Небезпека травмування

     Відправляючись  у подорож, турист зіштовхується  з низкою проблемами, що при збігові обставин можуть призвести до несприятливих наслідків для його здоров'я і майна, зробити туристичну поїздку неможливою або негативно вплинути на туристичне враження.

     Турист  постійно перебуває під впливом обставин підвищеної небезпеки в незнайомому довкіллі, яке відмінне від звичайного довкілля його проживання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості тощо.

     У проектуванні туру і туристичних  послуг потрібно уважно вивчити усі  можливі чинники ризику та їхні джерела, дослідити можливість і ймовірність  вияву джерела на небезпечному для  людини рівні, схильність людини до впливу джерел небезпеки і передбачити комплекс заходів для захисту здоров'я, життя туриста та його майна.

      
Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна класифікувати так:    

     •    небезпека травмування;    

     •    вплив довкілля;    

     •    пожежонебезпека;    

     •    біологічні впливи;    

     •    психофізіологічні навантаження;    

     •    небезпека випромінювань;    

     •    хімічні впливи;    

     •    етап перевезення;    

     •    підвищена запиленість і загазованість;     

     •    специфічні чинники ризику;    

     •    інші чинники.

     Різні несприятливі чинники мають різноманітну ймовірність настання та інтенсивність впливу і важкість наслідків. Ось деякі з них:

      
    Небезпека травмування

     Небезпека травмування може виникнути в  результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, складного рельєфу  місцевості, переміщення гірських порід (каменепадів, селів, лавин), несприятливих ергономічних характеристик туристського спорядження й інвентаря, що спричиняють травми (незручне взуття - потертості шкірних покривів у туристів тощо), небезпечних атмосферних та інших природних явищ.

     Небезпеку травмування можна знизити:    

     •   захисними пристроями й огородженнями рухомих механізмів, предметів, небезпечних ділянок території (підйомників, канатних доріг, ділянок          осипів у горах, біля водоймищ, гірськолижних трас тощо);    

     •    використанням засобів індивідуального захисту (страхувальних мотузок, обв'язок при перетинанні складних ділянок туристського маршруту,          головних шоломів, льодорубів, „карабінів" та іншого страхувального спорядження);    

     •    дотриманням ергономічних вимог до туристського спорядження й інвентаря;    

     •    дотриманням вимог будівельних норм, правил до житлових і громадських будинків, вимог відповідних нормативних документів до технічного          стану транспортних засобів, що використовуються для перевезень туристів (екскурсійних автобусів, плавзасобів тощо);    

     •    попереджувальним інформуванням туристів про чинники ризику і заходи із запобігання травмам. Туристи повинні бути інформовані про те, як          уникнути можливих травм, яких заходів вжити і що зробити у випадку одержання травми.

      
     
 

     Вплив довкілля

     Вплив довкілля зумовлений підвищенням або  зниженням температури, вологістю  і рухом повітряних мас, опадами  в зоні обслуговування туристів, різкими  перепадами барометричного тиску.

     Показники мікроклімату в приміщеннях обслуговування туристів, а також у транспортних засобах мусять відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам.

     Шкідливим впливам цих чинників ризику можна  запобігти:    

     •    вибором сприятливої пори року, часу доби для проведення туристського заходу;    

     •    раціональним проектуванням траси туристського маршруту;    

     •    врахуванням погодних умов району;    

     •    спорудженням на трасах туристських маршрутів укриттів від негоди;    

     •    оснащенням приміщень і транспортних засобів кондиціонерами, засобами дезодорації повітря, опалення, автоматичного контролю і     •   сигналізації;    

     •    забезпеченням відповідного екіпірування туристів, включаючи засоби індивідуального захисту;    

     •    своєчасним інформуванням туристів про реальні й прогнозовані умови на маршруті (про кліматичні умови, перепади висот на маршрутах).

     Особливо  небезпечні чинники виявляються  при переміщенні в інший часовий  пояс та кліматичні умови, що різко  відрізняються від звичних. Оскільки туристська подорож короткочасна, то організм туриста не завжди може швидко пристосуватися до зміни цих умов. Турист не висипається і погано почуває себе при невідповідності місцевого часу, погано сприймає інформацію на екскурсіях, і для нього навіть є визначення „червоне око". Потрапляючи у спекотний клімат, організм піддається підвищеному тепловому впливу і, якщо, наприклад, в Ізраїлі влітку не споживати достатню кількість води (до 5 літрів на день), то може настати зневоднення організму, яке матиме серйозні наслідки для здоров'я туриста. Тому програма туру завжди має бути старанно відпрацьована з урахуванням фізичного стану туриста, не бути зайво напруженою, давати туристам час на адаптацію до місцевих умов і відпочинку.

      
    Пожежонебезпека

     Туристові слід точно дотримуватися вимог  нормативних документів пожежної безпеки (Правил пожежної безпеки), засобів  розміщення, щоби захиститися від  впливу чинників ризику цієї групи.

      
    Біологічні впливи

     Біологічні  чинники (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань), викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції. Щоб запобігти впливу цих чинників ризику на туристів, слід:    

     •    дотримуватися установлених санітарних норм і правил обслуговування;    

     •    застосовувати устаткування і препарати для дезінфекції, дезінсекції, стерилізації, дератизації, автоматизації виробничих процесів;    

     •    використовувати знаки безпеки та маркування на предметах оснащення і спорудах, що використовуються в обслуговуванні туристів (посуду,          кухонного інвентаря, у т.ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);    

     •    проводити попередні й періодичні медичні огляди персоналу обслуги;    

     •    інформувати туристів про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення яких збігаються з туристичним маршрутом, про те, як          уникнути небажаних контактів, яких невідкладних заходів слід вжити, що зробити у випадку одержання травми (контакту).

     У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних  зон, ще не мають належного імунітету  до місцевих небезпечних інфекційних  захворювань. До особливо небезпечних  карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Характерні особливості цих хвороб такі:

     ЧУМА (PLAGUE) - хвороба здебільшого з летальним наслідком, спричинена чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі - пневмонія.

     За  даними Всесвітньої організації  охорони здоров'я (ВООЗ), зона поширення  чуми охоплює такі країни:    

     •    в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;    

     •    в Азії: Індія і В'єтнам;    

     •    у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу.

     Втім, це не означає, що в кожній з цих  країн поширена чума, але потенційно ця інфекція там присутня. Заразитися чумою досить легко, особливо легеневою  формою. Тут навіть суворе дотримання правил особистої гігієни не порятує. Якщо хворий на легеневу форму чуми проїде у автобусі чи у вагоні трамваю або метро, то буде реальна загроза епідемії чуми у населеному пункті і подальше її непередбачуване поширення по країні. Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70%, тому прищеплюють так звані „групи ризику", тобто осіб, що працюють у зонах можливої „появи" хвороби. Імунітет виробляється на 10-й день після щеплення і досягає свого максимуму після 21 дня.

     ВІСПА (SMALLPOX) - спричинена вірусом, характеризується лихоманкою і висипкою, яка залишає рубці. Передається повітряно-крапельним шляхом і через предмети ужитку.

     З 1981 p . BOO3 скасувала однакову вимогу щодо щеплень проти віспи насамперед тому, що немає повної гарантії виробити імунітет, хоча вважають, що людство уже позбулося віспи.

     ХОЛЕРА (CHOLERA) - кишкова інфекція, симптоми -нудота, блювота, рідкий стілець, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), зона поширення холери у країнах світу така (втім, це не означає, що там обов'язково будуть спалахи інфекції):    

     •   в Африці: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кейп Верде, Чад, Кот-д-Івуар, Джібуті, Гана, Гвінея-Бісау, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві,          Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан Томі і Прінсипі, Сьєрра Леоне, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;    

     •    в Азії: Афганістан, Бутан, Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Лаос, Малайзія, Майнмар, Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В'єтнам;    

     •    у Європі: Албанія, Росія, Україна й інші держави СНД;    

     •    в Океанії: Тувалу;    

     •    у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана,          Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Перу, Сурінам, Венесуела.

     З 1973 p . BOO3 скасувала вимогу сертифіката  щодо холери через те, що ні щеплення, ні які-небудь інші препарати не гарантують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери трапляються все частіше і набули вже катастрофічного характеру, забираючи тисячі людських життів.

     ЖОВТА ЛИХОМАНКА (YELLOW FEVER) - вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, жовтухою; переноситься комарами. Від неї у світі щорічно вмирають кілька тисяч осіб. Існує спеціальний туристський (медичний) термін - „зона жовтої лихоманки", що охоплює велику частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, включаючи паразитарні). Країни „зони жовтої лихоманки": Ангола, Бенін, Берег Слонової Кості (Кот-д-Івуар), Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Прінсипі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сурінам, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвіана, Чад, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія.

     Для поїздки в кожну з країн  цієї зони потрібно зробити щеплення, для цього слід надати в медзаклад довідку від лікаря про те, що немає протипоказань, і паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки - це один укол (0,5 мл), що забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника. Без сертифіката про щеплення проти жовтої лихоманки туриста не допустять до поїздки (рейсу). І ніхто не зважатиме на аргументи про терміновість або невідкладність візиту. У країну відвідування без сертифіката також не пустять, або, відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил ВООЗ від 1969 p ., туриста-порушника можуть помістити у карантин-ізолятор на весь інкубаційний період. Зокрема через ці жорсткі заходи в Україні не було жодного смертельного випадку від жовтої лихоманки. За наявності протипоказання до щеплень (вагітність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток та інші) турпоїздка в країни „зони жовтої лихоманки" неможлива. Причому такі попередження клієнтам турфірми зобов'язані зробити на початку підготовки до поїздки.