Роль та місце позабюджетних фондів у структурі державних фінансів України

            Зміст С 

Вступ 2

1 Теоретичні  основи  організації діяльності  системи позабюджетних  українських фондів                                                                                                  4

1.1 Історія та  причини формування позабюджетних  фондів 4

1.2 Класифікація  та порядок утворення позабюджетних  фондів 9

2 Позабюджетні  українські фонди в фінансовій  системі України  16

2.1 Зв'язок цільових  фондів з іншими ланками фінансової  системи 16

2.2 Особливості  формування цільових фондів України 22

3 Аналітична  оцінка  формування та використання  коштів 24

позабюджетних фондів                                                                                                

3.1 Позабюджетні  фонди енергозбереження  24

3.2 Позабюджетний  фонд « Україна – дітям »  31

3.3 Позабюджетні  фонди сприяння місцевому самоврядуванню   44

Висновки                                                           52

Список використаної літератури 54

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ 
 

      У фінансовій системі України спеціальні фонди займають важливе місце. Ці фонди концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. Кошти цих фондів витрачаються, як правило, на соціальні потреби, вони дають змогу насамперед підтримувати життєвий рівень значної частини населення, які вже не працюють за віком, у зв'язку з втратою працездатності або безробіттям. Ці фонди сприяють локалізації негативних соціальних виявів у суспільстві, допомагають певним громадянам перекваліфікуватися тощо.

      Спеціальні  фонди, як правило, мають цільовий характер. Так, Фонд соціального страхування  використовується для виплати пенсій, кредитні фонди − для надання кредитів підприємцям, інноваційний фонд фінансує нові проекти, створення нових виробництв і технологій. Тому актуальним є питання наукового обґрунтування обсягу, призначення й цільового використання фондів, а також контролю за цим процесом.

      Досвід  розвинутих країн свідчить, що у  фінансовій системі важливу роль відіграють спеціальні фонди, які виконують насамперед економічні й соціальні функції. Використовуючи кошти цих фондів, держава може втручатися в процеси виробництва, надавати субсидії і кредити підприємствам, а також зовнішні позики, забезпечувати населення соціальними послугами.

      Мета  курсового дослідження − вивчити основні особливості функціонування українських позабюджетних фондів.

      Завдання  курсової роботи полягає у :

      − визначенні причин і доцільності формування спеціальних соціальних  фондів ;

      − дослідженні особливостей функціонування позабюджетних фондів в Україні;

     − окресленні перспектив розвивання спеціальних фондів в Україні.

      Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти функціонування позабюджетних фондів.

      Об’єктом дослідження виступає фінансова діяльність  позабюджетних фондів України.

      Інформативною базою дослідження виступили праці вітчизняних та закордонних фахівців в галузі фінансів , матеріали періодичної преси, статистичні дані , всесвітня мережа Інтернет.

      Курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновку та додатків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, висвітлюються особливості функціонування позабюджетних фондів України, а також перспективи розвитку  цих фондів. У висновках сформульовано основні висновки по дослідженню, в додатках наведено допоміжний ілюстративний матеріал. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1 Поняття та зміст цільових  фондів держави 
 

      1.1 Історія та причини формування  позабюджетних фондів 
 

      Соціальні позабюджетні фонди постійно розвиваються й удосконалюються залежно від  фінансової і соціальної політики держави, яка на кожному етапі розвитку суспільства застосовує певні форми, методи та важелі впливу на соціальні процеси. Держава забезпечує проведення єдиної політики у цій сфері, реалізацію прав громадян на соціальний захист, дотримання всіма учасниками законів і нормативно-правових актів, адаптацію вітчизняних соціальних стандартів до міжнародних. Регулювання у сфері соціальних позабюджетних фондів полягає у розробленні та прийнятті законів, що регламентують відноси учасників; перегляді страхових внесків, норм і порядку формування доходів з урахуванням поточної соціально-економічної ситуації; підвищенні розмірів соціальних виплат з метою покращення матеріального забезпечення громадян; контроль за рухом грошових коштів і діяльності робочих органів фонду.

      До 1991 р. система позабюджетних фондів у колишньому Союзі РСР не була достатньою мірою розвинутою. Адміністративно-командне управління передбачало концентрацію всіх фінансових ресурсів у єдиному  централізованому  фонді − бюджеті. У складі державного бюджету виокремлювався бюджет державного соціального страхування.  Крім того, були доброчинні фонди ( Дитячий фонд , Фонд миру тощо)[21,ст.16-17].

      З проголошенням незалежності України  почали запроваджуватися нові форми  фінансової системи властиві для  держави з ринковою економікою, у тому числі цільові фонди. Проте цей процес не мав достатніх теоретико - організаційних та правових засад . Органи законодавчої та виконавчої влади не визначили стратегії розвитку та місця позабюджетних фондів у системі державних фінансів. Численні зміни, які вносяться до порядку формування та використання фондів, їх співвідношення з бюджетом, не сприяють ефективному управлінню державними фінансовими ресурсами.

      Запровадження сучасної методики встановлення розміру  страхових внесків та рівня соціальних виплат залежить від стану економіки, доходів суб’єктів господарювання та громадян, політики, уряду.

      Ще  однією особливістю вітчизняної  системи позабюджетних фондів є  надання переваги фондам соціального  призначення. Це позитивно характеризує роль держави у забезпеченні соціального  захисту населення в умовах ринкових трансформацій. Однак не менша увага має приділятись й економічним проблемам, бо від обсягу валового внутрішнього продукту, стану економіки залежать наповнюваність дохідної частини бюджетів соціальних позабюджетних фондів та їх фінансова стабільність.

      Найбільші зміни у складі соціальних позабюджетних  фондів та їх взаємодії з державним  бюджетом відбувалися з 1991 по 2001 р. У 1991—1992 рр. були сформовані: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Останній постійно знаходився у складі державного бюджету.

      Згідно  із Законом України "Про Державний  бюджет України на 1994 рік" (ст. 8) до складу державного бюджету було включено бюджет Пенсійного фонду. У 1994 р. 80 % надходжень коштів від приватизації майна державних підприємств спрямовувались до бюджету, з яких 30 % зараховувалося до державного бюджету на фінансування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій.

      У 1996 р. склад доходів і видатків державного бюджету поповнився ще одним цільовим фондом — Державним фондом сприяння зайнятості населення. У 1997 р. у зв'язку зі значним зростанням розмірів виплат пенсіонерам, а отже, збільшенням обсягу видаткової частини бюджету Пенсійного фонду, він був виведений зі складу доходів і видатків державного бюджету і став самостійним позабюджетним фондом.

      У 1999 р. були скасовані обов'язкові внески підприємств, організацій та установ  до Фонду для здійснення заходів  щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

      З 1 січня 1999 р. кошти усіх державних  та місцевих позабюджетних фондів, крім Пенсійного та Фонду соціального  страхування, повинні були зараховуватись до відповідних бюджетів і витрачатись на передбачені законодавством заходиp[8,ст.76].

      У 2000 р. до складу доходів і видатків державного бюджету був введений Фонд соціального страхування, тобто  всі державні цільові фонди, крім Пенсійного, знаходились у централізованому фонді держави з метою поповнення його доходів та збалансування з видатками.

      Фінансування  витрат у 2000 р. з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення проводилось за рахунок коштів Державного бюджету України. Доходи, додатково отримані від погашення заборгованості із збору до цього фонду, спрямовувались на державні капітальні вкладення. 

      До 1 квітня 2000 р. будь-які цільові та позабюджетні фонди, створені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами, повинні були зарахуватись до відповідних бюджетів.

      У 2001 р. започатковано новий етап розвитку соціальних позабюджетних фондів. З цього часу вони функціонують як самостійні фінансові системи та не включаються до складу Державного бюджету України. Державний фонд сприяння зайнятості населення трансформований у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а Фонд соціального страхування — У Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Створено новий Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України[3,ст.234-237].

      Згідно  із Законом України "Про Державний  бюджет України на 2003 рік" (ст. 65) вперше встановлено частку видатків на організацію  роботи соціальних позабюджетних фондів (організаційно-управлінські видатки, видатки на інформатизацію, капітальні вкладення тощо) в їх доходах у таких розмірах: Пенсійний фонд України — 1,83 %; Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності — 4,2; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття — 14,9; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України — 4,9 % від передбачених доходів без урахування залишку за попередній рік.

      У законах про Державний бюджет України на кожний рік встановлюються зміни та доповнення до нормативно-правових актів, що регулюють відносини у  сфері соціальних позабюджетних  фондів. Уточнюються розміри обов'язкових  внесків юридичних і фізичних осіб до бюджетів фондів, змінюються співвідношення між соціальними фондами, підвищуються розміри соціальних виплат та граничних величин заробітку, на який нараховуються страхові внески. Вітчизняна практика свідчить про те, що впродовж поточного року можуть прийматися постанови Кабінету Міністрів України або правлінь фондів щодо внесення змін до порядку формування доходів та використання коштів бюджетів відповідних позабюджетних фондів. Зарубіжний досвід теж свідчить про тривалий процес розвитку спеціальних фондів соціального призначення.

      Викликане науково-технічним прогресом не збігання інтересів різних соціальних груп суспільства, кількісне зростання безробіття, загальне старіння населення у багатьох країнах об'єктивно сприяли необхідності підвищення ролі соціальних фондів. Соціальні фонди часто створюються як фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування. Такі фонди формуються в основному за рахунок страхових внесків юридичних і фізичних осіб та субсидій держави. Страхові внески громадян у більшості країн світу встановлені у відсотках до валового заробітку. При цьому передбачена річна максимальна сума внеску або максимальний дохід, до якого застосовується ставка. У зарубіжних країнах діє або один внесок з фізичних осіб за всі страхування (США), або декілька (Німеччина , Франція), сплата яких дає право на відповідні види соціальних послуг. Підприємства сплачують обов'язкові внески у відсотках, але не до загального фонду заробітної плати працюючих, а до наперед встановленої максимальної валової заробітної  плати. Тому чим більшими є кількість кваліфікованих працівників на фірмі та їхня заробітна плата, тим меншу частку становитимуть відрахування у соціальні фонди в загальній сумі фонду оплати праці[6,ст.56-57].

      У СІЛА діє велика кількість соціальних фондів, що знаходяться у різному  адміністративному підпорядкуванні. Найбільшими з них є: фонд страхування  зі старості, інвалідності і на випадок  втрати годувальника; фонд страхування  державних службовців; фонд допомоги незабезпеченим. Фонди соціального  страхування Німеччини включають  велику кількість автономних фондів, які охоплюють окремі види страхування: фонд пенсійного страхування робітників і службовців; фонд страхування на випадок хвороби; фонд страхування з безробіття тощо. У Великій Британії функціонують два основних соціальних фонди: фонд національного страхування і пенсійні фонди державних підприємств. У Японії нараховуються чотири великих фонди: фонд страхування здоров'я, фонд національних пенсій, фонд страхування від виробничого травматизму, фонд страхування від безробіття. У Франції найбільшими соціальними фондами є: фонд страхування на випадок хвороби, інвалідності, материнства, пенсійний фонд, національний фонд допомоги безробітним.