Підвищення ролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки України

         Факти порушень встановлюються  сьогодні практично в кожній  з перевірених установ. Але  винні в порушеннях не несуть  покарання. Координації взаємодії  між органами, що здійснюють перевірки,  немає, як і спільних дій  щодо усунення причин, які породжують  умови для порушення чинного  законодавства. Між контрольними  органами фактично немає обміну  інформацією щодо методів виявлення  порушень та встановлення способів  розкрадання державних коштів та державного майна.

       Сьома проблема – кадри органів державного фінансового контролю, стандарти їхньої діяльності, заробітна плата, умови праці та оплати відряджень. Через низьку заробітну плату на роботу залучаються робітники низької кваліфікації, є проблеми і в організації професійної підготовки та перепідготовки кадрів у відповідності з новими стандартами бухгалтерського обліку.

       Зовнішній, незалежний державний фінансовий контроль та аудит є новими для України  і слабо відпрацьованими як у  теоретичному, так і в методологічному  плані. У Конституції України  дане питання слабо розкрите. Стаття 98 виписана не досить чітко. Закон, який регулює діяльність Рахункової палати, надто недосконалий, особливо після  прийняття рішення Конституційного  Суду щодо призупинення його дії.

       Незважаючи  на вищезазначені недоліки, наближена  до ринкової економіки система державного фінансового контролю в нашій  країні все-таки в основному склалася. Вона охоплює як нормативно-правову  базу, так і органи, що здійснюють державний контроль, та  форми й методи контролю.

       Аналіз  системи державного фінансового  контролю дає змогу сказати на підставі статистичних даних, що останнім часом кількість виявлених фінансових порушень загалом по Україні зросла. Так, у 2001 році було виявлено фінансових порушень на суму 172553,3 тис. грн., тоді як у 1998 році – 14781,4 тис. грн.  
 
 

       Таким чином, спостерігається  тенденція до зростання у 11,6 рази, і це за 3 роки. (дод. А)  На основі даних було зроблено прогноз на 3 роки вперед до 2004 р., який визначив даний показник на рівні приблизно 2013697,01 тис.грн. Таке зростання може бути віднесено на неефективність як фінансового контролю, так і органів, що його здійснюють, а також недосконалістю законодавчої бази.

       Додаток А.

       За  дорученнями вищих органів влади  і правоохоронних органів органами контрольно-ревізійної служби загалом  протягом 1994-1999 років проведено було 217,8 тис. ревізій та перевірок суб’єктів  підприємницької діяльності, якими  виявлено незаконних, нецільових витрат та нестач на суму 3,9 млрд. грн., що становить 78,4 відсотка загальної суми виявлених  службою за цей період незаконних і нецільових витрат та нестач.

       Показники результативності контрольно-ревізійної роботи у 1999 році вищі від середньорічних протягом останніх 6 років; у розрахунку на один суб’єкт підприємницької  діяльності у 1999 році виявлено незаконних і нецільових витрат та нестач на суму 10,9 тис.дол. США при середньорічному показнику 7,7 тис.дол., в розрахунку на одного ревізора – 49,8 тис.дол. при середньорічному показнику 41,0 тис.дол. США. За 9 місяців ці показники становили відповідно 16,2 та 58,1 тис.дол. США.  
 
 

       Згідно  вищезазначених даних було побудовано графік і за допомогою лінії тренду зроблено прогноз щодо незаконних витрат на одного суб’єкта підприємницької  діяльності на 2002 рік, за умов, якщо тенденція  до зростання не зміниться. Прогнозне  значення складає приблизно 35,78 тис.дол. США. (дод. Б) 

       Додаток Б. 

       Таким чином, зроблений аналіз стану фінансового  контролю в Україні на сучасному  етапі дає можливість дійти висновку про недооцінку ролі фінансового  контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни у державі. Такий  стан призводить до значних фінансових порушень, які мають тенденцію  до зростання протягом останніх років, що спричинено рядом проблем у  цій галузі, серед яких -  недосконалість законодавства, дублювання контрольних функцій органами управління, відсутність незалежного контролю та інші.

       Наявність значних обсягів фінансових порушень визначає потребу в підвищенні ролі фінансового контролю на сучасному  етапі розвитку економіки України.  
 
 

7. Підвищення  ролі фінансового  контролю на сучасному  етапі розвитку економіки  України

       Відсутність стратегії реформування органів  контролю, непослідовність дій і  прямі помилки не дали змогу створити ефективну в умовах переходу до ринку  цілісну систему фінансового  контролю в Україні. Діюча система  державного фінансового контролю потребує серйозного реформування. Сучасний стан державного фінансового контролю в  Україні – це, на наш погляд, результат  недооцінювання його ролі в успішному  господарюванні та розв’язанні соціальних проблем.

       Реформування  системи контролю має не тільки важливе  соціально-економічне значення, а й  відіграє провідну роль у становленні  демократичного суспільства. Практично  реформа системи державного контролю вже почалася, одночасно з процесами  економічних реформ, реформ складових державного устрою. Однак подібне реформування державного контролю може й не привести до бажаних результатів, до формування цілісної системи контролю, оскільки поки що практично відсутня чітка стратегія, яка ґрунтувалася б на достатньо продуманій концепції. 

       Таким чином, проблеми удосконалення та посилення  державного фінансового контролю залишаються  актуальними й сьогодні у зв’язку  з невирішеністю ряду як теоретичних, так і практичних питань. Для посилення  функцій державного контролю, його подальшого становлення як повномасштабної  системи, що охоплює інтереси держави  і її громадян у фінансовій сфері, потрібно реально оцінити сучасний стан основних елементів цієї системи  й розробити шляхи її удосконалення.

       Основною  вимогою реформування системи фінансового  контролю в Україні повинна бути її адекватність сучасним вимогам, тобто  відповідність кожного з елементів  системи визначеним параметрам суспільно-господарського розвитку. При цьому досить важливу  роль в удосконаленні відіграє модифікація  контрольних дій, оскільки вони віддзеркалюють методологічний аспект контролю.

       Чинній  в Україні системі фінансового  контролю, яку можна вважати відповідною  існуючим вимогам, бракує сучасного  методичного та технологічного інструментарію виконання контрольних дій. Причиною цього є недостатня дослідженість методологічних аспектів проблеми, а відповідно – відсутність новітнього арсеналу прийомів і способів здійснення фінансового контролю. Це суттєво збіднює існуючу контрольну практику і значною мірою зумовлює низьку ефективність функціонування системи фінансового контролю держави.

       Розв’язання проблеми підвищення ефективності державного фінансового контролю слід здійснювати  на засадах системного підходу, а саме:

1. Фінансовий контроль мусить розглядатися як важливий елемент загальнодержавного контролю, який у свою чергу є складовою системи суспільного контролю;
2. У процесі удосконалення державного фінансового контролю повинні враховуватися принципи такої структуризації контролю в суспільстві, яка означає необхідність розгортання взаємодії системи фінансового контролю із контролюючими органами місцевого самоврядування;
3. Доповнення фінансового контролю, виконавцями якого є органи державної влади та місцевого самоврядування, незалежним фінансовим контролем, який здійснюють аудитори та аудиторські фірми;
4. Дотримання субординації при побудові органів фінансового контролю в структурі загальнодержавних контролюючих інституцій.

       Виходячи  із вищезазначеного, можна сформулювати основні напрямки підвищення ролі фінансового контролю.

1. Визначити поняття „система контролю”, складові якої мають бути взаємопов’язаними і діяти як єдиний організм на всіх етапах діяльності державних органів, включаючи й аудиторську діяльність.
2. Основні положення фінансового контролю (статус, компетенцію головних органів, їх систему) доцільно закріпити конституційно з урахуванням принципу розподілу законодавчої, виконавчої влади та особливостей державного устрою країни.
3. Закріпити у спеціальній статті Конституції України поняття державного контролю і визначити, які державні органи влади та посадові особи користуються правом контролю, в яких сферах і яким чином вони його здійснюють.
4. Визначити в спеціальному Законі „Про фінансовий контроль в Україні” основи державної системи контролю, права та обов’язки органів державної влади і управління, органів місцевого самоуправління підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян, структуру та організацію державної системи контролю.
5. Вирішити на законодавчому рівні питання, пов’язані з матеріально-технічним і соціальним забезпеченням працівників контролюючого апарату, стимулюванням праці та відповідно фізичним захистом.
6. Створити відповідну нормативно-правову, методологічну й інформаційну базу державного фінансового контролю із застосуванням сучасної технології контролю.
7. Наділити Головне контрольне управління Президента України функціями найвищого органу державного фінансового контролю з визначенням його статусу, місця, структури, компетенції, функцій, прав та обов’язків працівників.
8. Посилення вимог до контролю за власністю держави, аналогічних основам державного контролю у сфері фінансів.
9. Удосконалення статистичної звітності про роботу відомчого контролю та структури його органів.

       У контексті досліджуваної проблематики необхідно наголосити на важливості аудиту, тобто врегульованого чинним в Україні законодавством незалежного  фінансового контролю, що здійснюється з метою захисту інтересів  власників, які відіграють роль його ініціаторів. Аудит як одна з властивих  ринковій економіці та історично  апробованих форм фінансового контролю може і повинен бути плідно використаним з метою підвищення ефективності функціонування системи суспільного, в тому числі й державного, контролю.

       Одним із напрямків удосконалення аудиторського  контролю в Україні є прискорення  розробки якісної цілісної системи  національних стандартів аудиту, базою  для створення якої можуть бути 29 міжнародних нормативів аудиту та супутніх робіт. Крім того, важливим є впровадження положень Закону України „Про аудиторську діяльність” (дія якого призупинена) в практику роботи недержавного сектора економіки, а саме проведення обов’язкової аудиторської перевірки на недержавних підприємствах.

       Для України, яка стала на шлях побудови правової демократичної держави  з ринковою економікою, з метою  недопущення паралелізму та дублювання в діяльності контролюючих органів  усіх рівнів особливої актуальності набуває розвиток інформаційної  бази у сфері здійснення контролю. Саме про створення інформаційної  бази державного фінансового контролю йдеться й в Указі Президента України „Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи”. І саме ця інформаційна база має відіграти значну роль у підвищенні ефективності державного фінансового контролю.  
 

       Також удосконалення контролю на сучасному  етапі потрібно здійснювати згідно з державною програмою створення  електронних систем контролю і управління товарним і грошовим обігом на 1994-2000 рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України „Про впровадження електронних систем контролю та управління товарним і грошовим обігом”. Основне призначення даної програми – створити електронний обмін інформацією між державними контролюючими органами (Державною податковою службою, ГоловКРУ України та іншими) і правоохоронними органами. На підставі зазначеної програми потрібно створити можливість для розвитку і санкціонованого доступу до інформації багаторівневої автоматизованої системи управління фінансовими і матеріальними потоками держави (облік, аналіз, прогнозування, прийняття рішень) і на цій основі забезпечити раціональне використання матеріальних і фінансових ресурсів, а також стабільне і в повному обсязі надходження коштів до державного бюджету з усіх галузей народного господарства.

       Створення в Україні такої системи електронного контролю забезпечить значний економічний  ефект ще й завдяки скороченню витрат часу кваліфікованих працівників, сприятиме підвищенню якості роботи контрольних служб.

       Таким чином, можна дійти висновку про  те, що реалізація зазначених напрямів надасть змогу реформувати в  Україні систему державного фінансового  контролю, підвищити його роль у  забезпеченні фінансової дисципліни на сучасному етапі розвитку нашої  держави. Адже фінансовий контроль стає засобом подолання кризових явищ, стабілізації та зростання національного  доходу за умови, коли подальший його розвиток відбувається, спираючись на дійсні потреби в його застосуванні, коли його реформування буде здійснюватися правильно та доцільно.