Шпаргалка по "Хозяйственное право"

 

78. Особливості перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

За результатами розгляду заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами господарський суд виносить ухвалу. Заява, подання прокурора чи його заступника до розгляду не приймаються і повертаються заявникові у таких випадках:

- подання після закінчення  встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом;

- подання без доказів  надіслання копії заяви і доданих  до неї документів іншим сторонам;

- відсутності доказів  сплати державного мита в порядку  і розмірі, встановлених законодавством.

Про повернення заяви  виноситься ухвала, яку може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1 ст. 114 ГПК  України перегляд судового рішення  за нововиявленими обставинами здійснюється тим господарським судом першої інстанції, який прийняв це рішення. Ухвали і постанови апеляційної і касаційної інстанцій, якими змінене чи скасоване рішення суду першої інстанції, переглядаються за нововиявленими обставинами не місцевим господарським судом, а судом тієї інстанції, яким змінене або прийняте нове судове рішення.

У випадках, коли після  перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим місцевим господарським судом, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Якщо згідно зі ст. 91 ГПК  України справа надіслана або  має бути надіслана разом з  апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, а до місцевого господарського суду надходить заява про перегляд його рішення за нововиявленими обставинами, то місцевий господарський суд повинен своєю ухвалою надіслати заяву разом зі справою до апеляційної інстанції.

Якщо згідно зі ст. 109 ГПК  України справа разом з касаційною скаргою має бути надіслана до касаційної інстанції, а до місцевого або апеляційного господарського суду надходить заява про перегляд його рішення за нововиявленими обставинами, то відповідно до вимог ст. 114 ГПК України місцевий або апеляційний господарський суд здійснює перегляд судового рішення за нововиявлених обставин. Після такого перегляду справа надсилається до касаційної інстанції.

У випадках, коли справу вже надіслано до касаційної інстанції, а до місцевого або апеляційного господарського суду надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідний суд письмово повідомляє про це суд касаційної інстанції і виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до провадження до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.

Після одержання такого повідомлення суд касаційної інстанції:

- якщо касаційну скаргу  не прийнято до провадження, - виносить ухвалу про відкладення вирішення питання щодо її прийняття до закінчення місцевим або апеляційним господарським судом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами;

- у разі, коли касаційну  скаргу вже прийнято до провадження, то це провадження зупиняється на підставі частини першої статті 79 ГПК, а матеріали справи повертаються до відповідного місцевого або апеляційного господарського суду для здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Заява, подання прокурора  про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом на судовому засіданні в місячний строк з дня їх надходження. Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає  обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду має випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд має право змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

За результатами перегляду судового рішення приймаються:

- рішення - у разі  зміни або скасування рішення;

- постанова - у разі  зміни або скасування постанови;

- ухвала - у разі зміни  чи скасування ухвали або залишення  рішення, ухвали, постанови без змін.

 

79. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами та за винятковими обставинами

Рішення і ухвали, що набрали  законної сили і прийняті  судом  першої інстанції, переглядаються господарським  судом, який прийняв ці судові рішення.

Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і   ухвал  апеляційної  і  касаційної інстанції,  якими змінено або скасовано  судове рішення суду  першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.

Заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими  обставинами розглядаються  господарським  судом у судовому засіданні у  місячний строк з дня їх надходження. Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно  до ст. 114 ГПК за результатами перегляду  судового рішення приймаються:

1) рішення - у разі  зміни або скасування рішення; 

2) постанова - у разі  зміни або скасування постанови;

3) ухвала  -  у разі  зміни чи скасування ухвали або залишення  
рішення, ухвали, постанови без змін.

Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду    судових   рішень за   нововиявленими   обставинами, надсилаються сторонам,  прокурору у п'ятиденний  строк  з  дня  їх прийняття.

Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду  судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних  підставах.

У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК України.

 

80. Поняття банкрутства за діючим законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Термін «банкрутство»  походить від латинського слова bancarotta – зламаний ослін або banca rotta – розбитий банк. Під ним розуміють неспроможність юридичної особи (суб’єкта підприємницької діяльності) задовольнити у встановлений для цього термін пред’явлені йому кредиторами вимоги й виконати зобов’язання перед бюджетом.

На думку О.О. Терещенка, банкрутство – це пов’язана з  недостатністю активів у ліквідній  формі неспроможність юридичної  особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї  з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. Тієї ж думки дотримується О. Третяк, яка розглядає банкрутство як наслідок неплатоспроможності суб’єкта: «банкрутство – це пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі нездатність юридичної особи – суб’єкту підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений для цього строк».

І.А. Бланк розглядає  банкрутство як встановлену в  судовому порядку фінансову неспроможність підприємства, тобто нездатність  підприємства задовольнити в установлені  строки пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги, та виконати зобов’язання перед бюджетом.

Ці визначення відображають економічну сутність поняття банкрутства. Юридичний прояв найбільш правильно, на мою думку, формулює діючий Закон  України «Про відновлення платоспроможності  боржника та визнання його банкрутом», згідно з яким банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Основними ознаками юридичної сутності банкрутства є:

• неспроможність боржника відновити свою платоспроможність. Платоспроможністю в контексті інституту банкрутства є здатність боржника своєчасно здійснювати розрахунки за своїми і ротовими зобов'язаннями, під якими в свою чергу розуміють зобов'язання боржника заплати ти кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
• неспроможність боржника відновити свою платоспроможність повинна бути визнана господарським судом. Господарський суд насамперед доводить неплатоспроможність боржника — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.
• банкрутством є неспроможність боржника задовольнити визнані господарським судом вимоги кредиторів. Кредитором може бути юридична або фізична особа, яка мас у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).
• боржник визнається банкрутом, якщо відновлення його платоспроможності і задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе лише із застосуванням ліквідаційної процедури.

 

81. Учасники провадження у справах про банкрутство.

Виходячи із змісту ст. 1 Закону (Про банкрутство) із переліку учасників судових процедур банкрутства можна виділити основних учасників під якими треба розуміти тих учасників, без яких проведення процедури банкрутства є неможливим за виключенням випадків, чітко встановлених у законодавстві про банкрутство. Тобто, до основних учасників судових процедур банкрутства відносяться: арбітражний керуючий та господарський суд. 

У процедурах банкрутства  особливі завдання покладені на арбітражного керуючого, що залежно від судової  процедури може виступати як розпорядник  майна, керуючий санацією, ліквідатор. Роль арбітражного керуючого є досить складною і результат процедур банкрутства та реалізація їх завдань багато в чому покладені залежать від його роботи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) — це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду. Головним завданням арбітражного керуючого є врегулювання, у встановленому Законом порядку, відносин між боржником та його кредиторами.

У відповідності до чинного  законодавства  одна  і  та  ж  особа  може  виконувати функції  арбітражного  керуючого  (розпорядника  майна,  керуючого санацією,  ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі  про банкрутство. 

Отже, Закон висуває  наступні вимоги до арбітражного керуючого: така особа повинна мати статус фізичної особи – підприємця; така особа  повинна мати вищу юридичну або економічну освіту та володіти спеціальними знаннями; така особа не повинна бути заінтересованою щодо боржника та кредиторів.

Для призначення арбітражним  керуючим у справі про банкрутство  особі необхідно мати ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, яка видається Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Основною рисою інституту  банкрутства є те, що над всіма  процедурами банкрутства у межах  провадження у справі про неспроможність встановлюється необмежений або  значний контроль суду. Основні рішення у межах провадження у справі про банкрутство або приймаються, або затверджуються господарським судом.

Завданнями судочинства  при проведенні процедур банкрутства  є забезпечення правомірності, ефективності та оперативності проведення процедур банкрутства, а також вирішення суто процесуальних завдань господарського судочинства. Враховуючи те, що кожна справа про банкрутство потребує індивідуального підходу до її вирішення, суддя повинен вирішувати, чи зможе він заповнити прогалини та повноцінно застосувати норми законодавства про банкрутство втілюючи намір законодавця щодо створення ефективної та справедливої системи.

Функції господарського суду у провадженні у справах  про банкрутство полягають: у єдиному та правильному застосуванні норм законодавства України та законодавства про банкрутство, зокрема; у здійсненні контролю за проведенням процедур банкрутства; у здійсненні оцінки дій учасників провадження у справі про банкрутство та їх затвердження або відхилення в процесуальних документах; у застосуванні санкцій за порушення норм законодавства про банкрутство; у здійсненні реабілітації боржника, який відновив свою платоспроможність та розрахувався з кредиторами.

Враховуючи викладене  вище видно, що хоча основні учасники провадження у справах про  банкрутство є головними учасниками процесу, Закон чітко та в повному обсязі не регулює правового положення боржника та кредиторів.

Також однією з головних фігур процедури банкрутства  є кредитор. У Законі України «Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом» дається поняття кредитора як юридичної чи фізичної особи, у якої є вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань, виплати заборгованості по заробітній платі. До числа кредиторів Закон відносить органи державної податкової служби, інші державні органи , що здійснюють контроль за правильним і своєчасним справлянням податків і зборів. Закон не встановив ніяких обмежень щодо суб’єктів, які мають статус кредиторів. Ними можуть бути будь-які українські, іноземні фізичні чи юридичні особи. У процедурі банкрутства, як правило, бере участь не один кредитор. У Законі кредиторами називають практично всіх осіб , що мають грошові вимоги щодо боржника.