Роль та місце позабюджетних фондів у структурі державних фінансів України

3 Аналітична оцінка  формування та використання коштів позабюджетних фондів 
 

     3.1 Позабюджетні фонди енергозбереження 
 

      Формування  джерел фінансування енергозберігаючих  заходів є основою успішної реалізації державної енергозберігаючої політики. Фінансування заходів може здійснюватись  з кількох джерел, а саме, за рахунок  власних коштів підприємств, за рахунок  коштів держави та за рахунок залучення позабюджетних інвестицій.

      Для умов України на сьогодні фінансування державою сфери енергозбереження можливе  шляхом цільового виділення коштів з державного бюджету та шляхом формування спеціальних фондів енергозбереження з використанням визначених законодавством механізмів наповнення цих коштів. Існування фонду енергозбереження у вигляді позабюджетного фонду  енергозбереження, як було передбачено  Законом України “Про енергозбереження ” на сьогодні, рішенням Верховної Ради визнано недоцільним.

      Постала необхідність формування інших джерел фінансування енергозберігаючих проектів та формування спеціалізованих фондів енергозбереження в рамках державного бюджету. Джерелами наповнення таких  фондів можуть служити як економічні санкції за нераціональне використання енергоресурсів, так і формування таких фондів за рахунок економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих  заходів.

      Формування  джерел надходжень коштів до спеціалізованих  фондів в Україні до 2000 року, механізм наповнення позабюджетного фонду енергозбереження формувався на основі постанов Кабінету Міністрів України від 02.09 1993 р. №699 “Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві ”, від 28.10.1996 р. №1308 “Про порядок використання коштів, одержаних за неефективне використання газу ” та від 07.07.2000 р. №1071 “Про деякі заходи щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів ” та розробленим Держкоменергозбереження та зареєстрованим у Мін’юсті “Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання ”[5,ст.4-6].

      Вказаними постановами сформовано механізм застосовування санкції до підприємств, які нераціонально  використовують енергоресурси, що призводить до значного перевищення всіх допустимих показників витрат енергоресурсів на виробництво продукції. Показником, який перевищувати не допускалось і після перевищення якого вже застосовуються санкції служать, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №786, міжгалузеві та галузеві (граничні) норми питомих витрат ПЕР.

      Із  закінченням терміну дії перехідних положень Конституції України, відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України врегульовуються  питання покладання адміністративної відповідальності та штрафних санкцій. З іншої сторони, згідно з ст. 13 Бюджетного кодексу України розподіл бюджету на загальний та спеціальний  фонди визначається законами про  Державний бюджет України. Таким  чином, постала необхідність врегулювати  на законодавчому рівні механізм формування спеціальних фондів енергозбереження.

      Держкоменергозбереження вдосконалюючи механізм накладення та стягнення економічних санкцій  за неефективне використання енергоресурсів розроблено зміни та доповнення до Закону України “Про енергозбереження ”, відповідно до яких на законодавчому  рівні передбачається запровадження  спеціальних видатків Державного бюджету для фінансування енергозберігаючих заходів. Це передбачено пунктом 1 статті 63 проекту Закону України “Про зміни і визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Конституції України ”. Вказаний законопроект внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України від 17.05.2001 р. за №7304, знаходиться у Комітеті з питань правової реформи та буде розглянутий на сесії Верховної Ради. Отже, на законодавчому рівні дане питання буде врегульоване найближчим часом.

      Для конкретизації формування механізму  наповнення спеціальних видатків Державного бюджету для фінансування енергозберігаючих  заходів Комітетом розроблено законопроект “Про внесення доповнень до Закону України “Про Державний бюджет України  на 2001 рік ”[20,ст.314-317].

      Іншим джерелом наповнення спеціалізованих  фондів є економія енергоресурсів внаслідок  впровадження енергозберігаючих заходів. Держкоменергозбереження розроблено пакет законопроектів щодо внесення змін і доповнень до Законів України  “Про енергозбереження ”, “Про оподаткування  прибутку підприємств ” і “Про систему оподаткування ”, який передбачає створення фондів енергозбереження підприємств за рахунок економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих  заходів.

      Законопроектами пропонується звільнити від оподаткування  частину прибутку платників податків, яка отримана в результаті ефективного використання енергетичних ресурсів енергоємними підприємствами, що дорівнює різниці витрат на паливно-енергетичні ресурси в обсягах виробництва звітного періоду по відношенню до нормативних питомих витрат за цей же період. Звільнена від оподаткування економія коштів підприємств використовується на наповнення спеціальних фондів енергозбереження підприємств. Використані не за призначенням кошти цих фондів підлягають оподаткуванню у загальному порядку[14,ст.12].

      На  жаль, пропозиції Держкоменергозбереження  не знаходять розуміння в Міністерстві фінансів України, що гальмує подання  погоджених усіма іншими зацікавленими відомствами законопроектів на розгляд не тільки Верховної Ради України.

      В світовій практиці, існують інші механізми  наповнення спеціалізованих фондів енергозбереження.

      У Японії утворено спеціалізований фонд енергозбереження і затверджено  список об'єктів пільгового кредитування за рахунок засобів даного фонду. Умови надання кредитів по цьому  фонду передбачали необхідність підвищення ефективності використання енергії не менше ніж на 10%. При  цьому величина кредитів може складати 50% від загальної суми інвестицій у випадку запровадження заходів, які сприятимуть підвищенню ефективності використання енергії більше ніж  на 20% по відношенню до існуючого обладнання. Кредити можуть надаватись на 5 років при 8% річних[4,ст24-26].

      Створено  також фонд фінансування малих та середніх підприємств, з якого виділяються  кошти на кредитування робіт з  підвищення ефективності використання енергії не менше ніж на 10-20% (в  залежності від обладнання). Кредити  виділяються терміном на 10 років  при 8% річних, але не перевищувати деяку  визначену суму.

      Крім  того Японія створила систему податкового  характеру, яка дозволяє за рахунок  скорочення податків та списання в  амортизацію створити два фонди  для фінансування інвестицій в енергозберігаючу техніку. Перший фонд формувався за рахунок:

      − скорочення податку на прибуток в розмірі 7% від вартості енергозберігаючого обладнання, але вартість цих 7% не повинна була перевищувати 20% від загальної величини податку на прибуток;

      −  відрахувань в рахунок амортизації, норма якої була встановлена на рівні 30% вартості обладнання в перший рік його експлуатації.

      Другий  фонд формувався за рахунок відрахувань, що утворилися в результаті скорочення на 75% норм оподаткування основного  капіталу протягом 3 років (надходження  від таких податків передбачені  для бюджету місцевих органів влади на відміну від податків на прибуток, що ідуть в державний бюджет). Перелік видів обладнання, що фінансується за рахунок цих фондів визначається урядом та періодично коректується чи доповнюється[22,ст. 84].

      У США одним з традиційних методів  фінансування енергозбереження є використання коштів споживачів енергії. Найбільш потужним інструментом реалізації цього принципу є включення в структуру тарифів  на енергоносії цілеспрямованої  складової на фінансування енергозберігаючих  заходів.

      Величина  цієї складової (від 3 до 10%) визначається з врахуванням національної і  регіональної потреби (планів і програм) в фінансуванні енергозберігаючих  проектів. Споживачі енергії можуть накопичувати цю частину платежів у  своєму фонді на реалізацію власних  заходів з енергозбереження. Механізм стягнення грошових засобів також  є простим: при оплаті за використані  енергоносії, споживач проводить дві  сплати - енергопостачальні організації (основна частка тарифу) та в той  фонд енергозбереження, який визначався державою, як цільовий та акумулюючий (муніципальний, регіональний чи власний).

      У Республіці Корея після прийняття  “Закону про використання енергії”  була створена Корейська державна корпорація енергоменеджементу КЕМСО. Частка державного фінансування КЕМСО становить 30%, решта - плата за послуги приватним компаніям  з енергозбереження та котлонагляд. Кошти КЕМСО, що надходять від  податку на імпортовані ПЕР, концентруються у фондах стабілізації цін на нафту  та раціоналізації споживання енергії. З фондів, через КЕМСО, держава  надає кредити під реалізацію програм енергозбереження у економіці  Кореї.

      Незалежно від цієї корпорації існує фонд енергозберігаючого устаткування при Корейському банку  економічного розвитку, який фінансує енергозберігаючі проекти. Для впровадження та поширення енергозберігаючої  техніки та технології серед споживачів паливно-енергетичних ресурсів передбачено визначення основних типів енергозберігаючих проектів які можуть кредитуватися з боку держави.

      У Росії передбачено створення  регіональних фондів енергозбереження, які наповнюються за рахунок:

      − платежів організацій у вигляді передбачених законодавством санкцій;

      − відрахувань енергопостачальної організації (обленерго) 1 % від чистого прибутку;

      − за рахунок обов'язкових відрахувань 1% від тарифних виплат за використану тепло - та електроенергію;

      − підвищення тарифів в залежності від обсягів використаної енергії, які перевищують обсяг, передбачений контрактом.

      Пайові  інвестиційні фонди не є юридичною  особою, тому не є платником податку  на прибуток. В сучасних умовах ці фонди  вважаються найбільш ефективним, надійним та оперативним методом для масової  мобілізації вільних коштів юридичних  та фізичних осіб. Інвестор платить  тільки 12 % прибуткового податку від всієї суми прибутку, який отримав для нього пайовий фонд.

      Ефективною  є діюча в Росії схема само інвестування підприємств. Вона полягає  в тому, що частина прибутку підприємства, отримана за рахунок впровадження енергозберігаючого обладнання (технології) виділяється  із загальної суми прибутку та звільняється від оподаткування строком на 2 роки при умові використання коштів на енергозбереження

      Податкові пільги, як засіб фінансового стимулювання енергозбереження найбільш широко використовується в США, Японії, і ряді Європейських країн з кінця 70-х - початку 80-х  років. Податкові пільги можуть надаватися наступним чином:

      − в результаті безпосереднього звільнення частини отриманого прибутку від сплати податку (наприклад на вартість досягнутої економії енергоресурсів);

      −  відрахування частини податкових виплат в рахунок погашення затрат на придбання обладнання та технологій;

      − встановлення підвищених норм амортизації нового енергоефективного обладнання.

      Мета  використання цих заходів є підвищення фінансової привабливості енергозбереження в тих сферах де цьому перешкоджають  ринкові обмеження.

      Для створення механізмів фінансування енергозберігаючих проектів та підвищення цінового фактору в стимулюванні ефективного використання енергоресурсів в ЄС використовується механізм енергетичних податків. Вперше податок на використання нафти ввела Данія в 1977 р., для  того щоб примусити споживачів економити  електроенергію. З 1982 року в країні запроваджено податок на використання вугілля. Коли в середині 80-х ціни на нафту різко впали, енергетичні  податки були збільшені настільки, щоб зберегти споживчі ціни на попередньому високому рівні.

      В 1992 році Данія одна із перших ввела податок на вуглекислий газ СО₂, який також повинен стимулювати економію енергії та сприяти використанню екологічно чистих джерел енергії. Екологічні податки на енергію також використовують Норвегія, Нідерланди, Швеція, Фінляндія.

      Починаючи з кінця 1993 року і в інших країнах  ЄС широко використовуються податки  на використання палива та енергії (Франція, Італія, Німеччина, Греція, Великобританія). Поряд з цим, досвід вказує на той  факт, що економічному розвитку не наноситься ніякої шкоди, в країнах де введено  енергетичні податки при одночасному  скороченні інших видів податків, перш за все на прибуток.