Стан та перспективи розвитку Поліського - Столичного макрорайону

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..		3
РОЗДІЛ 1.	ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ТУРИЗМУ…………………………………………………….	7
1.1.	Моделі формування  і  ознаки національних туристичних ринків ………………………………………………………..	7
1.2.	Стратегія розвитку туризму і курортів в Україні	15
РОЗДІЛ 2.	РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРИДНІПРОВСЬКО- ДОНЕЦЬКОГО ТА ПОЛІСЬКОГО - СТОЛИЧНОГО МАКРОРАЙОНІВ…………………………………………..	28
2.1.	Рекреаційний потенціали Придніпровсько-Донецького регіону………………………………………………………..	28
2.2.	Рекреаційний потенціал Полісько-Столичного району, його спеціалізація …………………………………………...	40
2.3.	Рекреаційний  потенціал  м.Запоріжжя…………………….	57
2.3.1.	Інноваційно- інвестиційний  розвиток  Запорізької області	57
2.3.2	Маршрут  під Євро -2012……………………………………	63
РОЗДІЛ 3.	СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ТУРИЗМУ І РЕКРЕАЦІЇ В УКРАЇНІ………………………………….	69
3.1	Стан та перспективи розвитку  Поліського - Столичного макрорайону (на прикладі Київської області) …………...	69
3.2	Аналіз підготовки та стратегія  розвитку національного туризму і рекреації Придніпровсько- Донецького регіону………………………………………………………	95
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………     107
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………     111
ДОДАТКИ

 

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин викликав глибокі перетворення в сфері туризму В результаті скасована централізована система управління туризмом, державна фінансова підтримка розвитку регіональних туристських центрів, порушені основи взаємодії різних регіонів у створенні і просуванні на споживчий ринок туристського продукту. Разом з тим кожен регіон володіє значними туристськими ресурсами, унікальність та істотна привабливість яких створює передумови для формування внутрішньорегіонального і міжрегіонального туристського продукту Різноманіття природних, кліматичних, ресурсних, історичних умов, що сприяють формуванню туристського продукту, стали основою для створення нових рекреаційних зон туристичного призначення. Однак вирішення всіх питань, пов’язаних з відкриттям нових туристичних комплексів, є досить складним процесом, незабезпеченим ні концептуально, ні стратегічно, ні програмно. 

В даний час туризм - одна з наймогутніших галузей що, динамічно розвивається, високоприбуткова галузь світової економіки, виступає в числі найважливіших факторів соціально-культурного розвитку територій. Це сприяє підвищенню рівня і якості життя населення. Розвиток туризму, що виявляється в його багатогалузевому характері і тісній факторній взаємозалежності практично з усіма сферами життєдіяльності, дозволяє використовувати туризм як діючий інструмент стимулювання соціально-економічного росту на національному і місцевому рівнях. Державною програмою розвитку туризму на 2002-2010 роки визначено стратегію розвитку галузі, обґрунтовано основні напрями розвитку туризму, серед яких: підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини. Виходячи із стратегічних завдань розвитку галузі, актуальною і практично значущою проблемою є теоретичне осмислення стратегії розвитку туризму та рекреаційних зон туристського призначення. Вивчення можливих стратегій створення нових місць туристичного призначення на сьогодення є однієюз найактуальніших проблем в галузі туризму.

Ступінь розробленості проблеми. В останні роки вітчизняними та зарубіжними вченими в цьому напрямку проведений цілий ряд досліджень. Серед науковців, що займаються дослідженнями з даної проблеми можна відзначити: Науковці Галенська О.М., Корнєєв С.Є., Тайнович Н.В. - розвили уявлення про механізми регуляції організаційно-правових відносин у сфері туризму; дослідники Карлова Г. А., Казанкіна Т.В., Потьомкін В.К., Яковлева Н.В. - сформулювали основи формування ринкової стратегії туристського обслуговування населення; учені Балабанів А.І., Гуденкр Н.Б., Шагінов Ю. А., Файбусович Є.Л. - запропонували систему заходів для інвестування сфери туризму і формування цінової політики; суттєві аспекти ресурсної та ресурсно-рекреаційної проблематики грунтовно висвітлені в класичних роботах географів В.С.Преображенського (і його найкової школи), М.П.Крачила, М.С.Мироненка, М.В.Багрова, картографів і медико-географів І.Ю.Левицького, В.О.Шевченка. Різноманітність досліджень питань туристичної галузі підтверджує складність, актуальність та неоднозначність цієї теми. Однак слід зазначити, що ціла низка аспектів державного регулювання розвитку туризму в Україні ще не має адекватного й всебічного відображення в науковій літературі: це, зокрема роль, функції та повноваження держави в галузі туризму, механізми соціалізації туризму, роль територіальних громад у галузі туризму тощо. Сьогодні надзвичайно актуальним є також питання наукового обґрунтування місця та ролі туристичної сфери в системі соціально-економічних пріоритетів регіонального і місцевого розвитку, розробки методології оцінки ефективності освоєння туристичного потенціалу, вироблення теоретичних основ формування регіональної туристичної політики та механізмів її практичної реалізації. Викладене вище зумовлює вибір теми диплома та актуальність дослідження проблеми  розвитку туристичної галузі України.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є туризм  , що являється складовою економіки в межах досліджуваних районів (Придніпровсько-Донецького та поліського - столичного ).

Предмет дослідження – стратегія розвитку, перспективи розвитку та тактика розвитку національного туризму Придніпровсько-Донецького та Поліського - Столичного макрорайонів.

Мета дослідження - обґрунтування принципів і методів розробки стратегії розвитку національного туризму та рекреаційних зон. Відповідно до поставленої мети в дипломній роботі вирішуються наступні задачі:

дослідження методів розробки стратегії створення нових рекреаційних зон туристичного призначення;

обґрунтування моделей розвитку місць туристичного призначення;

визначення факторів і умов створення нових зон туристичного призначення.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення економічної теорії, теорії управління, системного і соціологічного аналізу, ідеї та положення, викладені у державних нормативно-правових документах України з проблем розвитку туристичної галузі (Закон України «Про туризм», Державна програма розвитку туризму в Україні на 2002 – 2010 рр., Програма розвитку туризму ). Широко використані праці вітчизняних і закордонних учених і фахівців в області менеджменту сфери туризму.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені моделі розвитку туризму та рекреаційних зон туристичного призначення можуть бути використані на регіональному рівні.

Структура робота. Магістерська робота складається із вступу, основної частини (трьох розділів), висновків та додатків. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження.

Основна частина присвячена дослідженню теоретичних аспектів формування стратегії розвитку національного туризму і рекреації.

У другій частині роботи аналізується стан та привабливість макрорайонів.

Важливим результатом роботи є проведення ресурсно-рекреаційної оцінки адміністративно-територіальних одиниць України, стратегії розвитку національної рекреаційно-туристської галузі.

Загальні висновки по дослідженню сформульовано у відповідному розділі роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

1. Моделі формування  і  ознаки національних туристичних ринків

 

Формування національного туристичного ринку є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричинюють потребу в туризмі і формують попит на туристичні послуги. Саме ці процеси зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку. На основі аналізу ринкових процесів в сфері туризму можна виділи принаймні дві основні такі моделі [30,с.54]:

1) модель саморозвитку 

2) привнесену модель.

За першою схемою національний ринок туристичних послуг є наслідком загального соціально-економічного розвитку і формування потреби населення в туризмі як в формі проведення дозвілля в подорожі. Попит на туристичні послуги формується як в країні (на послуги внутрішнього та міжнародного зарубіжного туризму), так і за її межами (послуги міжнародного іноземного туризму), а задовольняється він пропозицією, яку створюють і реалізують суб'єкти національного туристичного ринку. За другою схемою національний ринок туристичних послуг формується під переважним впливом попиту зовнішніх ринків і задля його задоволення створюється сфера діяльності, рівень розвитку якої відповідний попиту та можливостям національної економіки при недостатньо вираженому внутрішньому попиті.

Тобто, формування національного ринку туристичних послуг може відбуватися під дією як внутрішніх, так і зовнішніх потреб. Стабільність національного ринку гарантується перш за все потребами внутрішніми, тобто потребами населення країни в відпочинку і змістовному проведенні дозвілля в подорожі. Обсяг цих потреб, їх структура, ритміка визначаються сукупною дією об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, які саме й характеризують умови та стиль життя населення. Наявність мотивації залежить не тільки від демографічних характеристик споживача, зокрема рівня освіти та рівня життя, Що впливають на поінформованість і формують попит, а й від можливостей національного ринку країни не тільки задовольнити цей попит, а й сприяти виникненню мотивації, формувати та підтримувати її. Задоволення туристичних потреб, які створюються на зовнішніх ринках, також залежить від стабільності національного туристичного ринку, від його здатності створювати різноманітний туристичний продукт, стимулюючи попит. Таким чином, національний туристичний ринок створюється внутрішнім та зовнішнім попитом і внутрішньою пропозицією, просторово-часова збалансованість між якими забезпечується національною індустрією туризму.

Умовами розвитку національного туристичного ринку є рівень розвитку національного господарського комплексу (особливо суміжних з туризмом галузей), що створює можливості для розвитку туристичної галузі і відповідної туристичної інфраструктури (мережа різнотипних засобів розміщення різного рівня комфортності - готелі, мотелі, туристичні бази тощо, інженерна інфраструктура), тобто матеріально-речових об'єктів, які в сполученні з живою працею, роблять можливою туристичну діяльність. До умов, крім розвитку туристичної інфраструктури, можна віднести рівень розвитку транспорту, що складається з транспортної мережі, яка характеризується густотою та інженерно-технічними параметрами; транспортних засобів з їх технічними характеристиками (місткість, швидкість, комфортність тощо); транспортної інфраструктури (аеропорти, вокзали та інші засоби, що забезпечують транспортну роботу, включаючи автоматизовані системи управління)[11,с.150]. Транспортна складова з її інтенсивністю руху, доступністю (як економічною - рівень цін, так і формальною - витрати часу на те, щоб дістатися до аеропорту чи вокзалу) є важливою умовою формування як національного ринку туристичних послуг, так і його взаємодії на регіональному та світовому рівнях.

Національна індустрія туризму, що забезпечує внутрішній та зовнішній попит туристичного ринку, формується відповідно до специфіки взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників (при цьому переважає дія внутрішніх чинників) і відбиває характерні особливості суспільної організації країни, що склалася відповідно історичного розвитку. Чинники формування національно-стимулюючі формування попиту та відповідної йому пропозиції та лімітуючі - ті, що обмежують попит чи пропозицію. Чинники, що стимулюють попит/пропозицію на національному ринку туристичних послуг або чинники динамічності його розвитку дозволяють визначити напрямок цієї динаміки, тобто інтенсивний (за рахунок нових технологій, удосконалення управління, підготовки кадрів тощо) чи екстенсивний (за рахунок нарощування потужностей, залучення нових територій, додаткових трудових ресурсів тощо) шлях формування ринку, а це, в свою чергу, є основою прогнозування розвитку туризму та формування туристичної політики. Безумовно, розвинений ринок туристичних послуг характеризується переважанням динамічних чинників інтенсифікації туризму. Лімітуючі чинники можуть бути постійнодіючими чи тимчасовими, залежними від внутрішньо-економічної ситуації чи зовнішнього впливу[25,с.36].

За сутністю ці чинники поділяються на блоки:

- рівень соціально-економічного  розвитку;

- якість життя населення;