Шпаргалка по "Хозяйственное право"

При прийнятті зустрічного  позову до розгляду кожен із позовів (первісний та зустрічний) зберігає самостійне значення, і вони підлягають вирішенню господарським судом спільно в одному процесі. За кожним з них суд повинен дати відповідь у своєму рішенні про задоволення зустрічного позову або про відмову в позові повністю або частково.

Стаття 58 ГПК України  не виключає право позивача об'єднати в одній позовній заяві вимогу про визнання угоди недійсною  з вимогою повернути одержане за цією угодою в натурі або відшкодування в грошах. У цьому випадку відповідач має право подати зустрічний позов про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього.

 

60. Порядок порушення провадження у справі у господарському суді.

Частина 1 ст. 64 ГПК визначає дії судді у випадку прийняття позовної заяви.

Прийнявши позовну заяву до розгляду, суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі.

Підставою порушення  провадження у справі є позовна  заява, що надійшла до господарського суду, якщо її оформлено і подано до господарського суду за правилами ГПК. Господарський суд не вправі відмовляти у прийнятті позовної заяви та зобов'язаний прийняти позовну заяву до розгляду й порушити провадження у справі, якщо її оформлено і подано до господарського суду з дотриманням вимог норм ГПК.

Ухвала про порушення  провадження у справі повинна бути винесена протягом п'яти днів від дня її надходження до господарського суду. У цей же строк ухвала надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, третім особам, яких залучено до участі у справі.

Ухвала про порушення  провадження у справі виноситься без виклику сторін.

В ухвалі про  порушення провадження у справі суддя зазначає:

• про прийняття позовної заяви;
• про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду;
• про час і місце проведення судового засідання;
• про необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Відповідно  до ст. 65 ГПК з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя може вчинити в необхідних випадках такі дії з підготовки справи до розгляду:

1. вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача;
2. викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково;
3. зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо);
4. витребовує від сторін, інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, їх посадових осіб документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;
5. вирішує питання про призначення експертизи;
6. провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;
7. вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;
8. вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;
9. вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;
10. вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;
11. вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Частиною 2 ст. 64 ГПК передбачено обов'язок суду надіслати ухвалу про порушення провадження у справі підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли:

• від них витребуються документи, відомості та висновки (в порядку ст. 38 ГПК);
• їх посадові особи викликаються до господарського суду (в порядку ст. 30 ГПК).

Частина 3 ст. 64 ГПК встановлює, що ухвала господарського суду виноситься з додержанням вимог ст. 86 ГПК.

Відповідно  до ст. 86 ГПК ухвала господарського суду має містити:

1) найменування господарського  суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді  (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала;

3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

4) висновок з розглянутого питання;

5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Ухвала про порушення  провадження у справі виноситься без участі сторін.

 

61. Процесуальні дії суду щодо підготовки справи до розгляду.

Підготовча частина судового розгляду являє собою систему процесуальних дій, спрямованих на те, щоб виявити можливість розгляду справи по суті.

Можна виділити основні процесуальні дії, що припустимі в підготовчій частині судового розгляду: - головуючий відкриває судове засідання і повідомляє, яке справа підлягає розглядові; - суд (суддя) встановлює осіб, що з'явилися; - перекладачеві, якщо він залучається до розгляду справи, роз'ясняються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за свідомо неправильний переклад; - головуючий повідомляє склад суду, хто бере участь у розгляді у якості прокурора, експерта, перекладача, секретаря. Одночасно головуючий роз'ясняє особам, що беруть участь у справі, їхнє право заявляти відводи; - головуючий роз'ясняє особам, що беруть участь у справі, їхнім представникам права й обов'язки, їхнє право звернутися в третейський суд для вирішення справи, наслідки такої дії; - вирішення судом заяв осіб, що беруть участь у справі; - при наявності підстав розглядається питання про відкладення розгляду справи; - роз'яснення прав і обов'язків експертові. Експерт попереджається про кримінальну відповідальність за дачу свідомо помилкового висновку. Із сукупності послідовних дій, викладених вище, і складається підготовча частина судового розгляду. Якщо суд вважає, що справа може бути розглянута, то переходить до наступної стадії - розгляду справи по суті.

 

62. Порядок ведення судового засідання.

У стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження  фактичних обставин справи, перевірка й оцінка зібраних доказів.

Ця частина судового засідання, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб'єктів  процесу в умовах змагальності і  рівноправності сторін досліджуються  й аналізуються фактичні обставини  справи. Помітно виділяється вона і за обсягом, а також характерові процесуальних дій, що проводить суд та інші учасники розгляду при вирішенні справи. Найбільш наочно і повно виявляють свою дію в цій основній частині судового розгляду і всі принципи господарського судочинства.

Дослідивши матеріали  справи й оцінивши всі докази, господарський  суд може зробити відповідне рішення  по суті суперечки. Якщо в підсумку дослідження й оцінки всіх матеріалів справи сторони прийдуть до угоди  по суперечці, вона оформляється рішенням. В інших випадках рішення приймається судом з урахуванням встановлених їм фактичних обставин справи.

Судове рішення оголошується привселюдно. Усі присутні в залі судового засідання вислухують рішення  господарського суду стоячи. Після  оголошення рішення сторонам варто роз'яснити порядок оскарження рішення, хоча закон цього прямо не вимагає. На цьому судове засідання в справі закінчується.

 

63. Відкладання судового розгляду, перерва у судовому засіданні.

Недостатня підготовка справи до розгляду приводить до відкладення її вирішення. Відкладення розгляду справи означає перенос судового засідання на новий термін через неможливість вирішення суперечки в даному засіданні. Звичайно, це небажане явище як для суду, так для сторін і інших учасників процесу, оскільки в цьому випадку відкладається відновлення порушеного права позивача (якщо це мало місце), учасники процесу знову повинні витрачати час на явку в суд, нести непродуктивні витрати. Тому суд і сторони повинні ретельно готуватися до розгляду справи для того, щоб воно було дозволено в першому ж засіданні.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України  встановлюється, що за певних обставин суд відкладає розгляд справи. Зокрема, ГПК перелічує такі обставини: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зазначений перелік  не є вичерпним, а отже, й інші обставини, які перешкоджатимуть розгляду справи в даному судовому засіданні, можуть бути підставою для відкладення розгляду справи.

Питання про те, що певні  обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Водночас якщо суд  залучає до участі у справі іншого відповідача, здійснює заміну неналежного  відповідача згідно із ст. 24 ГПК, він  зобов'язаний відкласти розгляд  справи виходячи з необхідності забезпечення процесуальних прав залучених осіб. У випадку неподання витребуваних доказів відкладання розгляду справи не є обов'язковим, оскільки відповідно до ст. 75 ГПК якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Про деякі обставини, які можуть бути підставою для відкладення розгляду справи, зазначалося в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України. Так, у п. 8 роз'яснення від 10.12.96 р. № 02-5/422 «Про судове рішення» йшлося про те, що у зв'язку з висуненням позивачем у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 22 ГПК, додаткових, змінених чи нових вимог до відповідача останній вправі вимагати відкладення розгляду справи для подання відповідних доказів. Частиною 2 ст. 77 ГПК України встановлено, що про відкладення розгляду справи виноситься ухвала. В ухвалі, крім відомостей, визначених у ст. 86 ГПК, повинно бути зазначено час і місце проведення наступного засідання. В ухвалі про відкладення розгляду справи слід також зазначити причини відкладення, процесуальні дії, що їх слід учинити сторонам та іншим учасникам судового процесу (надати докази тощо).

Відповідно до частини 3 ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні. ГПК не визначає обставин, за яких оголошується перерва.

Перерва в  судовому засіданні — це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час у зв'язку з необхідністю відпочинку суду та учасників процесу в нічний час, обідню перерву, святкові та вихідні дні, а також: для вирішення окремих процесуальних питань.

Перерва, зокрема, може бути оголошена з метою вирішення клопотань, поданих учасниками судового процесу. Перерва оголошується в межах установленого строку вирішення спору, тобто в межах строків, визначених у ст. 69 ГПК. Про оголошення перерви в судовому засіданні ухвала не виноситься. Про те, що в судовому засіданні оголошувалася перерва, суддя зазначає в судовому акті, яким завершується розгляд справи, в рішенні чи в ухвалі.

 

64. Зупинення провадження у справі та його поновлення. 

Суд зобов'язаний прагнути до того, щоб справа була вирішена в одному засіданні. Однак нормальний плин виробництва в господарському суді іноді порушується як унаслідок причин, що перешкоджають узагалі винесенню рішення по даній справі, так і по обставинах, що робить неможливим подальший розгляд справи в даному засіданні. Однією з форм тимчасової зупинки процесу є зупинення провадження у справі.

Зупинення провадження в справі — перенесення розгляду справи на невизначений строк у зв'язку і наявністю чітко визначених законом обставин, що унеможливлюють його проведення. Зупинення провадження у справі поділяється залежно від підстав на обов’язкове та необов'язкове (факультативне).

Частина 1 ст. 79 ГПК України  встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен  зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Слід також керуватися вказівкою, яка міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (п. 2), де зазначається, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.