Стан та перспективи розвитку Поліського - Столичного макрорайону

Індустрія закладів туризму в регіоні представлена 367 санаторно-курортними оздоровчими закладами, 134 дитячими оздоровчими закладами (таборами), 66 підприємствами готельного господарства,  338 суб’єктами туристичної діяльності, які мають відповідні ліцензії.

В межах підготовки до чемпіонатів Європи з футболу 2009/2012 років з метою забезпечення дозвілля спортсменів, делегацій та гостей культурно-розважальною та туристичною програмами розроблено Концепцію культурного та туристичного обслуговування гостей фінальних частин чемпіонату Європи 2009 року серед юнаків до 19 років і чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Донецькій області.

Поряд з позитивними зрушеннями минулий рік окреслив коло проблемних питань. Залишається слабкою матеріально-технічна база багатьох закладів культури. Повільно вирішуються питання автоматизації бібліотечних процесів,  впровадження електронного обслуговування населення. Потребують модернізації та реконструкції об’єкти культурної спадщини, розбудови туристичної інфраструктури, поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення.

 

2.2. Рекреаційна діяльність Полісько-Столичного ресурсно-рекреаційного району, її спеціалізація

 

Територія Полісько-Столичного ресурсно-рекреаційного району складається з Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська області.

До її складу також входять Придніпровська височина, Причорноморська низовина та Поліська низовина. Столичний район займає північ України. Його кордони межують з Білорусією та Росією на півночі, Північно-східним економічним районом на сході, Центральним економічним районом на півдні та з Подільським і Волинським економічними районами на заході країни. Район знаходиться у помірному поясі, атлантико-континентальної області у заболоченій місцині. Територію району перетинають потужні транспортні коридори як меридіанного так і широтного напрямків.

Залізничні: Харків - Київ - Львів - Чоп.

Хутір Михайлівський - Київ - Жмеринка - Одеса та ін.

Автомобільні: траси загальноєвропейського значення Санкт-Петербург - Одеса Харків - Західний кордон України.

Через район пролягає основна річкова артерія - Дніпро.

Через усі ці транспортні магістралі і здійснюється зв'язок району з іншими районами країнами і сусідніми державами, реалізується зручність його ЕГП.

Природно-ресурсний потенціал: серед корисних копалин переважають будівельні матеріали, особливо будівельне і декоративне каміння. У Житомирській області знаходяться всесвітньо відомі родовища червоних, рожевих і сірих гранітів, чорних і сірих лабрадоритів. Вздовж правого берега Десни знаходяться значні поклади крейди, яка цілком придатна для виготовлення цементу та високої якості паперу. Виявлено поклади цегельних, черепичних та вогнетривких глин. Промислові запаси титанових руд знаходяться в Житомирській області. У Київській області виявлено поклади уранових руд, але вони не розробляються. Район має лікувальні грязі і мінеральні води. Відкрито значні поклади бурштину. Сумарна величина потенціалу Житомирської і Чернігівської областей нижча від середньо обласного показника по карті, а Київський відповідає йому. Повне використання цих ресурсів неможливе, тому що радіоактивне забруднення території району внаслідок аварії на ЧАЕС значно пошкодило ліси та ґрунти та характеристика мінеральних ресурсів має низький потенціал[60].

Рівень забезпеченості району природно-ресурсним потенціалом (ГТРП) невисокий -- 78,9 % від середнього показника (за оцінкою В.П.Руденка). В структурі ПРП району переважають земельні (59,8%), водні (13,7%), лісові (8,3%), мінеральні (6,7%), природні рекреаційні (11,5%) ресурси.

Рельєф району має вигляд хвилястої рівнини із загальним нахилом на північ і північний-схід (від 380 до 150 м), лише південно-західна частина лежить на Придніпровській та Волино-Подільській височинах. Трохи вище гіпсометричне положення Житомирської області зумовлене приуроченістю її території до північно-західної частини  Українського кристалічного щита.

Район має сприятливі агрокліматичні ресурси для розвитку сільськогосподарського виробництва. Клімат району помірно-континєнтальний з достатньою кількістю опадів, теплим літом і порівняно м'якою зимою. Середня температура січня становить мінус 6°С, а липня 17-19°С.

Безморозний період триває 150 — 170 днів. Сума активних температур (понад 10°С) коливається від 2400°С на півночі до 2700°С на півдні.

На території району щороку випадає 500 —600 мм. Максимум їх припадає на літні місяці (40-—45% річної кількості опадів на Поліссі і 55—60% - у Лісостепу). Влітку часто бувають грози, Зливи. Позитивний запас вологи забезпечує нормальний розвиток рослинності, проте в окремі роки з прохолодним літом надмірна вологість призводить до вимокання зернових, шкодить заготівлі сіна. Сніговий покрив на більшості території рівномірний (10-30 см), але нестійкий через часті відлиги.

За агрокліматичними відмінами всю територію району можна поділити на дві частини: північну - вологу, помірно теплу і південну – недостатньо зволожену, теплу[53,с.63].

Значною різноманітністю характеризуються водні ресурси економічного району. На його території протікає 594 річки. Всі вони належать до басейну Дніпра. Головними ріками є Дніпро, Десна, Прип'ять, Тетерів, Сейм, Остер, Ірпінь, Трубіж. Ріки відіграють важливу роль у господарстві району. На їх берегах розміщено більшість населених пунктів. Воду цих рік використовують у гідроенергетиці. Дніпро. Прип'ять, Десна широко використовуються для річкового судноплавства. Для потреб господарського комплексу району використовують переважно воду з річок. У структурі водозабору на промисловість припадає полонина, на сільське господарство - 1/3, решта - на комунальні потреби.

Чимало в районі невеликих озер, особливо в долинах річок Уборть (Житомирська область) і Снов (Чернігівська).

На території району 111 водосховищ, у тому числі Київське і значна частина Канівського, а також 3858 ставків.

Великі площі в районі займають болота. Вони мають важливе водорегулювальне значення. Внаслідок непродуманого осушення кількість боліт у районі зменшується, зникли деякі малі річки, пересихають грунти,гинуть ліси. Це негативно впливає на режим живлення річок, рослинний і тваринний світ району, водний режим головної артерії України -Дніпра.

Грунти в межах району досить різноманітні за механічним складом та фізико-хімічними властивостями. На півночі, в поліський частині району,поширені дерново-підзолисті, а в долинах річок - дерново-оглеєні, лучні та болотні грунти. Вони часто перезволожені, тому обмежено використовуються в рільництві; сприятливі для використання під пасовища і сіножаті[44,с.69].

У північній частині району переважають темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, відміни сірих лісових грунтів, які за правильної агротехніки с сприятливими для вирощування різних сільськогосподарських культур.

Мінеральні ресурси — це здебільшого нерудні корисні копалини, серед них будівельні матеріали. Запаси паливних і рудних ресурсів мають місцеве значення. Більшість корисних копалин району припадає на Український кристалічний щит.

Серед паливних ресурсів превалює нафта. Найбільші її родовища - Прилуцьке, Леляківське, Богданівське, Гнідинцівське у пївдепно-східній частині району в межах Донецько-Дніпровської нафтогазоносної провінції. Запаси нафти незначні, родовища її майже вичерпані внаслідок тривалої експлуатації.

Поклади бурого вугілля розробляються в західній частині району, у північному крилі Дніпровського буровугільного басейну (Коростишівське родовище). Воно мас низьку теплоту згоряння, значну вологість, зольність, здатне окислюватись та самозайматись, використовується як енергетичне паливо. Може бути і цінною хімічною сировиною.У поліській частині району найбільші в Україні поклади торфу. Особливо багаті на нього Чернігівська (найбільші родовища – Замглайське Ірванцівське, Смолинськс) та Житомирська (понад 701) родовищ, 2%території) області. Торф використовують для приготування різних органо-мінеральних добрив, а також як дешеве паливо[39,с.59].

З рудних корисних копалин промислове значення мають ільменіти (титанові руди). На їх базі працює Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат(Житомирська область). Збільшення видобутку ільменітів можливе з розробкою Стремигородського комплексного ільменіто-апатитового родовища. Його освоєння дасть змогу задовольнити потреби держави в діоксиді титану й створити власну сировинну базу для отримання високоякісного апатитового концентрату.

На виходах Українського кристалічного щита виявлено значні поклади уранових руд, видобуток їх ще не проводиться.

З будівельних корисних копалин переважає будівельний і оздоблювальний камінь. У межах кристалічного масиву містяться всесвітньовідомі родовища рожевих, червоних і сірих гранітів (Омелянівське, Лезниківське, Соколовогірське, Крошнянське, Коростишівське, Житомирське, Богуславське, Синявське та ін.) їх використовують для облицювання пам'ятників, монументальних споруд. Таке саме призначення мають лабрадорити й габро,поклади яких в районі становлять відповідно 92% і 94% від усіх покладів цих цінних каменів в Україні. Найбільш поширені вони, як і граніти, в Житомирській області (Головине, Кам'яний Брід, Городище, Синій Камінь,Турчинка, Рудня, Кам'янка та ін.).

У Головинському й Поромівському родовищах добувають мармур і пегматити, які застосовують як облицювальний матеріал, а пегматити ще й у фарфор-фаянсовій промисловості, емалевому, абразивному виробництвах, для виготовлення електроізоляторів.

В економічному районі зосереджено майже 1/4 запасів гнейсів України, які використовують як буто-щебеневу сировину. Найбільші їх поклади в Коростенському, Олевському, Коростишівському родовищах.

На території району виявлено унікальні родовища мармуру, який має високі облицювальні якості, добре полірується, є чудовою сировиною для виготовлення акварельних фарб, фарфору, фаянсу. Запаси Негребівського родовища мармуру практично необмежені.

Важливе господарське значення мають кварцити Овруцького родовища як флюси для металургійної промисловості. На території району є єдине в Україні родовище пірофілітових сланців (Овруцький район), що використовуються в електротехнічній, паперовій, керамічній, гумовій промисловості і для виготовлення сувенірів.

На території Житомирщини одна з найбільших в Україні каолінових провінцій. Каоліни є основною сировиною для виготовлення фарфоро-фаянсових виробів. Цегельно-черепичні глини, вапняки є по всій території району, поклади мергелю, кварцових і будівельних пісків найбільше поширені у північній його частині, крейди — у східній[25,с.63].

У районі с поклади коштовного каменю: гірського кришталю, гранату, топазу, аметисту, опалу, халцедону, берилу (Володар-Волинський район Житомирської області), яшми (Овруцький район).

У палеогенових відкладах вздовж річок північної частини району трапляється бурштин.

Розвідано незначні поклади фосфоритів у Чернігівській та Житомирській областях.

Одне з основних багатств району — ліси. Загальна площа лісового фонду 2,4 млн га, лісистість території- 26% (по Україні - 14 %), За площею лісів та запасами деревини Столичний економічний район посідає перше місце в Україні. Ліси розміщені нерівномірно: 2/3 їх загальної площі у межах поліської частини району. За призначенням ліси поділяються на дві групи. До першої групи віднесено зелені зони міст, ґрунтозахисні насадження, захисні смуги річок, шляхів сполучення, заповідників та заказників. Другу групу становлять експлуатаційні ліси. Для них характерна висока частка молодих насаджень. Спілих перестійних лісів менше 3% від усієї площі, покритої лісом.

У структурі лісових ресурсів переважають хвойні породи (59,6%), твердолистяні (20,5%), м"яколистяні (1У,9%). За видовим складом насадження сосни становлять 59%, дуба - 20%, берези - 13,5%, поширені також вільха, осика, граб, ясен, ялина та Ін.

Ліси району мають велике господарське значення. Вони дають сировину для меблевої, целюлозно-паперової промисловості, будівництва. З деревини виготовляють дубильні речовини, каніфоль, скипидар, оцет, дьоготь та ін[21,с.24].

Важливою є водоохоронна роль лісів, вони захищають грунти від ерозії. У лісах росте велика кількість рослин, які дають цінні їстівні плоди (ліщина, малина, ожина, брусниця, чорниця та ін.), лікарських рослин,медоносних. Багаті ліси на гриби. Крім того, ліси приміських зон мають важливе рекреаційне значення. Однак у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, від наслідків якої особливо постраждала північна частина району, лісокористування на цій території різко обмежене, місцями заборонене.

Сприятливі кліматичні умови, поєднання різних рослинних угруповань, наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод (Миронівка. Біла Церква, Березань, Бровари Київської; Березна, Ладинка Чернігівської; Овруч, Верхівка, ДеІІишш, Новоград-Волинський Житомирської областей), багато культурно-історичних пам'яток визначають роль Столичного економічного району як важливого рекреаційного регіону.

Однак використання рекреаційної о потенціалу району дуже обмежене внаслідок забруднення його території радіоактивними речовинами.

Населення району складає 7,2 млн. чоловік - приблизно 14,3% від загальної кількості. Населення в Житомирській області становить 2,9%, в Київській - 3,7%, в Чернігівській - 2,6%. У національному складі населення переважають українці. Середня густота в районі становить близько 76 чол./км2 і близька до середньої в країні. В цілому населення в районі розміщене дуже нерівномірно. Найгустіше населена Київська область, а найменше - Чернігівська. Найвища частка міських жителів саме в Київській області. В районі загрозливого стану набувають процеси депопуляції. За останні 5 років абсолютна кількість населення скорочується на 125,9 тис. ч.

- Житомирська обл. на 23,1 тис. ч.

- Чернігівська на 48,4 тис. ч.

- Київська на 41,8 тис. ч.

- м. Київ на 12,6 тис. ч.

Найбільш напружена ситуація в Чернігівській обл. Демографічні процеси значною мірою зумовили й досить високу частку непрацездатного населення - це обмежувальний фактор розвитку району. Загальна кількість пенсіонерів усіх категорій - 2 млн. 90 тис. чол.

Характеристика промисловості[31,с.163]:

а) галузі спеціалізації промисловості.

Машинобудування;

Хімічна промисловість;

Лісовиробничий комплекс;

Промисловість будівельних матеріалів;