення основних положень, документу до всіх зацікавлених осіб.

    Бізнес-план складають автори ідеї (проекту), залучаючи до цієї боти менеджерів, фінансистів, маркетологів, юристів та інших спеціалістів. Це можуть бути як працівники підприємства, які володіти необхідними теоретичними знаннями та практичним досвідом у цьому виді діяльності, так і запрошені консультанти та експерти. Залучення до розробки бізнес-плану сторонніх спеціалістів забезпечує ряд переваг,пов'язаних з тим, що вони можуть реальніше оцінити саму ідею,підвищити рівень довіри потенційних інвесторів.