Планування виробничої діяльності підприємств легкої промисловості

     РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИКО-РОЗРАХУНКОВИЙ 

     2.1.    Калькування собівартості виробництва  продукції  

     Опоряджувальна  фабрика спеціалізується на випуску  бавовняних тканин.

     Дослідження споживчого ринку визначили асортимент та об’єм попиту на продукцію фабрики.

     У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання - обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

      Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливості виробництва.

      Орієнтована номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядає так:

• сировина та матеріали;
• енергія технологічна;
• основна заробітна плата робочих;
• додаткова заробітна плата робочих;
• відрахування на соціальні потреби робочих;
• утримання та експлуатація машин і устаткування;
• загальновиробничі витрати;
• загальногосподарські витрати;
• підготовка та освоєння виробництва;
• позавиробничі витрати.

    Планово-економічний  відділ має визначити виробничу  програму підприємства, обгрунтувати її матеріальними і трудовими ресурсами, встановити рівень витрат на виробництво тканин, знайти резерви зниження витрат на виробництво продукції.

      Виробнича програма опоряджувального виробництва  уміщує розклад випуску готових виробів, потребу у сировині та характеристику продукції. Тут же здійснюється розподілення продукції за видами опоряджування, по міцності фарбування, по розміру (у панчішно-носочному виробництві) та за видами перероблювальної сировини (у пряжіфарбуванні та трикотажному виробництві).

      Виробнича програма складається на рік. Тому перед  розрахунком виробничої програми обирається режим роботи основних та допоміжних цехів та відділів (змінність, тривалість робочої зміни, число робочих  днів на рік).

     Для розрахунку випуску тканини за сортами слід ураховувати, що у оздоблювальному виробництві продукцію ділять на три сорта: І-й сорт, ІІ-й сорт та мірний клапоть (ІІІ-й сорт).

Виробнича програма представлена таблицею 2.1 (Додаток  А).

     Після розрахунку виробничої програми запланованого асортименту продукції розраховується відсоток виходу готової продукції з сировини за формулою:

      Для обробки тканини використовується певний набір технологічного обладнання. Його кількість повинна бути такою, яка б забезпечила виконання одного з принципів організації виробництва – сполучність обладнання.

      Сполучність обладнання (пропорційність) зумовлює пропорційну його продуктивність за одиницю часу. Це досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно пов’язаних ланок виробництва пропорційна обсягу робіт, що виконуються.

     У роботі слід розрахувати кількість  обладнання, необхідного для забезпечення випуску продукції, що планується, з  обґрунтуванням швидкості роботи машин  та коефіцієнта працюючого обладнання (КПО).

     Для визначення швидкості роботи обладнання (лінії), що буде використовуватись  при розрахунку теоретичної продуктивності, слід мати на увазі, що саме при цій  швидкості буде забезпечена якість проходження усіх технологічних  операцій, що здійснюються на окремих машинах, які складають дану лінію. У опоряджувальному виробництві, як правило, процесами, які забезпечують головні характеристики обробки тканини є запарювання, термофіксація та сушка.

     Розрахунок  необхідної кількості обладнання, де здійснюється технологічна обробка тканини, проводиться по лімітуючій швидкості, тобто найменшій.

     У процесі виготовлення тканини приймають  участь чотири види машин. Для кожної з них використовується різна  кількість обладнання.

     Розрахунок  перерв по групі А та по групі Б зведений у таблицях відповідно 2.2 та 2.3.

Таблиця 2.2

Перерви в роботі по групі А

Таблиця 2.3

Перерви в роботі по групі Б

 

     Розрахунок  необхідної кількості обладнання зведено  у таблиці 2.4 (Додаток Б).

     Для визначення чисельності робочих  для обслуговування технологічного процесу та витрат, пов’язаних з  використанням цієї категорії робітників фабрики складається план по труду та заробітної платні.

     Годинний  фонд заробітної платні розраховується для кожної професії на основі прийнятої  системи оплати праці та кваліфікації робочого.

      Розрахунок  заробітної платні робочого-відрядника виконується за формулою:

,

де ЗП_відр – відрядна заробітна платня, грн.;

Р_відр – відрядна розцінка, коп/м;

В –  добовий випуск продукції, м.

,

де Т_{с. г} – тарифна ставка годинна, коп.;

Н_вир. – норма виробітку робочого, м/год.

      Заробітна платня робочого-погодиника розраховується за формулою:

де t_зм – продовження робочої зміни, год.

      За  роботу у вечірню зміну робітнику доплачується 20% годинної тарифної ставки за кожну годину вечірньої зміни. За роботу у нічний час (третя зміна) робітнику доплачується 75% годинної тарифної ставки за нічні години (з 00.00 до 06.00).

      Результати  розрахунку годинного фонду заробітної платні за добу зведено у таблицю 2.5 (Додаток В).

     Оплата  часу простою обладнання із-за чистки:

,

де О_пр – оплата часу простоїв, грн.;

Т_сч – тарифна погодинна ставка робочого, коп.;

Ч –  чисельність робочих, що мають однакову тарифну ставку;

t_чист – тривалість чистки (4 години);

L –  кількість чисток за рік (1 раз  у неділю);

М_з – кількість заправленого обладнання даного типу.

      Фонд  оплати праці:

,

де Q_від – оплата відпусток, грн.;

Q_{держ.об.} – оплата часу виконання державних обов’язків, грн.

,

де а₁ – відсоток невиходів із-за відпустки.

,

де а₂ – відсоток невиходів із-за виконання державних обов’язків.

     Результати  розрахунків елементів фонду  оплати праці зведено у таблиці 2.6 (Додаток Г).

     У кінці плану по праці та заробітної платні слід розрахувати наступні техніко-економічні показники по праці:

     1. Продуктивність праці у натуральному  виразі:

,

де В  – добовий випуск продукції, тис. м;

Т_відпр – відпрацьований час за добу, чол. год.

     2.  Трудомісткість продукції, що  виготовляється:

     3.  Середня заробітна платня:

     4.  Середній дохід:

     Виплати за рахунок чистого прибутку направляються  на:

а) матеріальну  допомогу;

б) оплата путівок на відпочинок та лікування.

      Виплати соціального характеру такі:

а) допомога по тимчасовій непрацездатності;

б) вартість путівок.

     Встановлення  рівня витрат на виробництво тканин здійснити за такими статтями калькуляції.

1. Сировина

     Витрати на сировину визначаються виходячи з  потреби в сировині у натуральних одиницях та вартості одиниці сировини. Ціна вагового клаптя складає 5-6 грн./кг. Розрахунок витрат на сировину оформлюємо у вигляді вартісного балансу сировини (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Вартісний баланс сировини