Погашення та зняття судимості

У деяких випадках строк погашення  судимості спливає одночасно  з строком давності обвинувального вироку. Частина 2 ст. 90 КК спеціально передбачає таку ситуацію, вказуючи, що в строк  погашення судимості зараховується  час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість  погашається по закінченні строків  давності виконання вироку (ст.80 КК) [3].

У зв'язку з широким застосуванням  умовно-дострокового і дострокового звільнення від покарання, а також  заміни покарання більш м'яким, виникає  питання, як обчислювати в цих  випадках строк погашення судимості: з моменту відбуття покарання, визначеного  вироком суду, чи з моменту звільнення. Закон вирішує і це питання. У  ч. 3 ст. 90 КК встановлено: якщо особу  було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості  обчислюється, виходячи з фактично відбутого строку, але з моменту  звільнення від відбування покарання (основного і додаткового). Відповідно до ч. 4 ст. 90, якщо не відбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з моменту відбуття більш м'якого покарання (основного і додаткового). Якщо зазначені в ст. 90 КК строки витікають без їх перерви вчиненням нового злочину, то особа вважається такою, що не має судимості. Проте якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, то відповідно до ч. 5 ст. 90 КК строк погашення судимості переривається. У цьому разі він починає обчислюватися заново (з самого початку) після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин [16, с.181].

Отже, з цього моменту будуть одночасно текти два строки погашення  судимості: за перший і другий злочини. Ці строки обчислюються паралельно (не складаються і не поглинаються) і  закінчуються кожний самостійно, залежно від їх тривалості.

 

 

   3.1. Строки та обчислення строків погашення судимості

 

Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з  дня набрання законної сили обвинувальним  вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості  та її зняття. Як погашення, так і  зняття судимості пов’язані зі спливом  певних термінів, протягом яких особа  повинна перетерпіти негативні  наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення[17, с. 24].

Припинення судимості анулює всі  кримінально-правові та загально-правові  наслідки засудження та призначення  покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка  раніше злочину не вчиняла, покарання  не відбувала. Вона не зобов’язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим

[18, с.78].

        Погашення судимості є типовим і найбільш поширеним способом її припинення. При цьому особа втрачає статус судимого без будь-яких своїх додаткових зусиль, без прийняття спеціального рішення з цього приводу державним органом. Автоматичне погашення судимості випливає безпосередньо із КК.

Для того щоб судимість  виявилася погашеною, необхідним є  дотримання встановлених в КК умов, які диференційовані з урахуванням  ступеня тяжкості вчиненого злочину, виду призначеного покарання, застосування звільнення від відбування покарання  з випробуванням. Однак неодмінно  вимагається, щоб з моменту набуття  чинності обвинувальним вироком, яким засудженому призначене покарання, пройшов певний строк [19].

При засудженні зі звільненням  від відбування покарання з випробуванням (ст.75,79 КК) судимість погашається одразу ж після успішного спливу іспитового строку. Випробування вважається успішно подоланим, а судимість погашеною, якщо протягом встановленого судом строку:

1) особою не вчинено  нового злочину.

2) рішення про звільнення  бід відбування покарання з  випробуванням не скасоване з  інших підстав, передбачених законом  (ч.2 ст.75, ч.5 ст.79 КК).

Якщо таким засудженим було призначене додаткове покарання, а його строк перевищує іспитовий  строк, то судимість погашається  після відбуття цього додаткового  покарання.

Щодо ряду категорій засуджених судимість погашається одразу ж  після відбування покарання, причому  незалежно від тривалості такого покарання. До них належать особи, які  відбули покарання у виді: а) позбавлення  права обіймати певні посади чи займатися  певною діяльністю; б) службового обмеження для військовослужбовців; в) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; г) тримання на гауптвахті замість арешту (для військовослужбовців). У всіх інших випадках (п.5—9 ст.89 КК) умовами погашення судимості є:

1) відбування особою основного  і додаткового покарання;

2) сплив строку погашення  судимості, визначеного ст. 89 КК. Такий строк становить від одного до восьми років і залежить від виду покарання, його тривалості, ступеня тяжкості злочину, за який засуджено особу;

3) не вчинення особою  протягом цього строку нового злочину [20, с.139].

Строки погашення судимості  обчислюються з дня відбуття основного  і додаткового покарання. До строку погашення судимості зараховується  час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість  погашається по закінченні строків  давності виконання вироку. Якщо особу  було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості  обчислюється з дня дострокового звільнення і від відбування покарання (основного та додаткового).

Якщо не відбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м’якого покарання (основного та додаткового). Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин [21].

У строк судимості як правило  включаються такі періоди:

1) час від вступу вироку в  законну силу до початку виконання  (відбування) покарання. Якщо покарання  з якихось причин взагалі не  звертається до виконання, то  особа вважається судимою з  моменту набуття чинності вироком  і до спливу строку давності  виконання “ обвинувального вироку. Коли ж вирок звертається до  виконання із запізненням, то  судимість подовжується на час  такої затримки;

2) термін основного покарання;

3) термін додаткового покарання,  якщо воно виконується після  відбування основного покарання;

4) проміжок часу від закінчення  відбування покарання до остаточного  погашення судимості. Саме ці  проміжки, вказані в ст.89, диференційовано  щодо окремих видів покарань, різних за тяжкістю злочинів  і строків покарання.

Строк погашення судимості починає  текти з наступного дня після  закінчення відбуття покарання. При  призначенні штрафу таким днем слід вважати день, наступний після  сплати його повної суми. Якщо особі  було призначене додаткове покарання  у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то строк погашення судимості  починає текти після спливу останнього дня відбування цього покарання.

Спливає строк погашення судимості  в останній день перебігу цього строку. Наприклад, вирок, яким особу засуджено  за злочин середньої тяжкості до основного  покарання на 4 роки позбавлення  волі і додаткового у виді позбавлення  права керувати транспортними засобами протягом 3 років, вступив у силу 15 липня 2002 р., під варту засуджений взятий 25 липня 2002 р. Покарання у  виді позбавлення волі буде відбуте  ним 24 липня 2006 р., додаткове покарання  триватиме з 25 липня 2006 р. до 24 липня 2009 р. Строк погашення судимості  розпочнеться з 25 липня 2009 р. і спливе 24 липня 2012 р. Починаючи з 25 липня 2012 р. судимість вважається погашеною, а вказана особа — такою, що не має судимості [22, с.119].

Призначене судом покарання  може виявитися не відбутим у належний строк. Причинами цього можуть бути:

1) поведінка самого засудженого  — його ухилення від відбування  покарання. Наприклад, втеча з  місць позбавлення волі. В такому  випадку терміном, після якого  починає текти строк погашення  судимості, слід вважати фактичне  звільнення особи від відбування  покарання;

2) дострокове звільнення від  відбування покарання:

а) умовно-дострокове звільнення від  відбування покарання на підставі ст.81 КК;

б) на підставі акта про амністію;

в) у зв’язку з помилуванням. При цьому строк погашення  покарання починається з моменту  звільнення від покарання — з  наступного дня після звільнення. Однак тривалість строку погашення  судимості визначається виходячи з  тяжкості злочину та виду покарання, визначеного вироком. Якщо особа  звільнена умовно-достроково, то випробувальний строк, протягом якого тече не відбута частина покарання, тече одночасно зі строком погашення судимості;

3) заміна покарання більш м’яким. Це також може бути проведене  з підстав, передбачених КК (ст.82), а також у зв’язку з амністією  чи помилуванням. У такому випадку  строк погашення судимості починає текти з моменту відбуття більш м’якого покарання. Тривалість строку визначається виходячи з фактично відбутого більш суворого покарання, яке спочатку й було призначене за вироком суду. Наприклад, особа була засуджена за умисний тяжкий злочин до покарання у виді 8 років позбавлення волі. Після відбуття 5 років позбавлення волі не відбуту частину покарання було замінено на виправні роботи, їх тривалість відповідно до ч.1 ст.82 КК визначено у 2 роки. Строк погашення судимості в такому разі становить 6 років (відповідно до ч.8 ст.89 КК), а перебіг цього строку почнеться після відбуття виправних робіт, тобто через 7 років після початку відбування призначеного покарання.

4) Єдина вимога, яку пред’являє  КК до поведінки особи в  період судимості, — це не вчинення нового злочину. Вчинення нового як умисного, так і необережного злочину свідчить, що засуджений не довів свого остаточного виправлення. При цьому потрібно, щоб за злочин, вчинений у період судимості, особа не була на законних підставах звільнена від кримінальної відповідальності або покарання [23, ст.132].

Вчинення нового злочину  в період судимості перериває  перебіг строку її погашення. Це означає, що раніше відбута частина строку погашення судимості анулюється і не береться до уваги, цей строк  починає текти заново в повному обсязі [24, c.96].

Оскільки судимість —  це самостійний наслідок покарання  за кожний злочин, то строки погашення  судимості обчислюються окремо стосовно і раніше вчиненого і нового (того, який перервав судимість) злочину. Розпочинається перебіг строків погашення судимості після повного відбування покарання (основного і додаткового) за останній злочин. Наприклад, 10 лютого 2002 р. розпочався перебіг строку погашення судимості в особи, засудженої до позбавлення волі за тяжкий злочин. Тривалість такого строку згідно з п.8 ст.89 — шість років, закінчитися він мав 9 лютого 2008 р., і з 10 лютого 2008 р. особа вважалася б не судимою. Однак 15 липня 2005 р. ця ж особа вчинила злочин середньої тяжкості, за який вона засуджена до позбавлення волі на чотири роки та до позбавлення права займатися певною діяльністю строком три роки, вирок набув чинності 23 липня 2005 р. і тоді ж почав виконуватися. У зв’язку із вчиненням злочину в період погашення судимості її строк перервався. Після повного відбування основного і додаткового покарання за останній злочин з 23 липня 2012 р. почнуть текти водночас два строки судимості — за перший і за другий злочин. Спливуть вони відповідно 23 липня 2018 р. та 23 липня 2015 р. (за умови, що знову не будуть перервані вчиненням нового злочину).

У цьому  розділі було досліджено поняття погашення судимості, строки та обчислення строків судимості

Отже, для погашення судимості  треба враховувати строковий характер та ступень тяжкості вчиненого злочину.

Строки погашення судимості  обчислюються з дня відбуття основного  і додаткового покарання. Також  строк погашення судимості починає  текти з наступного дня після  закінчення відбуття покарання, а спливає  строк погашення судимості в  останній день перебігу цього строку.

 

РОЗДІЛ 4. ЗНЯТТЯ СУДИМОСТІ

 

Якщо особа після відбуття покарання  у виді обмеження волі або позбавлення  волі зразковою поведінкою і сумлінним  ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість  до закінчення строків, зазначених у статті 89 КК [3].

Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 КК. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Судимість не є самоціллю. Вона покликана  закріпити результати впливу на засудженого  в ході виконання покарання, переконатися, що відбулося його виправлення. Однак  засуджений своєю поведінкою може довести, що завдання, які стоять перед судимістю, досягнуті і до погашення її строку, встановленого в ст.89 КК. З огляду на це, закон передбачає можливість дострокового зняття судимості, що є не лише проявом гуманізму та індивідуального підходу до реалізації кримінальної відповідальності, а й сприяє прискоренню остаточного виправлення засудженого, попередженню рецидиву [25, с. 59].

Підстави дострокового зняття судимості  визначені в кримінальному законі, його процесуальний порядок регламентований  КПК. Відповідно до положень, сформульованих у ч.1 і 2 ст.91, судимість може бути знята лише за таких умов:

1) особа відбула покарання у  виді обмеження волі або позбавлення  волі;

2) спливло не менше половини  строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК;

3) зразковою поведінкою і сумлінним  ставленням до праці особа довела своє виправлення [7; 3].

Дострокове зняття судимості можливе  лише щодо осіб, які відбули покарання  у виді позбавлення волі або обмеження  волі. Не вважаються такими, що відбували  покарання у виді позбавлення  волі або обмеження волі, засуджені, яким відповідно до закону ці покарання  замінювалися на інші або щодо яких застосовувалося звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи заміна цих покарань більш м’якими [26, с.43].