Підвищення ролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки України

       Виходячи  з поділу контролюючих суб'єктів  на ініціаторів та виконавців, можна  виділити такі види фінансового контролю, як:

1. прямий (безпосередній), який виконують його ініціатори;
2. представницький (опосередкований), тобто контроль, делегований ініціаторами іншим суб'єктам, які відіграють роль його виконавців.

       В залежності від ступеня охоплення  контрольованого об'єкта можна виділити такі види фінансового контролю, як комплексний, тобто такий, якому підлягають всі аспекти діяльності підконтрольного об'єкта, і тематичний, тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах діяльності.

       Залежно від ступеня охоплення об'єктів  фінансовим контролем можна виділяти такі його види, як повний і частковий, суцільний і вибірковий. Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням фінансової сторони діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з певного кола питань шляхом ознайомлення на місці з окремими напрямами фінансової діяльності.

       Суцільний контроль передбачає вивчення всіх первинних  документів і записів у формах аналітичного і синтетичного обліку. При вибірковому контролі перевіряються всі документи в окремі періоди протягом року або перевіряється частина документів, але за весь звітний період,

       Залежно від джерел інформації і методики виконання контрольних дій фінансовий контроль можна поділити на документальний і фактичний. Цей поділ носить деякою мірою умовний характер, тому що в основу такого розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю е первинні документи, бухгалтерська, статистична звітності, нормативна й інша документація. Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх перевірки в натурі, а тому він не може бути всеохоплюючим через безперервний характер фінансово-господарських операцій.

       Залежно від місця здійснення фінансового  контролю його можна поділити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті, і дистанційний контроль, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, одержуваної через засоби зв'язку.

       Важливою  ознакою класифікації фінансового  контролю є форма його здійснення. Під формами фінансового контролю слід розуміти окремі сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерії розмежування цих форм визначаються зіставленням часу здійснення контрольних дій з процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів. Разом з тим вони знаходяться у тісному взаємозв'язку, відображаючи тим самим безперервний характер контролю. В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль, який здійснюється до проведення фінансових операцій. Попередній контроль є найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки вона дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат і витрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.

       Поточний  фінансовий контроль є органічною частиною процесу оперативного фінансового  управління і регулювання фінансово-господарської  діяльності підприємств, організацій, установ. Він проводиться в короткі  проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій.

       Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі періоди часу шляхом вивчення даних обліку і звітності, планової, нормативної документації, контролю підлягає і фактичний стан справ. 
 

       Попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємопов'язані і доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів і т.п. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово-господарської діяльності і своєчасно їх ліквідувати. Наступний контроль виявляє недоліки, які не виявлені попереднім і поточним контролем. Тільки застосування всіх указаних форм фінансового контролю в їх єдності і взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.

       Важливою  ознакою класифікації фінансового  контролю є метод контролю. До методів фінансового контролю відносяться конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.

       Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської  діяльності підприємства, установи, організації  за певний період часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій,, їх доцільності і ефективності, правильності обліку і достовірності облікових і звітних даних.

       Тематична перевірка здійснюється з певного  кола питань чи однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансово-господарської діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємозв'язку між різними суб'єктами контролю і мають сильний контрольний вплив.

       Обстеження  являє собою ознайомлення на місці  з окремими ділянками фінансової діяльності, в процесі якого виявляються  її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є  використання прийомів співставлення  фактичного стану справ з нормативним, логічного аналізу різних факторів і обставин здійснення окремих фінансових операцій і дій посадових осіб.

       Відстежування фінансової діяльності господарюючих суб'єктів має відбуватися у формі моніторингу, який передбачає постійне здійснення фінансового контролю суб'єктів господарювання.

       Використання  всієї сукупності видів, форм і методів  контролю має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому.

4. Інструменти фінансового контролю

 

Складовими елементами фінансового контролю (рис. 2. 1) є:

• фінансовий аналіз;
• бюджетування;
• аудит.

       Рис. 2.1- Основні складові системи фінансового  контролю  

       Фінансовий  аналіз також можна розглядати як складну підсистему, де основними інструментами є:

• аналіз фінансової звітності організації;
• аналіз фінансових коефіцієнтів;
• аналіз беззбитковості.

       Аналіз  фінансової звітності  організації. Для оцінки та контролю діяльності організації широко застосовують такі документи фінансової звітності:

1. баланс;
2. звіт про прибутки та збитки;
3. звіт про рух готівки.

       Характеристика  інструментів аналізу фінансової звітності  наведена в табл. 2.1.  

       Таблиця 2.1 -Характеристика інструментів аналізу фінансової звітності

 

       Аналіз  фінансових коефіцієнтів переслідує наступні цілі:

• порівняння поточних фінансових результатів організації із попередніми, визначення змін, встановлення тенденцій;
• порівняння результатів фінансової діяльності однієї фірми із відповідними результатами інших фірм галузі.

       Для інтерпретації результатів діяльності організації використовують декілька груп фінансових коефіцієнтів, до найважливіших  серед яких відносять:

1. коефіцієнти ліквідності;
2. коефіцієнти платоспроможності;
3. коефіцієнти прибутковості (рентабельності).

       Характеристика  фінансових коефіцієнтів наведена у  табл. 2.2.  
 
 
 
 

       Таблиця 2.2. - Характеристика фінансових коефіцієнтів

  

       Аналіз  беззбитковості проводиться для з’ясування, якими мають бути обсяги продажу продукції організації, щоб досягти прибутковості.

       Бюджетування - один із основних засобів планування і контролю за діяльністю підрозділів в організації. Бюджетами визначаються як планові, так і фактичні показники витрат (грошові кошти, активи, сировина і ресурси, заробітна плата) структурних одиниць організації.

       Цілі  аналізу виконання  бюджетів:

• точне вимірювання дійсного стану справ;
• порівняння результатів діяльності різних підрозділів і рівнів управління за різні проміжки часу.

       Переваги  бюджетного контролю:

• простота здійснення;
• можливість формалізації;
• широке залучення менеджерів до процесу контролю.

       Недоліки  бюджетного контролю:

• орієнтація переважно не на результати, а на витрати;
• можливість перевитрачання коштів запланованого бюджету.

       Аудит – незалежна формальна верифікація (засвідчення) фінансових звітів і операційних видів діяльності організації. Розрізняють зовнішній і внутрішній аудит.

       Зовнішній аудит проводиться зовнішньою незалежною аудиторською організацією і спрямований на перевірку фінансової звітності.

       Внутрішній аудит окрім фінансової перевірки додатково оцінює операційну діяльність організації і опрацьовує рекомендації щодо її удосконалення.

       Обов’язкові напрямки аудиторської перевірки:

• грошові кошти (залишки на рахунках, аналіз процедур управління грошовими потоками);
• надходження (перевірка гарантій сплати боргів споживачами, перевірка балансу);
• запаси (перевірка матеріальних запасів на складах, порівняння оцінок з показниками балансу, оцінка фізичного зносу);
• основні фонди (огляд, оцінка зносу, визначення адекватності страхування);
• кредити (аналіз кредитних угод, узагальнення зобов’язань);
• доходи і витрати (оцінка їх розподілу за термінами, доречності, сум).

 

       

5. Система державного фінансового  контролю в Україні