Дезінформація як джерело небезпек

Слов’янський енергобудівний технікум

 

 

 

 

Реферат

На  тему

Дезінформація як джерело небезпек

 

 

 

 

 

 

 

Первірив                                                                              Виконав

Горозій М.І.                                                                         Самойленко В.О.,

                                                                                               Батальщиков О.Д.

 

2012

Література 1 – Вступ:

Гражданская оборона /под общ. ред. А.Т. Алтунина.- М:Воениздат,1990.

Гражданская оборона /под ред. В.И. Завьялова.- М: Медицина, 1999.

В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширшев, Н.И. Акимов Гражданская оборона. М: Высшая школа,1996.

Неотложная помощь при острых отравлениях. /под ред. академика АМН СССР С.Н. Голикова. М: Издательство «Медицина».1998.

 

Руководство по медицинской службе гражданской обороны /под ред. А.И.Бурназяна. - М: Медицина, 1993.

Література 2 - Основна частина:

 П. С. Атаманчук, В. В. Мендерецький, О. П. Панчук, О. Г. Чорна - Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник.

Література 3 – Висновок:

Вікіпедия.

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів.

 

 Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

 

 Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов’язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля – основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

 

1. рівня соціального і духовного розвитку особистості;
2. ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.

 

При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу “все впливає на все”, тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і неживе.

 

Джерелами (носіями) небезпек є:

 

1. природні процеси та явища;
2. елементи техногенного середовища;
3. людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

 

Небезпеки існують у просторі і часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через які окремі об’єкти не страждають від певних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості самих об’єктів.

 

 Перелік можливих небезпек налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхідність класифікації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих чинників (факторів), які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину.

 

 Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації – за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження, на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походження належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину – природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

 

 Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.1998 р. №1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на:

1. НС техногенного;
2. НС природного;
3. НС соціально-політичного;
4. НС воєнного характеру.

Крім того, з такою класифікацією добре узгоджується класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена ГОСТ 12.0.003-74.

 

 

 

 

 

 

Основна частина.

 

 

Психологічна дія на людей неможлива без широкого використання особливих способів і прийомів впливу, до яких відносяться дезінформація (обман), маніпуляція, поширення чуток і міфів .

Дезінформація (обман) - це спосіб психологічного впливу на людину, в основі якого є надання такої інформації, яка вводить її в оману відносно правдивого стану справ Заходи з дезінформування здійснюються за єдиним задумом: з ретельним узгодженням пропорцій правди і брехні (при максимальному використанні правдоподібної інформації) з обов'язковим викривленням істинних намірів, цілей і завдань . Основним інструментом дезінформації є засоби масової інформації (ЗМІ) .

 

Маніпулювання - це спосіб психологічної дії, націлений на зміну напрямку активності інших людей, здійснюваний настільки вміло, що стає непоміченим ними . Спеціалісти вважають, що за допомогою маніпулювання можна добитися швидкої зміни життєвих установок Встановлено, що чим більше інформовані є люди, тим важче ними маніпулювати.

 

Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає, або певний "процес приймає незворотний характер.

 

Чутки - це специфічний вид інформації, який з'являється спонтанно в силу інформаційного вакууму серед певних шарів населення, або спеціально розповсюджується для впливу на громадську свідомість

 

Міф - це така інформація, яка пояснює походження і перетворення тих чи інших явищ виключно на основі видуманих подій.

 

Історія людства знає багато прикладів, коли плітки і де-зінформаційні кампанії (рис . 1. 75) призводили до негативних наслідків у суспільстві Дезінформація має ефективність при її системному надходженні, коли вона отримує підтвердження з кількох джерел, а не з одного . Тоді виникає поняття інформаційної кампанії, в рамках якої починає працювати не одне повідомлення, а послідовний їх ряд, не одне джерело, а кілька Часто інформацію намагаються надати як дезінформацію Інформація стає дезінформацією, коли вона оточується "операторами", які покликані різко знизити її достовірність Для цього може знищуватися достовірність джерела

 

Телебачення (ТБ) - одна із найефективніших форм пропаганди . За допомогою нього можна здійснювати психологічний вплив на населення держави . Вже зараз більшість людей у розвинутих державах мають більш ніж один телевізор . Його роль безперервно зростає при розширенні сітки супутникового телебачення, появи цифрового ТБ, під'єднання ТБ до комп'ютерних сіток Інтернет .

 

ТБ впливає на формування громадської думки найбільше від інших засобів інформації Ефект присутності, синхронності, приналежності глядача до подій, що відбуваються на екрані телевізора, примушує його вірити в правдивість матеріалу, який йому пропонують ("краще один раз побачити ніж сто раз почути") . Сила цього ефекту настільки велика, що засоби ТБ дозволяють вводити глядача в оману навіть під час прямого репортажу

 

Сучасна людина настільки звикла отримувати інформацію через телевізор, що просто не може обходитися без нього Незважаючи на те, що будь-який телевізійний канал у будь-якій країні, граничне ідеологізований і запрограмований, люди в своїй більшості сприймають телепередачі як індивідуальний засіб інформації, їм видається, що ТБ за своєю природою дозволяє вільно оцінювати отриману інформацію і робити незалежні висновки Однак, подібна думка є колосальною помилкою.

 

 

Рис.1.75

Методи дезінформування:

тенденційне викладення фактів —  вид дезінформування, який полягає в упередженому висвітленні тих чи інших фактів або іншої інформації щодо подій за допомогою спеціально підібраних правдивих даних у певні проміжки часу. Як правило, за допомогою цього методу об'єктові спрямувань доводиться дозовано, до постійно зростаючого напруження, та підтримується в такому стані спеціально сформована інформація та підтримується такий напружений стан об'єкта шляхом постійного «підкидання» нових порцій суворо обмежених і дозованих даних у середовищі інформаційного дефіциту.

Дезінформування від зворотного — відбувається шляхом надання правдивих відомостей у перекрученому вигляді чи в такій ситуації, коли вони сприймаються об'єктом спрямувань як брехливі. Внаслідок застосування подібних заходів виникає ситуація, коли об'єкт фактично знає правдиву інформацію про наміри чи конкретні дії протилежної сторони, але сприймає її адекватно, не готовий протистояти негативному впливу;

термінологічне «мінування» — полягає у викривленні первинної правильної суті принципово важливих, базових термінів і тлумачень загально світоглядного та оперативно-прикладного характеру.

 

 

 

 

 

 

Висновок.

 

 

Слід також знати, що одне джерело небезпеки може призводити до різного роду небезпечних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори. У свою чергу, вражаючі фактори можуть спричиняти утворення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпеки.