Роль та місце позабюджетних фондів у структурі державних фінансів України

          ^{1. 2 Класифікація та порядок утворення позабюджетних фондів} 
 

         Позабюджетні фонди — важлива складова державних фінансів і самостійна ланка фінансової системи країни. Їх виникнення та функціонування пов'язане з наявністю товарно-грошових відносин.

      Державні  фонди були запроваджені задовго  до формування бюджету як єдиного централізованого грошового фонду й існували у вигляді спеціальних фондів та особливих рахунків. Із розширенням сфери діяльності держава потребувала все більших грошових коштів , що зосереджувалися в особливих фондах і мали спеціальне призначення. Таким фондам притаманний , як правило, тимчасовий характер. Після виконання запланованих заходів і припинення їх фінансування спеціальні фонди ліквідовувалися. Множинність таких фондів створювала певні фінансові незручності й потребувала додаткових коштів на управління.

      Із  розвитком і зміцненням держави  спеціальні фонди було уніфіковано  і створено на основі їх об'єднання  державний бюджет , який після розгляду і схвалення парламентом набував статусу закону, обов'язкового до виконання.

      У сучасних умовах через державні фінанси  здійснюється важливий вплив на соціальні  та економічні процеси , які відбуваються в суспільстві. Виконуючи властиві для конкретного етапу розвитку функції , держава забезпечує фінансування заходів щодо соціального захисту населення , підтримки державного сектору національної економіки , реалізації пріоритетних загальнодержавних програм. Основну роль у перерозподілі фінансових ресурсів між територіями , галузями, сферами діяльності , юридичними , фізичними особами відіграють державний та місцеві бюджети. Обсяги видатків бюджетів залежать від їх дохідної частини , а також не мають чинити надмірний вплив на підприємницьку діяльність.

      З метою вирішення окремих загальнодержавних  програм залучаються інші форми  перерозподілу централізованих  фінансових ресурсів, до яких належать позабюджетні фонди. Ринкові умови господарювання і наявність різних форм власності створюють об'єктивні умови для функціонування позабюджетного механізму розподілу грошових коштів, який надає можливість залучати додаткові фінансові ресурси від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і спрямовувати їх на суспільні потреби.

      Позабюджетні  фонди мають певні переваги. Зміни, які відбуваються в економіці та соціальному житті суспільства, потребують прийняття оперативних управлінських рішень. Формування і використання бюджетних коштів регламентується нормативно-правовими актами на рік, а в позабюджетних фондах, що регулюються органами виконавчої влади, можливі зміни впродовж звітного періоду. Так, за наявності додаткових надходжень коштів можуть бути збільшені розміри соціальних виплат. Кошти, інвестовані в цінні папери, приносять додатковий дохід. Позабюджетні фонди підлягають управлінню та контролю на засадах трипартизму.

      Дослідження теоретичних засад позабюджетних  фондів виявило різні підходи до їх визначення. Їх розглядають як: державні цільові фонди, що є формою перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб; фонди фінансових ресурсів цільового призначення , які використовуються для задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур та окремих громадян; загальнодержавні фонди цільового призначення.

      Поняття "фонд" означає кошти, акумульовані на спеціальному рахунку і призначені на конкретні цілі. Фінансові ресурси можуть використовуватись у фондовій та нефондовій (потоковій) формах. Позабюджетні фонди належать до першої групи, а їх назва вказує на цільове призначення. У перспективі фінансова наука може запропоновувати нове поняття або використати іноземний досвід з визначенням їх як спеціальних фондів.

      До  спеціальних фондів у світовій практиці належать різноманітні автономні і приєднані бюджети, позабюджетні фонди, спеціальні кошториси і рахунки, які виконують, у першу чергу, економічну та соціальну функції. За рахунок коштів таких фондів держава надає соціальні послуги населенню, субсидії та кредити підприємствам, регулює національну економіку тощо.

      У фінансових системах більшості країн  світу спеціальні фонди займають вагоме місце. Обсяг акумульованих у них коштів є досить значним. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни , Японії зі спеціальних фондів фінансується більше половини державних видатків, у Великобританії — понад третина.

      Позабюджетні  фонди різняться один від одного за правовим статусом, строком дії, цілями використання тощо (таблиця 1.1).

      В Україні найбільшого поширення  набули загальнодержавні соціальні  позабюджетні фонди, що мають постійний характер.

      Соціальні позабюджетні фонди доцільно розглядати як особливе явище товарно-грошових відносин. Вони є формою перерозподілу валового внутрішньо-продукту у грошовому вираженні з метою формування Централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соціальні програми. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 1.1  −   Класифікація позабюджетних фондів 

        

      Всі види розподільних відносин, які здійснюються за допомогою соціальних позабюджетних фондів, можна виокремити в такі групи:

      − між органами державної виконавчої влади і фізичними особами, які сплачують внески та отримують соціальні допомоги з цих фондів;

      − між органами державної виконавчої влади, пов'язані з перерозподілом коштів державного бюджету, окремих соціальних фондів;

      − між органами державної виконавчої влади та кредитними установами з приводу отримання та повернення кредитів, вкладення тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки;

      − між робочими органами фондів й установами, організаціями, які надають громадянам соціальні послуги;

      − між органами державної виконавчої влади та юридичними                     особами, які сплачують внески у фонди.

      Сукупність  зазначених вище грошових відносин характеризує зміст позабюджетних фондів. Об'єктивна необхідність таких фондів пов'язана з тим, що в умовах товарно-грошових відносин держава має ефективно організувати перерозподіл валового внутрішнього продукту, формуючи фонди грошових коштів з метою повної реалізації своєї соціальної політики[19, ст. 223-225].

      Матеріальним  вираженням цих відносин є централізовані фонди грошових коштів, які характеризуються такими ознаками:

      − цільове призначення коштів;

      − правове регулювання формування і використання коштів;

      − перебування коштів у розпорядженні спеціальних органів державної виконавчої влади;

      − перерозподіл коштів всередині кожного напряму соціальної політики;

      −  динамічність;

      −  мобільність;

      − наявність резервних фондів у їх складі.

      За  формою бюджети соціальних позабюджетних  фондів є фінансовими планами спеціальних органів державної виконавчої влади, які мають особливий склад і структуру доходів та видатків, характеризуються певним порядком складання, затвердження і виконання.

      Організаційна структура позабюджетних фондів складається з правлінь та виконавчих дирекцій, що розпоряджаються коштами  цільового призначення.

      Робочі  органи позабюджетних фондів взаємодіють  із законодавчою владою, між собою, з фінансовими та кредитними організаціями (таблиця 1.2).

      Основним  призначенням соціальних позабюджетних  фондів є забезпечення спеціальних  органів державної виконавчої влади  таким обсягом фінансових ресурсів, який був би достатнім для виконання  ними своїх повноважень. Фонди відіграють важливу роль, яка виявляється  у:

      − вони є важливою формою перерозподілу валового внутрішнього продукту, яка активно застосовується державою в умовах ринкових перетворень. Обсяг соціальних фондів становить близько половини обсягу доходів державного бюджету;

      − формуючи позабюджетні фонди, держава використовує додаткові до бюджетних канали надходження грошових коштів у формі обов'язкових внесків Для своєї соціальної політики, закріплюючи за страховими внесками конкретні соціальні виплати й послуги;

      − соціальні позабюджетні фонди функціонують на страхових засадах, що передбачає солідарний перерозподіл коштів між учасниками; за мінімальних Платежів забезпечуються грошові виплати у зв'язку з настанням страхових випадків;

      − вони є інструментом соціального захисту населення. Держава гарантує громадянам матеріальну підтримку в разі настання пенсійного віку, втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, народження дитини;

      − соціальні позабюджетні фонди є важливим інструментом державного впливу на ринку праці при вирішенні демографічних проблем, організації охорони праці на підприємствах.  
 
 
 
 

Таблиця  1.2 −  Суб'єкти управління коштами соціальних позабюджетних фондів 
 

      

2 Позабюджетні українські фонди в фінансовій системі України

2.1 Зв’язок цільових фондів з іншими ланками фінансової системи

 
 
 

         Фінансова система – це сукупність  окремих її ланок, що мають  особливості в створенні та  використанні фондів фінансових  ресурсів, які зосереджені в розпорядженні  держави, не фінансового сектора  економіки, певних фінансових  інститутів, домогосподарств для  фінансового забезпечення економічних  і соціальних потреб суспільства  в цілому, окремих його верств  населення, господарських структур, окремих громадян.

         Фінансова система держав можуть  вирізнятися за структурою та  функціями. Це зумовлено видами  форм власності, політичними орієнтирами  правлячих еліт, рівнем економічного  розвитку держави тощо. Нині у  світі нараховується понад 20 різних  моделей фінансових систем окремих  держав. За наявності певних відмінностей  вони мають спільну основу  в переліку окремих ланок.

         Структура фінансової системи  може бути розглянута на прикладі  фінансової системи України. Її  можна представити таким рисунком    (рисунок 2.1).

      Чільне  місце у фінансовій системі посідають  фінанси не фінансового сектора  економіки, тобто фінанси підприємницьких  структур. Вони обслуговують створення  валового внутрішнього продукту –  основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, залежно від форми  власності, як на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні  тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо.